Рішення № 137770615, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №320/61404/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ БУД-СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ БУД-СЕРВІС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00820800701 від 26.07.2024 року прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ БУД - СЕРВІС»,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00820950701 від 26.07.2024 року прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ БУД - СЕРВІС».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підприємству не було відомо про намір контролюючого органу здійснити документальну позапланову перевірку, оскільки жодну податкову кореспонденцію товариство не отримувало, до того ж позивачем не було отримано й копії Акту про результати перевірки, що позбавило останнього можливості надати свої заперечення та запобігти формуванню протиправних ППР, по суті виявлених порушень вказує, що всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами підприємство має, своєчасне ненадання їх контролюючому органу обґрунтовується необізнаністю останнього про намір провести Головним управлінням документальної перевірки та її фактичне здійснення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/61404/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що листування із позивачем, у тому числі, щодо призначення позапланової документальної невиїзної перевірки, відбувалось належним чином, проте поштові відправлення повертались на адресу контролюючого органу, із позначкою «за закінченням терміну зберігання», що спростовує твердження позивача про наявність процедурних порушень під час призначення та проведення позапланової документальної перевірки з боку відповідача. Щодо суті встановлених порушень зазначає, що під час перевірки підприємством не було надано жодних пояснень та/або підтверджуючих документів, в яких відображені господарські операції, здійснені товариством за березень 2024 року.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, зареєстровано юридичною особою з 23.08.2006 із основним видом економічної діяльності, згідно КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, інші види: 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Правобережна ДПІ).

25 квітня 2024 року на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв`язку з поданням ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. за березень 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято Наказ № 2728-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786.

На підставі означеного Наказу, Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34530786) від 02.05.2024 № 10223/26-15-07-01-01-18 та 2024 № 10224/26-15-07-01-01-18.

Оскільки здійснити виїзну перевірку посадовим особам виявилось неможливо, у зв`язку із відсутністю платника податків за місцезнаходженням, Головним управлінням було складено Акт «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34530786) у терміни, зазначені у наказі та направленнях, у зв`язку з відсутністю посадових осіб» від 02.05.2024 № 3417/Ж6/26-15-07-01-01. Як зазначає відповідач, вказаний Акт було направлено товариству засобами поштового зв`язку із супровідним листом від 03.05.2024 вих.№ 45180/6/26-15-07-01-01-05.

3 травня 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено Запит до Головного управління Національної поліції у м. Києві вих..№ 12426/5/26-15-07-01-01-05 на встановлення місцезнаходження засновників та посадових осіб платника податків ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС»

Враховуючи те, що позапланова виїзна перевірка не була здійснена, 8 травня 2024 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з поданням ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. за березень 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято Наказ № 3144-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786.

На підставі означеного Наказу, Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано Повідомлення від 10.05.2024 № 991/26-15-07-01-01-19 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786.

За поясненнями відповідача, Наказ та Повідомлення було направлено на податкову адресу ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, б. 81А).

Водночас, відповідач у відзиві зазначає, що лист було повернуто на адресу ГУ ДПС із позначкою «закінчення терміну зберігання», при цьому останнім додано до матеріалів відзиву заповнений корінець рекомендованого повідомлення про вручення, який не містить відомостей про вручення/не вручення поштового відправлення.

10 травня 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) вих.№ 8277/І/26-15-07-01-01-27, який також, за поясненнями відповідача, було направлено за податковою адресою ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, б. 81А, листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Проте, як зазначає відповідач у відзиві, лист було повернуто на адресу ГУ ДПС із позначкою «закінчення терміну зберігання», при цьому останнім додано до матеріалів відзиву заповнений корінець рекомендованого повідомлення про вручення, який не містить відомостей про вручення/не вручення поштового відправлення.

На підставі повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 10.05.2024 № 991/26-15-07-01-01-19 та наказу ГУ ДПС у м. Києві від 08.05.2024 № 3144-п ««Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786», на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС», з питань законності декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.04.2024 № 9099360625, яке становить більше 100 тисяч гривень.

За результатами здійсненої перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві 19.06.2024 було складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість № 68408/Ж5/26-15-07-01-01-20/34530786 (далі Акт перевірки, Акт).

За висновками вказаного Акту контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» приписів п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у березень 2024 на суму 103433 гривень., а також приписів п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки

Відповідач переконує, що Акт перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» листом з рекомендованим повідомленням про вручення та повернуто на адресу податкового органу, проте безперечних доказів стосовно цього останнім не надано.

На підставі означеного Акту Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено податкове повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 00820800701, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 103433 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 00820950701, яким до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн.

Вважаючи всі податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано ст. 78 ПК України, якою визначені обставини, при наявності яких можуть здійснюватися такі перевірки.

Згідно вимог п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції (постанова від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19), що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Окрім цього, абзацом другим пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

У спірних правовідносинах перевірка позивача проводилась з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість. Тобто податковий орган провів перевірку за пунктом 200.11 статті 200 ПК України, отже в даному випадку вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу не підлягають застосуванню.

Проте зазначений вище виняток щодо недотримання тридцятиденного строку між датою надсилання наказу про призначення перевірки та її початком, який діє для перевірок, пов`язаних із достовірністю нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, не звільняє податковий орган від загального обов`язку, передбаченого абзацом першим пункту 79.2 статті 79 ПК України. Так, контролюючий орган все одно зобов`язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком, але без необхідності очікування 30 днів між надсиланням та початком перевірки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що для правильного вирішення справи необхідно вирішити питання щодо дотримання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України щодо виконання відповідачем обов`язку (обов`язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення позивачу відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.

Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

З аналізу наведених вище положень ПК України слідує, що, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку та звернутися до податкового органу із заявою про проведення виїзної перевірки.

Верховний Суд України у постанові від 25 січня 2015 року у справі21-425а14 зробив правовий висновок, відповідно до якого з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18(постанова від 21 лютого 2020 року), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Також у справі (постанова від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення, а тому відсутня необхідність перевірки підстав для донарахування сум грошових зобов`язань».

Головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Аналізуючи положення ПК України в аспекті дотримання процедури проведення податкових перевірок, Верховний Суд у справі №160/2116/19 (рішення від 12 серпня 2020 року) зазначив, що завчасне (до початку перевірки) повідомлення про час та місце її проведення перевірки є гарантією права платника податку на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки. Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись, чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує із зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків.

З урахуванням наведеного обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Відповідно до вимог підпункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає Відповідачу можливість обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків, а саме: або засобами електронного зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку.

При цьому у разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначені вище положення податкового законодавства не дають підстави вважати, що законодавець ототожнює такі поняття як «вручення» та «надіслання» наказу в розумінні належного повідомлення про проведення перевірки.

Суд ще раз звертає увагу, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Так, вимога, яку Податковий кодекс України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме:

- право бути присутнім під час проведення перевірок;

- право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки - документальну виїзну.

Подібні правові висновки вже було зроблено Верховним Судом при ухваленні постанови від 06.08.2019 у справі №520/8681/18.

При цьому суд звертає увагу, що Верховний Суд України у постанові від 25.01.2015 у справі 21-425а14 зробив правовий висновок відповідно до якого, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З урахуванням наведеного обставина належного вручення наказу та запиту про надання документів про проведення невиїзної перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору.

Як слідує з матеріалів справи 25 квітня 2024 року на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв`язку з поданням ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. за березень 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято Наказ № 2728-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786.

На підставі означеного Наказу, Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34530786) від 02.05.2024 № 10223/26-15-07-01-01-18 та 2024 № 10224/26-15-07-01-01-18.

Оскільки здійснити виїзну перевірку посадовим особам виявилось неможливо, у зв`язку із відсутністю платника податків за місцезнаходженням, Головним управлінням було складено Акт «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ: 34530786) у терміни, зазначені у наказі та направленнях, у зв`язку з відсутністю посадових осіб» від 02.05.2024 № 3417/Ж6/26-15-07-01-01. Вказаний Акт було направлено Товариству засобами поштового зв`язку із супровідним листом від 03.05.2024 вих.№ 45180/6/26-15-07-01-01-05.

3 травня 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено Запит до Головного управління Національної поліції у м. Києві вих. № 12426/5/26-15-07-01-01-05 на встановлення місцезнаходження засновників та посадових осіб платника податків ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС»

8 травня 2024 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з поданням ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» декларації з податку на додану вартість з від`ємним значенням, яке становить більше 100 тис. грн. за березень 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято Наказ № 3144-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786.

На підставі означеного Наказу, Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано Повідомлення від 10.05.2024 № 991/26-15-07-01-01-19 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786.

За поясненнями відповідача, Наказ та Повідомлення було направлено на податкову адресу ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, б. 81А.

Водночас, відповідач у відзиві зазначає, що лист було повернуто на адресу ГУ ДПС із позначкою «закінчення терміну зберігання», при цьому останнім додано до матеріалів відзиву заповнений корінець рекомендованого повідомлення про вручення, який не містить відомостей про вручення/не вручення поштового відправлення.

10 травня 2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було сформовано запит про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) вих.№ 8277/І/26-15-07-01-01-27, який також, за поясненнями відповідача, було направлено за податковою адресою ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, б. 81А, листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Проте, як зазначає відповідач у відзиві, лист було повернуто на адресу ГУ ДПС із позначкою «закінчення терміну зберігання», при цьому останнім додано до матеріалів відзиву заповнений корінець рекомендованого повідомлення про вручення, який не містить відомостей про вручення/не вручення поштового відправлення.

У свою чергу позивач зазначає, що податкову кореспонденцію не отримував.

Враховуючи встановлені судом факти у ході судового розгляду, суд констатує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, що до початку проведення контрольного заходу, у нього була наявна інформація про вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії наказу про проведення контрольного заходу, адже в матеріалах справи відсутні документи, які б засвідчили факт отримання відповідного наказу платником податків, або надходження від пошти відповідного повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення поштового конверта, в якому знаходився наказ, чи інші належні докази саме до початку проведення відповідної перевірки, з приводу правомірності якої виник спір, як того вимагає імперативна норма пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності проведення контрольного заходу обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на останнього, що прямо випливає із положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином контролюючим органом не виконано вимоги щодо надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що відповідно до абзацу другого пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України є передумовою для права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на те, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів направлення позивачу на його за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки контролюючим органом не надано, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки вказане підтверджується встановленими фактичними обставинами справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.08.2020 у справі №160/2116/19.

Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої. Такий висновок повною мірою відповідає правозастосуванню, сформованому Верховним Судом.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення податкових повідомлень-рішень.

Водночас, суд вважає за можливе надати правову оцінку податковим повідомленням-рішенням

Так, за висновками ГУ ДПС, викладеними в Акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» приписів п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у березень 2024 на суму 103433 гривень., а також приписів п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами і доповненнями) посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки.

Водночас, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №9420/2808/20, від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а.

З урахуванням сталої та послідовної практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 22.05.2020 у справі N 825/2328/16, від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18) саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.

Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Вказаний правовий висновок підтверджується усталеною практикою Верховного Суду (зокрема постанова від 2 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18 та інші).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено у статті 200 Податкового кодексу України.

Зокрема, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Отже, з аналізу зазначених положень податкового законодавства слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ, як і права на бюджетне відшкодування цього податку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Як зазначалося судом вище, висновок контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем спірних сум податкового кредиту та декларування від`ємного значення з ПДВ фактично зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій проведених між позивачем (ТОВ «СМ БУД СЕРВІС») та його контрагентами, та сформованих за їх результатом первинних і податкових документів вважаючи, що такі операції не носили реального характеру. При цьому такий висновок сформовано виключно на тих підставах, що позивач не надав в ході перевірки жодного підтверджуючого документа.

Втім, судом вже встановлено, що позивач не був обізнаний про намір проведення відповідачем перевірки, а також про її фактичне здійснення.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд не погоджується із висновками контролюючого органу та зазначає наступне.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вже було зазначено судом, відповідно до приписів пункту 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Судом встановлено, що 02.01.2019 між позивачем (покупцем) та ТОВ «Комплексні інженерні мережі» (продавцем) було укладено договір поставки № 3/19-1, за умовами якого постачальник зобов`язується продати (передати у власність) покупцю залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування і приладдя до нього, найменування, асортимент, марка, кількість та комплектність якого вказується у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти будівельні матеріали і оплатити його вартість на умовах, визначених Договором (п.п.1.1 п. 1).

Строки та умови поставки визначені у п. 3 цього Договору, та, відповідно пп. 3.1 поставка будівельних матеріалів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом дії строку договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг будівельних матеріалів (кількість), ціна за одиницю (відповідно до підписаної Сторонами Специфікації або на підставі рахунку-фактури постачальника), загальна ціна партії та інші умови замовлення може проводитися шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті, e-mail або наданням через представника постачальника.

Ціна будівельних матеріалів та порядок оплати встановлені в п. 4 цього Договору.

Так, за приписами п. 4.1 та п. 4.2 п. 4 загальна вартість Договору складається із суми встановлених постачальником рахунків відповідності до накладних, згідно яких відвантажено будівельні матеріали, розрахунки до Договору здійснюються за умови стовідсоткової відстрочки платежу, згідно виставлених постачальником рахунків-фактури на сім календарних днів.

На підтвердження здійснення господарських операцій за цим Договором позивачем надано наступну первинну документацію:

видаткову накладну № 309 від 01.02.2022 на постачання товару «подовжувач латунний 1/2х80» на загальну суму 681,41 грн., у т.ч. ПДВ на суму 113,57 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 326 від 02.02.2022 на постачання товару «розбірне з`єднання латунне під плоску прокладку 3В, перехідник латунний», на загальну суму 871,39 грн., у т.ч. ПДВ на суму 145,23 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 378 від 07.02.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 138082,30 грн., у т.ч. ПДВ на суму 23013,72 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 407 від 08.02.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 96173,69 грн., у т.ч. ПДВ на суму 16028,95 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 410 від 08.02.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 48656,15 грн., у т.ч. ПДВ на суму 8109,36 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 425 від 09.02.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 105012,58 грн., у т.ч. ПДВ на суму 17502,10 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 432 від 10.02.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 157125,17 грн., у т.ч. ПДВ на суму 26187,53 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 433 від 10.02.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 57876,96 грн., у т.ч. ПДВ на суму 9646,16 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 453 від 14.02.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 1905,89 грн., у т.ч. ПДВ на суму 317,65 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 471 від 15.02.2022 на постачання будівельного обладнання «трубка К-FLEX-2 РЕ, широкого кола розмірів», на загальну суму 37374,10 грн., у т.ч. ПДВ на суму 6229,02 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 472 від 15.02.2022 на постачання будівельного обладнання «трубка К-FLEX, широкого кола розмірів», на загальну суму 39652,51 грн., у т.ч. ПДВ на суму 6608,75 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 473 від 15.02.2022 на постачання будівельного обладнання «трубка К-FLEX, широкого кола розмірів та стрічку», на загальну суму 32574,94 грн., у т.ч. ПДВ на суму 5429,16 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 474 від 15.02.2022 на постачання будівельного обладнання «трубка К-FLEX, широкого кола розмірів та стрічку», на загальну суму 32574,94 грн., у т.ч. ПДВ на суму 5429,16 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 545 від 23.02.2022 на постачання будівельного обладнання «з`єднувач Push з манжетою з зовнішньою різьбою», на загальну суму 332,46 грн., у т.ч. ПДВ на суму 55,41 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 616 від 31.05.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 31224,14 грн., у т.ч. ПДВ на суму 5204,02 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 617 від 31.05.2022 на постачання будівельного обладнання «трійник Push ЗЗSU», на загальну суму 1336,32 грн., у т.ч. ПДВ на суму 222,72 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 625 від 01.06.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 81546,34 грн., у т.ч. ПДВ на суму 13591,06 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 626 від 01.06.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 9920,57 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1653,43 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 627 від 01.06.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту на загальну суму 70200,80 грн., у т.ч. ПДВ на суму 11700,13 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 628 від 01.06.2022 на постачання будівельного обладнання «труба РЕ-RT type», на загальну суму 4108,80 грн., у т.ч. ПДВ на суму 684,80 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 651 від 16.06.2022 на постачання будівельного обладнання, на загальну суму 11467,39 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1911,23 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 663 від 21.06.2022 на постачання будівельного обладнання «трійник Push ЗЗSU», на загальну суму 1336,32 грн., у т.ч. ПДВ на суму 222,72 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 940 від 07.09.2022 на постачання будівельного обладнання «Н-подібний запірний клапан», на загальну суму 174121,92 грн., у т.ч. ПДВ на суму 29020,32 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 941 від 07.09.2022 на постачання будівельного обладнання в асортименті, на загальну суму 2840,40 грн., у т.ч. ПДВ на суму 473,40 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 942 від 07.09.2022 на постачання будівельного обладнання в асортименті, на загальну суму 9736,80 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1622,80 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 943 від 07.09.2022 на постачання будівельного обладнання в асортименті, на загальну суму 668197,56 грн., у т.ч. ПДВ на суму 111366,26 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 944 від 07.09.2022 на постачання будівельного обладнання в асортименті, на загальну суму 35905,55 грн., у т.ч. ПДВ на суму 5984,26 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 956 від 08.09.2022 на постачання будівельного обладнання широкого асортименту, на загальну суму 19538,03 грн., у т.ч. ПДВ на суму 3256,34 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 953 від 20.09.2022 на постачання будівельного обладнання «трійник Push», на загальну суму 10736,72 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1789,45 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 1030 від 23.09.2022 на постачання будівельного обладнання «коліно Push, спарене з трубкою», на загальну суму 3607,49 грн., у т.ч. ПДВ на суму 601,25 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 1096 від 06.10.2022 на постачання будівельного обладнання в асортименті, на загальну суму 4258,24 грн., у т.ч. ПДВ на суму 709,71 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткову накладну № 1131 від 13.10.2022 на постачання будівельного обладнання в асортименті, на загальну суму 46556,21 грн., у т.ч. ПДВ на суму 7759,37 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; рахунок-фактура № 1879 від 30.09.2022 на сантехнічне обладнання на загальну суму 4258,24 грн., у т.ч. ПДВ 709,71 грн., який було отримано позивачем (покупцем) та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; видаткова накладна № 1583 від 30.12.2022 на постачання будівельного обладнання, на загальну суму 3687,86 грн., у т.ч. ПДВ на суму 614,64 грн., яку було отримано постачальником та затверджено, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи;

Також, 12.02.2013 між позивачем (орендарем) та ТОВ «Тиса-ДДК» (орендодавцем) було укладено Договір № 106, за умовами якого ТОВ «Тиса-ДДК» надає в оренду Орендарю (позивачу) офісне приміщення загальною площею 33 кв.м. з розрахунку 80,00 грн./кв.м. в місяць (в т.ч. ПДВ 13,33 грн.), що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. П.П. Борщагівка, вул. В.Кільцева 4-Б, а також надає послуги вантажно-розвантажувальних механізмів по заявці Орендаря (п.п. 1.1-1.2 п. 1).

У відповідності до підпункту 2.1 пункту 2 Договору загальна сума Договору складає 2640,00 грн., в місяць (в т.ч. ПДВ 440,00 грн.), згідно з п.п. 2.2 передоплата здійснюється щомісячно за послуги оренди на підставі рах/фактур, виставлених орендодавцем, до 5-го числа поточного місяця.

На підтвердження здійснення господарської операції за цим Договором, позивачем було надано копії наступної первинної документації: Акт прийому-передачі від 12.02.2013, Додаткову угоду № 2 до Договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.08.2018 від 15.11.2021, відповідно до якого, загальна сума Договору з 01.212.2021 складає 5680,00 грн., в місяць (в т.ч. ПДВ 946,67 грн.); Акт надання послуг № 14 від 30.06.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 19 від 31.07.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 21 від 31.07.2022 на загальну суму 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн., акт надання послуг № 23 від 31.08.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 30 від 31.08.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 27 від 30.09.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 29 від 30.09.2022 на загальну суму 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 150,00 грн., рахунок на оплату № 30 від 30.09.2022 на загальну суму 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 150,00 грн., акт надання послуг № 31 від 31.10.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 33 від 31.10.2022 на загальну суму 700,00 грн., у т.ч. ПДВ 116,67 грн., акт надання послуг № 35 від 30.11.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 39 від 31.12.2022 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., рахунок на оплату № 2 від 31.01.2023 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., акт надання послуг № 2 від 31.01.2023 на загальну суму 5680,00 грн., у т.ч. ПДВ 946,67 грн., рахунок на оплату № 2 від 31.01.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 6 від 28.02.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 22 від 30.06.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 35 від 30.09.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 39 від 31.10.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 42 від 30.11.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 47 від 31.12.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 3 від 31.01.2024 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 7 від 29.02.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 11 від 31.03.2023 на загальну суму 5680,00 грн., акт надання послуг № 16 від 30.04.2023 на загальну суму 5680,00 грн.,

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2016 між позивачем (споживачем) та ТОВ «ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ» було укладено Договір надання послуг доступу до мережі Інтернет, за адресою: вул. Велика Окружна, 4Б, оф. 206, м. Київ № 23-02-16/1Ц, пізніше до цього Договору між сторонами було укладено Додаткову угоду, а 14.02.2023 Додаток № 1 до Додаткової угоди № 1, відповідно до якої абонентська плата складає 750,00 грн., у т.ч. ПДВ 125,00 грн.

На підтвердження надання/отримання послуг за цим Договором позивачем було надано копії наступних первинних документів: рухунок-фактуру № СФ-0005180 від 18.02.2022, який було отримано та затверджено позивачем 18.02.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; рухунок-фактуру № СФ-0007946 від 22.03.2022, який було отримано та затверджено позивачем 08.04.2022; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0016779, який було отримано та затверджено позивачем 12.07.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0022835, який було отримано та затверджено позивачем 04.08.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0026080, який було отримано та затверджено позивачем 12.09.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0029312, який було отримано та затверджено позивачем 09.09.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0032548, який було отримано та затверджено позивачем 13.10.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0035800, який було отримано та затверджено позивачем 09.11.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0039185, який було отримано та затверджено позивачем 13.12.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0042594, який було отримано та затверджено позивачем 06.01.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0002668, який було отримано та затверджено позивачем 10.02.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0006052, який було отримано та затверджено позивачем 07.03.2022, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0009445, який було отримано та затверджено позивачем 06.04.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0012805, який було отримано та затверджено позивачем 09.05.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0016165, який було отримано та затверджено позивачем 13.06.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0019543, який було отримано та затверджено позивачем 11.07.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0026325, який було отримано та затверджено позивачем 11.09.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0029755, який було отримано та затверджено позивачем 09.10.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0033203, який було отримано та затверджено позивачем 07.11.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0036669, який було отримано та затверджено позивачем 07.12.2023, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0040148, який було отримано та затверджено позивачем 05.01.2024, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0002667, який було отримано та затверджено позивачем 08.02.2024, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0006127, який було отримано та затверджено позивачем 06.03.2024, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0009592, який було отримано та затверджено позивачем 04.04.2024, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи; Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0016434, який було отримано та затверджено позивачем 07.05.2024, що підтверджується відповідною електронною квитанцією, наявною в матеріалах справи;

Крім цього, 16.01.2024 між позивачем (замовником-користувачем) та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР» (виконавцем) було укладено Договір про надання послуг № 01/46442, за умовами якого виконавець надає, а замовник-користувач отримує послуги з встановлення на персональні комп`ютери замовника-користувача програмного комплексу АВК-5 «Автоматизований випуск на ПЕОМ кошторисно-ресурсної документації» для користування, шляхом надання інсталяційних паролів, для 2 робочих місць (2 з підсистемою «Підрядник») (п.п. 1 п. 1 Договору);

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 надання послуг виконавцем здійснюється на наступний робочий день після надходження від замовника-користувача на поточний (розрахунковий) рахунок виконавця суми, зазначеної в рахунку.

Згідно з п.п. 2.4 документом, який підтверджує факт надання послуг, є Акт наданих послуг.

Вартість послуг і порядок розрахунків закріплені у п. 3 цього Договору, та, згідно з п.п. 3.1 вартість послуг за даним Договором вказується в Рахунку і, за згодою сторін, становить 9150,00 грн., у т.ч. ПДВ 1525,00 грн., а згідно з п.п. 3.2 всі розрахунки, передбачені цим Договором, здійснюються в безготівковій формі, шляхом переказу коштів на рахунок виконавця.

На підтвердження здійснення господарської операції за цим Договором, позивачем було надано копії наступної первинної документації: рахунок № 01/46442 від 16.01.2024 на загальну суму 9150,00 грн., у т.ч. 1525,00 грн.; Акт наданих послуг по Договору № 01/46442 від 16.01.2024 на загальну суму 9150,00 грн., у т.ч. 1525,00 грн.

Крім цього в матеріалах справи містяться копії: акту прийому-передачі товару № СККВ-00004288 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 15387,74 грн., у т.ч. ПДВ 2564,62 грн.; акту прийому-передачі товару № СККВ-00021876 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 29601,12 грн., у т.ч. ПДВ 1936,25 грн.; акту прийому-передачі товару № СККВ-00025793 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 6808,61 грн., у т.ч. ПДВ 445,42 грн.; акту звірки взаєморозрахунків на 31.08.2022 за зобов`язаннями у картках за угодою СКЦ-1 107 від 17.11.2015 із визначеною сумою 6618,55 грн. на користь ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС»; акту прийому-передачі товару № СККВ-00029196 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 10462,26 грн., у т.ч. ПДВ 684,45 грн.; акту звірки взаєморозрахунків на 30.09.2022 за зобов`язаннями у картках за угодою СКЦ-1 107 від 17.11.2015 із визначеною сумою 10462,26 грн. на користь ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС»; акту прийому-передачі товару № СККВ-00032260 від 31.10.2022 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 6155,96 грн., у т.ч. ПДВ 402,73 грн.; акту звірки взаєморозрахунків на 31.10.2022 за зобов`язаннями у картках за угодою СКЦ-1 107 від 17.11.2015 із визначеною сумою 10000,33 грн. на користь ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС»; акту прийому-передачі товару № 9794 від 30.04.2023 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 9100,38 грн., у т.ч. ПДВ 595,35 грн.; акту прийому-передачі товару № 11981 від 31.05.2023 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 6333,93 грн., у т.ч. ПДВ 414,37 грн.; акту прийому-передачі товару № 13892 від 30.06.2023 до Договору СКЦ-1 107 від 17.11.2015 на постачання товару (палива) на загальну суму 2789,94 грн., у т.ч. ПДВ 182,52 грн.; акту прийому-передачі товару № СККИ-00009473 від 31.10.2023 до Договору СКЦ-2 303 від 09.06.2023 на постачання товару (палива) на загальну суму 3614,60 грн., у т.ч. ПДВ 602,43 грн.; акту прийому-передачі товару № СККИ-00011738 від 30.11.2023 до Договору СКЦ-2 303 від 09.06.2023 на постачання товару (палива) на загальну суму 6820,66 грн., у т.ч. ПДВ 1136,78 грн.; акту прийому-передачі товару № СККИ-00014039 від 31.12.2023 до Договору СКЦ-2 303 від 09.06.2023 на постачання товару (палива) на загальну суму 7668,28 грн., у т.ч. ПДВ 1278,04 грн.; акту прийому-передачі товару № СККИ-00001845 від 31.01.2024 до Договору СКЦ-2 303 від 09.06.2023 на постачання товару (палива) на загальну суму 7798,06 грн., у т.ч. ПДВ 1299,67 грн.; акту прийому-передачі товару № СККИ-00006630 від 31.03.2024 до Договору СКЦ-2 303 від 09.06.2023 на постачання товару (палива) на загальну суму 6070,09 грн., у т.ч. ПДВ 1011,68 грн.; акту прийому-передачі товару № СККИ-00009057 від 30.04.2024 до Договору СКЦ-2 303 від 09.06.2023 на постачання товару (палива) на загальну суму 8061,02 грн., у т.ч. ПДВ 1343,50 грн.; акту надання послуг № 156 від 30.09.2023 на оренду нежитлового приміщення на загальну суму 9145,72 грн., у т.ч. ПДВ 1524,29 грн., акту надання послуг № 181 від 31.10.2023 на оренду нежитлового приміщення на загальну суму 9145,72 грн., у т.ч. ПДВ 1524,29 грн.

Дослідивши вказані документи зазначає, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Таким чином, вищенаведені докази (первинні документи) підтверджують як обставини придбання позивачем згаданих товарів і послуг, так і рух відповідних активів в діяльності підприємства, і, як наслідок, - правомірність формування позивачем податкового кредиту в межах спірних господарських операцій.

Оцінюючи ж доводи відповідача на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, вони не можуть вважатися такими, що повністю і достовірно доводять протиправність діяльності позивача та, відтак, не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

У цьому контексті суд у першу чергу підкреслює, що контролюючим органом базовано свої міркування на без використання належної інформації, передбаченої ст. 79 ПК України, таким чином усі висновки, які викладені у Акті перевірки носять фактично умоглядний характер, оскільки ґрунтуються на аналізі наявності у нього інформації, а не шляхом безпосереднього дослідження конкретних правовідносин у частині дійсної можливості чи неможливості здійснення певних господарських операцій.

Фактично доводи відповідача про неправомірність задекларованого від`ємного значення базуються на не підтвердженні складеними належним чином документами господарських операцій позивача з його контрагентами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності, чим не усунуто сумнівів у обґрунтованості таких тверджень контролюючого органу.

Водночас, суд зазначає, що за наслідком аналізу наданих позивачем документів встановлено виконання умов укладених між позивачем та вищенаведеними контрагентами договорів знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Зміст акта перевірки свідчить, що у даному випадку відповідач використав інформацію, наявну в автоматизованих інформаційних системах ДПС щодо господарської діяльності позивача без аналізу первинних документів. Відтак, висновки відповідача є лише припущенням контролюючого органу, що не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Недослідження контролюючим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за період, який перевірявся вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені без належної оцінки та дослідження необхідних документів.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СМ БУТ СЕРВІС», позивач був позбавлений можливості надати до перевірки документи.

За нормами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За положеннями пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу).

Судом встановлено, що від`ємне значення, яке було сформовано позивачем за рахунок господарських операцій періоду березень 2024 року було сформовано правомірно та правильно відображено, відповідно, правомірно переносилось у податкових періодах, зокрема у січні 2024 року.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 00820800701, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 103433 грн. прийнято необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню

Вирішуючи питання обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 00820950701, яким до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн. суд зазначає таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 85.2 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 85.7 статті 85 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З аналізу наведених положень ПК України встановлено, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. При цьому судом вже встановлено, що позивачу не було вручено належним чином ані повідомлення та наказ про призначення перевірки, ані запиту про надання інформації.

Проте враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час призначення і проведення такої перевірки, позивач був позбавлений можливості надати документи до перевірки, оскільки, як встановлено судом, про проведення перевірки позивачу стало відомо лише після її завершення, що свідчить про об`єктивну неможливість надати документи до початку проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинули на об`єктивність та правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, які в повній мірі базувались виключно на ненаданні позивачем документів до перевірки, та, відповідно, на обґрунтованість та законність прийнятих за результатами перевірки рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі № 400/1664/21.

За усталеною позицією Верховного Суду, не виконання контролюючим органом вимог п.79.2 ст.79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Зокрема, у постанові від 18.08.2021 р. у справі № 160/9277/19 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 р. у справі № 640/9016/20, від 26.09.2024 р. у справі № 600/6022/23-а.

Таким чином, посилання контролюючого органу на неподання позивачем документів під час проведення перевірки є необґрунтованим з огляду на відсутність у позивача запиту про надання документів у період проведення такої перевірки. Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє податковий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Посилання ГУ ДПС у м. Києві на те, що позивач був обізнаний з приводу проведення перевірки, однак в порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України не надав жодних документів є необґрунтованими та безпідставними, оскільки як вбачається з вище викладеного, позивач був позбавлений можливості надати відповідь на вказаний запит контролюючого органу, а також надати відповідні документи.

Наведені вище обставини свідчать про те, що протиправна поведінка відповідача у спірних правовідносинах із позивачем призвела до того, що останній був позбавлений можливості надати до перевірки документи, що витребовувалися контролюючим органом і таким чином підтвердити дотримання ним вимог податкового законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність і податкового повідомлення-рішення від 26.07.2024 № 00820950701, яким до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необґрунтованість рішення відповідача, а тому, позов необхідно задовольнити повністю.

З огляду на вище викладене, спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 28.11.2024 № 3851.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ БУД-СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00820800701 від 26.07.2024 року прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ БУД - СЕРВІС»,

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00820950701 від 26.07.2024 року прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ БУД - СЕРВІС».

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СМ БУД-СЕРВІС» код ЄДРПОУ: 34530786, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81 сплачений ним судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.