Рішення № 137770634, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №826/6326/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових вимог,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування податкових вимог №Ф-91565-17 від 07.11.2017 та №91565-17 від 08.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач сформував вимогу не стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а фізичної особи ОСОБА_1 , що за переконанням позивача, суперечить вимогам чинног законодавства та невілює юридичну силу оскаржуваних вимог.

21 травня 2018 року Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Кочановою П.В., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що посилання позивача на те, що направлення оскаржуваної вимоги на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 , замість ФОП ОСОБА_1 є підміною особи не скасовує наявність боргу з ЄСВ, про який позивач обізнаний та від сплати якого останній ухиляється.

Позивач із позицією відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, в якій наполягав, що оскаржувані ним вимоги були направлені останньому, як фізичній особі, а не, як ФОП, що є незаконним, враховуючи різницю у цих статусах, особливо у податковому обліку.

14 листопада 2018 року позивачем було надано додаткові пояснення у справі, в яких останній, покликаючись на роз`яснення Міністерства юстиції України з посиланням на Постанови Вищого Господарського Суду України доводив наявність суттєвої різниці між статусом фізичної особи та фізичної особи-підприємця, відповідно до якої фізичні особи не мають зобов`язання сплачувати інші податки, окрім ПДФО, зокрема й ЄСВ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980), правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, б. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з 10.03.2005 зареєстрований, як фізична особа - підприємець, за основним місцем обліку у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві (станом на час виникнення спірних правовідносин - ГУ ДФС у м. Києві), з 01.04.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Згідно із даними інтегрованої картки платника податків за платежем єдиний соціальний внесок для фiзичних осіб - пiдприємців, у тому числі, якi обрали спрощену систему оподаткування з кодом бюджетної класифікації 71040000 у період з 19.10.2013 по 05.01.2018 у автоматичному режимі щоквартально здійснювались нараховування з ЄСВ на загальну суму 29938,38 грн., за період з 01.10.2013 по 03.08.2018 ФОП ОСОБА_1 було погашено недоїмку у розмірі 5849,49 грн.

Враховуючи заборгованість зі сплати ЄСВ за ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2017 № Ф-91565-17 на суму 22 912,02 грн., яку було направлено позивачу на його податкову адресу та отримано ним 27.11.2017 та, пізніше, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2018 № Ф-91565-17 на суму 25 024,02 грн., яку було направлено позивачу на його податкову адресу та отримано ним 26.02.2018.

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2018 № Ф-91565-17 на суму 25 024,02 грн., позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 06.04.2018 № 5049/А/99-99-11-02-02-25 Скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2018 № Ф-91565-17 на суму 25024,02 грн. залишено без змін.

Не погоджуючись із означеними вимогами, позивач звернувся до суду із цим позовом за відновленням своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Частиною другою ст.2 Закону № 2464-VI передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

При цьому, пунктом другим частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Поряд із цим, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (далі - Інструкція).

За приписами п.п. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції, яка кореспондується з п. 4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, платниками єдиного податку є будь-які фізичні особи-підприємці незалежно від того, яку вони обрали систему оподаткування.

Абзацом першим п. 1, 2 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що платниками єдиного соціального внеску в тому числі є фізичні особи-підприємці.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина третя статті 25 Закону №2464).

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція №449. Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовуються заходи впливу та стягнення.

Також пунктами 3 розділу 6 Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 4 розділу 6 Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина порядковий номер, 3 частина літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

На виконання вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, у органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою): юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її особисто вручено службовій (посадовій) особі такого платника під підпис або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення; фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Якщо платник на день надсилання (вручення) йому органом доходів і зборів вимоги про сплату боргу (недоїмки) не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином надісланою (врученою) навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному чи уповноваженому представникові чи надіслано рекомендованим листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи та підтверджено інтегрованою карткою платника, борг з єдиного внеску у позивача виник у період з 19.10.2013 по 05.01.2018 у автоматичному режимі на загальну суму 29 938,38 грн., що призвело до формування в автоматичному режимі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2017 № Ф-91565-17 на суму 22912,02 грн., водночас за період з 01.10.2013 по 03.08.2018 ФОП ОСОБА_1 було погашено недоїмку у розмірі 5849,49 грн., проте, оскільки щоквартальні нарахування продовжували нараховуватись, та з огляду на те, що сума боргу не була погашена у повному обсязі, в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2018 № Ф-91565-17 на суму 25024,02 грн.

Єдиною підставою для визнання протиправними та скасування вимог позивачем визначено помилку у реквізитах цих вимог, а саме помилкове формування вимог фізичній особі, замість правильного фізичній особі-підприємцю.

Таким чином позивач оскаржує вимог у зв`язку із його переконанням щодо порушенням оформлення вимог про сплату боргу (недоїмки), а не через помилковість чи необґрунтованість її фактичного формування по суті.

Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/19, від 11 листопада 2020 року у справі №120/1409/20-а; адміністративне провадження №К/9901/23016/20.

Отже, на позивача у спірних правовідносинах законодавчо покладено обов`язок самостійного визначення бази для нарахування ЄСВ, але її розмір може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що у період з 10.03.2005 зареєстрований, як фізична особа - підприємець, за основним місцем обліку у ДПІ у Деснянському районі ГУ ДПС у м. Києві (станом на час виникнення спірних правовідносин - ГУ ДФС у м. Києві), з 01.04.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Отже, позивач як фізична особа підприємець, повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа підприємець.

Так, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає п. 3 Розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Водночас, позивачем сплата сум визначених у вказаних вимогах у повному обсязі не здійснювалась.

За таких обставин, встановлений Законом №2464-VI обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску позивачем у спірних правовідносинах виконано не було.

Згідно з п. 4 розділу VI Інструкція №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При цьому, судом враховано також і положення п. 4 розділу VI Інструкції №449, згідно якого у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (до яких входять і фізичні особи-підприємці), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року справа №826/11623/16.

Водночас, як вже було зазначено судом, згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Тобто, загальна інструкція передбачає тільки дві форми для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - це для юридичних осіб (Додаток 6) та фізичних осіб (Додаток 7).

При цьому, згідно із формою цього Додатку 6, вимога форми «Ф» має містити такі обов`язкові реквізити: номер вимоги; дату її формування; податковий номер платника податків; власне ім`я та прізвище платника єдиного внеску; дату народження платника; місце проживання платника; суму боргу.

За таких обставин, поряд із фактичною не сплатою зобов`язань з ЄСВ позивачем, судом також встановлено відсутність процедурних порушень на стадії формування спірних вимог, зокрема щодо реквізитів боржника.

За таких обставин суд погоджується із доводами контролюючого органу стосовно того, що позивач будучи обізнаним про необхідність своєчасної та у повному обсязі сплати грошових зобов`язань з ЄСВ свідомо ухиляється від свого обов`язку.

Таким чином, з врахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування вимог №Ф-91565-17 від 07.11.2017 та №91565-17 від 08.02.2018.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових вимог №Ф-91565-17 від 07.11.2017 та №91565-17 від 08.02.2018 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.