Рішення № 137771104, 26.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 рокусправа № 380/6700/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими код ЄДРПОУ 43966883, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 37, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини код ЄДРПОУ 21661556, адреса: 01008, м. Київ, вул.Інститутська, 21/8, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Координаційного штабу щодо ненадання підтвердження про кількість разів внесенння до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та кількість разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо ненадання підтвердження про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та кількість разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Координаційний штаб надати підтвердження про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтвердження кількості разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Координаційний штаб надати підтвердження про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтвердження кількості разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надати підтвердження про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтвердження кількості разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звертався до Координаційного штабу та до Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини про надання інформації щодо кількості разів подання до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 та інформацію щодо відмови держава-агресора у обміні. У своїх відповідях Координаційний штаб посилається на Порядок здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441, інформація стосовно процесу обмінів, а також пов`язані з цим рішення Координаційного штабу, є обмеженими в доступі. Також повідомлено, що в межах повноважень за встановленим порядком, використовують інформацію системи спільно з іншими уповноваженими органами, постійно вживаються вичерпні заходи з метою якнайшвидшого звільнення всіх оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, та також цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії, та осіб, зниклих безвісти у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасово окупацією частини України. Звернувшись до Координаційного штабу із адвокатським запитом стосовно ОСОБА_2 , за результатами розгляду якого повідомлено, що в інформаційній системі з питань поводження з військовополоненими містяться відомості про зазначену особу. Перебування вказаної особи у полоні держави-агресора підтверджено Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Інформаційна система питань поводження з військовополоненими використовується Координаційним штабом та іншими уповноваженими органами для пошуку та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, а також цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії. На всі заяви та звернення доданими відповідними копіями про підтвердження родинного зв`язку до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, позивачу не надано ніякої інформації, а тому позивач звернувся до суду з позовом.

29.04.2026 від представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час опрацювання звернень та адвокатського запиту позивача Секретаріат діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», доступ до публічної інформації», надавши обґрунтовані відповіді з відповідними роз`ясненнями щодо належного суб`єкта відповіді за зверненнями.

Відповідач Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими відзиву на позовну заяву до суду не подав.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 13.04.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який з 07.10.2022 перебуває в полоні держави-агресора та позбавлений особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в полоні більше трьох років, за весь час позивачу не надано жодної інформації щодо стану здоров`я та місця перебування ОСОБА_2 від Координаційного штабу, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Звертаючись із запитами до Координаційного штабу та до Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини про надання інформації позивач просив надати дані щодо кількості разів подання до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 та інформації щодо відмови держава-агресора у обміні.

На запити позивач отримав відповіді від Координаційного штабу №222/КШ/33992 від 18.12.2025, №222/КШ/6583 від 13.03.2026, №222/КШ/1346 від 27.01.2026, №222/КШ/22768 від 01.09.2025, №222/Кш/16795 від 02.07.2025, зміст ґких зводиться до того, що інформація щодо проецсу обмінів, а також пов`язані з цим рішення координаційного штабу, є обмеженими в доступі.

Від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини позивач отримав відповідь від 13.03.2026 №26861.4/Л-16790.3/26/42.1.2, у якій зазначено, що завдання із звільнення оборонців України покладено на Координаційний штаб.

Вважаючи, що відповідачі неналежно розглянули його звернення та не надали запитуваної інформації, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.0.1992 № 2657-ХІІ (надалі за текстом -Закон № 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (надалі за текстом - Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою згаданого Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону № 2939-VI).

Стаття 3 Закону № 2939-VI визначає гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно зі статтею 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2)розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей згаданого Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1)оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

За змістом частини п`ятої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3)підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частина перша статті 22 Закону № 2939-VI визначає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закон.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина 3 статті 22 Закону № 2939-VI).

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону №2939-VI).

Отже, громадяни мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Як вже встановив суд, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який з 07.10.2022 перебуває в полоні держави-агресора та позбавлений особистої свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в полоні більше трьох років, за весь час позивачу не було надано жодної інформації щодо стану здоров`я та місця перебування ОСОБА_2 від Координаційного штабу, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Звертаючись із запитами до Координаційного штабу та до Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини про надання інформації позивач просив надати дані щодо кількості разів подання до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 та інформації щодо відмови держава-агресора у обміну.

Водночас, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надав позивачу відповіді, у яких повідомив, що єдиним державним органом в Україні, уповноваженим на проведення переговорів щодо звільнення та повернення осіб, незаконно утримуваних Російською Федерацією (далі РФ), є Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (далі КШППВ). Цей орган координує питання обміну військовополоненими та повернення цивільних осіб. Надані відомості щодо ОСОБА_2 враховані в роботі Секретаріату Уповноваженого. З урахуванням звернення та для сприяння якнайшвидшому поверненню ОСОБА_2 . Секретаріатом Уповноваженого направлено лист до КШППВ, про результати розгляду якого останній має надати окрему відповідь.

Серед іншого повідомлено, що Уповноваженим налагоджено постійний канал обміну інформацією з уповноваженим з прав людини в РФ Т.Москальковою. На сьогодні з російською стороною досягнуті домовленості щодо сприяння у встановленні факту перебування громадян України на території держави-агресора або тимчасово окупованій РФ території України, а також забезпечення прав на належні умови утримання, медичне обслуговування та зв`язок з рідними.

Щодо формування списків на обмін повідомлено, що відповідно до Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державіагресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні держави-агресора, відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441, а також цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії.

Крім того, відповідно до пункту 910 Положення про Координаційний штаб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 в структурі Координаційного штабу утворена група ведення переговорного процесу з метою оперативного вирішення поточних питань обміну оборонцями України, які перебувають у полоні держави-агресора, цивільними особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії, особами, зниклими безвісти у зв`язку із збройним конфліктом.

Проінформовано, що за результатами розгляду попереднього звернення позивача від 29.10.2025 № Л-66629.3/25 Секретаріатом Уповноваженого скеровано лист на адресу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, на який 18.12.2025 отримано відповідь, що в інформаційній системі з питань поводження з військовополоненими (далі - інформаційна система) містяться такі відомості: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебування в полоні держави - агресора підтверджено Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, імовірне місце утримання станом на 13.08.2025 - СІЗО-2 Камишин, Волгоградська обл., Російська Федерація.

При цьому КШППВ зазначив, що відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441, інформація стосовно процесу обмінів, а також пов`язані з цим рішення КШППВ є обмеженими в доступі.

Таким чином, суд висновує про те, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є розпорядником інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, а тому такі запити скеровані належному розпоряднику (Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими) з одночасним повідомленням про це запитувача.

Тому суд погоджується із аргументами представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідно до яких під час опрацювання звернень та адвокатського запиту позивача Секретаріат діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про доступ до публічної інформації», надавши обґрунтовані відповіді з відповідними роз`ясненнями, не порушивши права позивача.

У зв`язку з цим, суд не знайшов підстав вважати, що Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду звернень позивача та відповідно відсутні підстави зобов`язувати вчинити дії.

Суд вказує на те, що відповідно до Положення про Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо забезпечення передачі військовополонених ворогів державіагресору та звільнення оборонців України, які перебували у полоні державиагресора, відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441, а також цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії.

Відповідно до пункту 910 Положення про Координаційний штаб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 257 в структурі Координаційного штабу утворена група ведення переговорного процесу з метою оперативного вирішення поточних питань обміну оборонцями України, які перебувають у полоні держави-агресора, цивільними особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії, особами, зниклими безвісти у зв`язку із збройним конфліктом.

Водночас, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими надав позивачу відповіді, у яких наголосив на тому, що відповідно до Порядку здійснення передачі військовополонених ворогів державі-агресору та звільнення оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, затвердженого постановою Уряду від 12 квітня 2022 року № 441, інформація стосовно процесу обмінів, а також пов`язані з цим рішення Координаційного штабу, є обмеженими в доступі.

Частина друга статті 6 Закону №2939-VI визначає, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1)виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

З огляду на вказане відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить згаданому Закону.

Наявність в документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні. Зокрема, частина сьома статті 6 Закону №2939-VI визначає, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено, вилучається шляхом ретушування або іншим способом на вибір розпорядника інформації.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону № 2939-VI).

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що з аналізу статті 6 Закону №2939-VI слідує, що розпоряднику інформації надана можливість обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону № 2939-І.

Верховний Суд звертав увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 згаданого Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту". Обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 9901/249/19, у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 820/5938/16, від 30.01.2020 у справі № 806/1959/16.

Отже, віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом не є автоматичною підставою для відмови у наданні інформації. Розпорядники зобов`язані застосовувати "трискладовий тест" при розгляді запиту. Необгрунтована відмова надати інформацію є незаконною.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів" від 20.05.2020 № 631-ІХ, Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).

Під поняттям "офіційні документи" розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.

В Приписі статті 5 згаданої Конвенції передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другої згаданої статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Отже, у першу чергу, державний орган повинен розглянути запит, якщо ця інформація у нього є.

Стаття 6 Конвенції визначає форми доступу до офіційних документів: у разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим (частина перша); у разі обмеження доступу до деякої інформації, що міститься в офіційному документі, державний орган повинен, тим не менш, надати доступ до решти інформації, що у ньому міститься. Будь-які пропуски у документі повинні бути чітко позначені. Однак, якщо часткова версія документа вводить в оману або не має сенсу, або покладає явно необґрунтоване навантаження на орган щодо оприлюднення решти документу, у такому доступі може бути відмовлено (частина друга).

У пунктах 57 та 58 Пояснювального звіту до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18.09.2009 деталізовано ситуації у випадках, якщо обмеження поширюється тільки на частину інформації, що міститься в документі, то інша частина документа, як правило, має бути надана. У такому документі треба чітко вказувати, де саме було видалено інформацію та в якому обсязі. За можливості, у рішенні також треба вказувати обмеження, згідно з яким було зроблено кожне видалення. Що стосується паперових документів, то частини інформації, на які поширюється обмеження, можна видаляти або затирати на копіях таких документів. Якщо оригінал документа є електронним, то треба надати новий документ або паперову копію з чітким зазначенням того, які частини було видалено (наприклад, залишивши відповідні розділи порожніми).

Суд погоджується із аргументами позивача, відповідно до яких ним скеровані звернення та запити на отримання доступу до зазначеної інформації щодо конкретної особи, має на меті отримання інформації щодо підтвердження фактичного внесення ОСОБА_2 до переліку осіб на обмін, і не має суспільного інтересу, але яка не може бути віднесена до конфіденційної інформації, при цьому характер звернень, запитів не стосувалися таких даних, які мають відношення до інформації з обмеженим доступом.

Водночас, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, будучи розпорядником такої інформації, посилається лише на постанову Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 № 441, та зазначає, що інформація стосовно процесу обмінів, а також пов`язані з цим рішення Координаційного штабу, є обмеженими в доступі.

При цьому, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими не обґрунтовує відмови на основі критеріїв, визначених частиною другою статті 6 Закону №2939-VI, у зв`язку з чим така відмова не може вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена відповідно до норм Закону № 2939-VI, тобто є протиправною.

У зв`язу з цим, суд визнає протиправними дії Координаційного штабу щодо ненадання інформації позивачу про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та кількість разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З метою ефективного способу захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Координаційний штаб надати позивачу інформацію про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інформацію про кількість разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 665,60 грн,

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими щодо відмови у наданні інформації ОСОБА_1 про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та кількість разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими надати ОСОБА_1 інформацію про кількість разів внесення до переліку осіб на обмін ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інформацію про кількості разів відмови держави-агресора у поверненні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими код ЄДРПОУ 43966883, адреса: 04070, м. Київ, вул.Спаська, 37, на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять)грн 60 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович