Рішення № 137771933, 26.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1727/26

пр.№ 2/464/1805/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2026 м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Мички Б.Р.,

секретаря судового засідання Ільницької О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача Назарко А.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Синтез», третя особа: Державний нотаріус Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Гнідець Соломія Іванівна про визнання договору застави припиненим та зняття заборони відчуження на майно,

в с т а н о в и в:

Представник позивача - адвокат Назарко А.Р. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати припиненою заставу за договором застави від 09.03.1998, укладеним між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний Банк «Синтез» (Код ЄДРПОУ 21564391), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстрованого в реєстрі за №2059, скасувати заборону відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , яка була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору застави, номер запису про обтяження 63157851, дата державної реєстрації 13.12.2006, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 82883483 від 16.01.2026. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є власником вказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.01.2026 року після смерті ОСОБА_2 . При оформленні спадщини виявлено наявність архівного запису про заборону відчуження майна від 13.12.2006 року на підставі укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний Банк «Синтез» (Код ЄДРПОУ 21564391) 09.03.1998, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстровано в реєстрі за №2059. Водночас ПАТ «АБ «Синтез» з 2010 року перебуває у стані припинення, його відомості виключено з Державного реєстру банків, згідно з відповідями НБУ та управителя непроданих активів банку ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР», інформація про кредитну заборгованість ОСОБА_2 перед банком відсутня. Оскільки, АБ «Синтез» не вчинено жодних дій пов`язаних із припиненням вищевказаного обтяження за наслідками відповідного звернення, а наявність безпідставного обтяження перешкоджає позивачу розпоряджатися майном, просить позов задоволити.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 01.05.2026 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань до суду не подав. Судові повістки та процесуальні документи, що направлялися за його офіційною адресою реєстрації, повернулися до суду без вручення, у зв`язку з чим він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Зважаючи на відсутність повідомлень про причини неявки відповідача, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Представник третьої особи без самостійних вимог подав до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.01.2026 реєстровий №1-25 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , успадкувавши її після смерті ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що вищевказана квартира є предметом застави за договором застави від 09.03.1998, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний Банк «Синтез» (заставодержатель) та ОСОБА_2 (заставодавець), посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстрованим в реєстрі за №2059. На підставі вказаного договору 13.12.2006 зареєстровано заборону відчуження квартири (реєстраційний номер обтяження: 4216151).

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань. Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про заставу» визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов`язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України «Про заставу» застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про заставу» застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання та в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом.

Тобто встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договором застави, в тому числі обтяження нерухомого майна, що є предметом застави.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі № 695/3790/15-ц від 18 вересня 2019 року

Оцінюючи наявні у справі докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Національного банку України від 17.07.2025 № 551/02-14, кредитна справа (кредитний/іпотечний договори) на ім`я ОСОБА_2 в описах архівних справ АБ «Синтез» не зазначена та на архівне зберігання до Національного банку України не передавалася. Інформація про кредитну заборгованість ОСОБА_2 відсутня у переліку активів АБ «Синтез», переданих в управління ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР». Відповідно до листа ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР» від 05.12.2025 № 05/12-2025-1, інформація щодо ОСОБА_2 у реєстрі кредиторів АБ «Синтез», переданому в управління ТОВ «ЛЕКСНАВІГАТОР», відсутня. Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру боржників щодо ОСОБА_2 відсутні будь-які виконавчі провадження.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Суд констатує, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про заборону відчуження (номер запису про обтяження 63157851) квартири АДРЕСА_1 , яка належить Позивачці на праві власності, при відсутності законних підстав для існування такого обтяження, реально перешкоджає Позивачці здійснювати право розпорядження своїм майном.

Збереження запису про обтяження за відсутності для того законних підстав порушує баланс між приватним та публічним інтересом, становить надмірний тягар для Позивачки та перешкоджає реалізації її права як законного правонаступника та власника нерухомого майна. Відмова у задоволенні позову призведе до фактичної неможливості Позивачки розпоряджатися своїм майном та до незаконного, невиправданого і непропорційного втручання у її право на мирне володіння майном, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, відповідно до якої записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна за належного виконання у повному обсязі забезпеченого заставою основного зобов`язання є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків. Однак у зв`язку з фактичною неможливістю виконання вказаного обов`язку АБ «Синтез», позивач позбавлена можливості захистити своє порушене право власності в позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна, зокрема, за рішенням суду.

Згідно з п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, за рішенням суду.

Відтак, судове рішення є правовою підставою для зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2663,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2663,00 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391, 526, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 28 Закону України «Про заставу», ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 74 Закону України «Про нотаріат», п. 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Синтез» (Код ЄДРПОУ 21564391) про визнання договору застави припиненим та зняття заборони відчуження на майно - задовольнити.

Визнати припиненою заставу за договором застави від 09.03.1998, який було укладено між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний Банк «Синтез» (Код ЄДРПОУ 21564391) 09.03.1998, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстровано в реєстрі за №2059

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору застави, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний Банк «Синтез» (Код ЄДРПОУ 21564391) 09.03.1998, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антоновою В.І. та зареєстровано в реєстрі за №2059, номер запису про обтяження 63157851, дата державної реєстрації 13.12.2006, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 82883483 від 16.01.2026

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Синтез» (Код ЄДРПОУ 21564391) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 00 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 26.06.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний Банк «Синтез», Код ЄДРПОУ 21564391, 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 5.

Третя особа: Державний нотаріус Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Гнідець Соломія Іванівна, 81652, м. Львів, пр-т Червоної Калини, буд. 109.

Головуючий Богдан МИЧКА