Рішення № 137770685, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №320/29743/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №262940015086 від 27.03.2024 року про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 27.03.2024 року.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 27 березня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу станом на 11.10.2017 року.

Позивач вважає рішення пенсійного органу протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/29743/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що за результатами розгляду заяви позивача рішенням №262940015086 від 27.03.2024 було відмовлено у призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону №1278 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу станом на 11.10.2017. Згідно розрахунку страховий стаж позивача становить 27 років 04 місяці 05 днів, однак станом на 11.10.2017 із необхідних 25 років у позивача - лише 21 рік 08 місяців 05 днів страхового стажу, спеціальний стаж на 11.10.2017 -07 років, що не дає підстави для призначення пенсії. Відповідно пункту «є» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків Рішення Конституційного суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу -членам збірних команд при стажі роботи станом на 11.10.2017 не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

На підставі зазначеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надано до суду відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначив про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу станом на 11.10.2017 року. При цьому, зазначає, що спеціальний стаж станом на 11.10.2017 становить 7 років, страховий стаж станом на 11.10.2017 становить 21 рік 8 місяців 5 днів.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий ТУМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві), РНОКПП НОМЕР_2 .

Як зазначає представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, 20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком, яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатом якої прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2024 року №262940015086.

Рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2024 року №262940015086 мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу станом на 11.10.2017 року. Також у рішенні зазначено, що страховий стаж роботи заявника становить 27 років 4 місяці 5 днів, необхідній період перебування в складі збірних команд України - 6 років, спеціальний стаж особи станом на 11.10.2017 становить 7 років, страховий стаж роботи заявника станом на 11.10.2017 становить 21 рік 8 місяців 5 днів. Також, у рішенні зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу зараховано всі періоди.

Будь-яких інших обґрунтувань щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, рішення відповідача не містить.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно із статтею 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.

Пунктом «є» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було встановлено, що спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, зокрема п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» був викладений в наступній редакції: "Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.".

Втім, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України "від 24.12.2015 № 911-VIII.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213 до оспорюваних положень Закону № 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту «а» статті 54, статті55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.

Згідно з приписами п. «є» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається КМ України, незалежно від віку.

Тобто, особа, яка станом на момент звернення до пенсійного органу має не менше 20 років стажу роботи у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 (далі - Порядок № 583).

Відповідно до п. 1 Порядку № 583 пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

Відтак, з огляду на викладене, при призначенні пенсії з 04.06.2019 повинні застосовуватись норми п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, таким же чином повинні застосовуватись і положення п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою № 583, щодо загального стажу роботи - не менше 20 років.

За приписами п. 1, п. 4 Порядку № 583 до стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають:

- спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд;

- за наявності загального стажу роботи не менше 20 років незалежно від віку;

- перебування в складі збірних команд України не менше 6 років;

- вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

У контексті наведеного суд враховує, що статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 № 3808-ХІІ (далі - Закон № 3808-ХІІ) визначено, що спортсмен - фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях.

Частинами 4-6 ст. 37 Закону № 3808-ХІІ встановлено, що склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій.

До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, на конкурсній основі формує штатну команду національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту, що включає спортсменів та фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів, а з видів спорту осіб з інвалідністю - Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту, а з видів спорту осіб з інвалідністю - Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.

Спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих спортивних заходів та спортивних змагань України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, відповідно до умов трудового договору (контракту) (ч. 9 ст. 37 Закону № 3808-ХІІ).

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМ України.

Постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

За приписами п.1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Так, записами трудової книжки позивача та довідкою Міністерства молоді та спорту України від 18.05.2023 № 451/Д-267/23/16 підтверджується, що ОСОБА_1 працював за контрактом на посаді спортсмена-інструктора штатної команди національної збірної команди України з боротьби вільної, що свідчить про наявність у позивача спеціального трудового стажу - перебування в складі збірних команд України понад 6 необхідних років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має звання «Заслужений майстер спорту України з боротьби вільної», що підтверджується посвідченням №52, виданим Міністерством України у справах сім`ї, молоді та спорту відповідно до наказу №2995 від 30.11.2025.

Також, матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що загальний страховий стаж позивача становить 27 років 04 місяців 5 днів (при необхідному 20 років).

Посилання пенсійного органу на те, що страховий стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, обчислений по 11.10.2017, повинен становити 25 років, є безпідставним, оскільки відповідачем фактично застосовано редакцію Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка рішенням Конституційного Суду України 04.06.2019 № 2-р/2019 визнана неконституційною.

За наведених обставин, з огляду на те, що ОСОБА_1 є заслуженим майстром спорту України з боротьби вільної, що підтверджується посвідченням №52, виданим Міністерством України у справах сім`ї, молоді та спорту відповідно до наказу №2995 від 30.11.2025, на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії мав загальний страховий стаж понад 25 років, з них 7 років - перебував в складі збірних команд України, відтак позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», а тому рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.03.2024 року №262940015086, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з дати подання заяви про призначення пенсії.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи, що в матеріалах справи відсутня заява, з якою позивач звернувся до пенсійного органу про призначення пенсії, та дата, з якої позивач просить суд призначити пенсію є датою рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, судом обрано у цій частині інший спосіб захисту.

На переконання суду, зобов`язання органу призначити позивачу пенсію з дати його звернення з відповідною заявою є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, ніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.

При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме останній має завершити процедуру розгляду заяви позивача та вирішити питання про призначення пенсії.

Таким чином, задоволення позовних вимог у спосіб зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, із коригуванням способу захисту порушених прав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.03.2024 року №262940015086 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65107, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «є» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з дати подання заяви про призначення пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65107, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 червня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.