Ухвала суду № 137770737, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 червня 2026 року м. Київ № 320/29951/25

Київський окружний адміністративний суд у особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши клопотання представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з урахуванням попередньо виплачених сум;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у матеріалах справи документами.

До суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому представник просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строків звернення до адміністративного суду та залишити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати індексації грошового забезпечення без розгляду.

Дослідивши подане клопотання, перевіривши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є нездійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (на час виникнення спірних правовідносин до змін внесених Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"), була викладена у такій редакції: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України варто розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Верховний Суд у постановах від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19 зробив висновок про те, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати.

З 19.07.2022 редакція статті 233 Кодексу законів про працю України була змінена: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, що передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Проте Закон № 2352-ІХ містить норми прямої дії і поширює свою дію лише на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема з 19.07.2022.

З позовними вимогами з приводу нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивач звернувся 05.06.2025, тобто вимоги Закону № 2352-ІХ щодо строку звернення до суду не застосовуються до позивача, позаяк в силу вимог статті 58 Конституції України Закон № 2352-ІХ не має зворотної дії у часі. Отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 у справі №21-3538а15, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Суд звертає увагу, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Цей правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, щвикладеній у постанові від 23.05.2018 у справі №490/8624/15-а (адміністративне провадження №К/9901/14024/18).

Таким чином, оцінюючи позовні вимоги, які заявлені у межах даної адміністративної справи, співставивши такі вимоги з доводами сторін, суд вважає, що оскільки оцінці в даному випадку підлягає бездіяльність відповідача, яка продовжувалась і на дату подання позовної заяви, правовідносини у даній справі є триваючими, а тому підстави для залишення адміністративного позову без розгляду відсутні.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду у справі №320/29951/25 -відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 КАС України та оскарженню не підлягає

Суддя Перепелиця А.М.