Рішення № 137771352, 25.06.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/756/26

Провадження № 2/493/746/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОЇ-СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ КОТИС О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс», в інтересах якого діє представник, адвокат Усенко М.І., через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 24.01.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова Компанія «Тайнер Фінанс» було укладено кредитний договір № 11523740, згідно з умовами якого відповідач отримала 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Згідно з п.1.1 кредитного договору № 11523740 від 24.01.2025 року кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивач умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, але відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору, у зв`язку з чим має заборгованість у загальному розмірі 20193,60 грн, з яких: 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13593,60 грн прострочена заборгованість за відсотками; 600,00 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту; 2000,00 грн штрафи.

Ухвалою судді від 22.04.2026 року постановлено відкрити провадження в даній цивільній справі, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилалася відповідачу рекомендованим листом на її останню зареєстровану адресу місця проживання. Однак на адресу суду з поштового відділення повернувся конверт із зазначеною ухвалою з відміткою Укрпошти «адресат відсутній».

Оскільки іншими належними даними про зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача суд не володіє, про дату, час і місце проведення судових засідань вона повідомлялася шляхом розміщення оголошення про її виклик як відповідача у судові засідання, призначені на 01.06.2026 року та 25.06.2026 року на офіційному сайті Балтського районного суду Одеської області.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавала, про поважність причин своєї неявки в судові засідання суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою в судові засідання відповідача та неповідомленням суду про поважність причин своєї неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом відповідно до ст. 280 ЦПК України застосовано заочний розгляд справи.

За умовами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, вивчивши матеріали справи, надавши належну оцінку представленим доказам, судом встановлено таке.

24.01.2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 11523740. Цей договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства.

Згідно з п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3., 1.4. Договору сума кредиту становить 4000,00 грн, строк кредиту 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 24.01.2025 року до 19.01.2026 року.

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,8% в день (п. 1.5.1. договору), стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 650,4 % річних ( п.1.6. договору)

П. 1.5.2. передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 600,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 4.7. та п. 4.7.1. договору у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на один (один) календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 договору). У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п. 1.4. кредитного договору на 10 (десять) календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п. 1.2 договору).

Цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору.

Кредитний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором m2THBCPX, що підтверджується довідкою про ідентифікацію № 819/1 від 09.03.2026 року.

На виконання умов договору № 11523740 про споживчий кредит від 24.01.2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» про підтвердження успішної оплати № 143611-1547671631-16022026 від 16.02.2026 року.

Інформація про суму наданого кредиту, нараховану комісію, нараховані відсотки та штрафи у відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс».

02.03.2026 року за вих. № 819/24150157 ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» надсилало на адресу відповідача досудову вимогу щодо існуючої заборгованості за кредитним договором та рекомендації щодо її погашення, однак у наданий строк відповідачем будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості вчинено не було.

Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов`язані з виконанням умов кредитного договору, вирішуючи які, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 2ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що між сторонами існували договірні зобов`язання внаслідок укладання Договору про споживчий кредит № 11523740 від 24.01.2025 року.

Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилами статей 525, 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №11523740 від 24.01.2025 року належним чином не виконала.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, комісії за отримання кредиту та штрафів, розмір боргу відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з вимогами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача належить стягнути на користь позивача, понесені ним та документально підтверджені, судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 021.07.2025 року; акт № 819 наданих послуг від 09.03.2026 року; детальний опис наданих послуг до акту №819 від 09.03.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, відповідно до яких вартість послуг становить 8000,00 грн.

Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень ст. 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 95, 133, 137, 141, 258, 259, 263-268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) заборгованість за договором № 11523740 про споживчий кредит від 24.01.2025 року в розмірі 20193,60 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, а всього 25856,00 грн (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 29.06.2026 року

С У Д Д Я