Рішення № 137770578, 29.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №320/44093/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2024 №0053210/0706, від 12.06.2024 №0053264/0706, від 12.06.2024 №0053218/0706, від 12.06.2024 №0053267/0706, від 13.06.2024 №0540312303, від 14.06.2024 №05446024025 та від 14.06.2024 №05446524025.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта документальної позапланової перевірки від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945, якими контролюючий орган встановив, зокрема, заниження податку на прибуток підприємств, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відсутність реєстрації податкових накладних, порушення щодо оподаткування доходів нерезидента, а також порушення у частині податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податкової звітності за формою 4-ДФ.

Позивач вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам його господарської діяльності. На думку позивача, контролюючий орган безпідставно сформував висновки щодо дванадцяти епізодів, а саме: продажу фізичній особі автомобіля Toyota RAV4 за ціною, яку податковий орган вважав нижчою за ринкову; придбання консультаційних послуг з питань інформатизації та послуг із впровадження і використання комп`ютерних систем; відображення собівартості реалізованої продукції; списання дизельного пального та бензину; формування інших витрат, адміністративних витрат і витрат на збут; витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу та звітності; оподаткування процентів, виплачених нерезиденту; технічної помилки при уточненні показників декларації з ПДВ за січень 2022 року; формування податкового кредиту за зареєстрованими податковими накладними; нібито відсутності реєстрації податкових накладних; а також наслідків затвердження мирової угоди з ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД».

Щодо продажу автомобіля Toyota RAV4 позивач зазначає, що транспортний засіб було реалізовано за балансовою вартістю, а чинне законодавство у відповідних правовідносинах не покладало на нього обов`язку визначати ринкову або середньоринкову вартість такого автомобіля чи проводити його оцінку. У зв`язку з цим позивач заперечує висновки контролюючого органу про заниження доходу, податкових зобов`язань з ПДВ, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо витрат на консультаційні послуги, послуги з інформатизації, впровадження та використання комп`ютерних систем позивач зазначає, що такі послуги безпосередньо пов`язані з його основною господарською діяльністю, оскільки підприємство спеціалізується на програмних рішеннях, автоматизації бізнес-процесів, постачанні та супроводі програмного забезпечення SAP. Позивач стверджує, що фактичне придбання таких послуг підтверджується договорами, додатками до них, замовленнями, актами приймання-передачі послуг, рахунками, деталізаціями наданих послуг, time-sheet та регістрами бухгалтерського обліку, а податковий орган не конкретизував, які саме документи є неналежними або які саме операції не підтверджені.

Стосовно собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат та витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу позивач посилається на те, що такі витрати належним чином відображені в бухгалтерському обліку, підтверджені первинними документами та пов`язані з господарською діяльністю. Окремо позивач зазначає, що податковий орган фактично не заперечує самого понесення витрат, однак формально посилається на їх непідтвердження без зазначення конкретних недоліків первинних документів, без ідентифікації спірних контрагентів, операцій чи сум.

Щодо списання пального позивач зазначає, що надав контролюючому органу бухгалтерські регістри та подорожні листи, які підтверджують використання дизельного пального та бензину в господарській діяльності. При цьому, на думку позивача, чинне законодавство не містить вичерпних вимог до форми документів, якими підтверджується списання паливно-мастильних матеріалів, а тому висновок податкового органу про непідтвердження відповідних витрат є безпідставним.

Щодо оподаткування процентів, виплачених компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH, позивач зазначає, що правомірно застосував положення міжнародного договору між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, утримав і сплатив податок із доходів нерезидента за ставкою 5%, а податковий орган безпідставно не врахував надані документи щодо резидентського статусу нерезидента та фактичного отримувача доходу.

Щодо уточнення показників декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач стверджує, що ним була допущена технічна помилка, яка не мала наслідком заниження податкового зобов`язання, оскільки відповідні суми були відображені в уточнюючому розрахунку та сплачені. У зв`язку з цим позивач вважає безпідставним повторне визначення йому податкового зобов`язання та штрафних санкцій.

Щодо податкового кредиту з ПДВ за операціями з контрагентами-постачальниками позивач зазначає, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні є достатньою підставою для формування податкового кредиту, а контролюючий орган не спростував реальності відповідних господарських операцій. Також позивач заперечує наявність у нього обов`язку складати податкові накладні за правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки придбані товари та послуги використовувалися ним у межах господарської діяльності.

Щодо мирової угоди з ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» позивач зазначає, що не отримував безоплатних послуг, а заборгованість за фактично отримані послуги була погашена. Відмова контрагента від стягнення штрафних санкцій, на думку позивача, не є прощенням основного боргу та не створює підстав для визнання доходу чи нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Крім того, позивач посилається на процедурні порушення при оформленні результатів перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень. Зокрема, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять належної фактичної підстави та не дозволяють встановити, які саме обставини і порушення покладені в основу визначених грошових зобов`язань. Також позивач вказує на розбіжності між сумами податкових зобов`язань і штрафів, визначеними у податкових повідомленнях-рішеннях, та висновками акта перевірки.

Позивач також вважає неправомірним застосування штрафних санкцій у розмірі 25%, оскільки контролюючий орган не довів наявності в його діях складу податкового правопорушення, вини та умислу, а також не встановив обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов`язків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у межах повноважень контролюючого органу та на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», оформленої актом від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945.

Відповідач вказує, що підставою для проведення перевірки було припинення позивача шляхом ліквідації, а сама перевірка проведена за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства щодо єдиного внеску. За результатами перевірки встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень бухгалтерського обліку та інших нормативних актів, що, на думку відповідача, зумовило прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно податку на прибуток відповідач зазначає, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування, зокрема, внаслідок невідображення доходу, завищення витрат та безпідставного формування окремих показників бухгалтерського обліку. Відповідач вважає, що позивач не підтвердив належними первинними документами частину витрат, відображених у складі собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, витрат на консультаційні послуги, витрат на паливо, а також окремих операцій зі списання дебіторської заборгованості.

Щодо продажу автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі відповідач зазначає, що позивач реалізував транспортний засіб за ціною, істотно нижчою за середньоринкову вартість такого автомобіля. На думку відповідача, така операція призвела до заниження доходу позивача, а також до ненарахування відповідних податкових зобов`язань, пов`язаних із наданням фізичній особі додаткового блага.

Щодо консультаційних послуг, послуг з інформатизації, впровадження та супроводу програмного забезпечення відповідач вказує, що надані позивачем документи не підтверджують фактичний зміст, обсяг, результат і господарську спрямованість таких послуг. Відповідач наголошує, що самі лише договори, акти, рахунки або загальні формулювання щодо надання послуг не є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій та їх зв`язку з господарською діяльністю платника.

Стосовно собівартості реалізованої продукції відповідач зазначає, що позивач безпідставно включив до її складу витрати, які не були підтверджені належними документами, зокрема калькуляціями, внутрішніми регістрами, документами складського та виробничого обліку чи іншими документами, що дозволяють встановити зв`язок таких витрат із конкретними господарськими операціями.

Щодо витрат на пальне відповідач зазначає, що позивач не надав належних первинних документів, які підтверджують фактичне використання дизельного пального та бензину саме у господарській діяльності. Відповідач вважає, що наявність окремих подорожніх листів або бухгалтерських записів сама по собі не доводить правомірності формування витрат, якщо такі документи не містять усіх необхідних реквізитів або не дають змоги ідентифікувати господарську операцію.

Щодо інших витрат, адміністративних витрат, витрат на збут та витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу відповідач зазначає, що такі витрати зменшують фінансовий результат до оподаткування, тому мають бути належно підтверджені первинними документами. Оскільки, на думку відповідача, позивач не підтвердив реальність і господарську спрямованість відповідних операцій, контролюючий орган правомірно не врахував такі витрати при визначенні об`єкта оподаткування.

Стосовно податку на додану вартість відповідач зазначає, що позивач безпідставно сформував податковий кредит за окремими операціями, оскільки фактичне придбання товарів і послуг та їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не підтверджено належними первинними документами. Відповідач також зазначає, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є самостійною та безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо реальність господарської операції не підтверджена.

Крім того, відповідач вказує, що у зв`язку з використанням придбаних товарів або послуг в операціях, які не пов`язані з господарською діяльністю або не підтверджені як такі, що використані в оподатковуваних операціях, позивач мав нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та зареєструвати відповідні податкові накладні. Невиконання такого обов`язку, на думку відповідача, є підставою для визначення податкових зобов`язань і застосування штрафних санкцій.

Щодо укладення мирової угоди з контрагентом відповідач зазначає, що у разі прощення заборгованості або зміни умов виконання зобов`язань позивач був зобов`язаний відкоригувати податковий кредит, оскільки товари чи послуги фактично не були оплачені або відповідні витрати втратили зв`язок із господарською діяльністю. Відповідач вважає, що позивач неправомірно не здійснив такого коригування.

Щодо податку на доходи нерезидента відповідач зазначає, що позивач неправомірно застосував знижену ставку оподаткування при виплаті процентів компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH, оскільки, на думку контролюючого органу, позивач не підтвердив усі умови для застосування положень міжнародного договору та зменшення ставки податку.

Відповідач також вказує на порушення позивачем обов`язку щодо подання повідомлень про об`єкти оподаткування, а також на правомірність застосування штрафних санкцій за виявлені порушення. На думку відповідача, позивач не спростував висновків акта перевірки та не довів відсутності своєї вини у вчиненні податкових правопорушень.

Окремо відповідач наголошує, що під час проведення перевірки позивачу неодноразово направлялися письмові запити про надання документів, однак позивач не надав усіх необхідних первинних, бухгалтерських та інших документів. У зв`язку з цим відповідач посилається на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та зазначає, що документи, не надані платником податків до закінчення перевірки, вважаються такими, що були відсутні у платника на час складення податкової звітності.

Відповідач вважає, що подання позивачем окремих документів разом із запереченнями до акта перевірки, адміністративною скаргою або позовом не спростовує правомірності висновків контролюючого органу, оскільки такі документи не були надані під час перевірки в повному обсязі, а позивач не довів наявності об`єктивних причин, які перешкоджали їх своєчасному поданню.

Також відповідач зазначає, що заперечення позивача на акт перевірки та адміністративна скарга були розглянуті у встановленому порядку, однак підстав для скасування висновків акта перевірки та податкових повідомлень-рішень контролюючими органами не встановлено.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими, а позовні вимоги ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не підлягають задоволенню.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог, а відзив не містить належних доказів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначає, що відзив переважно відтворює висновки акта перевірки, однак не містить належної відповіді на аргументи позовної заяви та не спростовує поданих позивачем доказів.

Стосовно продажу автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі позивач повторно зазначає, що автомобіль був реалізований за балансовою, а не за довільно заниженою вартістю. Позивач вважає безпідставним застосування відповідачем середньоринкової вартості транспортного засобу, оскільки такий підхід стосується визначення доходу фізичної особи у передбачених законом випадках, а не обов`язку юридичної особи-продавця визначати ціну продажу основного засобу саме за середньоринковою вартістю. У зв`язку з цим позивач заперечує наявність підстав для донарахування податку на прибуток, ПДВ, ПДФО та військового збору за цією операцією.

Щодо консультаційних послуг, послуг з інформатизації, впровадження, підтримки та використання комп`ютерних систем позивач зазначає, що такі послуги безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, оскільки підприємство здійснює діяльність у сфері програмного забезпечення SAP, його впровадження, налаштування, інтеграції та супроводу. Позивач вказує, що на підтвердження реальності відповідних операцій ним були надані договори, додатки, замовлення, акти, рахунки, деталізації послуг, time-sheet, регістри бухгалтерського обліку та інші документи.

Позивач окремо пояснює, що послуги, придбані у ТОВ «САП Україна», ТОВ «Інфопульс Україна», ТОВ «Де Ново», ФОП ОСОБА_1 та інших виконавців, були необхідними для надання послуг кінцевим користувачам, супроводу програмних продуктів SAP, розроблення, налаштування та підтримки інформаційних рішень. Позивач також зазначає, що після подання позову отримав додаткові письмові підтвердження від окремих контрагентів, які підтверджують фактичне надання відповідних послуг.

Стосовно собівартості реалізованої продукції позивач зазначає, що відповідач не навів конкретного розрахунку та не пояснив, які саме витрати є непідтвердженими. Позивач вказує, що витрати, включені до собівартості, підтверджуються первинними документами, договорами та актами виконаних робіт, а також пов`язані з наданням послуг кінцевим отримувачам. Окремо позивач зазначає, що витрати на забезпечення резерву оплати відпусток сформовані відповідно до правил бухгалтерського обліку та правомірно відображені у складі витрат.

Щодо витрат на пальне позивач зазначає, що надав відповідачу місячні звіти щодо списання дизельного пального та бензину за 2018 і 2022 роки, а також інші підтверджувальні документи. На думку позивача, ці документи дають змогу встановити зміст, обсяг, дату та господарську спрямованість операцій, а чинне законодавство не містить обов`язкової уніфікованої форми документа для підтвердження списання пального.

Щодо інших витрат за 2018, 2022 та 2023 роки позивач зазначає, що відповідач формально послався на їх непідтвердження, однак не навів конкретних недоліків первинних документів і не довів відсутності зв`язку таких витрат із господарською діяльністю. Позивач пояснює, що відповідні суми стосуються, зокрема, списання окремих витрат, кредиторської заборгованості у зв`язку з воєнними обставинами та дебіторської заборгованості, яка стала безнадійною. На думку позивача, такі операції відображені в бухгалтерському обліку правомірно та не призвели до заниження податкових зобов`язань.

Стосовно витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу та звітності позивач зазначає, що відповідач помилково розцінив такі витрати як витрати на створення нематеріального активу. Позивач стверджує, що фактично йшлося про послуги зі створення, налаштування та технічної підтримки програмного продукту для автоматизації бізнес-процесів, а не про придбання чи створення окремого нематеріального активу, який підлягав би амортизації.

Щодо адміністративних витрат і витрат на збут позивач зазначає, що відповідач не спростував факту придбання та використання відповідних послуг. Позивач вказує, що такі витрати стосувалися рекламних, дизайнерських, технічних, консультаційних та інших послуг, необхідних для забезпечення його діяльності, а відповідні операції підтверджуються первинними документами.

Щодо податку на доходи нерезидента позивач заперечує висновки відповідача про неправомірне застосування зниженої ставки податку при виплаті процентів компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH. Позивач зазначає, що мав довідку про резидентський статус нерезидента, договірні документи та інші підтвердження, які давали підстави для застосування положень міжнародного договору між Україною та Федеративною Республікою Німеччина і утримання податку за ставкою 5%.

Щодо уточнення показників декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач повторно зазначає, що допущена ним технічна помилка не призвела до заниження податкового зобов`язання. Позивач вказує, що відповідні суми були відображені в уточнюючому розрахунку та сплачені, а тому повторне визначення податкового зобов`язання і штрафу є безпідставним.

Щодо податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з контрагентами-постачальниками позивач зазначає, що підставою для його формування були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні, а також первинні документи, які підтверджують фактичне придбання товарів і послуг. Позивач наголошує, що відповідач не навів конкретних претензій до кожної операції, не спростував реальність господарських операцій та не довів, що придбані товари чи послуги не використовувалися у господарській діяльності.

Щодо висновків про відсутність реєстрації податкових накладних позивач зазначає, що всі товари та послуги, на які посилається відповідач, придбавались і використовувались у межах господарської діяльності. Тому, на думку позивача, у нього не виникав обов`язок нараховувати податкові зобов`язання за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та складати зведені податкові накладні.

Щодо мирової угоди з ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» позивач зазначає, що відповідач помилково вважає відповідні правовідносини отриманням безоплатних послуг або прощенням боргу. Позивач стверджує, що мирова угода підтверджує врегулювання наявної заборгованості між сторонами, а не безоплатне отримання послуг, тому підстав для збільшення доходу чи нарахування податкових зобов`язань з ПДВ не було.

Окремо позивач заперечує доводи відповідача про ненадання документів під час перевірки. Позивач зазначає, що надавав документи та пояснення на запити контролюючого органу, а акт про ненадання документів не містить конкретного переліку документів, які нібито не були надані, не містить підпису представника платника податків або відмітки про відмову від підписання, не був надісланий і вручений позивачу належним чином. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач безпідставно посилається на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що позивач не підтвердив належними первинними документами взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, які стали підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та відповідних показників податкового й бухгалтерського обліку. За твердженням відповідача, під час перевірки позивачу направлялися запити від 18.04.2024, 24.04.2024 та 30.04.2024 про надання первинних документів і письмових пояснень щодо фінансово-господарських операцій за перевіряємий період, однак станом на 08.05.2024 такі документи у повному обсязі не були надані.

Відповідач вказує, що позивач не подав повноцінних пояснень і документів щодо формування собівартості реалізованих послуг за 2017-2021 роки, документальних підтверджень за рахунком 90 за операціями 2022-2023 років, інформації щодо витрат, пов`язаних зі списанням пального та віднесенням сум до інших витрат, первинних документів щодо взаємовідносин із контрагентами-постачальниками, а також документів щодо формування статутного капіталу та подання ліквідаційної звітності за 2024 рік.

У зв`язку з цим відповідач посилається на положення пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.6 статті 44 та статті 85 Податкового кодексу України і зазначає, що платник податків зобов`язаний вести облік на підставі первинних документів, забезпечувати їх зберігання та надавати контролюючому органу всі документи, пов`язані з предметом перевірки. На думку відповідача, ненадання таких документів до закінчення перевірки дає підстави вважати, що вони були відсутні у платника податків.

Щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за 2022-2023 роки відповідач зазначає, що позивач документально не підтвердив операції, які стали підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Перелік відповідних податкових накладних, контрагентів, дат, сум операцій та сум ПДВ наведений у додатку 16 до акта перевірки. За позицією відповідача, відсутність належних первинних документів свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та відповідними контрагентами.

Стосовно консультаційних та ІТ-послуг відповідач зазначає, що твердження позивача, наведені у відповіді на відзив, суперечать реальному змісту операцій та його попереднім аргументам. На думку відповідача, позивач не довів економічної доцільності придбання окремих ІТ-послуг, оскільки відповідне програмне забезпечення та супровід уже забезпечувалися ТОВ «САП Україна». Відповідач також зазначає, що позивач не надав повного пакета документів, зокрема договору з ТОВ «САП Україна», а тому не підтвердив реальність і господарську спрямованість спірних операцій.

Відповідач наголошує, що господарські операції мають оцінюватися відповідно до їх економічної сутності, а не лише за формальним документальним оформленням. За позицією відповідача, для підтвердження реальності операції необхідним є встановлення руху активів, зміни зобов`язань або власного капіталу, наявності ділової мети та економічного ефекту, а також належного оформлення первинних документів. Відповідач вважає, що за відсутності таких ознак відповідні операції не можуть визнаватися реальними для цілей податкового обліку.

Щодо оподаткування доходів нерезидента відповідач зазначає, що у 2021 році позивач здійснив виплату доходу компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH у вигляді процентів на суму 2409,1 євро, що еквівалентно 80410,14 грн. На думку відповідача, позивач неправомірно застосував пільгову ставку оподаткування, оскільки надане ним свідоцтво про резидентство від 17.05.2024 не мало перекладу українською мовою та не було апостильоване, що, за позицією відповідача, не дозволяє застосувати положення міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» відповідач зазначає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 20.04.2023 підтверджує домовленість сторін про врегулювання спору та відмову ТОВ «Ластівка ЛТД» від частини вимог. Водночас відповідач вважає, що позивач не відобразив у складі доходів операцію безоплатного отримання послуг на суму 1499283 грн за 2023 рік та не здійснив коригування податкового кредиту з ПДВ на суму 299857 грн за квітень 2023 року. На думку відповідача, подані позивачем балансова довідка, дані по рахунку 203, свідоцтво про резидентство та картка рахунку 631 є фрагментарними і не спростовують висновків акта перевірки.

Під час розгляду справи на замовлення позивача було проведено судово-економічну експертизу зі складанням відповідного висновку, який був долучений до матеріалів справи.

Позивач подав додаткові пояснення, у яких заперечив проти доводів відповідача, викладених у додаткових поясненнях, та просив долучити ці пояснення до матеріалів справи і врахувати їх під час ухвалення рішення.

Щодо тверджень відповідача про непідтвердження взаємовідносин із контрагентами-постачальниками позивач зазначає, що такі доводи не відповідають дійсності. Позивач вказує, що матеріали справи не містять підтверджень того, що контролюючим органом був сформований конкретний перелік документів, відсутність яких стала підставою для висновків акта перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На думку позивача, ані запити податкового органу, ані акт перевірки, ані акт ненадання документів не містять посилання на конкретні документи, які нібито не були надані позивачем до перевірки.

Позивач наголошує, що в акті перевірки та додаткових поясненнях відповідача не зазначено конкретних сум господарських операцій, найменувань контрагентів, витрат на придбання послуг, перелік конкретних документів, які, на думку податкового органу, не були надані. Відтак, на переконання позивача, неконкретність претензій відповідача унеможливлює об`єктивне з`ясування того, які саме обставини позивач повинен підтвердити або спростувати.

Позивач зазначає, що документи подавалися ним у паперових або сканованих копіях під час перевірки, а також частково разом із запереченнями на акт перевірки. Зокрема, позивач стверджує, що надавав документи щодо бухгалтерського обліку та фінансово-господарських відносин за період з 01.01.2017 до дати завершення перевірки. Позивач також вказує, що надавав письмові пояснення на запити контролюючого органу від 18.04.2024, 24.04.2024 та 30.04.2024, а наведене відповідачем у додатку до акта посилання на детальні реквізити первинних документів, номери, дати, суми господарських операцій та зміст послуг фактично підтверджує, що відповідні документи були у розпорядженні контролюючого органу.

Позивач вважає помилковим твердження відповідача про те, що податкові наслідки можуть наставати у разі ненадання пояснень. На думку позивача, положення Податкового кодексу України пов`язують такі наслідки саме з ненаданням документів, а не з відсутністю чи недостатністю пояснень платника податків. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не довів наявності будь-яких недоліків чи дефектів у поданих документах, а наявність таких недоліків у будь-якому разі не може ототожнюватися з ненаданням документів.

Щодо посилання відповідача на неподання ліквідаційної звітності позивач зазначає, що такі доводи не стосуються жодного з епізодів, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач пояснює, що на момент перевірки існували невирішені питання з податковою інспекцією та підприємство мало кошти на рахунку, тому подання ліквідаційного балансу з нульовими показниками суперечило б фактичному фінансовому стану підприємства.

Позивач вважає, що під час перевірки контролюючий орган застосував формальний, поверхневий та упереджений підхід, оскільки не проаналізував належним чином надані документи та пояснення, не оцінив їх у взаємозв`язку й замість реального аналізу фактичних обставин дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо економічної доцільності придбаних консультаційних послуг з питань інформатизації та послуг із впровадження і використання комп`ютерних систем позивач зазначає, що твердження відповідача про «фіктивність ІТ-послуг» є беззмістовними та необґрунтованими. Позивач вказує, що відповідач одночасно посилається на відсутність ділової мети, нереальність операцій, фіктивність операцій, ненадання документів і дефекти в документах, що, на думку позивача, свідчить про суперечливість позиції контролюючого органу.

Позивач зазначає, що у відповіді на відзив ним уже були наведені детальні пояснення щодо економічної сутності моделі його господарської діяльності як уповноваженого партнера SAP, а також безпосереднього зв`язку витрат на консультаційні послуги із господарською діяльністю та отриманням доходу. Позивач пояснює, що ТОВ «САП Україна» не надавало послуги з впровадження та використання комп`ютерних систем безпосередньо кінцевим користувачам - клієнтам позивача, у зв`язку з чим позивач мав потребу у залученні зовнішніх консультантів, зокрема фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які мали відповідну сертифікацію і спеціалізацію.

Позивач наголошує, що його послуги для кінцевих користувачів є послугами з доданою вартістю, які не входять до компетенції ТОВ «САП Україна», а надаються позивачем як уповноваженим партнером. За твердженням позивача, для здійснення відповідної діяльності у 2017-2021 роках ним було придбано інформаційно-консультаційні послуги та послуги із впровадження й використання комп`ютерних систем у 39 фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб на загальну суму 40531904,00 грн.

Окремо позивач зазначає, що податковий орган не вправі обґрунтовувати правомірність своїх висновків новими твердженнями, які не відображені в акті перевірки. Позивач посилається на те, що детальне відображення в акті перевірки змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою для подальшого притягнення платника до відповідальності, а факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Щодо договору з ТОВ «САП Україна» позивач зазначає, що твердження відповідача про його ненадання не відповідає дійсності, оскільки копія Генеральної угоди Country Specific Participation Agreement to the gVAR Agreement від 27.06.2011 №1-06/11 була долучена першим додатком до відповіді на відзив, а договори з ТОВ «САП Україна» як основним контрагентом позивача були пред`явлені під час податкової перевірки.

Щодо оподаткування доходів нерезидента позивач заперечує доводи відповідача про ненадання документів, які спростовували б висновки акта перевірки щодо виплати процентів компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH. Позивач зазначає, що всі пояснення та документи, у тому числі копія свідоцтва про резидентство, виданого німецькою податковою адміністрацією 17.05.2024, були надані контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки.

Позивач вказує, що зазначене свідоцтво є офіційним і достовірним підтвердженням того, що компанія Itelligence International Business Service Holding GmbH протягом періоду здійснення виплат у 2021 році була резидентом Федеративної Республіки Німеччина, що, відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, дає підстави для застосування положень міжнародного договору. Щодо апостилювання позивач зазначає, що офіційні довідки, видані податковими інспекціями щодо федеральних земель Німеччини, надаються в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН і не потребують легалізації або засвідчення апостилем.

Стосовно перекладу свідоцтва про резидентство позивач зазначає, що документ містить відомості одночасно німецькою та російською мовами, яких достатньо для ідентифікації нерезидента та підтвердження його статусу резидента ФРН. Крім того, позивач вказує, що разом із позовною заявою подав нотаріально засвідчений переклад свідоцтва українською мовою.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» позивач зазначає, що відповідач безпідставно повторює висновки акта перевірки про нібито необхідність коригування податкового кредиту з ПДВ на суму 299857 грн за квітень 2023 року та нарахування доходу в сумі 1499283,00 грн унаслідок затвердження мирової угоди.

Позивач пояснює, що протягом перевіряємого періоду придбавав у ТОВ «Ластівка ЛТД» послуги з оренди приміщень та сервісні й комунальні послуги, які щомісячно оформлювалися актами приймання-передачі послуг. Саме на підставі цих актів ТОВ «Ластівка ЛТД» складало та реєструвало податкові накладні. Натомість з початку 2023 року і до дати укладення мирової угоди, тобто у квітні 2023 року, між сторонами не було підписано жодного акта приймання-передачі послуг.

Позивач наголошує, що рахунки, виписані ТОВ «Ластівка ЛТД», не є первинними документами та самі по собі не підтверджують фактичне постачання послуг, їх обсяг чи узгоджену вартість. Єдиним документом, який міг би підтверджувати отримання послуг, є акт наданих послуг, підписаний обома сторонами. Оскільки такі акти за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року не складалися та не реєструвалися, позивач не мав підстав відображати операції з придбання послуг у сумі 1499283,00 грн.

Також позивач зазначає, що жодних податкових накладних на суму ПДВ 299857 грн за наслідками нібито постачання послуг на суму 1499283,00 грн ТОВ «Ластівка ЛТД» не складало та не реєструвало в ЄРПН. Відтак, позивач не міг ані відобразити податковий кредит за такими операціями, ані в подальшому здійснити його коригування.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що за відсутності підписаних актів та зареєстрованих податкових накладних у нього не виник обов`язок формувати податковий кредит, здійснювати його коригування або визнавати дохід за операціями з ТОВ «Ластівка ЛТД». У зв`язку з цим висновки контролюючого органу за цим епізодом позивач вважає безпідставними та протиправними.

Відповідач подав додаткові пояснення, у яких заперечив проти доводів позивача, викладених у додаткових поясненнях від 18.03.2025, підтримав раніше заявлену позицію та просив прийняти ці пояснення до матеріалів справи, врахувати їх при ухваленні рішення і відмовити у задоволенні позову повністю.

Щодо доводів позивача про економічну доцільність залучення консультантів і посередників відповідач зазначає, що господарська діяльність суб`єкта господарювання має бути спрямована на отримання прибутку та повинна бути економічно обґрунтованою. На думку відповідача, залучення посередників може збільшувати операційні витрати, знижувати рентабельність, ускладнювати контроль за процесами, створювати ризики несумлінного виконання зобов`язань і зменшувати конкурентоспроможність товариства. У зв`язку з цим відповідач вважає, що діяльність, побудована на посередництві без належного економічного обґрунтування, не відповідає критеріям ефективної підприємницької діяльності.

Відповідач повторно наголошує, що документи, які мали підтвердити достовірність та економічну доцільність спірних господарських операцій, позивачем під час перевірки не були надані, у зв`язку з чим контролюючий орган не мав можливості перевірити реальність таких операцій, правильність формування витрат, податкового кредиту та інших показників податкової звітності.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» відповідач зазначає, що за результатами аналізу документів, акта перевірки та ухвали Господарського суду м. Києва від 20.04.2023 контролюючий орган дійшов висновку про ненадання позивачем належних первинних документів і пояснень, які могли б підтвердити реальність операцій, пов`язаних із безоплатним отриманням послуг та коригуванням податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач вказує, що умови мирової угоди підтверджують фактичне врегулювання спору між позивачем та ТОВ «Ластівка ЛТД», а відмова контрагента від частини вимог на суму 1799139,59 грн свідчить про реальне припинення відповідних зобов`язань. На думку відповідача, подані позивачем документи, зокрема балансова довідка, дані по рахунку 203, свідоцтво про резидентство та картка рахунку 631, є фрагментарними і не спростовують висновків акта перевірки.

Відповідач стверджує, що позивач не відобразив у складі доходів операції з безоплатного отримання послуг на суму 1499283 грн за 2023 рік та не здійснив коригування податкового кредиту з ПДВ на суму 299857 грн за квітень 2023 року. На думку відповідача, такі дії суперечать вимогам бухгалтерського обліку та положенням податкового законодавства.

Обґрунтовуючи цю позицію, відповідач посилається на положення П(С)БО 15 «Доходи», П(С)БО 11 «Зобов`язання», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що дохід визнається у разі збільшення активу або зменшення зобов`язання, а якщо раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що позивач занизив дохід на загальну суму 1835431 грн, у тому числі за 2022 рік - на суму 336148 грн, за 2023 рік - на суму 1499283 грн. Відповідач зазначає, що такі порушення призвели до неправильного визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Окремо відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо реальності господарських операцій, ділової мети, необхідності підтвердження операцій первинними документами та принципу превалювання сутності над формою. Відповідач зазначає, що первинні документи мають не лише формально фіксувати операцію, а й розкривати її фактичний зміст, економічну вигоду, ризик та ділову мету.

За позицією відповідача, якщо платник податків не надає документи під час перевірки, контролюючий орган позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, а ненадання таких документів прирівнюється до їх відсутності відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідач також зазначає, що на нереальність господарської операції можуть вказувати обставини, які свідчать про неможливість її фактичного здійснення з урахуванням часу, місця, матеріальних і трудових ресурсів, відсутності необхідних умов для виконання робіт чи надання послуг, а також ведення обліку лише тих операцій, які пов`язані з отриманням податкової вигоди.

Крім того, відповідач звертає увагу на висновок Верховного Суду про те, що порушення контролюючим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення саме по собі не є самостійною підставою для звільнення платника податків від відповідальності за податкове правопорушення.

З урахуванням наведеного відповідач просить прийняти додаткові пояснення до матеріалів справи, врахувати їх при ухваленні рішення та постановити рішення про відмову у задоволенні позову ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у повному обсязі.

Позивач подав узагальнюючі додаткові пояснення від 07.04.2025, у яких, зокрема, вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність або економічну недоцільність операцій із залучення зовнішніх консультантів. Позивач зазначає, що його господарська діяльність як партнера SAP передбачала надання кінцевим користувачам послуг із впровадження, налаштування, підтримки та використання програмного забезпечення, а тому залучення сертифікованих консультантів, фізичних осіб-підприємців і юридичних осіб було об`єктивно необхідним для виконання договірних зобов`язань перед клієнтами та отримання доходу.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» позивач зазначає, що контролюючий орган помилково ототожнює врегулювання спору за мировою угодою з безоплатним отриманням послуг або списанням кредиторської заборгованості. Позивач вказує, що за період, щодо якого податковий орган сформував висновки, акти приймання-передачі послуг не складалися, податкові накладні на відповідні суми не реєструвалися, а отже позивач не формував податковий кредит, який у подальшому мав би коригуватися. У зв`язку з цим висновки про необхідність збільшення доходу на 1499283 грн і коригування податкового кредиту з ПДВ на 299857 грн позивач вважає безпідставними.

Щодо технічної помилки у декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач зазначає, що така помилка не призвела до втрат бюджету та була виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку. На думку позивача, повторне визначення податкового зобов`язання і застосування штрафних санкцій за цим епізодом є безпідставними.

Стосовно податкового кредиту з ПДВ позивач вказує, що операції з контрагентами підтверджені первинними документами та зареєстрованими податковими накладними, а контролюючий орган не довів відсутності реального придбання товарів чи послуг або їх використання поза межами господарської діяльності.

Окремо позивач зазначає, що надані відповідачем на виконання ухвали суду розрахунки не спростовують доводів позову, а навпаки підтверджують суперечливість і необґрунтованість донарахувань. Позивач вказує, що розрахунки відповідача не дозволяють встановити належний зв`язок між конкретними епізодами, сумами, первинними документами та податковими повідомленнями-рішеннями. Крім того, позивач вважає, що відповідач фактично дублює одні й ті самі висновки в різних податкових повідомленнях-рішеннях, зокрема щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та одночасного донарахування податку на прибуток.

Усною ухвалою суду від 08.04.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач подав додаткові пояснення від 14.05.2025, у яких на виконання вказівки суду надав роз`яснення щодо обставин, які виникли під час судового засідання 29.04.2025, зокрема щодо права позивача залучати зовнішніх консультантів для надання послуг клієнтам, вибору таких консультантів, а також щодо надання контролюючому органу ліцензійних договорів з ТОВ «САП Україна».

Позивач зазначає, що реалізація програмних рішень для автоматизації та управління бізнес-процесами шляхом впровадження SAP-систем є основним напрямом його господарської діяльності. Надання таких послуг, за твердженням позивача, є трудомістким і комплексним процесом, який потребує залучення значної кількості технічних спеціалістів різного профілю, зокрема консультантів модулів Basis, FI, MM, SD та розробників-програмістів ABAP.

Позивач вказує, що протягом перевіряємого періоду його штат налічував лише кілька консультантів відповідної спеціалізації, зокрема від 7 до 8 працівників з посадою «консультант», що підтверджується штатними розписами за січень та останній місяць кожного року. У зв`язку з цим позивач не мав об`єктивної можливості забезпечити потреби клієнтів виключно власними внутрішніми ресурсами та був вимушений залучати зовнішніх консультантів-підрядників.

Позивач зазначає, що договори з клієнтами прямо передбачали можливість залучення третіх осіб для виконання зобов`язань. Зокрема, типовими умовами договорів було передбачено право виконавця залучати консультантів - третіх осіб, а також обов`язок виконавця нести відповідальність за їхні дії як за власні. На думку позивача, це підтверджує правомірність залучення консультантів-підрядників для надання послуг клієнтам.

Щодо вибору зовнішніх консультантів позивач зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів реальність господарських операцій із придбання у 2017-2021 роках консультаційних послуг, послуг із впровадження, інтеграції та підтримки програмного забезпечення SAP у 39 юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Позивач наголошує, що акт перевірки не містить претензій до цих контрагентів щодо нестачі ресурсів, персоналу, кваліфікації чи інших можливостей для виконання відповідних послуг.

Позивач вказує, що всі акти наданих послуг, подані до перевірки, містять обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, та у сукупності з договорами, рахунками, замовленнями, деталізаціями послуг і time-sheet дають можливість ідентифікувати найменування послуги, її зміст, обсяг, період надання, замовника, місце надання, показники якості та витрачений час. Такі документи, на думку позивача, підтверджують подальше використання придбаних послуг для впровадження SAP у кінцевих користувачів - клієнтів позивача, а отже підтверджують їх безпосередній зв`язок із господарською діяльністю.

Стосовно ТОВ «САП Україна» позивач зазначає, що це був один із ключових контрагентів, у якого протягом перевіряємого періоду придбавалися послуги. Позивач пояснює, що ТОВ «САП Україна» має статус офіційного уповноваженого представника правовласника програмного забезпечення SAP, є частиною глобальної мережі SAP SE та володіє необхідною методологічною і експертною компетенцією у сфері впровадження, адаптації та підтримки програмних рішень SAP.

Позивач зазначає, що претензії податкового органу щодо придбання у ТОВ «САП Україна» послуг на суму 22870397,90 грн є безпідставними. За поясненнями позивача, йдеться, зокрема, про послуги супроводу програмного забезпечення, послуги підтримки ПЗ SAP, послуги з використання програмного забезпечення SAP, хмарні послуги для кінцевого користувача та консультаційні послуги щодо доступу до сертифікації. Позивач наголошує, що відповідні послуги були необхідними для виконання ним зобов`язань перед клієнтами та безпосередньо використовувалися у його господарській діяльності.

Щодо зовнішніх консультантів-підрядників позивач зазначає, що вибір конкретних виконавців і рішення про доцільність їх залучення належить до його виключної господарської компетенції. Позивач посилається на те, що податковий орган не має права втручатися в оцінку ефективності прийнятих платником господарських рішень, а може перевіряти лише реальність операцій, наявність належно оформлених первинних документів та підтвердження факту понесення витрат.

Позивач вказує, що кожен консультант-підрядник обирався з урахуванням потреб конкретного проєкту, спеціалізації та кваліфікації виконавця. При укладенні договорів позивач перевіряв професійну компетентність консультантів, їхню спеціалізацію, наявність сертифікації, досвіду, технічних ресурсів і права здійснювати відповідну діяльність. За твердженням позивача, відповідні договори містили положення про наявність у виконавців необхідних знань, навичок, досвіду, матеріальних і технічних ресурсів, а також гарантії щодо врегулювання відносин з правовласником програмного забезпечення SAP.

Позивач зазначає, що всі залучені ним у 2017-2021 роках контрагенти мали чинну професійну сертифікацію SAP або підтвердження відповідної кваліфікації, а також мали право здійснювати діяльність за КВЕД 62.02 «Консультування з питань інформатизації». На думку позивача, це підтверджує професійну компетентність таких осіб і можливість надання ними послуг у сфері впровадження, налаштування та підтримки SAP-систем.

Позивач також пояснює, що частина контрагентів мала значний досвід і репутацію на українському та міжнародному ринку SAP-послуг. Зокрема, позивач посилається на досвід ТОВ «Де Ново», ТОВ «О-Діджитал», ТОВ «Ареон Консалтинг», ТОВ «Фальконе», ТОВ «Мастер Дата Україна», а також іноземних контрагентів LeverX, Jet BI та Belford Capital OU. На думку позивача, залучення цих контрагентів було обумовлено їхньою спеціалізацією, сертифікацією, практичним досвідом і технічною спроможністю надавати послуги із впровадження та супроводу SAP-рішень.

Окремо позивач надав пояснення щодо ліцензійних договорів, укладених із ТОВ «САП Україна». Позивач зазначає, що для надання послуг кожному з кінцевих користувачів він укладав з ТОВ «САП Україна» ліцензійні договори про надання права використання програмного забезпечення SAP і послуг із підтримки. За такими договорами позивач отримував ліцензії та право використання програмного забезпечення SAP з метою подальшого використання при наданні послуг власним клієнтам - конкретним кінцевим користувачам, зазначеним у відповідних договорах.

Позивач наголошує, що витрати, понесені у зв`язку з придбанням у ТОВ «САП Україна» ліцензій на використання програмного забезпечення, були фактично базовими потребами для його господарської діяльності та прямо пов`язані з інтеграцією і впровадженням програмного забезпечення у клієнтів. Тому ототожнення таких ліцензійних послуг із консультаційними послугами або формулювання загальних претензій щодо недоліків актів наданих послуг позивач вважає безпідставним.

Позивач також зазначає, що всі ліцензійні договори запитувалися посадовими особами податкового органу під час перевірки та були пред`явлені в повному обсязі в оригіналах у приміщенні, де проводилася перевірка. На підтвердження цього позивач посилається на те, що акт ненадання документів не містить згадок про ненадання ліцензійних договорів, а додаток до акта перевірки підтверджує, що контролюючому органу були надані договори щодо фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 суцільним порядком.

З урахуванням наведеного позивач вважає безпідставними твердження контролюючого органу про завищення витрат за ліцензійними договорами, про ненадання таких договорів під час перевірки та про непідтвердження зв`язку відповідних витрат із господарською діяльністю. Позивач просить долучити додаткові пояснення з додатками до матеріалів справи та врахувати їх при ухваленні рішення по суті спору.

Позивач також подав додаткові пояснення від 02.06.2025, у яких надав роз`яснення щодо окремих питань, які виникли під час судового засідання 15.05.2025, а саме щодо технічної помилки в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2022 року, документального підтвердження витрат на аналітику «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності», а також логіки формування витрат у зв`язку з неотриманими або незавершеними послугами ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс».

Щодо технічної помилки в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач зазначає, що шляхом подання уточнюючого розрахунку від 28.02.2022 ним було самостійно виправлено помилкове заниження суми ПДВ, у зв`язку з чим належним чином нараховано та сплачено ПДВ у сумі 73853 грн і штраф у розмірі 5%.

Позивач наголошує, що хоча відповідна технічна помилка надалі була відображена в уточнюючому розрахунку від 17.08.2022, вона не вплинула на фактичний стан розрахунків з бюджетом, оскільки жодне повернення помилково або надмірно сплачених сум ПДВ з бюджету позивачу не здійснювалося. На підтвердження цієї обставини позивач посилається на картку рахунку 6412 «Розрахунки з ПДВ» за січень 2022 року - грудень 2024 року та картку рахунку 315 «ПДВ в Казначейство України (ел. адм. подат.)» за період із січня 2022 року по грудень 2024 року.

Позивач також зазначає, що відсутність повернення переплати ПДВ із бюджету підтверджується деклараціями з ПДВ та уточнюючими розрахунками за 2022-2023 роки, які містяться в матеріалах справи. У зв`язку з цим позивач вважає, що жодної компенсації з бюджету за рахунок раніше сплаченого ПДВ не відбулося, а висновок податкового органу про заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 73853 грн є безпідставним.

Щодо документального підтвердження витрат за аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» позивач зазначає, що документи на підтвердження відповідних витрат належним чином оформлені та містяться в матеріалах справи. Позивач вказує, що суду надано копії договорів про надання послуг від 01.02.2016 №2016-03-04-О з ФОП ОСОБА_2 та від 01.06.2016 №2016-06-01-О із ФОП ОСОБА_3 , копії рахунків-фактур за 2016 рік, а також відповідні банківські виписки на підтвердження сплати коштів.

Позивач пояснює, що зазначені документи були доступні посадовим особам податкового органу і під час проведення перевірки. Зокрема, позивач надавав бухгалтерські регістри, оборотно-сальдові відомості, аналізи та картки рахунків, які дозволяли ідентифікувати господарські операції, а у разі потреби податковий орган мав можливість сформувати конкретний запит про надання додаткових документів із зазначенням реквізитів, переліку контрагентів, дат та інших необхідних даних. Проте, за твердженням позивача, таких запитів щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 контролюючий орган не формував.

Позивач також зазначає, що акт ненадання документів від 08.05.2024 не містить зафіксованих пояснень або документальних підтверджень про віднесення суми 300000 грн до інших витрат у 2023 році за аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» та їх використання у власній господарській діяльності. На думку позивача, він не був зобов`язаний надавати до перевірки документи, датовані 2016 роком, оскільки перевірка охоплювала період з 01.01.2017, а тому документи за операціями 2016 року не підлягали оцінці контролюючим органом у межах цієї перевірки.

Щодо логіки розрахунку суми витрат унаслідок неотриманих або незавершених послуг ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» позивач зазначає, що основним напрямом його господарської діяльності є надання послуг із впровадження систем SAP за замовленнями власних клієнтів. Для виконання таких замовлень позивач залучав зовнішніх консультантів-підрядників, зокрема ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» як російську юридичну особу.

Позивач пояснює, що до початку 2022 року придбавав у ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» послуги на підставі договору про надання консультаційних послуг від 01.06.2020 №024-2020 з метою їх подальшого використання при наданні послуг кінцевим замовникам, зокрема ПрАТ «МХП», ПрАТ «Сентравіс Продакшн» та ТОВ «Метінвест Холдинг».

Позивач зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації він припинив будь-які взаємовідносини з контрагентами з країни-агресора. Припинення взаємовідносин з ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс», за твердженням позивача, відобразилося у його бухгалтерському обліку та вплинуло одночасно на доходи і витрати за 2022 рік.

Позивач вказує, що станом на 24.02.2022 у нього існувала кредиторська заборгованість перед ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» на суму 2739242,71 грн, яка складалася із заборгованості за рахунками-фактурами від 20.11.2021, 31.12.2021 та 31.01.2022. У зв`язку з неможливістю подальших розрахунків із цим контрагентом позивач 31.12.2022 оформив бухгалтерську довідку, якою одночасно прийняв рішення списати кредиторську заборгованість у сумі 2739242,71 грн як дохід від списання кредиторської заборгованості та віднести до витрат вартість незавершених консультаційних послуг у сумі 1762886,35 грн на рахунок 231 «Незавершене виробництво» з подальшим списанням на рахунок «Інші операційні витрати».

Позивач наголошує, що податковий орган, висуваючи претензію щодо завищення витрат на 1762886,35 грн, фактично ігнорує одночасне збільшення доходів позивача на 2739242,71 грн за тією самою бухгалтерською операцією. Внаслідок цього, на думку позивача, висновок податкового органу про заниження податку на прибуток через завищення витрат у зв`язку зі списанням кредиторської заборгованості є безпідставним.

Позивач додатково пояснює, що ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» протягом 2021 року - січня 2022 року надавало консультаційні послуги та послуги з адаптації і модифікації програмного забезпечення, адресовані кінцевим користувачам: ПрАТ «МХП», ТОВ «Метінвест Холдинг» та ТОВ «Сентравіс Продакшн». При цьому консультант-підрядник щомісячно складав акти наданих послуг, у яких зазначав послуги на суму 2739242,71 грн, проте ці послуги не були оплачені позивачем і були віднесені до списаної кредиторської заборгованості.

Позивач пояснює, що частина зазначених послуг не була використана для надання послуг кінцевим замовникам через затримку погодження відповідних актів і початок повномасштабного вторгнення. До моменту отримання доходу від кінцевого користувача всі витрати, пов`язані з незавершеними послугами, обліковувалися на рахунку 231 «Незавершене виробництво», оскільки ще не були погоджені із замовником, не визнавалися витратами звітного періоду та залишалися активами підприємства.

За твердженням позивача, на момент списання кредиторської заборгованості сума накопичених на рахунку 231 витрат щодо невикористаних і неоплачених послуг ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» становила 1762886,35 грн; саме ця сума була в подальшому правомірно списана до складу інших витрат. Інша частина вартості послуг була фактично використана для надання послуг ПрАТ «МХП», у зв`язку з чим після погодження та оплати послуг кінцевим замовником позивач переніс відповідну частину витрат із рахунку 231 «Незавершене виробництво» на рахунок 23 «Собівартість послуг».

Позивач вважає, що правомірно і відповідно до законодавства та стандартів бухгалтерського обліку відніс до показника «Інші витрати» за 2022 рік суму 1762886,35 грн, яка утворилася внаслідок списання незавершеного виробництва, пов`язаного з неотриманими або невикористаними послугами ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс». На підтвердження цього позивач посилається на оборотно-сальдові відомості по рахунку 231, картку рахунку 23 за 2021- 2022 роки та роздруківку з облікової системи «Інвентаризація незавершеного виробництва за підрозділом "Консультанти"» станом на 31.12.2022.

У судове засідання, призначене на 05.06.2025, з`явився представники сторін.

Присутній у судовому засіданні 05.06.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 05.06.2025 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Після надання представниками сторін пояснень по справі судом у порядку частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України було прийнято рішення про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» (попередня назва - ДП «ІТЕЛЛІДЖЕНС», ідентифікаційний код 25274945, місцезнаходження: 03035, м.Київ, вул.Сурикова, буд.3, корп.8-Г) 24.10.1997 було зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 18.04.2024 по 08.05.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», за результатами якої складено акт від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945 (далі по тексту також - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем таких вимог законодавства:

- пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пунктів 5, 7 П(С)БО 15, П (С)БО 16, статей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток (збиток) за 2023 рік у сумі 8248264 грн, занижено податок на прибуток на загальну суму 13053136,00 грн, в тому числі за: 2017 рік - 1916194,00 грн, 2018 рік - 1628595,00 грн, 2019 рік - 2493633,00 грн, 2020 рік - 1014674,00 грн, 2021 рік - 341096,00 грн, 2022 рік - 1882798,00 грн, 2023 рік - 2776146,00 грн;

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, п.198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6664260,00 грн, в тому числі за: січень 2017 - 53410,00 грн, лютий 2017 - 29671,00 грн, березень 2017 - 722723,00 грн, квітень 2017 - 8745,00 грн, травень 2017 - 99026,00 грн, червень 2017 - 547903,00 грн, липень 2017 - 9689,00 грн, серпень 2017 - 13874,00 грн, вересень 2017 - 109056,00 грн, жовтень 2017 -18780,00 грн, листопад 2017 - 10086,00 грн, грудень 2017 - 174680,00 грн, січень 2018 - 235590,00 грн, лютий 2018 - 22206,00 грн, березень 2018 - 67256,00 грн, квітень 2018 - 31840,00 грн, травень 2018 - 38154,00 грн, червень 2018 - 95888,00 грн, липень 2018 - 44410,00 грн, серпень 2018 - 41928,00 грн, вересень 2018 - 61146,00 грн, жовтень 2018 - 94252,00 грн, листопад 2018 - 67587,00 грн, грудень 2018 - 462672,00 грн, січень 2019 - 8554,00 грн, лютий 2019 - 8554,00 грн, березень 2019 - 165068,00 грн, квітень 2019- 387602,00 грн, травень 2019 - 8743,00 грн, червень 2019 - 303260,00 грн, липень 2019 -115066,00 грн, серпень 2019 - 9690,00 грн, вересень 2019 - 9690,00 грн, жовтень 2019 - 14690,00 грн, листопад 2019 - 10000,00 грн, грудень 2019 - 425524,00 грн, січень 2020 -115983,00 грн, лютий 2020 - 67970,00 грн, березень 2020 - 158259,00 грн, квітень 2020 - 24427,00 грн, травень 2020 - 16331,00 грн, червень 2020 - 159363,00 грн, липень 2020 - 10006,00 грн, серпень 2020 - 10006,00 грн, вересень 2020 -187205,00 грн, жовтень 2020 -10534,00 грн, листопад 2020 - 13364,00 грн, грудень 2020 - 177560,00 грн, березень 2021 - 171470,00 грн, травень 2021 - 19107,00 грн, червень 2021 - 161055,00 грн, вересень 2021 - 159673,00 грн, грудень 2021 - 403,00 грн, січень 2022 - 115794,00 грн, лютий 2022 - 6367,00 грн, травень 2022 - 5355,00 грн, червень 2022 - 1920,00 грн, липень 2022 - 17720,00 грн, серпень 2022 - 8745,00 грн, вересень 2022 -6680,00 грн, жовтень 2022 - 782,00 грн, листопад 2022 - 70305,00 грн, лютий 2023 - 10898,00 грн, квітень 2023 - 301671,00 грн, травень 2023 - 6264,00 грн, червень 2023 -4332,00 грн, серпень 2023 - 3379,00 грн, вересень 2023 - 2384,00 грн, жовтень 2023 - 4515,00 грн, листопад 2023 - 3159,00 грн, грудень 2023 - 4261,00 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 6159613,00 грн, у тому числі за: січень 2017 - 53410,00 грн, лютий 2017 - 29671,00 грн, березень 2017 - 722723,00 грн, квітень 2017 - 8745,00 грн, травень 2017 - 99026,00 грн, червень 2017 - 547903,00 грн, липень 2017 - 9689,00 грн, серпень 2017 - 13874,00 грн, вересень 2017 - 109056,00 грн, жовтень 2017 - 18780,00 грн, листопад 2017 - 10086,00 грн, грудень 2017 - 174680,00 грн, січень 2018 - 235590,00 грн, лютий 2018 - 22206,00 грн, березень 2018 - 67256,00 грн, квітень 2018 - 31840,00 грн, травень 2018 - 38154,00 грн, червень 2018 - 95888,00 грн, липень 2018 - 44410,00 грн, серпень 2018 - 41928,00 грн, вересень 2018 -161146,00 грн, жовтень 2018 - 94252,00 грн, листопад 2018 -67587,00 грн, грудень 2018 - 462672,00 грн, січень 2019 - 8554,00 грн, лютий 2019 - 8554,00 грн, березень 2019 - 65068,00 грн, квітень 2019 - 387602,00 грн, травень 2019 - 8743,00 грн, червень 2019 - 303260,00 грн, липень 2019 - 115066,00 грн, серпень 2019 - 9690,00 грн, вересень 2019 - 9690,00 грн, жовтень 2019 - 4690,00 грн, листопад 2019 - 10006,00 грн, грудень 2019 - 425524,00 грн, січень 2020 - 115983,00 грн, лютий 2020 - 67970,00 грн, березень 2020 - 158259,00 грн, квітень 2018 - 24427,00 грн, травень 2020 - 6331,00 грн, червень 2020 - 159363,00 грн, липень 2020 - 10006,00 грн, серпень 2020 - 100006,00 грн, вересень 2020- 187205,00 грн, жовтень 2020 - 10534,00 грн, листопад 2020 - 13364,00 грн, грудень 2020 - 177560,00 грн, січень 2021 - 171470,00 грн, травень 2021 - 19107,00 грн, червень 2021 - 161055,00 грн, вересень 2021 - 159 673,00 грн, грудень 2021 - 403,00 грн, січень 2022 - 1667,00 грн, травень 2022 - 981,00 грн, листопад 2022 - 67230,00 грн;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у зв`язку з поданням з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №4-ДФ) за 2, 3 квартали 2018 року;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням підпункту 164.2.6 та підпункту 164.2.17 «г» підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 164.2, 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України, а саме: заниження зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у сумі 73788,36 грн;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням підпунктів 1.3 та 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.2.6 та 164.2.17 «г» пункту 164.2 підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України в результаті заниження зобов`язання з військового збору у сумі 5042,21 грн;

- підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого було: занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» доходу у вигляді процентів у 2021 році на суму 12696,00 грн; не утримано та не сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10% при виплаті компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» доходу у вигляді процентів у 2021 році на суму 8464,00 грн.

Щодо податку на прибуток підприємств контролюючий орган установив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у податковій звітності за 2017-2023 роки задекларувало показники фінансового результату до оподаткування, однак, на думку податкового органу, при визначенні об`єкта оподаткування неправомірно занижувало доходи та завищувало витрати, що вплинуло на розмір податку на прибуток і від`ємного значення об`єкта оподаткування.

Перший епізод, покладений контролюючим органом в основу донарахувань, стосується продажу позивачем фізичній особі ОСОБА_4 автомобіля Toyota RAV4 2.2L 6A/T Lounge Diesel, 2013 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02.11.2022 №8043/2022/3489153.

Контролюючий орган установив, що за вказаним договором позивач реалізував зазначений автомобіль фізичній особі за ціною 12163,24 грн. При цьому відповідач послався на інформацію Міністерства економіки України, викладену у листі від 30.04.2024 №11948/5/26/15/24/02/05, згідно з якою середньоринкова вартість автомобіля з аналогічними характеристиками (марка, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм двигуна, тип коробки передач) становила, на думку відповідача, 348310,82 грн. У зв`язку з цим відповідач виходив із того, що договірна ціна не відповідає рівню звичайних цін.

Виходячи з різниці між середньоринковою вартістю автомобіля та ціною, визначеною в договорі купівлі-продажу, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем доходу за 2022 рік на суму 336148 грн. Такий висновок, як зазначено в акті перевірки, ґрунтується на положеннях підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та положеннях бухгалтерського обліку щодо визнання доходів.

Крім того, відповідач вважав, що реалізація автомобіля за ціною, нижчою за середньоринкову вартість, призвела до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки база оподаткування, на думку контролюючого органу, мала визначатися виходячи зі звичайної ціни відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим у акті перевірки наведено розрахунок додаткових податкових зобов`язань з ПДВ, сформований виходячи з різниці між середньоринковою вартістю транспортного засобу та фактичною ціною його реалізації.

Також контролюючий орган дійшов висновку, що різниця між середньоринковою вартістю транспортного засобу та фактичною ціною продажу утворила для фізичної особи-покупця додаткове благо у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим відповідач кваліфікував позивача як податкового агента відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, який був зобов`язаний нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу.

Стверджуючи про заниження позивачем доходу за 2023 рік на суму 1499283 грн, відповідач зазначив, що до перевірки було надано ухвалу Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 у справі №910/14013/22 за позовом ТОВ «Ластівка ЛТД» до ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» про стягнення заборгованості. Вказаною ухвалою затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «Ластівка ЛТД» до ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», відповідно до якої ТОВ «Ластівка ЛТД» відмовляється від частини заявлених позовних вимог на загальну суму 1799139,59 грн, що складається із заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з орендної плати, сервісних і комунальних платежів та штрафу за договором за період з березня 2022 року по лютий 2023 року включно.

Відповідач зазначив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не відобразив у складі доходів безоплатно отримані послуги на суму 1499283,00 грн за 2023 рік, не відкоригував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року.

Означене, на думку відповідача, свідчить про неврахування позивачем у складі «Іншого операційного доходу» (рядок 2120) та, відповідно, у складі «Разом доходи» (рядок 2280) Звіту про фінансові результати за 2023 рік безоплатно отриманих послуг на суму 1 499 283 грн.

Таким чином, за актом перевірки, у частині визначення доходів підприємством занижено показники декларацій з податку на прибуток на загальну суму 1835431 грн, у тому числі за 2022 рік - 336148 грн, за 2023 рік - 1499283 грн.

Крім того, у розділі «Податок на прибуток» акта перевірки відповідач виснував, що перевіркою повноти декларування позивачем показників рядка 02 декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів бухгалтерської звіт6ності» за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 встановлено його заниження на загальну суму 65 963 343 грн, у тому числі по періодам: 2017 рік - 10 645 523 грн, 2018 рік - 9 047 749 грн, 2019 рік - 13 853 520 грн, 2020 рік - 8 267 958 грн, 2021 рік - 4 819 652 грн, 2022 рік - 10 459 989 грн, 2023 рік - 8 868 952 грн. Перевіркою відображених позивачем податків та встановлених у процесі проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) встановлено відхилення показників на загальну суму 65 963 343 грн. В акті перевірки зазначено про ненадання позивачем до перевірки пояснень та документального підтвердження згідно переліку, про що складено акт ненадання документів від 08.05.2024.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено:

1) у 2017 - 2021 роках на підставі типових договорів з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, відповідно до яких позивачем доручено виконавцям надавати консультаційні послуги з питань інформатизації та послуги в сфері провадження та використання комп`ютерних систем. Відповідач зазначив про неможливість встановити замовника цих послуг та чи компенсовані вони взагалі. Також відсутня мета придбання таких послуг, номенклатура послуг зазначена загальними словами без деталізації, складової вартості, конкретних ресурсів для надання послуг чи їх використання в господарській діяльності позивача, через що неможливо встановити потребу в придбанні цих послуг та використання їх у власній фінансово-господарській діяльності та відслідкувати їх компенсацію. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до собівартості реалізованих послуг придбані послуги за період 2017-2021 роки на загальну суму 40 531 904 грн, у тому числі за 2017 рік - 10239699 грн, за 2018 рік 7164833 грн, за 2019 рік - 12841784 грн, за 2020 рік - 6477464 грн, за 2021 рік - 3808124 грн;

2) згідно наданих регістрів бухгалтерського обліку по рах.90 (Дт) «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» враховуються накопичені витрати за 2022 рік на суму 16 001 361,00 грн, за 2023 рік на суму 6 834,00 грн. Перевіркою за 2022 рік підтверджено суму 7 665 598,00 грн, у тому числі заробітна плата 5 636 097,00 грн, нарахування на заробітну плату 1 099 139,00 грн, собівартість реалізації запасів 345 277,00 грн, амортизаційні відрахування 95 599,00 грн, собівартість реалізованих послуг 489 486,00 грн (ФОП Грибанов - 191 350,00 грн, ТОВ «Бріг Рітейл» - 105 000,00 грн, ФОП Перепелиця - 193 136,00 грн), за 2023 рік підтверджено суму 97 грн (амортизаційні відрахування). До перевірки не надано пояснення та підтверджуючі документи рахунку 90 (Дт) «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2022 рік на суму 8 335 763,00 грн, за 2023 рік на суму 6 737,00 грн, всього на суму 8 342 500,00 грн;

3) в акті перевірки зазначено, що позивачем було придбано дизельне пальне та бензин 95 у ТОВ «Окко-Бізнес» та в подальшому списано його на інші операційні витрати. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами: Дт631, 644, Кт311, Дт203 Кт631, Дт92 Кт203, Дт79 Кт92.

До перевірки не надано за 2018 рік та за 2022 рік: подорожні листи, товарно-транспортні накладні, узагальнюючі відомості за кожний місяць списання пального в розрізі кожної одиниці транспорту з відображенням пробігу, нормативних та фактичних витрати пального, акти списання пального тощо. Вартість безпідставно списаного дизельного пального та бензину 95 (без ПДВ) згідно регістрів бухгалтерського обліку складає за 2018 - 91964,00 грн, за 2022 - 25192,00 грн, всього на суму 117156,00 грн;

4) згідно даних регістрів бухгалтерського обліку за 2018, 2022, 2023 роки, аналізу рахунків, оборотно-сальдових відомостей, карток по рах. 79, 94, 6442, 231, 361, 362, 3711, 3771, 78 перевіркою встановлено віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛОШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат на загальну суму 9960495 грн. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами: за 2018 рік Дт 949 Кт 6442 - 1134677 грн. з аналітикою «Інші витрати»; за 2022 рік Дт 944 Кn 231 - 1762886 грн з аналітикою «Інші витрати консультанти»; за 2023 рік Дт 944 Кт361, 362, 3711, 3771, 378 - 7062932 грн. з аналітикою «Інші витрати».

До перевірки не надано пояснення та документальне підтвердження про віднесення з «Інших витрат» суми 1134677 грн. в 2018 році (рах. Дт 949 Кг 6442), суми 1762886 грн в 2022 році (рах. Дт 944 Кт 231), суми 7062932 грн в 2023 році (рах. Дт 944 Kт 361, 362, 3711, 3771, 378) і їх використання у власній господарській діяльності;

5) у періоді 2017 - 2021 роки підприємство отримувало товари, роботи послуги, вартість яких відносило до рах. 92 «Адміністративні витрати» та рах. 93 «Витрати на збут». В бухгалтерському обліку придбання цих послуг відображалось бухгалтерськими записами: Дт 63, 64 Кт 31, Дт 92, 93, Кт 63. Перелік постачальників з назвою та кодом, датою та номером акта надання послуг накладною, вартістю отриманої та віднесеної до витрат послуги, ПДВ (без ПДВ), загальною сумою надання послуги, загальною назвою послуги, датою та номером договору наведено в Додатку 8 до акта перевірки, зведений перелік, в т.ч. по роках, наведено в додатку 9 до акта перевірки.

В актах приймання-передачі (надання) послуг, накладній зазначена номенклатура послуг загальними назвами (організація заходу, виготовлення відеороликів кількістю 3, послуги відеозйомки та виготовлення рекламного відеоролика, розробка дизайну банерів, послуги з технічного забезпечення святкового заходу, худі з нанесенням лого, ремонтно-будівельні роботи тощо тобто, відсутня деталізація придбаних послуг (не містять інформацію щодо виду (складової) номенклатури), обсягу, періоду (місце та час), складової вартості, конкретних ресурсів надання послуг (матеріальних та трудових) та підтвердження використання їх в фінансово-господарській діяльності ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС».

Так, безпідставно віднесено вартість послуг: до адміністративних витрат (Дт 92) на загальну суму 678929 грн, в тому числі за: 2018 - 13506 грн, 2019 - 34085 грн, 2020 - 532458 грн, 2021 - 98880 грн, до витрат на збут (Дт 93) на загальну суму 4196928 грн, в тому числі за 2017 - 25824 грн, 2018 - 642769 грн, 2019 - 977651 грн, 2020 - 1258036 грн, 2021 - 912648 грн.

З урахуванням вищезазначеного встановлено, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» завищено показник «Інші операційні витрати» по ряд. 2180 Звітів про фінансові результати на загальну суму 14953508 грн, в тому числі за 2017 - 405824 грн, 2018 - 1882916 грн, 2019- 1011736 грн, 2020 - 1790494 грн, 2021 - 1011528 грн, 2022 - 1788078 грн, 2023- 7062932 грн.

6) згідно даних регістрів бухгалтерського обліку за 2023 рік: аналізу рахунків, оборотно-сальдових відомостей по рах. 79, 97, 1541 перевіркою встановлено віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат суми 300000 грн. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами Дт 97 Кт 1541, Дт 79 Кт 97 з аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності».

До перевірки не надано пояснення та документальне підтвердження про віднесення суми 300000,00 грн до інших витрат в 2023 році (Дт 97 Кт 1541) з аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідач дійшов висновку про позивачем завищено показник «Разом витрати» по ряд. 2285 Звітів про фінансові результати на загальну суму 64127912,00 грн, у тому числі за 2017 - 10645523,00 грн, 2018 - 9047749,00 грн, 2019 - 13853520,00 грн, 2020 - 8267958,00 грн, 2021 - 481965200 грн, 2022 - 10123841,00 грн, 2023 - 7369669,00 грн. Дані порушення вплинули на визначення фінансового результату до оподаткування, об`єкта оподаткування податком на прибуток, частково на об`єкт оподаткування з ПДВ.

Як наслідок, відповідач виснував, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності, на загальну суму 65963343 грн, у тому числі за 2017 рік - 10645523 грн, 2018 рік - 9047749 грн, 2019 рік - 13853520 грн, 2020 рік - 8267958 грн, 2021 рік - 4819652 грн, 2022 рік - 10459989 грн, 2023 рік - 8868952 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що перевіркою задекларованих показників рядка 03 декларацій «Різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх завищення (наростаючим підсумком) внаслідок завищення показника «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 1), 2) розділу ІІІ акта перевірки.

У пп. 3.1.1.2 акта перевірки «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 2391735 грн, задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (збиток) за означений період у сумі 4145811,00 грн станом на 31.12.2023 задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 8248264,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік у сумі 8248264,00 грн, заниження податку на прибуток на загальну суму 13053136,00 грн, в тому числі за 2017 - 1916194,00 грн, 2018 - 1628595,00 грн, 2019 - 2493633,00 грн, 2020 - 1014674,00 грн, 2021 - 1341096,00 грн, 2022 - 1882798,00 грн, 2023 - 2776146,00 грн.

Також відповідач зазначив, що перевіркою встановлено здійснення у період з 01.01.2017 по 31.12.2023 виплат доходів нерезиденту із джерелом походження з України у вигляді процентів компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Німеччина) 2021 році на загальну суму 2409,1 євро (екв. 80410,14 грн.).

Податок на прибуток іноземних юридичних осіб утримано за ставкою 5% та своєчасно сплачено до бюджету у сумі 4232,00 грн.

У перевіряємому періоді ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не декларувало доходи у вигляді процентів у додатку ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток, тобто перевіркою встановлено заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 12696,00 грн за 2021 рік у порушення п. 46.1 ст. 46 ПК України.

Відповідач зазначив, що між ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» (Позичальник) та Компанією «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Позикодавець) укладено договір позики від 28.11.2012 №2, предметом якого є надання позики для поповнення обігових коштів на суму 270000 євро зі сплатою відсоткової ставки 2% та терміном погашення - 30.09.2022. На виконання умов договору позивачем виплачено нерезиденту дохід у 2021 році із джерелом походження в Україні у вигляді процентів за користування позикою на загальну суму 2409,1 євро (екв. 80410,14 грн). Зазначено, що позивач не надав до перевірки довідку, яка підтверджує, що компанія «Itelligence International Business Service Holding GmbH» є резидентом Німеччини у розумінні Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччини про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно за 2021 рік.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно не утримано та не сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10% при виплаті компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Німеччина) доходу у вигляді процентів у 2021 році на суму 8464,00 грн.

Щодо податку на додану вартість контролюючий орган зазначив таке.

За період з 01.01.2017 по 31.12.2023 ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 77523597 грн. Перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 6233466 грн.

У частині рядка 1.1 декларацій з ПДВ «операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України» підприємством задекларовано 56893590 грн. Контролюючим органом встановлено заниження цього показника на суму 141083 грн, у тому числі за січень 2022 року - 73853 грн та за листопад 2022 року - 67230 грн.

Зокрема, щодо листопада 2022 року посадовими особами контролюючого органу зазначено, що в ході перевірки було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 67230,00 грн, у зв`язку з реалізацією автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску за ціною (12163,24 грн), яка є нижче ніж середньоринкова вартість вказаного транспортного засобу (336148,00 грн).

Щодо січня 2022 року в акті зазначено, що підприємство подало декларацію з ПДВ за січень 2022 року, у якій рядок 1.1 було задекларовано в сумі 558665 грн. Надалі уточнюючим розрахунком від 28.02.2022 №9041372572 підприємство збільшило податкові зобов`язання за цим рядком на 73853 грн за операцією з ТОВ «МІЛІНВЕСТ ДІДЖИТАЛЬ» на суму постачання 369266 грн та ПДВ 73853 грн. Водночас, як зазначено в акті, в іншому уточнюючому розрахунку від 17.08.2022 №9161325062, поданому для виправлення інших показників, підприємство знову відобразило у рядку 1.1 суму 558665 грн, унаслідок чого, за висновком контролюючого органу, податкові зобов`язання за січень 2022 року занижено на 73853 грн.

Щодо рядка 4.1 декларацій з ПДВ «нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» в акті зазначено, що підприємством задекларовано 1933710 грн. Перевіркою встановлено заниження цього показника на загальну суму 6091402 грн, в тому числі за січень 2017 - 53410 грн, лютий 2017 - 29671 грн, березень 2017 - 722723 грн, квітень 2017 - 8745 грн, травень 2017 - 99026 грн, червень 2017 - 547903 грн, липень 2017- 9689 грн, серпень 2017 - 13874 грн, вересень 2017 - 109056 грн, жовтень 2017 - 18780 грн, листопад 2017 - 10086 грн, грудень 2017- 174680 грн, січень 2018 - 235590 грн, лютий 2018 - 22206 грн, березень 2018 - 67256 грн, квітень 2018 - 31840 грн, травень 2018 - 38154 грн, червень 2018 - 95888 грн, липень 2018 - 44410 грн, серпень 2018 - 41928 грн, вересень 2018 - 161146 грн, жовтень 2018 - 94252 грн, листопад 2018 - 67587 грн, грудень 2018 - 462672 грн, січень 2019 - 8554 грн, лютий 2019 - 8554 грн, березень 2019 - 165068 грн, квітень 2019 - 387602 грн, травень 2019 - 8743 грн, червень 2019 - 303260 грн, липень 2019 - 115066 грн, серпень 2019 - 9690 грн, вересень 2019 - 9690 грн, жовтень 2019 - 14690 грн, листопад 2019 - 10006 грн, грудень 2019 - 425524 грн, січень 2020 - 115983 грн, лютий 2020 - 67970 грн, березень 2020 - 158259 грн, квітень 2020 - 24427 грн, травень 2020 - 16331 грн, червень 2020 - 159363 грн, липень, 2020 - 10006 грн, серпень 2020 - 10006 грн, вересень 2020 - 187205 грн, жовтень 2020 - 10534 грн, листопад 2020 - 13364 грн, грудень 2020 - 177560 грн, березень 2021 - 171470 грн, травень 2021 - 19107 грн, червень 2021 - 161055 грн, вересень 2021 - 159673 грн, грудень 2021 - 403 грн, січень 2022 - 1667 грн внаслідок порушень, детально описаних в підпунктах 1, 3, 5 пункту 2 розділу 3.1.1.1 акта перевірки.

Як зазначено контролюючим органом, це пов`язано з використанням придбаних товарів, послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства або не підтверджені належними первинними документами. Враховуючи викладене, ДП «ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ на послуги з підтримки програмного забезпечення САП, послуги з супроводу програмного забезпечення, послуги з консультування з питань комерційної діяльності, послуги щодо комп`ютерного програмування, надання консультаційних послуг та послуг з налаштування системи САП, списання пального, організація заходу, виготовлення відеороликів кількістю 3, послуги відео-зйомки та виготовлення рекламного ролика, розробка дизайну банерів, послуги з технічного забезпечення, святкового заходу, худі з нанесенням лого, ремонтно-будівельні роботи тощо як такі, які не використані в господарській діяльності платника.

Таким чином, відповідач в акті перевірки виснував про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 на загальну суму 6091402 грн та не здійснив реєстрацію податкових накладних на цю ж суму.

Щодо рядка 4.2 декларацій з ПДВ, який стосується нарахування податкових зобов`язань за ставкою 7%, контролюючий орган зазначив, що підприємством задекларовано 187 грн, а перевіркою встановлено заниження на суму 981 грн за травень 2022 року у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ на списання пального як такого, яке не використане в господарській діяльності платника. Також контролюючий орган зробив висновок про нездійснення позивачем реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 981,00 грн.

Щодо податкового кредиту контролюючий орган зазначив, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 430800 грн, у тому числі: за січень 2022 року - 40274 грн, лютий 2022 року - 6367 грн, травень 2022 року - 4374 грн, червень 2022 року - 1920 грн, липень 2022 року - 17720 грн, серпень 2022 року - 8745 грн, вересень 2022 року - 6680 грн, жовтень 2022 року - 782 грн, листопад 2022 року - 3075 грн, грудень 2022 року - 4496 грн, січень 2023 року - 6402 грн, березень 2023 - 4945 грн, квітень 2023 року - 302481 грн, травень 2023 року - 509 грн, червень 2023 року - 4332 грн, липень 2023 року - 429 грн, серпень 2023 року - 2950 грн, вересень 2023 року - 2384 грн, жовтень 2023 року - 4515 грн, листопад 2023 року - 3159 грн, грудень 2023 року - 4261 грн.

Так, контролюючий орган зазначив, що позивачем до перевірки не були надані первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками за 2020-2023 роки, які дають підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 130943,00 грн, у т.ч. за січень 2022 року - 40274 грн, лютий 2022 року - 6367 грн, травень 2022 року - 4374 грн, червень 2022 року - 1920 грн, липень 2022 року - 17720 грн, серпень 2022 року - 8745 грн, вересень 2022 року - 6680 грн, жовтень 2022 року - 782 грн, листопад 2022 року - 3075 грн, грудень 2022 року - 4496 грн, січень 2023 року - 6402 грн, березень 2023 - 4945 грн, квітень 2023 року - 302481 грн, травень 2023 року - 509 грн, червень 2023 року - 4332 грн, липень 2023 року - 429 грн, серпень 2023 року - 2950 грн, вересень 2023 року - 2384 грн, жовтень 2023 року - 4515 грн, листопад 2023 року - 3159 грн, грудень 2023 року - 4261 грн.

Також відповідач зазначив, що позивач не відобразив у складі доходів безоплатно отримані послуги на суму 1499283,00 грн за 2023 рік на підставі ухвали Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 у справі №910/14013/22 про затвердження мирової угоди та не відкоригував податковий кредит з ПДВ на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року.

За результатами перевірки ПДВ контролюючий орган зазначив, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 підприємством задекларовано суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 40280807 грн. Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 6664260 грн, у тому числі: січень 2017 року - 53410 грн, лютий 2017 року - 29671 грн, березень 2017 року - 722723 грн, квітень 2017 року - 8745 грн, травень 2017 року - 99026 грн, червень 2017 року - 547903 грн, липень 2017 року - 9689 грн, серпень 2017 року - 13874 грн, вересень 2017 року - 109056 грн, жовтень 2017 року - 18780 грн, листопад 2017 року - 10086 грн, грудень 2017 року - 174680 грн; січень 2018 року - 235590 грн, лютий 2018 року - 22206 грн, березень 2018 року - 67256 грн, квітень 2018 року - 31840 грн, травень 2018 року - 38154 грн, червень 2018 року - 95888 грн, липень 2018 року - 44410 грн, серпень 2018 року - 41928 грн, вересень 2018 року - 161146 грн, жовтень 2018 року - 94252 грн, листопад 2018 року - 67587 грн, грудень 2018 року - 462672 грн; січень 2019 року - 8554 грн, лютий 2019 року - 8554 грн, березень 2019 року - 165068 грн, квітень 2019 року - 387602 грн, травень 2019 року - 8743 грн, червень 2019 року - 303260 грн, липень 2019 року - 115066 грн, серпень 2019 року - 9690 грн, вересень 2019 року - 9690 грн, жовтень 2019 року - 14690 грн, листопад 2019 року - 10006 грн, грудень 2019 року - 425524 грн; січень 2020 року - 115983 грн, лютий 2020 року - 67970 грн, березень 2020 року - 158259 грн, квітень 2020 року - 24427 грн, травень 2020 року - 16331 грн, червень 2020 року - 159363 грн, липень 2020 року - 10006 грн, серпень 2020 року - 10006 грн, вересень 2020 року - 187205 грн, жовтень 2020 року - 10534 грн, листопад 2020 року - 13364 грн, грудень 2020 року - 177560 грн; березень 2021 року - 171470 грн, травень 2021 року - 19107 грн, червень 2021 року - 161055 грн, вересень 2021 року - 159673 грн, грудень 2021 року - 403 грн; січень 2022 року - 115794 грн, лютий 2022 року - 6367 грн, травень 2022 року - 5355 грн, червень 2022 року - 1920 грн, липень 2022 року - 17720 грн, серпень 2022 року - 8745 грн, вересень 2022 року - 6680 грн, жовтень 2022 року - 782 грн, листопад 2022 року - 70305 грн; лютий 2023 року - 10898 грн, квітень 2023 року - 301671 грн, травень 2023 року - 6264 грн, червень 2023 року - 4332 грн, серпень 2023 року - 3379 грн, вересень 2023 року - 2384 грн, жовтень 2023 року - 4515 грн, листопад 2023 року - 3159 грн, грудень 2023 року - 4261 грн.

Також контролюючий орган зазначив, що у зв`язку з установленими порушеннями підприємством не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 6159613 грн. За актом, така сума складається з таких показників: січень 2017 року - 53410 грн, лютий 2017 року - 29671 грн, березень 2017 року - 722723 грн, квітень 2017 року - 8745 грн, травень 2017 року - 99026 грн, червень 2017 року - 547903 грн, липень 2017 року - 9689 грн, серпень 2017 року - 13874 грн, вересень 2017 року - 109056 грн, жовтень 2017 року - 18780 грн, листопад 2017 року - 10086 грн, грудень 2017 року - 174680 грн; січень 2018 року - 235590 грн, лютий 2018 року - 22206 грн, березень 2018 року - 67256 грн, квітень 2018 року - 31840 грн, травень 2018 року - 38154 грн, червень 2018 року - 95888 грн, липень 2018 року - 44410 грн, серпень 2018 року - 41928 грн, вересень 2018 року - 161146 грн, жовтень 2018 року - 94252 грн, листопад 2018 року - 67587 грн, грудень 2018 року - 462672 грн; січень 2019 року - 8554 грн, лютий 2019 року - 8554 грн, березень 2019 року - 165068 грн, квітень 2019 року - 387602 грн, травень 2019 року - 8743 грн, червень 2019 року - 303260 грн, липень 2019 року - 115066 грн, серпень 2019 року - 9690 грн, вересень 2019 року - 9690 грн, жовтень 2019 року - 14690 грн, листопад 2019 року - 10006 грн, грудень 2019 року - 425524 грн; січень 2020 року - 115983 грн, лютий 2020 року - 67970 грн, березень 2020 року - 158259 грн, квітень 2020 року - 24427 грн, травень 2020 року - 16331 грн, червень 2020 року - 159363 грн, липень 2020 року - 10006 грн, серпень 2020 року - 10006 грн, вересень 2020 року - 187205 грн, жовтень 2020 року - 10534 грн, листопад 2020 року - 13364 грн, грудень 2020 року - 177560 грн; березень 2021 року - 171470 грн, травень 2021 року - 19107 грн, червень 2021 року - 161055 грн, вересень 2021 року - 159673 грн, грудень 2021 року - 403 грн; січень 2022 року - 1667 грн, травень 2022 року - 981 грн, листопад 2022 року - 67230 грн.

Щодо податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган зазначив, що підприємство здійснювало нарахування і виплату доходів фізичним особам та утримувало ПДФО за ставками, визначеними Податковим кодексом України. Разом з тим у податковому розрахунку за формою №4-ДФ за 2 та 3 квартали 2018 року підприємством, за висновком перевірки, неправильно зазначено податковий номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку. В акті наведено, що це підтверджується повідомленнями інформаційної системи «Податковий блок» щодо податкових розрахунків за формою 1ДФ з кодом помилки 99.

Окремо контролюючий орган зазначив, що у зв`язку з продажем автомобіля TOYOTA RAV4 фізичній особі за ціною 12163,24 грн та визначенням середньоринкової вартості цього автомобіля у сумі 348310,82 грн підприємством не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу фізичної особи у вигляді знижки. У акті визначено суму такого доходу у розмірі 336147,58 грн, базу оподаткування із застосуванням коефіцієнта - 409935,34 грн, суму податку на доходи фізичних осіб - 73788,36 грн.

Щодо військового збору в акті зазначено, що за загальними даними перевірки порушень щодо нарахування та сплати збору не встановлено, однак у зв`язку з тією ж операцією продажу автомобіля TOYOTA RAV4 фізичній особі контролюючий орган визначив дохід у вигляді знижки у сумі 336147,58 грн та встановив заниження військового збору на суму 5042,21 грн.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких Головне управління ДПС у м.Києві листом від 11.06.2024 №10990/1/26-15-07-06-02-09 акт перевірки від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945 залишило без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- від 12.06.2024 №0053210/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 15 727 478,00 грн, з яких 13 053 136,00 грн - сума податкових зобов`язань, 2 674 342,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053264/0706, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 248 264,00 грн;

- від 12.06.2024 №0053218/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 6 083 271,00 грн, з яких 4 866 617,00 грн - сума податкових зобов`язань, 1 216 654,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053267/0706, яким за відсутність складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 161 169,00 грн;

- від 13.06.2024 №0540312303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на суму 12 696,00 грн;

- від 14.06.2024 №05446024025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 92 235,45 грн, з яких 73 788,36 грн - сума податкових зобов`язань, 18 447,09 грн - сума штрафних санкцій;

- від 14.06.2024 №05446524025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 6 302,06 грн, з яких 5 042,21 грн - сума податкових зобов`язань, 1 260,55 грн - сума штрафних санкцій.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.08.2024 №25773/6/99-00-06-01-02-06 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Однією з підстав позову позивачем зазначено процедурні порушення, які полягають у відсутності в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях обов`язкових реквізитів, непідтвердженні актом перевірки донарахованих податкових зобов`язань, а також нарахування штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.

Також відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення Позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення, суд звертає увагу на таке.

Судом не приймаються до уваги в доводи позивача про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень законодавчо визначеній формі як окрема та самостійна підстава для їх скасування з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Згідно з підпунктом 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо, зокрема, обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини).

Позивач зазначив, що зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що податковим органом не наведено обставин, що свідчать про заниження податкових зобов`язань із податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи іноземних юридичних осіб, ПДФО та військового збору, чи порушення позивачем будь-якої з вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивач стверджує, що жодне з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не наводить по суті встановлених правопорушень та з їх змісту неможливо встановити, які обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про вчинення позивачем відповідних порушень.

Суд зазначає, що зі спірних податкових повідомлень-рішень можливо встановити їх зміст та враховуючи наявність в матеріалах справи розрахунків штрафних санкцій та податкових зобов`язань, наведених у акті перевірки, вказані податкові повідомлення-рішення слід розцінювати як такі, що прийняті з окремими дефектами, які не змінюють суті спірних рішень.

Подібний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постановах від 06.08.2018 у справа № 802/1198/16-а, від 09.10.2024 у справі №810/4555/17.

При цьому, суд наголошує, що оцінка суті встановлених правопорушень надається судом при дослідженні по суті наявних в матеріалах справи доказів.

Доводи позивача щодо непідтвердження висновками акта перевірки донарахованих зобов`язань також не є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оцінка висновків акта перевірки надаватиметься судом під час їх дослідження по суті.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни під час реалізації автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску за ціною (12163,24 грн), яка є нижче ніж середньоринкова вартість вказаного транспортного засобу (336148,00 грн), суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2022 між ДП «Ітеллідженс» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2022/3489153, за умовами якого продавець передав у власність покупця транспортний засіб марки Toyota RАV4, 2013 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2 договору право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору.

Пунктом 3 договору визначено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 12163,24 грн.

Відповідно до балансової довідки вих.№1/10 від 06.10.2022 станом на 06.10.2022 на балансі ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» рахується автомобіль Toyota RАV4, JTMDAREV30D017827.

Первинна вартість - 624846,55 грн; знос - 612683,31 грн, балансова вартість - 12163,24 грн.

В акті перевірки контролюючий орган виходив з того, що середньоринкова вартість такого транспортного засобу становила 348310,82 грн. Різницю між цими показниками контролюючий орган визначив як суму заниження доходу позивача у розмірі 336148,00 грн.

На підставі цього висновку контролюючий орган також сформував похідні висновки про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 67230,00 грн, а також про ненарахування та несплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 73788,36 грн і військового збору у сумі 5042,21 грн, виходячи з припущення про отримання фізичною особою-покупцем додаткового блага.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на таке.

Статтею 173 ПК України встановлено порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна.

Згідно з пунктами 173.1-173.2 статті 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів. мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу у (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 затверджений Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно з пунктами 3 - 4 цього Порядку середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4 (пункт 11 Порядку).

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів (пункт 12 Порядку).

Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення (пункт 13 Порядку).

Відповідно до пункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Отже, податкове законодавство встановлює презумпцію відповідності договірної ціни рівню звичайної ціни, а обов`язок доведення протилежного покладається на контролюючий орган. Сам по собі факт продажу майна за ціною, яка не збігається з певним статистичним або розрахунковим показником середньоринкової вартості, не є достатньою підставою для висновку про заниження доходу платника податків чи отримання покупцем додаткового блага.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Таким чином, договірна ціна є результатом волевиявлення сторін правочину, а її заміна контролюючим органом іншим оціночним показником можлива лише за наявності прямої законодавчої підстави та належного доказового підтвердження невідповідності такої ціни вимогам податкового законодавства.

У цьому випадку контролюючий орган фактично ототожнив середньоринкову вартість легкового автомобіля, визначену відповідно до Порядку №403, із обов`язковою базою для визначення доходу юридичної особи-продавця. Однак такий підхід є помилковим.

Положення пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, застосовуються для цілей оподаткування доходу фізичної особи при продажу або обміні відповідного транспортного засобу, тобто у ситуації, коли саме фізична особа є продавцем і отримує дохід від відчуження такого майна.

Натомість у спірних правовідносинах фізична особа не продавала автомобіль, а придбала його у юридичної особи. Відтак правила визначення середньоринкової вартості, на які послався відповідач, не можуть автоматично застосовуватися для визначення доходу позивача - юридичної особи-продавця, а також не є самостійною підставою для висновку про надання фізичній особі додаткового блага.

Суд також враховує, що відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» обов`язкове проведення оцінки майна передбачається у визначених законом випадках.

Разом із тим контролюючий орган не навів норми закону, яка б зобов`язувала позивача як юридичну особу-продавця перед продажем автомобіля фізичній особі проводити незалежну оцінку такого автомобіля або визначати ціну продажу саме за середньоринковою вартістю, розрахованою відповідно до Порядку №403.

З договору купівлі-продажу від 02.11.2022 №8043/2022/3489153 убачається, що сторони визначили ціну транспортного засобу у розмірі 12163,24 грн.

За умовами договору оплата вартості автомобіля була здійснена до його підписання, а право власності на транспортний засіб переходило до покупця з моменту підписання договору та акта приймання-передачі.

Договір підписаний сторонами, містить істотні умови правочину, а доказів його фіктивності, удаваності, недійсності чи оспорення контролюючим органом не подано.

При цьому з балансової довідки щодо автомобіля Toyota RAV4 убачається, що первісна вартість автомобіля становила 624846,55 грн, сума зносу - 612683,31 грн, а балансова вартість - 12163,24 грн. Тобто ціна продажу автомобіля, визначена сторонами договору, відповідала його залишковій балансовій вартості за даними бухгалтерського обліку позивача.

Ця обставина має істотне значення для оцінки доводів відповідача, оскільки спростовує твердження про реалізацію автомобіля нижче балансової вартості та підтверджує, що позивач відобразив операцію виходячи з даних власного бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Отже, для цілей оподаткування податком на прибуток контролюючий орган мав встановити саме порушення правил бухгалтерського або податкового обліку відповідної операції, а не лише констатувати різницю між договірною ціною та середньоринковою вартістю транспортного засобу, визначеною за методикою, яка не регулює спірні правовідносини.

При цьому відповідач не довів, що позивач неправильно визначив залишкову вартість автомобіля у бухгалтерському обліку, не спростував дані балансової довідки, не надав належного доказу іншої звичайної ціни у розумінні пункту 14.1.71 статті 14 Податкового кодексу України та не обґрунтував наявності передбаченої законом підстави для заміни договірної ціни іншим оціночним показником.

Суд бере до уваги висновок судово-економічної експертизи, відповідно до якого документально не підтверджується висновок акта перевірки про заниження доходів позивача на загальну суму 336148,00 грн унаслідок продажу автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі за ціною, нижчою від середньоринкової вартості.

Експертом встановлено, що продаж автомобіля документально підтверджений договором купівлі-продажу від 02.11.2022 №8043/2022/3489153, ціна продажу визначена сторонами договору та відповідає залишковій балансовій вартості транспортного засобу.

При цьому суд враховує, що висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами у справі.

Водночас у цій частині висновок експерта є послідовним, узгоджується з договором купівлі-продажу, балансовою довідкою та нормами податкового законодавства, а відповідач не навів переконливих доводів і доказів, які б спростовували відповідні висновки експерта.

Щодо податку на додану вартість суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 185.1 «а» статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Автомобіль Toyota RAV4, який був предметом договору купівлі-продажу, належав до необоротних активів позивача. З огляду на це для визначення мінімальної бази оподаткування ПДВ за операцією з його постачання має застосовуватися не середньоринкова вартість, визначена відповідно до Порядку №403, а балансова залишкова вартість такого необоротного активу за даними бухгалтерського обліку.

Як установлено судом, договірна ціна продажу автомобіля становила 12163,24 грн і відповідала його залишковій балансовій вартості. Отже, база оподаткування ПДВ була визначена позивачем не нижче мінімального рівня, передбаченого пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

За таких обставин висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 67230,00 грн є похідним від помилкового висновку про необхідність застосування середньоринкової вартості автомобіля та не ґрунтується на вимогах пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Згідно з підпунктом 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 167 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Відповідно до підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 164.5 статті 165 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Підпунктами 1.1 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Тобто, у випадку виникнення об`єкта оподаткування на податкового агента покладено обов`язок нарахування і сплати ПДФО та військового збору у відповідному періоді.

Контролюючий орган дійшов висновку, що різниця між середньоринковою вартістю автомобіля та договірною ціною його продажу є додатковим благом фізичної особи-покупця, у зв`язку з чим позивач як податковий агент мав нарахувати, утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.

Однак такий висновок ґрунтується виключно на припущенні про те, що середньоринкова вартість автомобіля є обов`язковою базою для оцінки доходу фізичної особи у правовідносинах, де фізична особа виступає покупцем автомобіля у юридичної особи.

Як зазначено вище, контролюючий орган не довів, що договірна ціна не відповідає звичайній ціні у розумінні Податкового кодексу України, не спростував балансову вартість автомобіля, не довів наявності у позивача обов`язку продавати автомобіль за середньоринковою вартістю та не підтвердив фактичного отримання фізичною особою доходу у вигляді додаткового блага.

Сам по собі розрахунок різниці між середньоринковою вартістю транспортного засобу та договірною ціною його продажу не доводить отримання фізичною особою оподатковуваного доходу.

Для виникнення обов`язку податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати ПДФО і військового збору контролюючий орган мав довести факт надання платником податків фізичній особі саме доходу, який підпадає під визначення об`єкта оподаткування, а також розмір такого доходу. Належних і допустимих доказів цього відповідачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2022 у справі №600/2482/21-а дійшов висновку про те, що зі змісту статті 173 ПК України випливає, що дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі продажу (міни), але або не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

В акті перевірки контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки про заниження позивачем доходу за 2022 рік на суму 336148,00 грн, зазначив, що згідно інформації Міністерства економіки України від 30.04.2024 №11948/5/26/15/24/02/05 середньоринкова вартість автомобіля Toyota RАV4 складає 348310,82 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідач дійшов висновку, що означена операція вплинула на заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1.1 колонки Б декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою» на загальну суму 141083 грн, у тому числі за січень 2022 року на суму 73853 грн, за листопад 2022 року 67230 грн.

До матеріалів справи відповідач долучив лист Міністерства економіки України від 02.05.2024 №3822-06/32397-06, наданий у відповідь на його заяву від 30.04.2024 №11948/5/26-15-24-02-05-05, у якому зазначено, що розрахована згідно з Порядком середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску та пробігом 225000 км у 4 кварталі складає 348310,82 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що у договорі купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2022/3489153 від 02.11.2022 та у балансовій довідці вих.№1/10 від 06.10.2022 відсутні дані про те, що пробіг відповідного транспортного засобу становить саме 225000 км.

Відповідач під час розгляду справи також не надав документів на підтвердження відповідності пробігу транспортного засобу позивача показнику 225000 км.

Означені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що лист Міністерства економіки України, на який посилається контролюючий орган, не містить достовірних даних щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, яким чином він здійснив аналіз зведених даних, не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких він зробив висновок, що позивачем продано автомобіль нижче середньоринкової вартості, як і не повідомлено, за яким саме методом ним визначалась середньоринкова вартість відчуженого позивачем транспортного засобу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що здійснюючи розрахунок середньоринкової вартості податковий орган враховував пробіг, знос та строк експлуатації саме цього автомобіля, як і відсутнє нормативне обґрунтування наявності у позивача статусу податкового агента в межах операції з продажу авто.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.06.2023 у справі №826/18408/16 та від 10.12.2019 у справі №826/13638/18.

Суд також бере до уваги висновок судово-економічної експертизи, згідно з яким документально не підтверджується встановлене в акті перевірки ненарахування та несплата позивачем до бюджету ПДФО у розмірі 73788,36 грн і військового збору у розмірі 5042,21 грн за досліджуваний період за операцією з продажу автомобіля.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем доходу на суму 336148,00 грн, податкових зобов`язань з ПДВ на суму 67230,00 грн, а також ненарахування та несплати ПДФО у сумі 73788,36 грн і військового збору у сумі 5042,21 грн не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства та не враховують фактичних обставин здійснення операції.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що епізод, пов`язаний із продажем позивачем автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі, не може бути покладений в основу визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також відповідних штрафних санкцій.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно безпідставного віднесення позивачем до собівартості реалізованих послуг придбання послуг на загальну суму 40 531 904,00 грн у 2017-2021 роках, суд зазначає таке.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що:

- при перевірці наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку собівартості реалізованих послуг неможливо встановити замовника придбаних послуг та чи компенсовані вони взагалі. Так, в наданих документах до перевірки: договорах з додатками, заявках, актах приймання-передачі (надання) послуг відсутні інформація про замовника придбаних послуг та мета їх придбання;

- в договорах з додатками, заявках, актах приймання-передачі (надання) послуг зазначена номенклатура послуг загальними назвами послуги з підтримки програмного забезпечення САП, послуги з супроводу програмного забезпечення, послуги з консультування з питань комерційної діяльності, послуги щодо комп?ютерного програмування, надання консультаційних послуг та послуг з налаштування системи САП тощо), тобто, відсутня деталізація придбаних послуг (не містять інформацію щодо виду (складової) (номенклатури), обсягу, періоду (місце та час), складової вартості, конкретних ресурсів для надання послуг (матеріальних та трудових), об??єкт виконання (їх замовник тощо) чи їх використання в фінансово-господарській діяльності ДП «НТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС»), через що неможливо встановити потребу в придбанні цих послуг та використання їх у власній фінансово-господарській діяльності, відслідкувати їх компенсацію.

Згідно з актом перевірки порушення у вигляді завищення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» витрат на загальну суму 40 531 904,00 грн. за період 2017 - 2021 роки встановлено по взаємовідносинах ДП «НТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з такими контрагентами:

1) резидентами, а саме:

- ФОП ОСОБА_5 ;

- ФОП ОСОБА_6 ;

- ФОП ОСОБА_7 ;

- ФОП ОСОБА_8 ;

- ФОП ОСОБА_9 ;

- ФОП ОСОБА_10 ;

- ФОП ОСОБА_11 ;

- ФОП ОСОБА_12 ;

- ФОП ОСОБА_13 ;

- ФОП ОСОБА_14 ;

- ФОП ОСОБА_15 ;

- ФОП ОСОБА_16 ;

- ФОП ОСОБА_17 ;

- ФОП ОСОБА_18 ;

- ФОП ОСОБА_19 ;

- ФОП ОСОБА_20 ;

- ФОП ОСОБА_21 ;

- ФОП ОСОБА_22 ;

- ФОП ОСОБА_23 ;

- ФОП ОСОБА_24 ;

- ТОВ «САП УКРАЇНА»;

- ТОВ «ДЕ НОВО»;

- ТОВ «ІНФОПУЛЬС УКРАЇНА»;

- ТОВ «БЕНОЙ»;

- ТОВ «МАСТЕРДАТА УКРАЇНА»;

- ТОВ «СІТІ КЛАУД»;

- ТОВ «АРЕОН КОНСАЛТІНГ»;

- ТОВ «БРІГ РІТЕЙЛ»;

- ТОВ «Фальконе»;

- ТОВ «ТС ЕКСПЕРТИЗА»;

-ТОВ «ЕР ЕНД ДІ КОНСАЛТИНГ»;

- ТОВ «ОККО-Діджитал»;

2) нерезидентами, а саме:

- ТОВ «Леверекс Інтернешнл» (Республіка Білорусь);

- ТОВ «Джет Би Ай» (Республіка Білорусь);

- Belford Kapital OU (Естонія);

- ТОВ «ІТЕЛЛІДЖЕНС» (Росія).

Позивач в адміністративному позові пояснив, що він входить до складу міжнародної групи компаній NTT Data, яка здійснює свою діяльність у сфері створення програмних рішень для автоматизації та управління бізнес-процесами. Основним видом діяльності позивача протягом перевіряємого періоду було постачання програмного забезпечення SAP, попередньо отриманого у розпорядника ТОВ «САП Україна», що призначається для автоматизації бізнес-процесів користувачів, технічна підтримка продукту та адаптація програмного забезпечення для потреб клієнтів.

Між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг від 02.10.2016 №2016-10-02-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із налаштування, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається з вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами було підписані Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договорів.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_5 означених замовлень.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_5 було надано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 136858,66 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 27.02.2017 на суму 70000,00 грн, від 24.02.2017 на суму 17000,00 грн, від 23.02.2017 на суму 4500,00 грн, від 14.02.2017 на суму 22858,66 грн, від 13.02.2017 на суму 5000,00 грн, від 09.02.2017 на суму 5000,00 грн, від 08.02.2017 на суму 18500,00 грн, від 31.01.2017 на суму 10000,00 грн, від 18.01.2017 на суму 18500,00 грн, від 27.01.2017 на суму 18000,00 грн та від 31.01.2017 на суму 10500,00 грн, які підписані сторонами без зауважень.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.04.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_19 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-04-6-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором становить 20200,00 грн за кожний місяць.

Згідно з пунктом 3.6 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі виставлених виконавцем рахунків, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі або у відповідному рахунку виконавця.

Відповідно до пункту 6.1 договору протягом п`ятнадцяти робочих днів після закінчення надання послуг за звітний місяць виконавець готує у двох примірниках, підписує зі свого боку, скріплює печаткою та передає на розгляд і підписання замовника акт приймання-передачі послуг.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

01.05.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_19 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_19 було надано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 448656,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 26.04.2019 на суму 44875,65 грн., від 30.08.2019 на суму 268197,13 грн., від 30.09.2019 на суму 92170,93 грн., від 31.10.2019 на суму 43413,09 грн., які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

10.06.2014 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2014-06-05-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг виконавця розраховується в залежності від обсягів наданих виконавцем послуг, виходячи з характеристик, видів, найменувань послуг, ставко (погодинних та денних) роботи виконавця, тощо, які зазначені у Додатку №2 до цього договору.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі виставлених виконавцем рахунків, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі або у відповідному рахунку виконавця.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.06.2015, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами були підписані Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг), Додаток 2 (Перелік ставок) та Додаток 3 (Акт передання та приймання наданих послуг за договором) до договорів.

05.12.2014 між сторонами була підписана Додаткова угода №1.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_6 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_6 було надано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 450668,86 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2017 на суму 35000,00 грн, від 27.02.2017 на суму 6300,00 грн, від 27.02.2017 на суму 35000,00 грн, від 31.03.2017 на суму 35000,00 грн, від 24.04.2017 на суму 35000,00 грн, від 31.05.2017 на суму 35000,00 грн, від 31.05.2017 на суму 6300,00 грн, від 30.06.2017 на суму 35000,00 грн, від 28.07.2017 на суму 35000,00 грн, від 28.07.2017 на суму 5250,00 грн, від 31.08.2017 на суму 35000,00 грн, від 29.09.2017 на суму 35000,00 грн, від 26.10.2017 на суму 35000,00 грн, від 24.11.2017 на суму 10375,00 грн, від 22.12.2017 на суму 8000,00 грн, від 31.01.2018 на суму 2875,00 грн, від 28.02.2018 на суму 6250,00 грн, від 22.06.2018 на суму 625,00 грн, від 31.12.2019 на суму 19985,23 грн, від 28.01.2020 на суму 11075,90 грн, від 26.02.2021 на суму 6722,52 грн, від 31.03.2021 на суму 8589,87 грн, від 31.08.2022 на суму 8320,34 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

16.03.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_25 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-03-1-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 15.03.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_25 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_25 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 330188,25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2017 на суму 8985,00 грн, від 31.01.2017 на суму 16900,00 грн, від 31.01.2017 на суму 6387,33 грн, від 31.01.2017 на суму 16900,00 грн, від 31.01.2017 на суму 8985,00 грн, від 16.02.2017 на суму 14500,00 грн, від 27.02.2017 на суму 4653,00 грн, від 27.02.2017 на суму 11385,00 грн, від 28.03.2017 на суму 16100,00 грн, від 29.03.2017 на суму 9785,00 грн, від 30.03.2017 на суму 4512,00 грн, від 24.04.2017 на суму 4136,00 грн, від 24.04.2017 на суму 14355,00 грн, від 24.04.2017 на суму 17957,00 грн, від 31.05.2017 на суму 13800,00 грн, від 31.05.2017 на суму 18512,00 грн, від 31.05.2017 на суму 3887,50 грн, від 30.06.2017 на суму 19712,00 грн, від 30.06.2017 на суму 12600,00 грн, від 30.06.2017 на суму 5312,92 грн, від 28.07.2017 на суму 16812,00 грн, від 28.07.2017 на суму 15500,00 грн, від 31.08.2017 на суму 3887,50 грн, від 31.08.2017 на суму 14800,00 грн, від 31.08.2017 на суму 17512,00 грн, від 29.09.2017 на суму 16422,00 грн, від 29.09.2017 на суму 15890,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

02.04.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-04-7-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_8 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_8 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 5625,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2016 на суму 5000,00 грн та від 25.10.2017 на суму 625,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

25.08.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-08-3-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_9 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_9 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 39000,00 грн що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2017 на суму 6000,00 грн, від 24.03.2017 на суму 15000,00 грн, від 31.03.2017 на суму 10000,00 грн та від 24.04.2017 на суму 8000,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

12.01.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-01-1-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_10 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_10 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 22000,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.03.2017 на суму 90000,00 грн, від 11.08.2017 на суму 4000,00 грн, від 07.05.2018 на суму 1250,00 грн та від 31.07.2018 на суму 16750,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

04.09.2017 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2017-09-03-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_11 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_11 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 276046,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 29.09.2017 на суму 53548,36 грн, від 26.10.2017 на суму 62308,58 грн, від 24.11.2017 на суму 63898,75 грн, від 22.12.2017 на суму 66990,85 грн, від 31.01.2018 на суму 29300,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.09.2017 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2017-09-04-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_12 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_12 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 29400,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.10.2017 на суму 15000,00 грн та від 22.12.2017 на суму 14400,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.10.2017 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2017-10-7-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_13 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_13 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1924301,21 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 17.11.2017 на уму 36687,50 грн, від 24.11.2017 на суму 65414,95 грн, від 22.12.2017 на суму 32239,75 грн, від 31.01.2018 на суму 73456,79 грн, від 28.02.2018 на суму 106091,20 грн, від 30.03.2017 на суму 109437,74 грн, від 23.047.2018 на суму 80431,00 грн, від 31.05.2018 на суму 76018,75 грн, від 22.06.2018 на суму 75708,47 грн, від 31.07.2018 на суму 79042,92 грн, від 31.08.2018 на суму 81331,11 грн, від 30.11.2018 на суму 1582225,29 грн, від 31.12.2018 на суму 146828,24 грн, від 25.01.2019 на суму 155305,11 грн, від 25.02.2019 на суму 125986,10 грн, від 27.03.2019 на суму 92227,88 грн, від 26.04.2019 на суму 85977,18 грн, від 24.06.2019 на суму 72681,85 грн, від 30.08.2019 на суму 65202,19 грн, від 30.09.2019 на суму 75000,00 грн, від 30.09.2019 на суму 73047,72 грн та від 31.10.2019 на суму 58959,47 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 18.02.2019 №2019-02-18-О, з ФОП ОСОБА_15 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_15 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_15 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1164545,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.02.2019 на суму 12993,00 грн, від 25.02.2019 на суму 11835,00 грн, від 14.03.2019 на суму 7668,00 грн, від 27.03.2019 на суму 32273,00 грн, від 08.04.2019 на суму 5172,00 грн, від 22.04.2019 на суму 13468,00 грн, від 13.05.2019 на суму 4963,00 грн, від 31.05.2019 на суму 32632,00 грн, від 24.06.2019 на суму 36211,00 грн, від 31.07.2019 на суму 37053,00 грн, від 30.08.2019 на суму 39158,00 грн, від 30.09.2019 на суму 38148,00 грн, від 31.10.2019 на суму 31579,00 грн, від 29.11.2019 на суму 31579,00 грн, від 07.02.2020 на суму 5053,00 грн, від 25.02.2020 на суму 36632,00 грн, від 30.04.2020 на суму 42106,00 грн, від 04.05.2020 на суму 6736,00 грн, від 28.05.2020 на суму 42106,00 грн, від 29.06.2020 на суму 43074,00 грн, від 31.07.2020 на суму 42106,00 грн, від 28.08.2020 на суму 42106,00 грн, від 29.09.2020 на суму 48842,00 грн, від 30.10.2020 на суму 48842,00 грн, від 30.11.2020 на суму 42106,00 грн, від 29.12.2020 на суму 42106,00 грн, від 28.01.2021 на суму 48826,00 грн, від 25.02.2021 на суму 42106,00 грн, від 30.03.2021 на суму 58947,00 грн, від 29.04.2021 на суму 46536,00 грн, від 17.05.2021 на суму 37128,00 грн, від 31.05.2021 на суму 43536,00 грн, від 29.12.2021 на суму 66124,00 грн та від 15.12.2021 на суму 41795,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 01.10.2018 №2018-10-01-С, з ФОП ОСОБА_16 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_16 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 107500,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.02.2019 №2/1 на суму 55000,00 грн, від 27.03.2019 №2/4 на суму 42000,00 грн та від 31.05.2019 №5/1 на суму 10500,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.10.2018 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_26 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2018-10-3-С, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_17 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_17 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 91000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.02.2019 №1/02/2019 на суму 55000,00 грн., від 27.03.2019 №2/04/2019 на суму 24000,00 грн. та від 31.05.2019 №2/05/2019 на суму 12000,00 грн., які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.10.2018 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_18 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2018-10-01-С, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_18 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_18 було надано, а позивачем прийнято послуги на суму 55000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 25.02.2019 №02-1, який підписаний представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

08.08.2019 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_20 укладено договір №088/05-2019 про надання інформаційно-консультаційних послуг за темою «Ефективна взаємодія зі складними клієнтами».

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_20 , надано позивачу означені договором послуги на суму 24 000 грн відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.08.2019.

11.10.2019 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг у сфері інформаційних технологій №Д-191110/324, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги у сфері інформаційних технологій, у тому числі, але не обмежуючись, з питань автоматизації фінансових та бізнес процесів, автоматизації процесів обліку, надання консультацій та обслуговування програмних та програмно-технічних засобів замовника та інші супутні послуги.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг за цим договором є договірною, визначається і узгоджується сторонами письмово, та зазначається у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.1 договору передання та приймання наданих за цим договором послуг підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, які підписуються двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 11.10.2020.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_21 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_21 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 617820,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.11.2019 №100 на суму 187600,00 грн, від 02.01.2020 №1 на суму 166530,00 грн, від 31.01.2020 №16 на суму 156940,00 грн, від 30.06.2020 №126 на суму 64050,00 грн та від 17.07.2020 №130 на суму 42700,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 11.11.2019 №2019-11-11-D, з ФОП ОСОБА_22 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_22 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 340463,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 26.02.2021 на суму 8663,00 грн., від 31.03.2021 на суму 46200,00 грн., від 30.04.2021 на суму 46200,00 грн., від 31.05.2021 на суму 37800,00 грн., від 30.07.2021 на суму 46200,00 грн., від 31.08.2021 на суму 25200,00 грн., від 30.09.2021 на суму 46200,00 грн., від 29.10.2021 на суму 37800,00 грн. та від 31.12.2021 на суму 46200,00 грн., які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 09.07.2018 №2018-07-09-О, з ФОП ОСОБА_24 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_24 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1752343,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.07.2018 на суму 37374,86 грн, від 31.08.2018 на суму 71970,72 грн, від 30.09.2018 на суму 57000,00 грн, від 30.11.2018 на суму 59515,84 грн, від 30.11.2018 на суму 13680,00 грн, від 28.12.2018 на суму 69768,00 грн, від 25.01.2019 на суму 57000,00 грн, від 25.01.2019 на суму 15270,00 грн, від 18.02.2019 на суму 51300,00 грн, від 18.02.2019 на суму 13182,00 грн, від 29.03.2019 на суму 51000,00 грн, від 08.04.2019 на суму 6277,21 грн, від 18.04.2019 на суму 4015,10 грн, від 26.04.2019 на суму 51000,00 грн, від 27.06.2019 на суму 51000,00 грн, від 30.08.2019 на суму 54454,65 грн, від 30.08.2019 на суму 9120,00 грн, від 30.09.2019 на суму 51000,00 грн, від 30.09.2019 на суму 12768,00 грн, від 28.01.2019 на суму 64680,00 грн, від 25.02.2020 на суму 61616,39 грн, від 27.03.2020 на суму 82144,80 грн, від 30.04.2020 на суму 51000,00 грн, від 29.05.2020 на суму 51000,00 грн, від 26.06.2020 на суму 51000,00 грн, від 31.07.2020 на суму 51000,00 грн, від 31.08.2020 на суму 59327,99 грн, від 30.09.2020 на суму 51000,00 грн, від 30.10.2020 на суму 51000,00 грн, від 30.11.2020 на суму 51000,00 грн, від 29.01.2021 на суму 51000,00 грн, від 26.02.2021 на суму 51000,00 грн, від 31.03.2021 на суму 60110,15 грн, від 30.07.2021 на суму 55000,00 грн, від 31.05.2021 на суму 55000,00 грн та від 31.12.2021 на суму 55000,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Між ТОВ «САП Україна» (SAP) та Дочірнім підприємством «Ітеллідженс» з 100%-ю іноземною інвестицією товариства «Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг Гмбх (Німеччина)» (партнер) укладено ліцензійний договір про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із підтримки від 17.12.2018 №3061027034, за умовами якого SAP надає партнеру невиключне майнове право на розповсюдження програмного забезпечення SAP шляхом передачі кінцевому користувачу невиключного майнового права на використання об`єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP та надає послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, а партнер зобов`язується оплатити вказані вище права та послуги відповідно до цього договору.

Отримуючи права, вказані у п. 1.1, партнер надає надані права використання програмного забезпечення SAP третій особі (кінцевому користувачу). Кінцевим користувачем за цим договором є ПАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн».

SAP надає партнерові послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, права використання якого передані. SAP також надає партнерові послуги SAP Standart Support із підтримки програмного забезпечення, що придбавається за цим договором, які описані в спеціальних умовах про підтримку, що є невід`ємною частиною угоди.

Між ТОВ «САП Україна» (SAP) та Дочірнім підприємством «Ітеллідженс» з 100%-ю іноземною інвестицією товариства «Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг Гмбх (Німеччина)» (партнер) укладено ліцензійний договір про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із підтримки від 29.03.2019 №3061107820, за умовами якого SAP надає партнеру невиключне майнове право на розповсюдження програмного забезпечення SAP шляхом передачі кінцевому користувачу невиключного майнового права на використання об`єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP та надає послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, а партнер зобов`язується оплатити вказані вище права та послуги відповідно до цього договору.

Отримуючи права, вказані у п. 1.1, партнер надає надані права використання програмного забезпечення SAP третій особі (кінцевому користувачу). Кінцевим користувачем за цим договором є ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Пунктом 1.6 договору визначено, що SAP надає партнерові послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, права використання якого передані. SAP також надає партнерові послуги SAP Standart Support із підтримки програмного забезпечення, що придбавається за цим договором, які описані в спеціальних умовах про підтримку, що є невід`ємною частиною угоди.

Ціна послуг SAP Standart Support із підтримки щорічно становить 19% від ціни прав, що придбаваються, і не включається в ціну, вказану у цьому договорі.

Актом надання партнеру права на використання програмного забезпечення SAP від 29.03.2019 №83877994 позивачу надано право на використання програмного забезпечення SAP Interprise Learning Environment.

Додатковою угодою №1 до означеного договору сторони домовились розірвати договір 30.09.2020. таким чином, починаючи з 01.10.2020 кінцевий користувач не матиме права на використання SAP Interprise Learning Environment та SAP припинить надавати партнеру послуги з підтримки для кінцевого споживача.

Між ТОВ «САП Україна» (SAP) та Дочірнім підприємством «Ітеллідженс» з 100%-ю іноземною інвестицією товариства «Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг Гмбх (Німеччина)» (партнер) укладено ліцензійний договір про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із підтримки від 29.11.2019 №3061257539, за умовами якого SAP надає партнеру невиключне майнове право на розповсюдження програмного забезпечення SAP шляхом передачі кінцевому користувачу невиключного майнового права на використання об`єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP та надає послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, а партнер зобов`язується оплатити вказані вище права та послуги відповідно до цього договору.

Отримуючи права, вказані у п. 1.1, партнер надає надані права використання програмного забезпечення SAP третій особі (кінцевому користувачу). Кінцевим користувачем за цим договором є ПАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн».

Пунктом 1.6 договору визначено, що SAP надає партнерові послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, права використання якого передані. SAP також надає партнерові послуги SAP Standart Support із підтримки програмного забезпечення, що придбавається за цим договором, які описані в спеціальних умовах про підтримку, що є невід`ємною частиною угоди.

Ціна послуг SAP Standart Support із підтримки щорічно становить 19% від ціни прав, що придбаваються, і не включається в ціну, вказану у цьому договорі.

Між ТОВ «САП Україна» (SAP) та Дочірнім підприємством «Ітеллідженс» з 100%-ю іноземною інвестицією товариства «Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг Гмбх (Німеччина)» (партнер) укладено ліцензійний договір про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із підтримки від 15.04.2020 №3061347373, за умовами якого SAP надає партнеру невиключне майнове право на розповсюдження програмного забезпечення SAP шляхом передачі кінцевому користувачу невиключного майнового права на використання об`єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP та надає послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, а партнер зобов`язується оплатити вказані вище права та послуги відповідно до цього договору.

Отримуючи права, вказані у п. 1.1, партнер надає надані права використання програмного забезпечення SAP третій особі (кінцевому користувачу). Кінцевим користувачем за цим договором є ТОВ «Річпоінт».

SAP надає партнерові послуги із супроводу (підтримки) програмного забезпечення SAP, права використання якого передані. SAP також надає партнерові послуги SAP Enterprise Support із супроводу програмного забезпечення, що придбавається за цим договором, які описані в спеціальних умовах про підтримку, що є невід`ємною частиною угоди.

22.12.2017 між позивачем (замовник) та ТОВ «САП Україна» (виконавець) укладено договір №411843-2017Т про надання консультаційних послуг для користувачів програмного забезпечення SAP, за умовами якого виконавець за запитом замовника зобов`язується надати співробітникам замовника неодноразові консультаційні послуги для користувачів програмного забезпечення SAP, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю вказані послуги на умовах та в строки, передбачені цим договором. Замовник замовляє послуги шляхом заповнення реєстраційної (електронної) форми на участь співробітників замовника в запланованих заходах з надання послуг.

Актом приймання-передачі від 26.01.2017 №7218001106 виконавцем ТОВ «САП Україна» надано позивачу послуги Target - сертифікація консультантів SAP.

22.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Де Ново» (Постачальник послуг) та позивачем (Партнер) було укладено договір про участь у партнерській програмі та надання послуг у сфері інформатизації №HCR-2014-09-1-P, за умовами якого постачальник зобов`язався надати партнеру послуги у сфері інформатизації, перелік та умови надання яких закріплені у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість та перелік послуг, що надаються постачальником послуг за цим договором визначається згідно до затвердженого та діючого на момент надання послуг прайс-листа постачальника послуг.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01.09.2015, але у будь-якому випадку положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами були підписані Додаток 1 (Прайс-лист на послуги) та Додаток 3 (Запит на авторизацію).

31.10.2017 на підставі Додаткової угоди №1 вказаний договір між сторонами був розірваний.

01.11.2017 між сторонами було укладено агентський договір №НСА-01-11-17-1, за умовами якого ТОВ «Де Ново» зобов`язалось надати позивачу послуги з просування на ринку України послуг товариства та сприяння в залученні потенційних замовників шляхом їх реєстрації в інформаційний системі товариства.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Де Ново» було виконано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1885051,56 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами надання послуг від 31.01.2017 №83 на суму 45567,36 грн., від 28.02.2017 №28 на суму 45567,36 грн., від 31.03.2017 №384 на суму 138,24 грн., від 31.11.2017 №711 на суму 51091,20 грн., від 31.12.2017 №859 на суму 50630,40 грн., від 31.01.2018 №85 на суму 47328,00 грн., від 28.02.2018 №248 на суму 47328,00 грн., від 31.03.2018 №424 на суму 47328,00 грн., від 30.04.2018 №597 на суму 47328,00 грн., від 31.05.2018 №773 на суму 47328,00 грн., від 30.06.2018 №939 на суму 47328,00 грн., від 31.07.2018 №1115 на суму 47328,00 грн., від 31.08.2018 №1295 на суму 47328,00 грн., від 30.09.2018 №1480 на суму 47328,00 грн., від 30.11.2018 №1839 на суму 51321,60 грн., від 31.12.2018 №2042 на суму 51321,60 грн., від 31.01.2019 №98 на суму 51321,60 грн., від 28.02.2019 №281 на суму 51321,60 грн., від 31.03.2019 №467 на суму 51321,60 грн., від 30.04.2019 №679 на суму 51321,60 грн., від 30.06.2019 №1085 на суму 52588,80 грн., від 31.08.2019 №1452 на суму 58137,60 грн., від 30.09.2019 №1655 на суму 58137,60 грн., від 31.10.2019 №1853 на суму 58137,60 грн., від 31.01.2020 №78 на суму 60038,40 грн., від 29.02.2020 №279 на суму 60038,40 грн., від 31.03.2020 №481 на суму 60038,40 грн., від 30.04.2020 №690 на суму 60038,40 грн., від 31.05.2020 №894 на суму 60038,40 грн., від 30.06.2020 №1090 на суму 60038,40 грн., від 31.07.2020 №1292 на суму 60038,40 грн., від 31.08.2020 №1494 на суму 60038,40 грн., від 30.09.2020 №1697 на суму 61248,00 грн., від 31.10.2020 №902 на суму 63206,40 грн., від 30.11.2020 №2105 на суму 63206,40 грн. та від 31.12.2020 №2315 на суму 63206,40 грн.

Позивачем також долучено до матеріалів справи договір від 01.11.2017 №2017-11-02-Р, укладений з ТОВ «Інфопульс Україна» (замовник) про надання позивачем послуг з консультування з питань інформатизації.

Крім того, позивач зазначив про укладення договору з ТОВ «Інфопульс Україна» (замовник) про надання позивачем послуг з консультування з питань інформатизації від 01.04.2017 №2017-04-1-Р.

Позивачу виконавцем - ТОВ «Інфопульс Україна» виставлено рахунки на оплату за договором від 01.04.2017 №2017-04-1-Р, копії яких долучено до матеріалів справи.

З метою виконання умов договору від 01.04.2017 №2017-04-1-Р, ТОВ «Інфопульс Україна» було виконано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 659354,25 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами виконаних робіт (наданих послуг) від 03.05.2017 №791 на суму 36324,76 грн., від 06.06.2017 №1148 на суму 115783,91 грн., від 30.06.2017 №1368 на суму 107146,88 грн., від 01.08.2017 №1675 на суму 34115,12 грн., від 18.09.2017 №2191 на суму 35862,82 грн., від 02.10.2017 №2189 на суму 85649,93 грн., від 31.10.2017 №2442 на суму 27028,22 грн., від 27.02.2018 №374 на суму 55227,55 грн., від 27.02.2018 №375 на суму 30681,97 грн., від 28.03.2018 №664 на суму 4803,55 грн., від 27.04.2018 №946 на суму 28254,78 грн., від 29.06.2018 №1450 на суму 1127,53 грн., від 31.07.2018 №694 на суму 46123,50 грн. та від 31.08.2018 №2024 на суму 51223,73 грн. та звітами про надання послуг.

Господарські операції з ТОВ «Інфопульс Україна» відображені на рахунку 631.

03.01.2018 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Беной» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №1, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику відповідні консультаційні послуги та виконати відповідні роботи у межах реалізації сторонами проекту щодо впровадження функціоналу SAP Solution Manager замовника.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна цього договору дорівнює вартості реалізації проекту та становить 1000008,19 грн., крім того ПДВ - 2000001,64 грн. і включає в себе вартість послуг виконавця та суму всіх витрат виконавця, пов`язаних із реалізацією проекту.

Позивачу виконавцем - ТОВ «Беной» виставлено рахунки на оплату за цим договором, копії яких долучено до матеріалів справи.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Беной» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 6137310,25 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами надання послуг від 27.03.2017 №1 на суму 98952,00 грн., від 27.03.2017 №2 на суму 47194,98 грн., від 06.04.2017 №3 на суму 52468,98 грн., від 24.04.2017 №3 на суму 98952,00 грн., від 24.04.2017 №4 на суму 453430,61 грн., від 22.05.2017 №5 на суму 98952,00 грн., від 22.05.2027 №6 на суму 494338,85 грн., від 22.05.2017 №7 на суму 22109,04 грн., від 20.06.2017 №8 на суму 98952,00 грн., від 20.06.2017 №9 на суму 157909,68 грн., від 26.06.2017 №10 на суму 30358,70 грн., від 19.07.2017 №10 на суму 98952,00 грн., від 31.07.2017 №11 на суму 58133,27 грн., від 22.08.2017 №10 на суму 98952,00 грн., від 22.08.2017 №11 на суму 302474,88 грн., від 31.08.2017 №12 на суму 49128,31 грн., від 13.09.2017 №13 на суму 98952,00 грн., від 14.09.2017 №14 на суму 109721,28 грн., від 19.10.2017 №15 на суму 98952,00 грн., від 19.10.2017 №16 на суму 375128,16 грн., від 169.01.2018 №1 на суму 98952,00 грн., від 16.01.2018 №2 на суму 333612,00 грн., від 12.02.2018 №4 на суму 98952,00 грн., від 12.02.2018 №5 на суму 257993,28 грн., від 06.04.2018 №2 на суму 1200009,83 грн., від 16.08.2018 №27 на суму 98952,00 грн., від 16.08.1018 №28 на уму 207580,80 грн., від 16.08.2018 №29 на суму 88963,20 грн., від 16.08.2018 №30 на суму 128502,40 грн., від 07.11.2018 №52 на суму 140088,00 грн., від 07.11.2018 №53 на суму 72900,40 грн., від 16.01.2019 №2 на суму 140088,00 грн. та від 16.01.2019 №3 на суму 408983,60 грн. та звітами про надання послуг.

Господарські операції з ТОВ «Беной» відображені на рахунку 631.

28.11.2016 між ТОВ «Мастердата Україна» (Виконавець) та позивачем (Замовник) було укладено договір про надання послуг №2016-11-05-С, за умовам якого виконавець зобов`язався надати замовнику відповідні консультаційні послуги та виконати відповідні роботи у межах реалізації сторонами проекту щодо впровадження функціоналу SAP Solution Manager та розробку/налаштування функції «Enabling User to Reset Their Own Password» «SAP ERP» замовника.

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна цього договору дорівнює вартості реалізації проекту та становить 1002662,50 грн., крім того ПДВ - 203195,00 грн. і включає в себе вартість послуг виконавця та суму всіх витрат виконавця, пов`язаних із реалізацією проекту.

Позивачу виконавцем - ТОВ «Мастердата Україна» виставлено рахунки на оплату за цим договором, копії яких долучено до матеріалів справи.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Мастердата Україна» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 787115,51 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами надання послуг від 31.03.2017 №177 на суму 264916,67 грн., від 31.01.2017 №59 на суму 522198,84 грн.

Господарські операції з ТОВ «Мастердата Україна» відображені на рахунку 631.

01.10.2017 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2017-10-01-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з консультування з питань інформатизації, а саме: впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), послуги з підтримки, інші послуги.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг за цим договором становить за ціною гривневого еквівалента 150 доларів США за один робочий день (8 годин) роботи віддалено та 200 доларів США за один робочий день (8 годин) роботи з виїздом.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 30.09.2018 включно.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Звіт про надання послуг) до договору.

З наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним економічним видом діяльності ФОП ОСОБА_14 є консультування з питань інформатизації.

З метою виконання умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_14 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 8966,15 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін актом передання та прийняття наданих послуги від 22.12.2017 №1/12/17 та звітом про надання послуг №1 від 22.12.2017.

Господарські операції з ФОП ОСОБА_14 відображені на рахунку 631.

06.04.2018 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Клауд» (Виконавець) було укладено договір №СТ-06/04-18, за умовами якого виконавець зобов`язався надати послуги з консультування з питань інформатизації.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сума вартості послуг за кожен календарний місяць протягом всього строку дії цього договору.

Пунктом 13.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Позивачу виконавцем - ТОВ «Сіті Клауд» виставлено рахунки на оплату за цим договором, копії яких долучено до матеріалів справи.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Сіті Клауд» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 934839,27 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами надання послуг від 31.12.2017 №56 на суму 208039,74 грн., від 30.04.2018 №15 на суму 102308,99 грн., від 31.05.2018 №17 на суму 151682,12 грн., від 30.06.2018 №22 на суму 169219,66 грн., від 31.07.2018 №25 на суму 159363,82 грн. та від 31.08.2018 №27 на суму 144224,94 грн.

Господарські операції з ТОВ «Сіті Клауд» відображені на рахунку 631.

10.01.2018 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ареон Консалтинг» (Виконавець) було укладено договір №2018-01-10-Р, за умовами якого виконавець зобов`язався надати послуги з консультування з питань провадження автоматизованих систем на базі програмного забезпечення SAP.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість послуг за цими договором визначається як сума вартості послуг за кожен календарний місяць протягом всього строку дії цього договору.

Пунктом 14.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Звіт про надання послуг) до договору.

Позивачу виконавцем - ТОВ «Ареон Консалтинг» виставлено рахунки на оплату за цим договором, копії яких долучено до матеріалів справи.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Ареон Консалтинг» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 172785,64 грн., що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом надання послуг від 26.04.2019 №8 та звітом про надання послуг.

Господарські операції з ТОВ «Ареон Консалтинг» відображені на рахунку 631.

03.09.2018 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бріг-Рітейл» (Виконавець) було укладено договір про надання консалтингових послуг з впровадження систем SAP HCM №2018-09-04-Р, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику консалтингові послуги х впровадження програмного забезпечення SAP або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника, з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість консалтингових послуг з впровадження та підтримки за цим договором становить 4087500,00 грн., крім того 20% ПДВ у розмірі 817500,00 грн. Разом з ПДВ 4905000,00 грн.

Також між сторонами були підписані додатки до договору.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Бріг-Рітейл» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 3150000,00 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.04.2019 на суму 2628000,00 грн. та від 24.06.2019 на суму 522000,00 грн.

01.06.2019 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бріг-Рітейл» (Виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №201906-01-Р, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладені договори.

Відповідно до пункту 3.1 договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сума вартості послуг за кожен календарний місяць протягом всього строку дії цього договору.

Пунктом 13.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019 та автоматично продовжується на наступні 12 місяців, поки жодна зі сторін в письмові формі не розірве даний договір.

Позивачу виконавцем - ТОВ «Бріг-Рітейл» виставлено рахунки на оплату за цим договором, копії яких долучено до матеріалів справи.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Бріг-Рітейл» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 4038187,50 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітами про надання послуг до таких актів.

Господарські операції з ТОВ «Бріг-Рітейл» відображені на рахунку 631.

Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0000064, складеним та підписаним між позивачем та ТОВ «ДК Трейдінгс» (виконавець), підтверджено надання позивачу послуг з чистки плитки та підлоги на підставі рахунку №64 від 06.11.2020 на суму 6600,00 грн, у тому числі ПДВ 1100,00 грн.

08.05.2019 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фальконе» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2019-05-01-Р, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019. Положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії замовлень та рахунків на оплату послуг, виставлених йому контрагентом ТОВ «Фальконе».

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ «Фальконе» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 293201,90 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами про надання послуг від 07.06.2019 №70 на суму 152586,34 грн. та від 24.06.2019 №86 на суму 140615,56 грн.

Господарські операції з означеним контрагентом відображені на рахунку 631.

09.12.2019 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕР Енд Ді Консалтинг» (Виконавець) було укладено договір №2019-12-03-Р, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з консультування з питань інформатизації, а також впровадження та користування програмного забезпечення SAP.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором розраховується на основі правил, викладених у пунктах 3.2-3.9. Загальна ціна цього договору дорівнює вартості всіх послуг, що надані виконавцем протягом строку дії цього договору.

Також між сторонами були підписані Додатки до договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії замовлень та рахунків на оплату послуг, виставлених йому контрагентом ТОВ «ЕР Енд Ді Консалтинг».

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «ЕР Енд Ді Консалтинг» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1349708,26 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами про надання послуг від 31.01.2020 №5 на суму 81591,84 грн., від 31.01.2020 №6 на суму 554268,65 грн., від 29.02.2020 №7 на суму 68966,35 грн., від 31.03.2020 №9 на суму 70901,62 грн., від 31.03.2020 №10 на суму 107096,22 грн., від 30.04.2020 №11 на суму 99711,70 грн., від 30.04.2020 №12 на суму 135100,26 грн., від 31.05.2020 №13 на суму 84990,00 грн., від 31.05.2020 №14 на суму 37947,56 грн., від 30.06.2020 №15 на суму 71163,60 грн., від 31.07.2020 №16 на суму 71662,80 грн., від31.08.2020 №17 на суму 71751,60 грн., від 30.09.2020 №18 на суму 71942,40 грн., від 19.10.2020 №19 на суму 216334,72 грн., від 31.10.2020 №20 на суму 129713,17 грн., від 30.11.2020 №21 на суму 89150,62 грн. та від 31.01.2021 №23 на суму 23275,64 грн.

Господарські операції з означеним контрагентом відображені на рахунку 631.

Судом встановлено, що ТОВ «Окко-Діджитал» було надано, а позивачем прийнято консультаційні послуги з питань інформатизації та у сфері впровадження та використання програмного забезпечення SAP на загальну суму 247992,06 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами виконаних робіт від 30.09.2020 на суму 177390,05 грн., від 30.11.2020 на суму 16980,01 грн. та від 05.05.2021 на суму 53622,00 грн.

Господарські операції з означеним контрагентом відображені на рахунку 631.

Судом встановлено, що компанією NTT Data Business Solutions AG було надано, а позивачем прийнято послуги з навчання на загальну суму 9987,75 Євро, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами виконаних робіт, копія яких долучені до матеріалів справи.

Господарські операції з означеним контрагентом відображені на рахунку 631.

01.10.2019 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леверекс Інтернешнл» (Виконавець) було укладено договір №191001, за умовами якого виконавець зобов`язався надати послуги з аналізу, проектування та програмного забезпечення інформаційних систем у відповідності до умов договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг узгоджується сторонами в завданні та визначається як визначення ставок виконавця за день або годину надання послуг на кількість днів або годин наданих послуг, відповідно.

Також між сторонами були підписані Додатки до договору.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Леверекс Інтернешнл» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 360,00 доларів США, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом прийому-передачіц послуг №1 від 21.11.2019.

Господарські операції з означеним контрагентом відображені на рахунку 631.

14.05.2019 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джет Бі Ай» (Виконавець) було укладено договір №2019-03-04-Р, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з проектування та програмного забезпечення інформаційних систем.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг визначається, виходячи із запланованого часу, узгодженого в заявці на надання послуг та вартості однієї людини-години послуг виконавця, а саме: консультант (інженер) - 27,56 Євро.

Також між сторонами були підписані Додатки до договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку, виставленого йому контрагентом.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Джет Бі Ай» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 18134,48 Євро, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі послуг від 26.03.2020 на суму 13228,80 Євро, від 26.03.2020 на суму 2039,44 Євро та від 26.03.2020 на суму 2866,24 Євро, протоколом приймально-передавального тестування.

Господарські операції з означеним контрагентом відображені на рахунку 631.

12.12.2019 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Белфор Капитал» (Виконавець) було укладено договір №2019-12-12-Р, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з проектування та програмного забезпечення інформаційних систем.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість послуг визначається, виходячи із запланованого часу, узгодженого в заявці на надання послуг та вартості однієї людини-години послуг виконавця, а саме: консультант (інженер) - 27,56 Євро.

Також між сторонами були підписані Додатки до договору.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Белфор Капитал» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 6504,16 Євро, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі послуг від 09.12.2020 на суму 4299,36 Євро та від 08.12.2020 на суму 2204,80 Євро.

Позивачем долучено до матеріалів справи заявку про надання послуг №01 від 12.12.2019 та рахунок №1 від 08.12.2020.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Белфор Капитал» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 6504,16 Євро, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі послуг від 12.12.2019 №1, від 12.12.2019 №2.

Господарські операції з означеним контрагентом відображені на рахунку 631.

01.06.2020 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітеллідженс» (Виконавець) було укладено договір №024-2020, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику консультативні послуги, пов`язанні з використанням системи SAP.

Відповідно до пункту 3.1 договору замовник оплачує послуги, надані виконавцем по окремим рахункам, які виставлені йому виконавцем на підставі актів приймання-передачі послуг, підписаних сторонами.

З метою виконання умов вказаного договору, ТОВ «Ітеллідженс» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 412,50 Євро, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом приймання-передачі послуг від 30.09.2021.

Як вбачається з банківських виписок, які долучені до матеріалів справи, позивач розрахувався перед вказаними контрагентами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно з пунктом 134.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За змістом пункту 135.2 статті 135, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Підпункт 138.1.1 цієї ж статті визначає, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що перевіркою встановлено надання у 2017-2021 роках юридичними особами та фізичними особами-підприємцями на користь позивача на підставі типових договорів консультаційних послуг з питань інформатизації та послуг в сфері провадження та використання комп`ютерних систем.

Відповідач зазначив, що в договорах з додатками, заявках, актах приймання-передачі (надання) послуг зазначена номенклатура послуг загальними назвами (послуги з підтримки програмного забезпечення САП, послуги з супроводу програмного забезпечення, послуги з консультування з питань комерційної діяльності, послуги щодо комп`ютерного програмування, надання консультаційних послуг та послуг з налаштування системи САП тощо), тобто відсутня деталізація придбаних послуг (не містять інформації щодо виду (складової) (номенклатури), обсягу, періоду (місце та час), складової вартості, конкретних ресурсів для надання послуг (матеріальних та трудових), об`єкт виконання (їх замовник тощо) чи їх використання в фінансово-господарській діяльності позивача), через що неможливо встановити потребу в придбанні цих послуг та використання їх у власній фінансово-господарській діяльності, відслідкувати їх компенсацію.

Позивач з такими висновками не погоджується та вважає їх такими, що ґрунтуються на формальному підході до оцінки документів, без урахування специфіки господарської діяльності підприємства, характеру послуг у сфері SAP-рішень, змісту наданих первинних документів, даних бухгалтерського обліку та правових висновків Верховного Суду щодо меж податкового контролю.

Позивач зазначає, що основним напрямом його господарської діяльності у перевіряємий період було надання послуг із впровадження, налаштування, підтримки, адаптації та супроводу програмних рішень SAP для кінцевих клієнтів. Надання таких послуг є складним і комплексним процесом, який охоплює аналіз бізнес-процесів клієнта, визначення функціональних потреб, налаштування окремих модулів системи, тестування, інтеграцію, підтримку користувачів, розробку та адаптацію окремих програмних рішень.

З урахуванням специфіки SAP-проєктів такі роботи не могли виконуватися виключно штатними працівниками позивача. Позивач пояснює, що протягом перевіряємого періоду його штат містив лише обмежену кількість працівників із посадою «консультант» - орієнтовно 7- 8 осіб залежно від відповідного року. Водночас проєкти з впровадження та підтримки SAP потребували залучення фахівців різних функціональних напрямів, зокрема консультантів модуля Basis, FI, MM, SD, а також розробників-програмістів ABAP.

Саме тому позивач залучав зовнішніх консультантів і підрядників, які мали відповідну спеціалізацію, досвід, кваліфікацію та сертифікацію у сфері SAP. На переконання позивача, така модель господарської діяльності є звичайною для ринку SAP-послуг, оскільки окремі клієнтські проєкти потребують різного набору фахівців, а постійне утримання у штаті всіх вузькопрофільних спеціалістів було б економічно необґрунтованим.

Позивач також звертає увагу, що договори з його клієнтами прямо передбачали можливість залучення третіх осіб до виконання зобов`язань. Зокрема, типовими умовами договорів було передбачено право виконавця залучати консультантів - третіх осіб, а також відповідальність виконавця за дії таких консультантів як за власні. Отже, залучення зовнішніх консультантів було не лише економічно зумовленим, а й прямо передбаченим договірною моделлю взаємовідносин позивача з кінцевими клієнтами.

Окремо позивач звертає увагу на наявність у залучених контрагентів професійної компетентності. У додаткових поясненнях позивач зазначив, що залучені ним контрагенти мали відповідну спеціалізацію, сертифікацію SAP або інші підтвердження кваліфікації, право здійснювати діяльність у сфері консультування з питань інформатизації, а також практичний досвід на ринку впровадження та підтримки SAP-рішень. Частина контрагентів мала статус партнерів SAP, сертифікати SAP PartnerEdge, Partner Center of Expertise або інші документи, що підтверджують їх фахову компетентність.

Позивач зазначає, що перед вступом у господарські відносини з відповідними контрагентами здійснював перевірку їхньої кваліфікації, надійності, правосуб`єктності та ділової репутації, зокрема через дані ЄДР, КВЕД, відкриті державні реєстри, інформаційні ресурси ДПС, ЄДРСР та інші доступні джерела. Отже, позивач діяв як добросовісний суб`єкт господарювання та обирав контрагентів з урахуванням їхньої професійної спроможності виконати відповідні послуги.

Щодо ТОВ «САП Україна» позивач пояснює, що це товариство є офіційним представником правовласника програмного забезпечення SAP, має відповідну методологічну та експертну компетенцію і надає, зокрема, послуги супроводу програмного забезпечення, підтримки ПЗ SAP, використання програмного забезпечення SAP, хмарні послуги для кінцевих користувачів, консультаційні послуги щодо доступу до сертифікації та інші пов`язані послуги. На думку позивача, саме наявність у ТОВ «САП Україна» статусу офіційного представника SAP підтверджує необхідність придбання у нього відповідних послуг, а не спростовує господарський характер таких операцій.

Позивач наголошує, що контролюючий орган помилково ототожнює послуги, які надавалися ТОВ «САП Україна», з послугами зовнішніх консультантів-підрядників. За поясненнями позивача, ТОВ «САП Україна» забезпечувало, зокрема, ліцензійний, методологічний, супровідний і сертифікаційний компонент роботи з програмним забезпеченням SAP. Натомість зовнішні консультанти та підрядники виконували прикладні роботи з впровадження, налаштування, адаптації, інтеграції та підтримки SAP-рішень для конкретних кінцевих користувачів. Отже, ці послуги не дублювали одна одну, а мали різну функціональну спрямованість і в сукупності забезпечували виконання позивачем його зобов`язань перед клієнтами.

Позивач також зазначає, що вибір конкретних консультантів-підрядників належить до його господарської компетенції як суб`єкта підприємницької діяльності. Податковий орган не вправі підміняти власним баченням управлінські рішення платника податків щодо того, скільки саме працівників утримувати у штаті, яких саме зовнішніх консультантів залучати, чи була така модель роботи найефективнішою з погляду управління витратами. Предметом податкового контролю може бути реальність господарських операцій, наявність належно оформлених первинних документів та зв`язок витрат із господарською діяльністю, але не оцінка доцільності або ефективності управлінських рішень платника.

Позивач вважає, що в цьому випадку контролюючий орган фактично вийшов за межі податкового контролю, оскільки поставив під сумнів не реальність конкретних операцій з конкретними контрагентами, а саму управлінську модель залучення зовнішніх консультантів. Водночас акт перевірки не містить належного аналізу того, які саме послуги за яким договором не були надані, які саме акти не підтверджують господарську операцію, який саме контрагент не мав можливості надати послуги, а також які конкретні витрати не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Позивач посилається на те, що всі спірні операції були підтверджені належними первинними та обліковими документами, зокрема договорами про надання послуг, додатками до договорів, замовленнями, актами приймання-передачі наданих послуг, рахунками, інвойсами, ліцензійними договорами, документами щодо супроводу програмного забезпечення, деталізаціями виконаних робіт, time-sheet, банківськими документами, регістрами бухгалтерського обліку, картками рахунків та оборотно-сальдовими відомостями.

За поясненнями позивача, такі документи у сукупності дозволяють встановити сторони господарських операцій, період надання послуг, зміст і функціональне призначення послуг, їх вартість, зв`язок з виконанням SAP-проєктів для кінцевих клієнтів, а також відображення відповідних витрат у бухгалтерському обліку. Позивач наголошує, що для послуг у сфері інформаційних технологій і впровадження SAP не є характерним підтвердження матеріального руху товару, а тому оцінка реальності таких операцій має здійснюватися через сукупність договірних, первинних, облікових та технічних документів.

Позивач також зазначає, що контролюючий орган у самому акті перевірки та додатках до нього посилався на реквізити договорів, актів, рахунків, контрагентів, дат і сум господарських операцій. На думку позивача, це підтверджує, що відповідні документи були надані податковому органу та перебували в його розпорядженні під час перевірки. Тому твердження відповідача про ненадання документів або неможливість встановлення змісту операцій є суперечливими.

Позивач вказує, що відповідач не сформував конкретний перелік документів, відсутність яких стала підставою для висновку про завищення собівартості реалізованих послуг. Запити контролюючого органу, акт перевірки та акт ненадання документів, на думку позивача, не містять конкретизації, які саме документи щодо яких саме операцій, контрагентів, сум і періодів не були надані. За таких умов позивач стверджує, що він був позбавлений можливості належним чином спростувати претензії контролюючого органу на стадії перевірки, оскільки не міг об`єктивно встановити, які саме документи податковий орган вважає відсутніми або недостатніми.

Позивач наголошує, що в акті перевірки контролюючий орган обмежився загальними висновками про недостатню деталізацію актів та неможливість встановлення господарської спрямованості послуг, однак не навів належного аналізу кожної конкретної операції. Акт перевірки не містить системного зіставлення придбаних позивачем послуг із договорами з кінцевими клієнтами, не визначає, які саме послуги не були використані у господарській діяльності, не розкриває, чому ті чи інші документи є неналежними, та не пояснює, які саме обов`язкові реквізити первинних документів відсутні.

Позивач також зазначає, що акт перевірки не містить претензій до конкретних контрагентів щодо відсутності у них трудових ресурсів, технічної спроможності, кваліфікації, права на здійснення відповідної діяльності або неможливості фактичного надання спірних послуг. Контролюючий орган не довів фіктивності контрагентів, не встановив відсутності у них господарської або податкової правосуб`єктності, не навів доказів невиконання ними договірних зобов`язань та не спростував факт відображення відповідних операцій у бухгалтерському обліку позивача.

Щодо ліцензійних договорів із ТОВ «САП Україна» позивач зазначає, що вони були укладені для забезпечення права використання програмного забезпечення SAP та послуг підтримки для конкретних кінцевих користувачів. Такі договори були необхідною передумовою надання позивачем послуг власним клієнтам, оскільки без отримання відповідних прав, доступу до програмного забезпечення, супроводу та підтримки позивач не міг би належно виконувати свої договірні зобов`язання перед кінцевими користувачами.

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до судової практики Верховного Суду (постанови від 19.11.2019 у справі № 826/487/16 та від 25.02.2021 у справі №803/1684/17) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом обсяг відповідних документів, що супроводжує операцію, в кожному конкретному випадку залежить, зокрема, від виду операції, її сутності та меж договірних взаємовідносин між суб`єктами господарювання.

Верховний Суд у постановах від 04.06.2021 у справі №824/1007/19-а, від 12.02.2020 у справі №813/3577/13-а, від 15.04.2020 у справі №826/13929/17 звертав увагу на те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена; не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

З огляду на вказане, суд вважає, що посилання контролюючого органу на відсутність в первинних документах позивача деталізації придбаних послуг не свідчить про відсутність факту проведення між позивачем та його контрагентами господарських операцій.

Також суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі №826/11026/15 та від 28.04.2021 у справі №440/1005/19, в яких Верховний Суд зазначив, що здійснення господарської компетенції є сферою самостійного ризику суб`єкта господарювання; платник самостійно вирішує, які саме витрати необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності та кого залучати як виконавців. Податковий орган у межах податкового контролю перевіряє реальність операцій і наявність належно оформлених документів, однак не оцінює доцільність таких витрат, їх ефективність чи вплив на результат діяльності платника.

Матеріалами справи підтверджуються надані позивачем пояснення про те, що придбання ним консультаційних послуг з питань інформатизації та послуг впровадження та використання комп?ютерних систем зумовлено їх використанням у власній господарській діяльності, а саме: для надання комплексних та індивідуалізованих послуг впровадження SAP-систем по різних функціональних напрямах.

Так, між Позивачем та ТОВ «САП Україна» було укладено ряд ліцензійних договорів про надання права на використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із супроводу, копії містяться у матеріалах справи.

Відповідно до вказаних договорів позивач є уповноваженим партнером SAP згідно з Генеральною угодою Country Specific Participation Agreement to the VAR Agreement №1-06/11 від 27.06.2011.

Згідно з умовами цих договорів, ТОВ «САП Україна» надає позивачеві ліцензії на використання програмного забезпечення SAP, а саме: невиключні майнові права на використання об?єкта інтелектуальної власності - програмного забезпечення SAP.

Таким чином, ТОВ «САП Україна» надає основне програмне забезпечення SAP, саму платформу та певний обсяг стандартизованих послуг з метою його подальшого впровадження у кінцевих користувачів.

Водночас, безпосереднє впровадження, налаштування, інтеграція, підтримка та супровід використання програмного забезпечення SAP здійснюється уповноваженими партнерами на локальному рівні, до числа яких входить позивач.

На підтвердження наданих пояснень позивач долучив до матеріалів справи ліцензійні договори про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із підтримки №3061027034 від 17.12.2018, №3061107820 від 29.03.2019, №3061257539 від 29.11.2019, №3061347373 від 15.04.2020, укладені з ТОВ «САП Україна».

Дослідивши вищевказані первинні документи, які були надані позивачем до перевірки, судом встановлено, що вказані документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не містять дефектів.

Суд звертає увагу на те, що акти надання послуги та звіти про наданні послуги містять інформацію щодо видів робіт та консультативних послуг, наданих відповідними суб`єктами господарювання на користь позивача.

Зміст вказаних документів дає можливість встановити види наданих позивачу послуг.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт безпосереднього використання позивачем відповідних послуг у власній господарській діяльності.

Також суд враховує висновок судово-економічної експертизи, зі змісту якого вбачається, що експертом досліджувалися договори, акти приймання-передачі послуг, інвойси, ліцензійні договори, договори з ТОВ «САП Україна», договори з іншими резидентами та нерезидентами, бухгалтерські регістри, картки рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», рахунки 23 «Виробництво», 90 «Собівартість реалізації», 79 «Фінансові результати», а також узагальнені відомості за обліковими регістрами.

Експерт установив, що господарські операції, пов`язані з виконанням договорів про надання послуг за 2017-2021 роки, оформлені актами приймання-передачі наданих послуг. За результатами дослідження експерт зазначив, що документально підтверджується придбання позивачем консультаційних послуг та послуг у сфері інформатизації у резидентів на загальну суму 41232931,09 грн, у тому числі ПДВ 6100298,80 грн, а також у нерезидентів на загальну суму 644706,58 грн без ПДВ.

Крім того, експерт проаналізував облікове відображення зазначених операцій та дійшов висновку, що в бухгалтерському обліку позивача відображено придбання відповідних послуг, їх облік через рахунок 23 «Виробництво», подальше віднесення до рахунку 90 «Собівартість реалізації» та врахування при визначенні фінансового результату через рахунок 79 «Фінансові результати». Отже, висновок експерта підтверджує не лише наявність первинних документів, а й правильність загальної логіки бухгалтерського відображення таких операцій.

Суд звертає увагу, що за висновком експерта документально підтверджується облікове відображення придбаних консультаційних послуг та послуг у сфері інформатизації як витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату, у розмірі 41232931,09 грн, у тому числі 40203963,68 грн без ПДВ. Натомість висновок акта перевірки про завищення собівартості реалізованих послуг на загальну суму 40531904 грн не знайшов документального підтвердження на загальну суму 40203963,68 грн.

Щодо суми 327939,57 грн, за якою експерт зазначив про неможливість підтвердження за наданими йому документами, суд вважає, що така обставина не може автоматично підтверджувати правомірність висновків контролюючого органу, оскільки обставини наявності таких документів та їх надання під час перевірки відображені в акті перевірки та сторонами не заперечуються.

Крім того, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган не виокремив цю суму як самостійний епізод порушення в акті перевірки; не навів конкретного розрахунку податкових наслідків саме щодо цієї суми; не зазначив, яких саме операцій, контрагентів і документів вона стосується.

Суд враховує надані позивачем пояснення про те, що послуги у сфері SAP не завжди мають окремий матеріалізований результат у вигляді самостійного документа або матеріального об`єкта, оскільки їх результат полягає у налаштуванні програмного забезпечення, забезпеченні його роботи, підтримці користувачів, інтеграції з бізнес-процесами клієнта, усуненні технічних проблем, модифікації системи, адаптації рішень до конкретного клієнта. Тому вимога контролюючого органу про наявність додаткових матеріальних підтверджень кожної дії консультанта не відповідає природі таких послуг.

З урахуванням наведеного суд вважає, що висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення до собівартості реалізованих послуг вартості придбаних консультаційних послуг, послуг з питань інформатизації та послуг у сфері впровадження і використання комп`ютерних систем за 2017-2021 роки на загальну суму 40531904 грн є необґрунтованим.

Суд зазначає, що спірні витрати підтверджені первинними документами, пов`язані з основною господарською діяльністю підприємства, відображені в бухгалтерському обліку відповідно до їх економічної сутності, підтверджені висновком судово-економічної експертизи та не спростовані контролюючим органом належними і допустимими доказами.

У зв`язку з цим суд вважає хибними висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо безпідставного віднесення позивачем до собівартості реалізованих послуг придбання послуг за період 2017-2021 роки на загальну суму 40 531 904,00 грн.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» показника «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2022 рік на суму 8335763,00 грн, за 2023 рік на суму 6737,00 грн, усього на суму 8342500,00 грн, суд зазначає таке.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до складу собівартості реалізованої продукції окремі витрати, відображені у бухгалтерському обліку за рахунком 90 «Собівартість реалізації». Податковий орган послався на те, що позивач нібито не надав документального підтвердження за рахунком 90 щодо операцій 2022-2023 років, а також відповідної інформації щодо складу таких витрат, їх зв`язку з конкретними господарськими операціями та використанням у межах господарської діяльності.

Суд вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки контролюючий орган фактично обмежився загальним посиланням на ненадання документів за рахунком 90, однак не конкретизував, які саме первинні документи, за якими саме операціями, контрагентами, датами, сумами та договорами не були надані або є неналежними.

Суд зауважує, що рахунок 90 «Собівартість реалізації» за своєю економічною сутністю не є первинним документом, а є рахунком бухгалтерського обліку, на якому узагальнюються витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт або послуг. Відповідні витрати до моменту реалізації послуг накопичуються, зокрема, на рахунках виробничого обліку, а після визнання доходу від реалізації списуються до собівартості реалізації. Тому для оцінки правомірності формування показника собівартості необхідно досліджувати не лише сам рахунок 90, а всю сукупність документів і регістрів, які відображають рух витрат від моменту їх виникнення до моменту віднесення на фінансовий результат.

Суд звертає увагу на те, що позивачем надавалися контролюючому органу бухгалтерські регістри, оборотно-сальдові відомості, картки рахунків, аналітичні розшифровки, договори, акти наданих послуг, рахунки, інвойси, банківські виписки, податкові накладні та інші документи, які у сукупності дозволяють простежити формування собівартості реалізованих послуг.

Суд вважає, що контролюючий орган помилково оцінює рахунок 90 ізольовано від інших рахунків бухгалтерського обліку та загальної моделі надання послуг позивачем. Основним видом діяльності позивача, як було вказано вище, є надання послуг з впровадження, адаптації, підтримки та супроводу програмних рішень SAP. Такі послуги мають проєктний характер: витрати на залучення консультантів, придбання окремих послуг, оплату робіт підрядників та інші витрати можуть накопичуватися протягом певного періоду, а визнаватися у складі собівартості реалізованих послуг після погодження результатів робіт із кінцевим замовником та визнання відповідного доходу.

Отже, формування собівартості реалізованих послуг у 2022-2023 роках не може оцінюватися виключно шляхом формального пошуку документів, датованих саме відповідним роком. Частина витрат могла виникнути та бути документально оформлена раніше, однак визнаватися у складі собівартості саме у 2022 або 2023 році внаслідок завершення відповідного етапу робіт, погодження актів із клієнтом, визнання доходу або перенесення витрат із рахунків виробничого обліку на рахунок собівартості реалізації. Такий підхід відповідає принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, який передбачає відображення витрат у тому звітному періоді, в якому вони пов`язані з отриманням відповідного доходу, незалежно від моменту оплати. Звідси, сам факт перенесення витрат на рахунок 90 у 2022 або 2023 році не означає, що всі первинні документи щодо їх виникнення повинні бути датовані виключно цими роками.

Суд також зазначає, що податковий орган не довів, що відповідні витрати не були понесені, не пов`язані з діяльністю позивача або не відповідають економічній сутності його операцій. Натомість у акті перевірки фактично наведено лише загальний висновок про ненадання документів за рахунком 90, без аналізу конкретних господарських операцій, без зіставлення витрат із договорами з клієнтами, без дослідження руху витрат між рахунками бухгалтерського обліку та без встановлення того, які саме суми є неправомірними.

У матеріалах справи наявні бухгалтерські регістри та первинні документи, які підтверджують фактичне формування собівартості реалізованих послуг. Зокрема, такі документи містять інформацію про накопичення витрат на рахунках виробничого обліку, їх подальше списання на рахунок собівартості реалізації, а також закриття відповідних сум на фінансовий результат. Відтак, контролюючий орган мав дослідити повний цикл бухгалтерського відображення операцій, а не обмежуватися формальним твердженням про відсутність документального підтвердження рахунку 90.

Судом встановлено, що 01.05.2017 між позивачем та компанією «Іtelligence sp. z o.o.» було укладено рамковий контракт на надання послуг №2017-05-01-Н, за умовами якого контрагент позивача зобов`язався надати йому послуги з хостингу прикладних програм для ландшафту рішень SAP, подальшого адміністрування, надання доступу до такого програмного забезпечення без даних з метою ведення господарської діяльності.

Початкова вартість договору, що складається з послуг інсталяції та обслуговування систем на протязі 60 місяців становить 1365840,00 Євро без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що компанією «Іtelligence sp. z o.o.» були надані позивачу послуги на загальну суму 171392,93 Євро, про що свідчать акти виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

01.06.2020 між позивачем (Замовник) та ООО «Ітеллідженс» (Виконавець) було укладено договір №024-2020, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику консультативні послуги, пов`язанні з використанням системи SAP.

Відповідно до пункту 3.1 договору замовник оплачує послуги, надані виконавцем по окремим рахункам, які виставлені йому виконавцем на підставі актів приймання-передачі послуг, підписаних сторонами.

З метою виконання умов вказаного договору, ООО «Ітеллідженс» було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 39250,34 Євро, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом приймання-передачі послуг №40 від 31.12.2021.

Дослідивши вищевказані документи, судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та належним чином підтверджують факт здійснення на користь позивача господарських операцій з надання відповідних послуг.

Щодо господарських відносин між ТОВ «О-Діджитал», ФОП ОСОБА_24 , ТОВ «Бріг Рітей» та ФОП ОСОБА_15 , то попередньо судом було встановлено, що позивачем до перевірки були надані належним чином оформлені договори та акти надання послуг, що підтверджують факт надання вказаними контрагентами позивачу відповідних консультативних послуг.

Відповідач під час розгляду справи не надав належних доказів на підтвердження висновків акта перевірки.

Також суд враховує висновок судово-економічної експертизи, у якому досліджувалося питання документального підтвердження висновків акта перевірки щодо завищення показника «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2022-2023 роки. Висновок експерта підтверджує, що для належної оцінки цього епізоду необхідним є дослідження не лише рахунку 90, а всієї сукупності первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та взаємозв`язку між витратами і доходами підприємства.

Експертне дослідження проводилося саме за документами бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі за рахунками виробничого обліку, рахунками розрахунків із контрагентами, рахунками собівартості та фінансового результату. Наведене спростовує твердження контролюючого органу про повну відсутність документального підтвердження відповідних витрат.

Щодо суми 6737,00 грн за 2023 рік суд зазначає, що контролюючий орган також не навів окремого змістовного обґрунтування цього донарахування, не зазначив конкретної господарської операції, контрагента, первинного документа або бухгалтерського запису, які б свідчили про неправомірне формування собівартості саме на цю суму. За таких обставин акт перевірки у цій частині не відповідає вимогам належної конкретизації податкового порушення: у ньому не наведено переліку конкретних документів, які нібито відсутні; не ідентифіковано конкретні операції, за якими сформовано завищення собівартості; не наведено чіткої прив`язки між сумами донарахувань і первинними документами; не пояснено, чому подані позивачем регістри бухгалтерського обліку, акти, договори та інші документи не підтверджують відповідні витрати.

При цьому суд погоджується з аргументами позивача про те, що податковий орган не вправі підміняти доказування фактичної нереальності операцій припущеннями про недостатність документів. Для висновку про неправомірне формування собівартості контролюючий орган мав довести, що відповідні витрати фактично не понесені, не пов`язані з господарською діяльністю, не підтверджені первинними документами або не відповідають правилам бухгалтерського обліку. Натомість таких доказів відповідач не надав.

Суд визнає непереконливими посилання контролюючого органу на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки для застосування цього наслідку контролюючий орган мав чітко встановити, які саме документи були витребувані, коли саме, за якими операціями, і які саме документи платник податків не надав. Загальні формулювання про ненадання документів за рахунком 90 не можуть ототожнюватися з доведеним фактом відсутності первинних документів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сам акт перевірки та додатки до нього містять посилання на документи бухгалтерського обліку, реквізити операцій і показники фінансової звітності, що свідчить про наявність у контролюючого органу відповідних матеріалів під час перевірки. Звідси, якщо податковий орган вважав надані документи недостатніми, він мав конкретизувати, які саме документи необхідні для підтвердження кожної спірної суми, а не формувати загальний висновок про завищення собівартості.

З урахуванням викладеного суд вважає необґрунтованим і документально не підтвердженим висновок контролюючого органу про завищення собівартості реалізованої продукції за 2022 рік на суму 8335763,00 грн, за 2023 рік на суму 6737,00 грн, усього на суму 8342500,00 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про безпідставність списання позивачем придбаного у ТОВ «Окко-Бізнес» дизельного пального та бензину 95 за 2018 рік на суму 91964,00 грн., за 2022 рік на суму 25192,00 грн. (всього на суму 117156,00 грн.) суд зазначає таке.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем було придбано дизельне пальне та бензин 95 у ТОВ «Окко-Бізнес» та в подальшому списано його на інші операційні витрати. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами: Дт631, 644, Кт311, Дт203 Кт631, Дт92 Кт203, Дт79 Кт92.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що до перевірки не надано за 2018 рік та за 2022 рік: подорожні листи, товарно-транспортні накладні, узагальнюючі відомості за кожний місяць списання пального в розрізі кожної одиниці транспорту з відображенням пробігу, нормативної та фактичної витрати пального, акти списання пального тощо. Вартість безпідставно списаного дизельного пального та бензину 95 (без ПДВ) згідно регістрів бухгалтерського обліку складає за 2018 - 91964,00 грн., за 2022 - 25192,00 грн., всього на суму 117156,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним до заперечень на акт перевірки були надані подорожні листи, оборотно-сальдові відомості та акти списання.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі №813/1833/14 в контексті перевірки висновків контролюючого органу про певні недоліки, зокрема в подорожніх листах, вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно ліквідації надлишкового державного регулювання в сфері автомобільних перевезень» були внесені зміни, зокрема у Закон України «Про автомобільний транспорт» і виключені нагадування про обов`язкове використання подорожніх листів.

Верховний Суд в постанові від 20.07.2021 у справі №620/1635/20 щодо скасування типової форми дорожнього листа, звернув увагу на те, що підприємство в такому випадку може використовувати будь-яку зручну для обліку форму первинного документа, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення. Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.

Судом встановлено, що позивачем були надані контролюючому органу такі документи:

- зведені відомості до рахунку 203 «Дизпаливо євро» за грудень 2018 року від 31.12.2018, за листопад 2018 року від 30.11.2018, за жовтень 2018 року від 31.10.2018, за вересень 2018 року від 30.09.2018, за серпень 2018 року від 31.08.2018, за липень 2018 року від 31.07.2018, за червень 2018 року від 30.06.2018, за травень 2018 року від 31.05.2018, за квітень 2018 року від 30.04.2018, за березень 2018 року від 31.03.2018, за лютий 2018 року від 28.02.2018, за січень 2018 року від 31.01.2018,

- подорожні листи №12 від 29.12.2018, №7 від 31.12.2018, №6 від 30.11.2018, №11 від 30.11.2018, №5 від 31.10.2018, №10 від 26.10.2018, №9 від 28.09.2018, №4 від 30.09.2018, №8 від 31.08.2018, №7 від 31.07.2018, №2 від 31.07.2018, №6 від 22.06.2018, б/н від 30.06.2018, №5 від 31.05.2018, №4 від 30.04.2018, б/н від 30.03.2018, №2 від 28.02.2018, №1 від 31.01.2018, №3 від 30.06.2022, №3 від 31.08.2022.

Також до заперечень на акт перевірки позивачем були долучені подорожні листи, оборотно-сальдові відомості та акти списання.

Суд зазначає, що вказані документи містять інформацію про рух пального, його залишок при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, тощо, із цих документів вбачається рух пального, за цими документами можливо встановити витрачання пального на службових автомобілях підприємства, а отже і використання вказаних паливно-мастильних матеріалів за призначенням, тобто у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, позивачем були надані контролюючому органу належні первинні документи, які підтверджують про фактичне використання пального у діяльності підприємства.

Проте, вказані документи були безпідставно не прийняті до уваги контролюючим органом.

У зв`язку з цим, суд вважає, що висновки контролюючого органу про не підтвердження витрат на суму 117156,00 грн. є помилковими.

Щодо висновків відповідача про віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛОШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат на загальну суму 9960495 грн. (за 2018, 2022 та 2023 роки) суд зазначає таке.

В акті перевірки відповідач зазначив, що згідно даних регістрів бухгалтерського обліку за 2018, 2022, 2023 роки, аналізу рахунків, оборотно-сальдових відомостей, карток по рах. 79, 94, 6442, 231, 361, 362, 3711, 3771, 378 перевіркою встановлено віднесення позивачем до інших витрат без підтверджуючих документів витрати на суму 9 960 495 грн. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами: за 2018 рік Дт 949 Кт 6442 - 1 134 677 грн, з аналітикою «Інші витрати»; за 2022 рік Дт 944 Кт 231 - 1 762 886 грн з аналітикою «Інші витрати»; за 2023 рік Дт 944 Кт 361, 362, 3711, 3771, 378 - 7 062932 грн з аналітикою «Інші витрати». До перевірки не надано пояснення та документальне підтвердження про віднесення до «Інших витрат» на суми 1 134 677 грн, у 2018 році (рах. Дт 949, Кт 6442), суми 1 762 886 грн в 2022 році (рах. Дт 944 Кт 231), суми 7 062 932 грн в 2023 році (рах. Дт 944 Кт 361, 362, 3711, 3771, 378) та їх використання у власній господарській діяльності.

Зазначена контролюючим органом сума 9 960 495,00 грн сформована за рахунок трьох груп операцій:

1) включення у 2018 році до складу витрат суми податку на додану вартість 1 134 677,23 грн за взаємовідносинами з ТОВ (ООО) «САП Україна», яка не була включена до складу податкового кредиту;

2) включення у 2022 році до складу витрат суми списаної кредиторської заборгованості перед кредитором - резидентом російської федерації у розмірі 1 762 886,35 грн;

3) списання у 2023 році дебіторської заборгованості на загальну суму 7 062 932,00 грн.

Щодо операцій 2018 року з ТОВ (ООО) «САП Україна» судом встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 28.11.2018 №9 до договору від 27.06.2011 №gVAR 1-06/11 послуги SAP Enterprise Support надавалися з 01.01.2018; річну вартість послуг з підтримки програмного забезпечення SAP визначено на рівні 5 673 386,16 грн без ПДВ, ПДВ - 1 134 677,23 грн, усього з ПДВ - 6 808 063,39 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі про надані послуги від 31.12.2018 № 6218006951 згідно ДУ № 9 від 28.11.2018 до gVAR 1-06/11, ТОВ (ООО) «САП УКРАЇНА» з 01.01.2018 до 31.12.2018 були надані послуги з підтримки програмного забезпечення SAP на загальну суму 5 673 386,16 грн., крім того ПДВ 20% - 1 134 677,23 грн., всього з ПДВ - 6 808 063,39 грн.

Акт приймання-передачі про надані послуги від 31.12.2018 № 6218006951 містить відомості про господарські операції та має реквізити відповідно до вимог чинного законодавства та є первинним документом, що фіксує та документально підтверджує факт здійснення господарських операцій.

Отже, документально підтверджується надання ТОВ (ООО) «САП УКРАЇНА» ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» послуг з підтримки програмного забезпечення SAP за 2018 рік на загальну суму 5 673 386,16 грн., крім того ПДВ 20% - 1 134 677,23 грн., всього з ПДВ - 6 808 063,39 грн.

Факт оплати вартості послуг підтверджено виписками банку за рахунком ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» № НОМЕР_2 , відкритим в АТ «Райффайзен Банк», за 18.02.2019, 19.02.2019, 20.02.2019, 21.02.2019, 22.02.2019, 26.02.2019, 27.02.2019, 25.03.2019, 26.03.2019, 27.03.2019, 29.03.2019, відповідно до яких з рахунку позивача перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ (ООО) «САП Україна» №26002200110064, відкритий в АТ «Сітібанк», на загальну суму 6 808 063,39 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 1 134 677,23 грн. Призначення платежу визначено як оплата за послуги з підтримки SAP згідно з рахунком №411843-01-12/2018с від 01.12.2018 та додатковою угодою №9 до договору №gVAR 1-06/11 від 27.06.2011.

31.12.2018 ТОВ «САП Україна» складено податкову накладну №63, за якою до вартості отриманих позивачем у 2018 році послуг включено ПДВ у розмірі 1 134 677,23 грн та яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з квитанцією №2.

Вказані факти були підтверджені експертом та відображені у складеному ним висновку.

Отже, документально підтверджується право на включення до податкового кредиту ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» за грудень 2018 суми ПДВ у розмірі 1 134 677,23 грн по операціях з ТОВ (ООО) «САП УКРАЇНА» на підставі податкової накладної від 31.12.2018 № 63.

Водночас, відповідно до п. 26.1 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:

- результат комп`ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;

- примірники (копії, екземпляри) комп`ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп`ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп`ютерної програми чи в іншій формі;

- будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп`ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу;

- криптографічні засоби захисту інформації.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2021 № 238, якщо операції з технічної підтримки програмної продукції включають будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення, включаючи усунення недоліків та виправлення помилок, та/або розширення функціоналу комп`ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу, з одночасним постачанням за одну вартість послуг із встановлення, налаштування, тестування, виявлення та усунення недоліків, консультування щодо користування програмною продукцією, то такі операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, відповідно до п. 26.1 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, починаючи з 01.01.2018 по 31.12.2018 операції з придбання послуг з підтримки програмного забезпечення SAP, що були предметом Договору від 27.06.2011 № gVAR 1-06/11, укладеного між ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» та ТОВ (ООО) «САП УКРАЇНА», були звільнені від оподаткування ПДВ.

У висновку експерта щодо вказаного епізоду зазначено, що на дослідження було надано бухгалтерську довідку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» від 31.12.2018 № 75, підписану від імені виконавця Дороніна Ю.Д., відповідно до якої «віднести ПК за операцією САП Україна/Енергоатом (акт річної підтримки ПЗ САП) в неоподатковуваних операціях на витрати підприємства та відображено у обліку за Дт. рахунку 949 «Інші витрати загальногосподарського призначення в кореспонденції з Кт. рахунку 644 «Податковий кредит» у розмірі 1 134 677,23 грн.».

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі - Інструкція №291), на субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності», зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення, виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню тощо.

Рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету. На цьому рахунку також узагальнюється інформація про інші розрахунки з бюджетом, зокрема за субсидіями, дотаціями та іншими асигнуваннями.

На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов`язання.

Згідно з п. 1 НП(С)БО 1 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Відповідно до п. 20 П(С)БО 16 до інших операційних витрат включаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією;

- сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі й втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойка;

- витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності.

Перерахування ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» грошових коштів ТОВ (ООО) «САП Україна» у розмірі 6 808 063,39 грн. з ПДВ, ПДВ 1 134 677,23 грн., призвело до зміни у структурі активів ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», а саме: зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів - грошових коштів у розмірі суми сплаченого ПДВ - 1 134 677,23 грн., яку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не має права на відшкодування (зменшити на зазначену суму ПДВ до сплати до бюджету), оскільки зазначена операція звільнена від ПДВ відповідно до п. 26.1 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Отже, відповідно до п. 1 НП(С)БО 1, п.6 та п. 20 П(С)БО 16, ПДВ у розмірі 1 134 677,23 грн., є витратами звітного періоду, у зв?язку з чим суд визнає необгрунтованими викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про неправомірне включення позивачем у 2018 році до складу витрат суми ПДВ 1 134 677,23 грн за взаємовідносинами з ТОВ (ООО) «САП Україна», яка не була включена до складу податкового кредиту.

Щодо операцій 2022 року суд зазначає, що відповідно до договору про надання консультаційних послуг від 01.06.2020 №024-2020, укладеного між ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» як замовником та ТОВ «ІТЕЛЛІДЖЕНС» (російська федерація) як виконавцем останній зобов`язувався надавати консультаційні послуги, пов`язані з впровадженням системи SAP, територією надання послуг визначено Україну, а замовник зобов`язувався оплатити послуги у розмірі та строки, передбачені договором, але не раніше підписання сторонами актів здачі-приймання послуг.

У висновку експерта щодо вказаного епізоду зазначено, що на дослідження було надано бухгалтерську довідку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» від 31.12.2022 № 42, підписану від імені виконавця - Дороніна Ю.Д., в якій відображено зміст операції: списання кредиторської заборгованості компанії з країни агресора, а саме:

- за Дт. рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» в кореспонденції з Кт. рахунком 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» на суму 2 739 242,71 грн.;

- за Дт. Рахунку 944 «Інші витрати господарської діяльності» в кореспонденції з Кт. рахунку 231 на суму 1 762 886,35 грн., у т.ч.: 4 460,75 грн. та 1 758 425,60 грн.

Відповідно до Інструкції № 291 на субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

На субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності.

На субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), про суму списаної безнадійної заборгованості в разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів та про суму списаної безнадійної заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено.

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначений рахунок 23 «Виробництво».

За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

Експертом було зазначено, що документально підтверджується відображення у бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» списання кредиторської заборгованості та включення її до інших операційних доходів підприємства у розмірі 2 739 242,71 грн. та включення до інших витрат господарської діяльності витрат у розмірі 1 762 886,35 грн.

Також експерт зауважив, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Відповідно до п. 5. ПСБО 11 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (далі - ПСБО 11 «Зобов`язання»), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п. 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - ПСБО 15 «Дохід»), доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Відтак, відповідно до вимог п. 5 ПСБО 11 «Зобов`язання» та ПСБО 15 «Дохід» кредиторська заборгованість підлягає включенню до доходів підприємства, якщо така заборгованість не підлягає погашенню.

Пунктом 15 Постанови правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 (далі - Постанова НБУ від 24.02.2022 № 18) вирішено зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» встановлено наступні обмеження:

«Установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному у випадку бюджеті».

За таких обставин, відповідно до вимог п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» та ПСБО 15 «Дохід» та п. 15 Постанови НБУ від 24.02.2022 № 18, кредиторська заборгованість ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у розмірі 2 739 242,71 підлягає включенню до доходів підприємства.

Як зазначено вище, документально підтверджується відображення у бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» списання кредиторської заборгованості та включення її до інших операційних доходів підприємства у розмірі 2 739 242,71 грн. та включення до інших витрат господарської діяльності у розмірі 1 762 886,35 грн..

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.

Отже, списання кредиторської заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у розмірі 1 762 886,35 грн. на витрати не має наслідком зменшення у бухгалтерському обліку фінансового результату.

За таких обставин, експертом було зроблено висновок про те, що документально не підтверджується завищення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» інших витрат на загальну суму 1 762 886,35 грн. за 2022 рік.

У суду відсутні підстави не довіряти висновку експерта у цій частині, оскільки дослідження проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправомірного висновку, а обставини, викладені у висновку, підтверджуються матеріалами справи.

Щодо операцій по списанню у 2023 році дебіторської заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у розмірі 7 062 932,00 грн. судом установлено, що це списання складається з двох частин:

1) списання дебіторської заборгованості за рішенням власника на суму 6 514 212,76 грн;

2) списання безнадійної дебіторської заборгованості за бухгалтерською довідкою від 30.12.2023 №20 і карткою рахунку 3711 на суму 548 719,17 грн.

Так, матеріалами справи підтверджено, що рішенням власника ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» від 18.12.2023 року № 18/12/2023 вирішено:

« 1. Списати дебіторську заборгованість ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна» (код ЄДРПОУ 04880386), шляхом прощення боргу у розмірі 12 208,85 грн., яка виникла на підставі Договору № 2019-07-01-А від 01.07.2019. Після здійснення списання у ПРАТ «Дікергофф Цемент Україна» відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Договору № 2019-07-01-А від 01.07.2019 р.

2. Списати дебіторську заборгованість ТОВ «Гуалапак Україна» (код ЄДРПОУ 38958996), шляхом прощення боргу в розмірі 341 809,61 грн., яка виникла на підставі Договору на підтримку прикладних програм SAP № 2018-11-02-А від 02.11.2018 р. Після здійснення списання у ТОВ «Гуалапак Україна» відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Договору на підтримку прикладних програм SAP № 2018-11-02-А від 02.11.2018 р.

3. Списати дебіторську заборгованість ТОВ «Дельта Вілмар Україна» (код ЄДРПОУ 33268860), шляхом прощення боргу у розмірі 2 816 068,45 грн., яка виникла на підставі Угоди на надання послуг з Керованих Сервісів №2017-11-07-Н від 20.11.2017 р. Після здійснення списання у ТОВ «Дельта Вілмар Україна» відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Угоди на надання послуг з Керованих Сервісів №2017-11-07-Н від 20.11.2017.

4. Списати дебіторську заборгованість ТОВ «Річпоінт» (код ЄДРПОУ 41476052), шляхом прощення боргу у розмірі 66 569,04 грн., яка виникла на підставі Ліцензійного договору про надання права використання Програмного забезпечення SAP №2020-04- 15-ТМ від 15.04.2020 р. Після здійснення списання у ТОВ «Річпоінт» відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Ліцензійного договору про надання права використання Програмного забезпечення SAP №2020-04-15-ТМ від 15.04.2020 р.

5. Списати дебіторську заборгованість компанії МаксГрейн СА (MaxGrain SA), шляхом прощення боргу у розмірі 6 432,00 євро, яка виникла на підставі Угоди на надання послуг з Керованих Сервісів №2020-07-17-Н від 17.07.2020 р. Після здійснення списання у компанії МаксГрейн СА (MaxGrain SA) відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Угоди на надання послуг з Керованих Сервісів №2020-07-17-Н від 17.07.2020 р.

6. Списати дебіторську заборгованість ТОВ «Метінвест Діджитал» (код ЄДРПОУ 42485293), шляхом прощення боргу у розмірі 1 105 695,42 грн., яка виникла на підставі Договору №2019-10-06-А про надання послуг в сфері інформатизації від 04.10.2019 р. Після здійснення списання у ТОВ «Метінвест Діджитал» відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Договору №2019- 10-06-А про надання послуг в сфері інформатизації від 04.10.2019 р.

7. Списати дебіторську заборгованість компанії НТТ Дата Бізнес Солюшнс Сп.з.о.о. (NTT DATA Business Solutions Sp.Z.o.o.), шляхом прощення боргу у розмірі 44 462,90 євро, яка виникла на підставі Контракту про надання консультаційних та інших послуг № 3/14AMS від 26.02.2014. Після здійснення списання у компанії НТТ Дата Бізнес Солюшнс Сп.з.о.о. (NTT DATA Business Solutions Sp.Z.o.o.) відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Контракту про надання консультаційних та інших послуг № 3/14AMS від 26.02.2014.

8. Списати дебіторську заборгованість компанії НТТ Дата Бізнес Солюшнс АГ (NTT DATA Business Solutions AG), шляхом прощення боргу у розмірі 5 282,05 євро, яка виникла на підставі Договору про надання консультаційних та інших послуг № 2018-12- 10-А від 10.12.2018. Після здійснення списання у компанії НТТ Дата Бізнес Солюшнс АГ (NTT DATA Business Solutions AG) відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Договору про надання консультаційних та інших послуг № 2018-12- 10-А від 10.12.2018.

9. Списати дебіторську заборгованість компанії Геберіт Фервалтунгс АГ (Geberit Verwaltungs AG), шляхом прощення боргу у розмірі 100,00 євро, яка виникла на підставі Договору № 2017-07-14-А від 01.07.2017 р. Після здійснення списання у компанії Геберіт Фервалтунгс АГ (Geberit Verwaltungs AG) відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Договору № 2017-07-14-А від 01.07.2017 р.

10. Списати дебіторську заборгованість компанії Цеппелін ІНТЕРНЕШНЛ АГ (Zeppelin INTERNATIONAL AG), шляхом прощення боргу у розмірі 43,75 євро, яка виникла на підставі Договору № 2021-04-01-С від 01.04.2021. Після здійснення списання у компанії Цеппелін ІНТЕРНЕШНЛ АГ (Zeppelin INTERNATIONAL AG) відсутня заборгованість перед Підприємством на підставі Договору № 2021-04-01-С від 01.04.2021».

У висновку експерта по вказаному епізоду зазначено, що на дослідження було надано облікові регістри ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» за 2020 - 2023 роки, а саме:

1) картки рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (відбір: Контрагенти):

- ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна»;

- ТОВ «ГУАЛАПАК Україна»;

- ТОВ «Дельта Вілмар СНД»;

- ТОВ «Річпоінт»;

- ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ»;

2) картка рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» (відбір: Контрагенти):

- MaxGrain SA (Швейцарія);

- itelligence sp. z o.o. (Польща) NTT DATA Solutions Sp.Z.o.o.;

- itelligence AG (NTT DATA Business Solutions AG);

- Geberit Verwaltungs AG (Швейцарія);

- Zeppelin INTERNATIONAL AG (Швейцарія);

Згідно з Карткою рахунків 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», у бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» відображено за дебетом рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» у кореспонденції з кредитом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» списання дебіторської заборгованості до витрат на загальну суму 6 514 212,76 грн. за 30.12.2023 згідно укладених Договорів, у тому числі:

- у розмірі 4 342 351,37 грн. згідно договорів, укладених з резидентами;

- у розмірі 2 171 861,39 грн. згідно договорів, укладених з нерезидентами.

Згідно з Інструкцією № 291 на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації; за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Відповідно до Інструкції № 291 на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), про суму списаної безнадійної заборгованості в разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів та про суму списаної безнадійної заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено.

Експерт у висновку зазначив, що документально підтверджується відображення у бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» списання дебіторської заборгованості до витрат на загальну суму 6 514 212,76 грн станом на 30.12.2023 згідно договорів.

Згідно з п. 5 ПСБО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У п. 7 ПСБО 16 «Витрати» визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 29 П(С)БО 16 «Витрати» до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій; витрати від зменшення корисності необоротних активів; витрати від безоплатної передачі необоротних активів; витрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати діяльності.

Згідно з п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237 (далі - ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»), дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Згідно з частиною першою статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відповідно до п. 29 П(С)БО 16 «Витрати» дебіторська заборгованість ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», припинена внаслідок прощення боргу на загальну суму 6 514 212,76 грн. станом на 30.12.2023 згідно договорів, включається до інших витрат.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 ПК України.

Відповідно до п. 139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:

- на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

За таких обставин, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної дебіторської заборгованості, припиненої внаслідок прощення боргу, у розмірі 6 514 212,76 грн.

Отже, документально не підтверджується включення суми внаслідок прощення боргу у розмірі 6 514 212,76 грн. до витрат ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку).

Як наслідок, експертом було зроблено висновок про те, що документально підтверджується завищення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» інших витрат на загальну суму 6 514 212,76 грн. за 2023 рік, встановлене контролюючим органом в акті перевірки.

У суду відсутні підстави не довіряти висновку експерта у цій частині, оскільки дослідження проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправомірного висновку, а обставини, викладені у висновку, підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки відповідача про неправомірне віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛОШНС» до інших витрат у 2023 році витрат на суму 6 514 212,76 грн., пов`язаних зі списанням у 2023 році дебіторської заборгованості.

Щодо списання безнадійної заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» на суму 548 719,17 грн суд зазначає, що у висновку експерта вказано, що на дослідження було надано облікові регістри ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» за 2020 - 2023 роки, а саме:

1) Картки рахунку 3711 «Розрахунки з іншими дебіторами» (відбір: Контрагенти):

- ПрАТ «Дікергофф Цемент Україна»;

- ТОВ «ГУАЛАПАК Україна»;

- ТОВ «Дельта Вілмар СНД»;

- ТОВ «Річпоінт»;

- ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ»;

- ОСОБА_27

- ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг»;

- ТОВ «Експансія»;

- ТОВ «ЕСЕНСІ»;

- ТОВ «ЗАКАЗ ЮКРЕЙН»;

- ТОВ «ЗАКУПІВЛІ. ПРО»;

- ТОВ «Касан-Інфо»;

- ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР»;

- АО «П.Р.С. і Компанія»;

- ТОВ «Сайметрикс-Україна»;

- ФОП ОСОБА_28 ;

- Уклон Корпорейт;

- «ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА»;

- ГУК в м. Києві та УК у печер.р-ні/Печерс.р-н/14060100;

2) Картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Експерт повідомив, що відповідно до бухгалтерської довідки ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» від 30.12.2023 № 20, в бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» списання безнадійної заборгованості відображено за Дт. Рахунку 944 в кореспонденції з Кт. рахунку 3711 «Розрахунки з іншими дебіторами» на загальну суму 573 896,17 грн., у т. ч.:

- ОСОБА_27 - 2 200 грн.;

- ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг» - 0,01 грн.;

- ТОВ «Експансія» - 8,00 грн.;

- ТОВ «ЕСЕНСІ» - 1 836 грн.;

- ТОВ «ЗАКАЗ ЮКРЕЙН» - 1 222,3 грн.;

- ТОВ «ЗАКУПІВЛІ. ПРО» - 1 870 грн.;

- ТОВ «Касан-Інфо» - 1 756,80 грн.;

- ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» - 107,87 грн.;

- Адвокатське об`єднання «П.Р.С. і Компанія» - 495 000 грн.;

- ТОВ Сайметрикс-Україна - 16 200 грн.;

- ФОП ОСОБА_28 - 1 378,50 грн.;

- Уклон Корпорейт - 1 924,24 грн.;

- ГУК в м. Києві та УК у печер.р-ні/Печерс.р-н/14060100 - 14 365,45 грн.

Згідно з Інструкцією № 291 на рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю з різними дебіторами за авансами виданими, нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, за позиками членів кредитних спілок та за іншими операціями.

За дебетом рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення чи списання.

На субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають отриманню.

Відповідно до Інструкції № 291 на рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги» узагальнюється інформація про нарахування резерву сумнівних боргів на заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), про суму списаної безнадійної заборгованості в разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів та про суму списаної безнадійної заборгованості, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено.

Експертом було зроблено висновок, що документально підтверджується відображення у бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» списання дебіторської заборгованості до витрат на загальну суму 548 719,17 грн. станом на 30.12.2023.

Згідно з п. 5 ПСБО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У п. 7 ПСБО 16 «Витрати» визначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 20 ПСБО 16 «Витрати» до інших операційних витрат включається, зокрема, сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів.

Відповідно до п.4 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»:

- безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності;

- сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Згідно з п. 5 ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією;

и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними;

і) заборгованість особи за договором про споживчий кредит або іншим договором, анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 804/2986/17 зазначено наступне: «Таким чином, як відмітили суди, визначати дебіторську заборгованість як безнадійну має саме підприємство й у разі, якщо минув строк позовної давності або у нього існує впевненість про неповернення боржником таких сум.».

В обґрунтування своєї позиції по цьому епізоду позивач стверджує, що у кожному конкретному випадку мав підстави для впевненості, що заборгованість вищевказаних контрагентів не буде погашена, а отже він мав право списати суми такої дебіторської заборгованості, незважаючи на строки позовної давності та розмір боргу. Разом з тим, претензія податкового органу зводиться лише до нібито ненадання підтверджуючих документів таких витрат.

З цього приводу позивач стверджує, що крім бухгалтерської довідки від 30.12.2023 року №20, факт списання дебіторської заборгованості підтверджуються також бухгалтерськими регістрами, а саме: роздруківками карток рахунку 363 у розрізі кожного з контрагентів, заборгованість якого була списана. На переконання позивача, наведені документи в сукупності дають можливість ідентифікувати зміст, обсяг, дату здійснення витрати у вигляді списання дебіторської заборгованості, що утворилася за відповідні періоди, а отже і встановити правомірність відображення її списання позивачем у бухгалтерському обліку. При цьому, позивач наголошує, що чинне законодавство не містить будь-яких вимог щодо форми та змісту документів, які повинні складатися для підтвердження списання безнадійної дебіторської заборгованості. На переконання позивача, акт перевірки не містить достатньої деталізації претензій податкового органу. Позивач звертає увагу, що до перевірки було надано усі необхідні документи на підтвердження показників бухгалтерського та податкового обліку, сформованих Позивачем під час перевіряємого періоду.

Водночас, суд наголошує на законодавчо закріпленому обов`язку платника податків щодо документального підтвердження відображених у бухгалтерських записах господарських операцій. Таким підтвердженням є первинні документи, які відображають зміст господарських операцій.

Проте, матеріали справи не містять жодних первинних документів, якими б підтверджувалась правомірність відображення позивачем у бухгалтерській довідці №20 від 30.12.2023 дебіторської заборгованості, віднесеної до безнадійної.

Відсутність первинних документів унеможливлює дослідження їх судом на предмет наявності чи відсутності у контрагентів позивача дебіторської заборгованості та, відповідно, на предмет наявності/відсутності підстав для відображення у складі безнадійної заборгованості саме зазначених позивачем сум.

Крім того, у висновку експерта зазначено, що 21.11.2024 ним було направлено клопотання про надання додаткових документів, необхідних для надання висновку - документів, на підставі яких виникла безнадійна дебіторська заборгованість, яку було списано відповідно до бухгалтерської довідки від 30.12.2023 № 20 та карткою рахунка 3711, а саме: договірні документи; платіжні документи (виписки банку, платіжні доручення); акти наданих послуг/виконаних робіт; накладні.

Водночас, клопотання експерта від 21.11.2024 не було задоволено, оскільки згідно з листом АО «Арцінгер» від 06.01.2025, в особі керуючого партнера Бондарева Тимура Борисовича, було повідомлено, що дослідження має бути проведено в межах наданих документів.

Відтак, експерт зазначив, що у зв`язку з відсутністю документів, не видається за можливе встановити, чи відповідає заборгованість перед ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у розмірі 548 719,17 грн. ознакам безнадійної заборгованості відповідно до вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

При цьому, доводи позивача щодо того, що акт перевірки містить лише загальну суму витрат, які нібито не підтверджуються наданими позивачем документами, не спростовує факт ненадання ним первинних документів, якими підтверджувалась би правомірність віднесення відповідних сум до складу дебіторської заборгованості.

За таких обставин, враховуючи ненадання позивачем доказів на підтвердження правомірності списання безнадійної заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» на суму 548 719,17 грн, суд вважає правомірним висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, щодо безпідставного віднесення позивачем цієї суми до інших витрат у 2023 році.

Загальна сума витрат, неправомірно віднесена позивачем до інших витрат у 2023 році у зв`язку зі списанням дебіторської заборгованості, складає 7 062 932,00 грн (6 514 212,76 грн + 548 719,17 грн).

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем показника «Адміністративні витрати» на суму 678 929,00 грн. та показника «Витрати на збут» на суму 4 196 928,00 грн у зв`язку з непідтвердженням накопичених витрат позивача за 2017-2021 роки суд зазначає таке.

В акті перевірки зазначено, що у 2017 - 2021 роках підприємство отримувало товари, роботи послуги, вартість яких відносило до рах. 92 «Адміністративні витрати» та рах. 93 «Витрати на збут». В бухгалтерському обліку придбання цих послуг відображалось бухгалтерськими записами: Дт 63, 64 Кт 31, Дт 92, 93, Кт 63. Перелік постачальників з назвою та кодом, датою та номером акта надання послуг накладною, вартістю отриманої та віднесеної до витрат послуги, ПДВ (без ПДВ), загальною сумою надання послуги, загальною назвою послуги, датою та номером договору наведено в Додатку 8 до акта перевірки, зведений перелік, в т.ч. по роках, наведено в додатку 9 до акта перевірки.

Висновки акта перевірки обґрунтовано тим, що в актах приймання-передачі (надання) послуг, накладній зазначена номенклатура послуг загальними назвами (організація заходу, виготовлення відеороликів кількістю 3, послуги відеозйомки та виготовлення рекламного відеоролика, розробка дизайну банерів, послуги з технічного забезпечення святкового заходу, худі з нанесенням лого, ремонтно-будівельні роботи тощо тобто, відсутня деталізація придбаних послуг (не містять інформацію щодо виду (складової) номенклатури), обсягу, періоду (місце та час), складової вартості, конкретних ресурсів надання послуг (матеріальних та трудових) та підтвердження використання їх в фінансово-господарській діяльності ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС».

Контролюючий орган зазначив, що безпідставно віднесено вартість послуг:

- до адміністративних витрат (Дт 92) на загальну суму 678929 грн, в тому числі за: 2018 рік - 13506 грн, за 2019 рік - 34085 грн, за 2020 рік - 532458 грн, за 2021 рік - 98880 грн;

- до витрат на збут (Дт 93) на загальну суму 4196928 грн, в тому числі за 2017 рік - 25824 грн, за 2018 рік - 642769 грн, за 2019 рік - 977651 грн, за 2020 рік - 1258036 грн, за 2021 рік - 912648 грн.

Відповідно до Додатків №8 та №9 до акта перевірки порушення щодо безпідставного віднесення вартості послуг ДП «НТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШН» до адміністративних витрат та витрат на збут за 2017 - 2021 роки, встановлено по наступних контрагентах:

- NTT DATA Business Solutions AG, Німеччина;

- ТОВ «БУД СТАР»;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_29 ;

- ОСОБА_30 ;

- ОСОБА_31 ;

- ОСОБА_32 ;

- ОСОБА_33 ;

- ТОВ «НСТ КОНФЕРЕНС»;

- ТОВ «МОЛА»;

- ТОВ «Індастріал Медіа»;

- ТОВ «Івент Агенція Експертиза»;

- ФОП ОСОБА_34 ;

- ФОП ОСОБА_35 ;

- ФОП ОСОБА_36 ;

- ТОВ «ФА Сервіс»;

- ФОП ОСОБА_37 ;

- ФОП ОСОБА_38 ;

- ФОП ОСОБА_39 ;

- ФОП ОСОБА_40 .

Відповідно до пункту 18 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;

інші витрати загальногосподарського призначення.

Пунктом 19 визначено, що витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Національного положення (стандарту).

Відповідно до пункту 29 вказаного Стандарту до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій);

втрати від зменшення корисності необоротних активів;

втрати від безоплатної передачі необоротних активів;

втрати від неопераційних курсових різниць;

сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

інші витрати діяльності.

Судом встановлено, що до складу адміністративних витрат та витрат на збут позивачем віднесені витрати, понесені за отримання послуг від таких контрагентів.

01.06.2016 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2016-06-01-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_3 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_3 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1504079,08 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2016 на суму 119625,00 грн, від 28.02.2017 на суму 58400,00 грн, від 31.03.2017 на суму 49750,00 грн, від 01.08.2017 на суму 28214,00 грн, від 18.09.2017 на суму 13685,00 грн, від 29.09.2017 на суму 13315,00 грн, від 20.10.2017 на суму 13315,00 грн, від 26.10.2017 на суму 13685,00 грн, від 16.11.2019 на суму 14360,00 грн, від 24.11.2017 на суму 13315,00 грн, від 20.12.2017 на суму 17875,00 грн, від 22.12.2017 на суму 17625,00 грн, від 15.01.2018 на суму 18125,00 грн, від 15.01.2018 на суму 4352,97 грн, від 31.01.2018 на суму 17125,00 грн, від 16.02.2018 на суму 19257,57 грн, від 23.02.2018 на суму 39323,76 грн, від 28.02.2018 на суму 18479,19 грн, від 19.03.2018 на суму 17625,00 грн, від 30.03.2018 на суму 17625,00 грн, від 20.04.2018 на суму 17625,00 грн, від 18.04.2018 на суму 39960,84 грн, від 31.05.2018 на суму 17625,00 грн, від 15.06.2018 на суму 17625,00 грн, від 22.06.2018 на суму 18382,05 грн, від 16.07.2018 на суму 17625,00 грн, від 31.12.2018 на суму 20358,05 грн, від 31.07.2018 на суму 7337,95 грн, від 10.08.2018 на суму 20993,42 грн, від 31.08.2018 на суму 17625,00 грн, від 16.10.2018 на суму 13625,00 грн, від 15.11.2018 на суму 16088,16 грн, від 30.11.2018 на суму 14282,87 грн, від 31.12.2020 на суму 43263,62 грн, від 15.01.2019 на суму 17491,32 грн, від 25.01.2019 на суму 13827,11 грн, від 15.02.2019 на суму 13625,00 грн, від 25.02.2019 на суму 13625,00 грн, від 15.05.2019 на суму 29143,82 грн, від 19.06.2019 на суму 13625,00 грн, від 24.06.2019 на суму 13625,00 грн, від 30.08.2019 на суму 20875,00 грн, від 16.09.2019 на суму 13625,00 грн, від 30.09.2019 на суму 13625,00 грн, від 18.10.2019 на суму 13625,00 грн, від 31.10.2019 на суму 14885,00 грн, від 15.03.2019 на суму 14353,42 грн, від 26.03.2019 на суму 13625,00 грн, від 09.04.2019 на суму 8900,00 грн, від 15.04.2019 на суму 13625,00 грн, від 26.04.2019 на суму 18886,00 грн, від 28.01.2020 на суму 27250,00 грн, від 17.02.2020 на суму 14288,39 грн, від 28.02.2020 на суму 33625,00 грн, від 13.04.2020 на суму 64807,37 грн, від 15.04.2020 на суму 13625,00 грн, від 15.05.2020 на суму 13625,00 грн, від 29.05.2020 на суму 13625,00 грн., від 15.06.2020 на суму 13625,00 грн., від 30.06.2020 на суму 13625,00 грн, від 15.07.2020 на суму 13625,00 грн, від 31.07.2020 на суму 13625,00 грн, від 15.08.2020 на суму 56888,62 грн., від 31.08.2020 на суму 13625,00 грн., від 29.09.2020 на суму 45599,96 грн, від 30.09.2020 на суму 13625,00 грн, від 30.10.2020 на суму 43263,62 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

17.02.2016 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_29 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2016-02-3-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_29 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_29 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 264693,57 грн що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.03.2017 на суму 90000,00 грн, від 21.07.2017 на суму 12000,00 грн, від 27.07.2017 на суму 16000,00 грн, від 04.01.2018 на суму 17000,00 грн, від 24.01.2018 на суму 4411,57 грн, від 02.02.2018 на суму 32000,00 грн, від 27.02.2018 на суму 17407,00 грн, від 29.01.2019 на суму 14625,00 грн, від 25.02.2019 на суму 11250,00 грн та від 27.01.2020 на суму 50000,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 02.09.2019 №2019-08-02-О, з ФОП ОСОБА_41 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_42 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1054610,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 30.09.2019 на суму 32341,00 грн, від 31.10.2019 на суму 34091,00 грн, від 28.01.2020 на суму 41690,00 грн, від 23.01.2020 на суму 56000,00 грн, від 28.02.2020 на суму 41263,00 грн, від 13.03.2020 на суму 2070,00 грн, від 31.03.2020 на суму 47441,00 грн, від 30.04.2020 на суму 44807,00 грн, від 29.05.2020 на суму 45390,00 грн, від 30.06.2020 на суму 45891,00 грн, від 31.07.2020 на суму 50585,00 грн, від 31.08.2020 на суму 50156,00 грн, від 30.10.2020 на суму 51021,00 грн, від 30.11.2020 на суму 52035,00 грн, від 29.12.2020 на суму 53086,00 грн, від 29.01.2021 на суму 52399,00 грн, від 26.02.2021 на суму 52320,00 грн, від 31.03.2021 на суму 50140,00 грн, від 30.04.2021 на суму 51549,00 грн, від 31.05.2021 на суму 51161,00 грн, від 30.06.2021 на суму 49494,00 грн та від 30.07.2021 на суму 48915,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

24.09.2020 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_43 (Виконавець) було укладено договір надання послуг з маркетингу та зв`язків з громадськістю, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги, у тому числі консультаційні, з маркетингу, зовнішніх та внутрішніх комунікацій, управління позиціонуванням та іміджем компанії, взаємодії з громадськістю та ЗМІ відповідно до законодавства України

Також між сторонами був підписаний протокол договірної ціни на послуги (Додаток №1).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_44 було надано позивачу послуги (створення стратегії позиціонування та комунікації для компанії; консультація щодо контентної частини вебінару) на суму 117500,00 грн., про що свідчить акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.10.2020 №1.

29.10.2019 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_45 (виконавець) було укладено договір надання послуг №2020-10-29-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування системи SAP, налаштування веб потралів, маркетинг продуктів з портфелю замовника, інші необхідні консультаційні послуги, інші послуги, які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника, з яким у замовника укладено договір.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_45 було надано позивачу послуги (на підставі замовлень), на суму 103 924,00 грн, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо комп`ютерного програмування.

Означені операції відображені на рахунку 631.

18.02.2021 між позивачем (замовник) та ОСОБА_46 (Виконавець) було укладено договір надання послуг №1802-21, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з консультування з питань комерційної діяльності (унстних та письмових порад, висновків, пропозицій те рекомендацій з метою підвищення рівня управління бізнесом замовника, оптимізації організаційної структури, поліпшення якості взаємодії між працівниками).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_46 було надано позивачу послуги на суму 29600,00 грн, про що свідчить акт надання послуг від 26.03.2021 №01/03 з описом наданих послуг.

Означені операції відображені на рахунку 631.

07.08.2019 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мола» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг озвучування відеороликів №07/08/19, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з озвучування трьох відеороликів.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Мола» були надані замовнику послуги з озвучування відеороликів на суму 15500,00 грн, про що між сторонами було складено та підписано акт надання послуг від 24.09.2019 №24/09/19.

01.04.2021 між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індастріал Медіа» (Виконавець) було укладено договір про відеозйомку та виготовлення рекламного відеоролика №01/04-21-В, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Індастріал Медіа» були надані замовнику послуги (відеозйомка та виготовлення рекламного відеоролика; розміщення перекладів текстів в інтерфейсах сайту; комплекс заходів щодо просування продукту SAP S/4HANA) на загальну суму 509220,00 грн, про що між сторонами були складені та підписані акти надання послуг від 31.05.2021 №35 на суму 61020,00 грн, від 01.07.2019 №51 на суму 16200,00 грн та від 11.12.2019 №93 на суму 432000,00 грн.

01.08.2018 між позивачем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івент Агенція експертиза» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №3, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги (роботи) по організації та проведенню заходу замовника, що відбудеться 10.08.2018 в м.Києві.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Івент Агенція експертиза» були надані замовнику послуги з організації та проведенню заходу на суму 35714,18 грн, про що між сторонами було складено та підписано акт надання послуг від 10.08.2018 №3.

17.02.2020 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будстар» (Виконавець) було укладено договір на проведення ремонтно-будівельних робіт за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 9/2, оф.23.

Між сторонами були підписані Додаток №1 (Кошторис проведення ремонтно-будівельних робіт) та Додаток №2 (Протокол погодження договірної ціни).

26.03.2019 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_47 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №АТ02-19-01, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з виготовлення відео про висвітлення діяльності замовника.

На виконання умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_48 були надані замовнику послуги з виготовлення відео про висвітлення діяльності замовника на суму 28455,00 грн., про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 09.04.2019.

14.05.2021 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_49 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №АС1405-2021, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з розробки дизайну банерів відповідно до технічного завдання (бриф).

На виконання умов вказаного договору, ФОП ОСОБА_50 були надані замовнику послуги з виготовлення відео на суму 1562,00 грн., про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 19.10.2020 №143.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_51 на підставі видаткової накладної від 04.10.2021 №176 були надані позивачу послуги з виготовлення вивіски «NTT DATA» на суму 41500,00 грн.

30.08.2021 між позивачем (замовник) та ТОВ «ФА Сервіс» (виконавець) укладено договір №373208-21 про надання рекламних послуг в рамках проведення ХХ Щорічного форуму Фінансових Директорів України 19-21 жовтня 2021 року у м. Києві і розміщення рекламних матеріалів замовника.

Судом встановлено, що ТОВ «ФА Сервіс» надано позивач рекламні послуги в рамках означеного договору на суму 158 000,00 грн, що підтверджується актом надання послуг від 21.10.2021.

ФОП ОСОБА_52 на підставі акта прийому-виконаних робіт (послуг) від 10.12.2021 надано позивачу послуги з технічного забезпечення святкового заходу 10.12.2021 на суму 5250 грн.

ФОП ОСОБА_53 на підставі акта здачі-приймання робіт від 10.12.2021 №1 були надані позивачу послуги з організації заходу на суму 22309,00 грн.

ФОП ОСОБА_54 на підставі акта здачі-приймання робіт від 17.12.2021 №17/12-04-03 були надані позивачу послуги з організації та проведення святкового заходу на суму 23267,00 грн.

ТОВ «НСТ Конференц» на підставі акта наданих послуг від 22.12.2017 №95 були надані позивачу послуги з організації заходу м.Київ 21.12.2017 на суму 40314,78 грн.

Як було вказано вище, підставою для висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем податкової дисципліни стало, зокрема, те, що надані документи, на його думку, не дають змоги встановити склад таких витрат, їх економічний зміст, зв`язок із господарською діяльністю, а також підтвердити правомірність їх віднесення саме до відповідних показників фінансової звітності.

Однак суд із зазначеним висновком не погоджується та вважає його необґрунтованим, оскільки контролюючий орган фактично обмежився загальним твердженням про непідтвердження накопичених витрат, не ідентифікувавши конкретні господарські операції, первинні документи, контрагентів, договори, акти, рахунки, суми та періоди, щодо яких нібито відсутнє документальне підтвердження.

Суд зазначає, що адміністративні витрати та витрати на збут не є самостійними господарськими операціями. Це бухгалтерські показники, у яких узагальнюються витрати певного функціонального призначення, а тому для висновку про їх неправомірне формування контролюючий орган мав дослідити первинні документи, на підставі яких відповідні витрати були відображені в обліку, а не обмежуватися формальним аналізом рядків фінансової звітності або окремих бухгалтерських рахунків.

Суд наголошує, що контролюючий орган не може визнавати адміністративні витрати та витрати на збут непідтвердженими лише з тієї підстави, що, на думку відповідача, певні послуги були недостатньо деталізовані в актах. Для послуг у сфері інформаційних технологій, консультування, підтримки, супроводу клієнтів, маркетингового чи комерційного забезпечення не завжди характерний матеріалізований результат у вигляді окремого фізичного об`єкта. Їх зміст має оцінюватися за сукупністю договірних, первинних, облікових і супровідних документів.

Крім того, як зазначено судом вище, вимогами чинного законодавства не встановлена ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена; не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

З огляду на вказане, суд вважає, що посилання контролюючого органу на відсутність у первинних документах позивача деталізації придбаних послуг не свідчить про відсутність підстав віднесення ним до складу витрат вартість вищевказаних послуг.

Обґрунтовуючи свою позицію у даній частині позивач вказує, що показник «Адміністративні витрати» формується з витрат, пов`язаних із загальним управлінням і обслуговуванням діяльності підприємства, а показник «Витрати на збут» - із витрат, пов`язаних із просуванням, реалізацією послуг, роботою з клієнтами та забезпеченням комерційної діяльності. Для підприємства, основною діяльністю якого є впровадження, підтримка та супровід SAP-рішень, такі витрати є звичайними та об`єктивно необхідними.

Позивач наголошує, що у 2017-2021 роках він здійснював діяльність у сфері програмного забезпечення SAP, консультування з питань інформатизації, підтримки клієнтів, впровадження та адаптації інформаційних систем. У межах такої діяльності підприємство не лише надавало виробничі або технічні послуги кінцевим користувачам, але й здійснювало загальне адміністрування проєктів, організацію роботи, комунікацію з клієнтами, комерційний супровід, підтримання партнерських відносин, підготовку пропозицій, супровід продажів та інші дії, які за своєю природою належать до адміністративних витрат і витрат на збут.

Позивач зауважив, що надані ФОП ОСОБА_55 , ТОВ «НСТ КОНФЕРЕНС», ТОВ «ІВЕНТ АГЕНЦІЯ ЕКСПЕРТИЗА», ФОП ОСОБА_56 та ФОП ОСОБА_57 , ФОП ОСОБА_58 послуги, пов`язані з організацією заходів товариства.

Надані ТОВ «Мола» послуги з виготовлення відеороликів здійснювалися з метою подальшого рекламування послуг і продукції позивача.

Позивач звернув увагу, що відеоролики є одним з основних видів просування продукції (товарів, послуг) на телебаченні та у мережі Інтернет. 3 огляду на це, наведені послуги відіграють важливе значення для збільшення кількості клієнтів позивача та, відповідно, збільшення доходу від надання ним послуг з постачання програмної продукції SAP, що є основним видом господарської діяльності позивача.

Щодо наданих ТОВ «Індастріал Медіа» послуг з просування продукту САП, то позивач зауважив, що постачання програмної продукції SAP (САП) є одним із основних видів діяльності позивача, а тому одним із завдань, що постає перед позивачем у ході господарської діяльності, є формування попиту на продукцію Позивача серед його клієнтів з метою збільшення обсягів продажів та, відповідно, доходів від постачання програмної продукції SAP.

Позивач зазначив, що ремонтні роботи, проведені ТОВ «Будстар» по вул.Червоноармійська, 9/2, оф. 23, зумовлені необхідністю приведення приміщення до стану, придатного для використання, зокрема, для розміщення в офісі фахівців, що безпосередньо залучені до підтримки програмного забезпечення SAP.

Послуги ФОП ОСОБА_59 з виготовлення відео, послуги ФОП ОСОБА_60 з розробки дизайну банерів направлені на рекламування послуг та продукції позивача з метою просування його продукції (товарів, послуг) на телебаченні та у мережі Інтернет.

Послуги ФОП ОСОБА_61 з виготовлення вивіски НТТ зумовлено необхідністю збільшення інформаційної обізнаності можливих клієнтів про позивача, а також про його послуги, що сприяє збільшенню обсягів продаж.

Позивач зазначив, що положення п. 29 П(С)БО 16 дозволяє включення до складу інших витрат, зокрема, витрат, що виникають під час діяльності, але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем вищевказаних витрат з отримання послуг від вищевказаних контрагентів, які використані ним у господарській діяльності ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС».

Придбані у ФОП ОСОБА_62 послуги зі створення стратегії позиціонування та комунікації для компанії, консультування щодо змісту вебмінару є ключовими засобами формування попиту на продукцію позивача серед його клієнтів, а тому відіграють важливе значення для збільшення їх кількості та, відповідно, збільшення доходу.

Отримані у ФОП ОСОБА_63 , послуги з розробки дизайну банерів необхідні для рекламування послуг позивача, просування продукції тощо.

Отримані у ТОВ «ФА Сервіс» рекламні послуги є основним засобом збільшення інформаційної обізнаності відносно позивача для потенційних клієнтів, а також про послуги, які надає позивач.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.10.2022 у справі №826/9671/18, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також суд враховує висновок судово-економічної експертизи, з якого вбачається, що експерт дослідив первинні документи, договори, акти, рахунки, інвойси, банківські документи та регістри бухгалтерського обліку, які стосуються, зокрема, витрат позивача за 2017-2021 роки. Експертне дослідження підтверджує, що господарські операції позивача були відображені в бухгалтерському обліку та підтверджені документами у значній частині, а висновки контролюючого органу про непідтвердження витрат не ґрунтуються на належному документальному аналізі.

Щодо суми 381 375,96 грн грн, правомірність віднесення якої до складу адміністративних витрат та витрат на збут експерт не зміг підтвердити за наданими йому документами (у зв`язку з ненаданням експерту певних актів приймання-передачі послуг), суд вважає, що така обставина не може автоматично підтверджувати правомірність висновків контролюючого органу, оскільки обставини наявності таких документів та їх надання під час перевірки відображені в акті перевірки та сторонами не заперечуються.

З огляду на вказане, суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено вартість вказаних послуг до складу показника «Адміністративні витрати» на суму 678929,00 грн. та «Витрати на збут» на суму 4196928,00 грн., а висновки відповідача про протилежне є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо висновків відповідача про віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат суми 300000 грн. згідно даних регістрів бухгалтерського обліку за 2023 рік.

В акті перевірки відповідач зазначив, що згідно з даними регістрів бухгалтерського обліку за 2023 рік: аналізу рахунків, оборотно-сальдових відомостей по рах. 79, 97,1541 перевіркою встановлено віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат суми 300000 грн. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами Дт9 7 Кт 1541, Дт 79 Кт 97 з аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності».

Висновки акта перевірки обґрунтовано тим, що до перевірки не надано пояснення та документальне підтвердження про віднесення суми 300000,00 грн до інших витрат в 2023 році (Дт 97 Кт 1541) з аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» та їх використання у власні господарській діяльності.

Позивач із цим висновком не погоджується та вважає його необґрунтованим, оскільки відповідні витрати мають належне документальне підтвердження, були відображені у бухгалтерському обліку відповідно до їх економічної сутності, а контролюючий орган не навів конкретного аналізу документів, які підтверджують формування цієї суми.

Позивач зазначає, що витрати за аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» пов`язані з отриманням послуг із розроблення, налаштування та впровадження інструменту автоматизації внутрішніх бізнес-процесів підприємства, зокрема обліку робочого часу та звітності. Такі послуги за своєю природою безпосередньо пов`язані з діяльністю позивача як підприємства, що здійснювало діяльність у сфері інформаційних технологій, консультування з питань інформатизації, впровадження та супроводу програмних рішень.

На підтвердження фактичного понесення відповідних витрат позивач посилається на належним чином оформлені первинні документи, зокрема: договір про надання послуг від 01.02.2016 №2016-03-04-О, укладений із ФОП ОСОБА_2 ; договір про надання послуг від 01.06.2016 №2016-06-01-О, укладений із ФОП ОСОБА_3 ; рахунки-фактури від 28.03.2016, 12.05.2016, 06.06.2016, 11.07.2016, 18.08.2016 та 26.12.2016; а також банківські виписки, які підтверджують оплату відповідних послуг.

Позивач наголошує, що зазначені документи дають змогу встановити сторони господарських операцій, підставу їх здійснення, зміст послуг, період їх надання, суму витрат, факт оплати та зв`язок із господарською діяльністю підприємства.

Позивач також зазначає, що відповідні документи були доступні посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки. Зокрема, позивач надавав контролюючому органу бухгалтерські регістри, оборотно-сальдові відомості, аналізи та картки рахунків, які дозволяли ідентифікувати відповідні господарські операції та сформувати конкретний запит у разі необхідності отримання додаткових первинних документів.

Водночас контролюючий орган не сформував конкретного запиту щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , не зазначив реквізитів документів, які нібито необхідно було додатково подати, не визначив, які саме обставини щодо аналітики «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» залишилися непідтвердженими, та не вказав, які саме обов`язкові реквізити первинних документів є відсутніми або неналежними.

Відповідно до пп. 1.1 п. 1 Договорів про надання послуг, за цим Договором Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з консультування з питань інформатизації, а саме: впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настроювання програмного забезпечення, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги, інші послуги іменовані надалі - «Послуги», які (Послуги) або результати яких призначені для відповідного Шеф Замовника з яким у Замовника укладений договір.

Оплата вартості Послуг за цим Договором, здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних Замовником Актів приймання-передачі наданих Послуг (іменований надалі - «Акт»), шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Виконавця за реквізитами, вказаними у цьому Договорі (пп. 3.4 п. 3 Договорів про надання послуг ФОП).

У висновку експертизи по вказаному епізоду зазначено, що відповідно до Картки рахунку 1541 ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» за 2016 «відбір: нематеріальні активи дорівнює «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» и Податк. призн.), в бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» зроблено запис за дебетом 1541 «Придбання (створення) нематеріальних активів» в кореспонденції з кредитом 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на загальну суму 300 000 грн., а саме:

- 12.05.2016 - 90 000,00 грн.;

- 11.07.2016 - 60 000,00 грн.;

- 26.12.2016 - 150 000,00 грн.

Відповідно до Інструкції № 291 рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

На субрахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів» відображаються витрати підприємства на придбання або створення власними силами активів, облік яких ведеться на рахунку 12 «Нематеріальні активи».

На субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Експертом підтверджено відображення у бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» витрат на придбання нематеріальних активів у ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 послуг з консультування з питань інформатизації, а саме: впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настроювання програмного забезпечення, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP за травень, липень, грудень 2016 на загальну суму 300 000 грн.

Експерт зазначив, що на дослідження надано виписку банку по рахунку № НОМЕР_3 , відкритому ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 29.03.2016 до 29.03.2016, з 17.05.2016 до 17.05.2016, з 14.06.2016 до 14.06.2016, з 14.07.2016 до 14.07.2016, з 26.08.2016 до 26.08.2016, з 27.12.2016 до 27.12.2016 (далі - виписка банку за 29.03.2016, 17.05.2016, 14.06.2016, 14.07.2016, 26.08.2016, 27.12.2016).

Відповідно до виписки банку за 29.03.2016, 17.05.2016, 14.06.2016, 14.07.2016, 26.08.2016, 27.12.2016, з рахунку № НОМЕР_3 ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» перераховано грошові кошти на рахунки № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_2 та на рахунку № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 ФОП ОСОБА_3 у розмірі 300 000,00 грн., а саме:

- ФОП ОСОБА_2 - 150 000,00 грн з призначенням платежу «платіж за послугу у сфері інформатизації з розробки ТЗ, згідно Договору про надання послуг № 2016-03-04-О від 01.02.2016;

- ФОП ОСОБА_3 - 150 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за послуги консультування з питань інформатизації, згідно Договору № 2016-06-01-О від 01.06.2016».

Експерт зазначив, що на дослідження надано Рішення власника ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» від 19.10.2023 № 19/10/2023 щодо припинення діяльності Підприємства шляхом його ліквідації за рішенням Власника.

Відповідно до картки рахунку 976 «Списання необоротних активів» ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» за 2023 рік в бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» зроблено запис:

- Дт. 976 «Списання необоротних активів» в кореспонденції з Кт. 1541 «Придбання (створення) нематеріальних активів» на суму 300 000,00 грн., аналітика Кт - автоматизована система обліку робочого часу та звітності.

- Дт. 793 «Результат іншої діяльності» в кореспонденції з Кт. 976 «Списання необоротних активів» на суму 300 000,00 грн.

Згідно з положеннями Інструкції № 291 на субрахунку 793 «Результат від іншої діяльності» визначається прибуток (збиток) від іншої діяльності підприємства. За кредитом рахунку відображається списання сум в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої діяльності підприємства, за дебетом - списання витрат з рахунку 97 «Інші витрати».

На рахунку 97 «Інші витрати» ведеться облік витрат, що виникають в процесі діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг.

На субрахунку 976 «Списання необоротних активів» відображається залишкова вартість списаних необоротних активів та витрати, пов`язані з їх ліквідацією (розбирання, демонтаж).

Експертом підтверджено відображення в бухгалтерському обліку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» списання необоротних активів за 2023 рік на загальну суму 300 000,00 грн.

Згідно з п. 6 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.0.1999 № 242 (далі - НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи») придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як було зазначено раніше, згідно з п. 1 НП(С)БО 1 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Відповідно до вимог п. 1 НП(С)БО 1 та п.6, п. 7 П(С)БО 16 господарська операція має наслідком виникнення витрат, що підлягають відображенню в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, якщо її здійснення приводить до вибуття активів, результатом його є зменшення власного капіталу, що не пов`язане з виплатами учасникам.

Отже, відповідно до п. 1 НП(С)БО 1 та п. 6, п. 7 ПСБО 16 витрати на придбання ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» послуг від ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 300 000,00 грн., є витратами звітного періоду, оскільки зазначені операції приводять або до зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що не пов`язане з виплатами учасникам.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПК України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Приписами ПК України не встановлено вимог щодо коригувань фінансового результату до оподаткування на суму придбаних послуг, яка включена до вартості товарів (робіт/послуг) та віднесена до інших витрат підприємства.

Експертом зазначено, що документально підтверджується включення вартості придбаних послуг до витрат ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у розмірі 300 000,00 грн., відповідно до вимог п. 1 НП(С)БО 1 та п.6, п. 7 ПСБО 16, що враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку); документально не підтверджується завищення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» інших операційних витрат на загальну суму на суму 300 000,00 грн. в 2023 за операціями з використання Автоматизованої системи робочого часу та звітності, встановлене в Акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», код ЄДРПОУ 25274945 від 15.05.2024 № 46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945.

У суду відсутні підстави не довіряти висновку експерта у цій частині, оскільки дослідження проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправомірного висновку, а обставини, викладені у висновку, підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд визнає необґрунтованими твердження відповідача про неправомірне віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат суми 300000 грн. згідно даних регістрів бухгалтерського обліку за 2023 рік.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно з пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Пунктом 103.3 статті 103 ПК України визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Для цілей застосування цього підпункту у випадках, коли резиденти - суб`єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об`єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.

Відповідно до пунктів 103.4 -103.6 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Згідно з пунктами 103.8-103.10 статті 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Верховний Суд неодноразово аналізував наведені вище норми податкового законодавства і його підходи до застосування цих норм є усталеними.

Так, право на застосування зменшеної ставки податку, передбаченої відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:

- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;

- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.03.2025 у справі №560/5190/24.

Факт укладення між позивачем та Компанією «Itelligence International Business Service Holding GmbH» договору, на підставі якого Компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» було виплачено дохід у вигляді процентів у 2021 році в сумі 12 696 грн, не є спірним, не заперечується відповідачем, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Згідно зі статтею 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, підписаною 03.07.1995 та ратифікованою Україною 22.11.1995, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.

Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 проценти від валової суми процентів, що сплачуються

aa) у зв`язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання,

bb) у зв`язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або

cc) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 процентів від валової суми процентів в усіх інших випадках.

Термін «проценти» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов`язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов`язань. Штрафи за прострочені платежі не розглядаються як проценти для цілей цієї статті.

Положення пунктів з 1 по 3 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають проценти, через розташоване там постійне представництво або надає в цій другій Державі незалежні особисті послуги з розташованої там постійної бази, і боргова вимога, на підставі якої сплачуються проценти, дійсно відноситься до такого постійного представництва або постійної бази. У такому випадку, залежно від обставин, застосовуються положення статті 7 або статті 14.

Вважається, що проценти виникають у Договірній Державі, якщо платником є сама Держава, Земля - у випадку Федеративної Республіки Німеччина, її політико-адміністративний підрозділ, місцевий орган влади або резидент цієї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно від того, є вона резидентом Договірної Держави чи ні, має в Договірній державі постійне представництво або постійну базу, у зв`язку з якими виникла заборгованість, по якій сплачуються проценти, і витрати по сплаті цих процентів несе постійне представництво або постійна база, то вважається, що такі проценти виникають у Державі, в якій розташоване постійне представництво або постійна база.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» за 2021 рік від 05.02.2018 позивач у рядку 23 ПН (сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний (податковий) період зазначив суму у розмірі 502761,00 грн.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач в силу положень статті 11 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, визначив розмір податку з виплачених доходів нерезидента, компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Німеччина), на рівні 5%.

З акта перевірки вбачається, що висновки контролюючого органу про не утримання та не сплату позивачем до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10% при виплаті компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Німеччина) доходу у вигляді процентів у 2021 році на суму 8464,00 грн. обґрунтовані тим, що позивачем до перевірки не була надана довідка, яка підтверджує, що компанія «Itelligence International Business Service Holding GmbH» є резидентом Німеччини у розумінні Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччини про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно за 2021 рік.

У позовній заяві позивач зазначив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» разом із запереченнями на акт перевірки було надано свідоцтво про резидентство, видане німецькою податковою адміністрацією від 17.05.2024 для цілей податкових пільг згідно Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, з приводу чого суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було додано до заперечення на акт перевірки свідоцтво про резидентство, видане німецькою податковою адміністрацією від 17.05.2024 (додаток 47).

Зі змісту вказаного документа вбачається, що свідоцтво складено двома мовами: німецькою та російською.

Під час розгляду справи в суді позивач долучив до матеріалів справи переклад вказаного документу на українську мову, що засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригуб Є.О., з якого вбачається, що компанія «Itelligence International Business Service Holding GmbH» є резидентом Федеративної Республіки Німеччина.

Головне управління ДПС у м.Києві у рішенні від 11.06.2024 №1090/1/26-15-07-06-02-09 про розгляд заперечень позивача зазначило, що надане позивачем свідоцтво не перекладено на українську мову та не апостильоване, а тому не дає права на застосування пільгової ставки податку.

У позовній заяві позивач, посилаючись на лист ДФС України від 24.04.2017 №8882/6/99-99-15-02-02-16, зазначив, що довідка про підтвердження податкового резидентства не потребує легалізації та засвідчення апостилем, з приводу чого суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 25.10.2021 у справі №160/1062/19 дійшов висновку про те, що чинним вітчизняним законодавством не встановлено, яким документом може підтверджуватися статус нерезидента, якому виплачується доход із джерелом походження з України, як бенефіціарного власника цього доходу, та який повинна мати особа, що виплачує доход нерезиденту, на момент виплати доходу.

Верховний Суд у постановах від 26.01.2023 у справі №160/2959/20 та від 14.08.2018 у справі №817/1045/17 дійшов висновку про те, що у момент виплати доходу на користь нерезидента достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Гаазькою Конвенцією (далі - Конвенція), яка для України набрала чинності з 22.12.2003, скасовано вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

Відповідно до положень цієї Конвенції офіційні документи, які використовуватимуться на території держав - учасниць Конвенції, мають бути засвідчені апостилем, проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль», не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації) (статті 1, 3, 5 Конвенції).

До списку таких держав-учасниць Конвенції входить і Федеративна Республіка Німеччини, резидентом якої був контрагент позивача.

Таким чином, в силу вимог Гаазької Конвенції свідоцтво про резидентство має бути апостильоване.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.11.2022 у справі №823/900/16.

Щодо посилань позивача на лист ДФС України від 24.04.2017 №8882/6/99-99-15-02-02-16, в якому зазначено, що довідка про резидентство видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН і не потребує легалізації або засвідчення апостилем, то суд не приймає його до уваги, оскільки вказаний лист носить рекомендаційний характер.

Крім того, суд зазначає, що вимога щодо перекладу документа відповідно до законодавства України безпосередньо встановлена статтею103 ПК України.

З огляду на те, що позивач до заперечень надав свідоцтво про резидентство, видане німецькою податковою адміністрацією від 17.05.2024, яке не було апостильоване та без його перекладу на українську мову, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо того, що такий документ не надає права на застосування пільгової ставки податку є обґрунтованими.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 8464,00 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 13.06.2024 №0540312303 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 12 696 грн, у той час як в акті перевірки відображено факт утримання позивачем та сплати до бюджету відповідного податку за ставкою 5% у розмірі 4232 грн.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2024 №0540312303 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 4232 грн (12696 грн - 8464 грн). В іншій частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування означеного податкового повідомлення-рішення слід відмовити.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем декларованих показників у рядку 1.1 «Операції на митній території країни, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою» декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 73853,00 грн., суд зазначає таке.

В акті перевірки вказано, що позивачем подано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року (18.02.2022 №9035139089), в якій задекларовано ряд. 1.1 колонки Б «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою» на суму 558665 грн.

Цей показник підприємством уточнений (збільшений) згідно поданого Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2022 року (28.02.2022 №9041372572) на суму ПДВ 73853 грн (реалізація контрагенту ТОВ «МЕТІНВЕСТ ДІДЖИТАЛ», код 424852905821, на суму 369266 грн, ПДВ 73853 грн), всього з урахуванням уточнення складає 632518 грн та підтверджується результатами перевірки (податкові накладні зареєстровані 31.01.2022).

Згідно з поданим Уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2022 року (17.08.2022 №9161325062), при уточненні іншого показника по ряд. 5 колонка А «Операції, що не є об`єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу), операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди))» ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» помилково задекларовано ряд. 1.1 колонки Б «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються в основною ставкою» на суму 558665 грн (за мінусом 73853 грн).

Таким чином, перевіркою встановлено заниження позивачем декларованих показників у рядку 1.1 «Операції на митій території країни, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою» декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 73853,00 грн.

Позивач зазначив, що ним одночасно з поданням уточнюючого розрахунку від 18.02.2022 було сплачено суму заниження зобов?язання з ПДВ за січень 2022 року у сумі 73853,00 грн., а також було нараховано та сплачено штраф у розмірі 5%.

Надалі позивачем було самостійно виявлено помилку у показниках рядка 5 колонка А «Операції, що не є об?єктом оподаткування, операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, операції, які звільнені від оподаткування», у зв?язку з чим 17.08.2022 позивачем було подано уточнюючий розрахунок для коригування показників відповідного рядка.

При цьому, під час подання відповідного уточнюючого розрахунку Позивачем було помилково вказано у рядку 1.1 колонки 5 показник 558665,00 грн, задекларований при поданні звітної декларації за січень 2022 року.

Позивач звертає увагу, що помилкова вказівка в уточнюючому розрахунку від 17.08.2022 показника у сумі 558665,00 грн у рядку 1.1 колонки Б мала суто технічний характер та не призвела до заниження позивачем податкових зобов?язань.

Позивач наполягає, що при поданні уточнюючого розрахунку від 28.02.2022 ним було сплачено суму заниження зобов?язання та суму самостійно нарахованого штрафу. Відтак, позивач виконав свій обов?язок щодо сплати зобов?язань з ПДВ. Натомість, помилка при поданні уточнюючого розрахунку від 17.08.2022 не вплинула на стан розрахунків позивача з бюджетом.

На підтвердження цього позивач посилається на картку рахунку 6412 «Розрахунки з ПДВ» за період січень 2022 року - грудень 2024 року, картку рахунку 315 «ПДВ в Казначейство України (ел. адм. подат.)» за період січень 2022 року - грудень 2024 року, декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки за 2022-2023 роки, а також інші документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують відсутність фактичного заниження розрахунків із бюджетом.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем документи, суд зазначає, що вказані документи підтверджують: сума ПДВ 73853,00 грн була відображена в уточнюючому розрахунку; відповідний податковий обов`язок був самостійно визначений платником; кошти були фактично сплачені; бюджет не зазнав втрат; жодного повернення або відшкодування цієї суми позивачу не здійснювалося.

При цьому суд звертає увагу на те, що у постанові від 06 червня 2025 року у справі № 320/6203/23 Верховний Суд зазначив таке:

«…Суд погоджується з висновками судових інстанцій про те, що технічна помилка, допущена позивачем при заповненні податкової декларації, не є підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування, оскільки контролюючим органом не доведено, що така помилка вплинула на обсяг податкового кредиту та може призвести до зменшення надходжень до бюджету.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що позивач не скористався правом подання уточнюючого розрахунку з метою виправлення відповідної помилки в додатку до декларації за липень 2022 року, що, на думку контролюючого органу, підтверджує недбалість у веденні податкового обліку. Проте, Суд вважає, що відсутність уточнюючого розрахунку не нівелює сам факт наявності у платника законодавчих підстав для заявлення відповідної суми до бюджетного відшкодування, оскільки вона підтверджується об`єктивними даними та документами.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки встановлена у ході перевірки технічна помилка при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість не вплинула на обсяг сформованого податкового кредиту та не призвела до порушення вимог податкового законодавства щодо визначення суми бюджетного відшкодування. Контролюючим органом не спростовано надані позивачем докази фактичного формування податкового кредиту, а також не доведено, що задекларована сума бюджетного відшкодування є безпідставною чи необґрунтованою».

Суд вважає, що контролюючий орган неправомірно оцінив окремий показник уточнюючого розрахунку ізольовано від усього ланцюга податкової звітності та фактичних розрахунків із бюджетом. Для правильного вирішення цього епізоду необхідно досліджувати не лише формальне значення одного рядка декларації чи уточнюючого розрахунку, а й те, чи залишився у платника невиконаний податковий обов`язок, чи відбулося фактичне заниження ПДВ та чи виникли реальні негативні наслідки для бюджету.

Суд зазначає, що у цьому випадку таких наслідків не було, оскільки помилка мала технічний характер і не вплинула на обсяг належного до сплати ПДВ, позаяк відповідна сума вже була самостійно задекларована та сплачена позивачем. Отже, повторне визначення контролюючим органом грошового зобов`язання на суму 73853,00 грн фактично призводить до подвійного врахування одного й того самого податкового зобов`язання.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків у разі самостійного виявлення помилки у раніше поданій податковій декларації має право виправити таку помилку шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом відображення уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період.

Саме таким правом позивач і скористався, подавши уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за січень 2022 року.

Таким чином, контролюючий орган мав врахувати уточнюючий розрахунок від 28.02.2022 та фактичну сплату ПДВ при визначенні дійсного стану розрахунків із бюджетом. Натомість відповідач фактично проігнорував те, що відповідний податковий обов`язок уже був виконаний, і сформував висновок про заниження ПДВ лише на підставі формального аналізу окремих показників звітності.

Суд вважає, що в цьому епізоді контролюючий орган не встановив дійсного податкового боргу або невиконаного податкового обов`язку, у той час як матеріали справи підтверджують, що сума 73853,00 грн була врахована у розрахунках із бюджетом, а подальша технічна неточність у звітності не змінила фактичного обсягу податкового зобов`язання позивача.

Суд також враховує висновок судово-економічної експертизи, згідно з яким висновок акта перевірки щодо заниження позивачем показників рядка 1.1 декларації з ПДВ за січень 2022 року на суму 73853,00 грн документально не підтверджується.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок контролюючого органу про заниження задекларованих показників у рядку 1.1 декларації з ПДВ за січень 2022 року на суму 73853,00 грн є необґрунтованим, документально не підтвердженим і таким, що не враховує фактичного стану розрахунків позивача з бюджетом.

Щодо посилань контролюючого органу щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах із контрагентами-постачальниками за 2022-2023 роки на суму 130 943,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до акта перевірки від 15.05.2024 перевіркою встановлено завищення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 130 943 грн. за 2022 - 2023 роки, в т.ч. за: січень 2022 року - 40 274 грн., лютий 2022 року - 6 367 грн., травень 2022 року - 4 374 грн., червень 2022 року - 1920 грн., липень 2022 року - 17 720 грн., серпень 2022 року - 8 745 грн., вересень 2022 року - 6 680 грн., жовтень 2022 року - 782 грн., листопад 2022 року - 3 075 грн., грудень 2022 року - 4 496 грн., січень 2023 року - 6 402 грн., березень 2023 року - 4945 грн., квітень 2023 року - 2 624 грн., травень 2023 року - 509 грн., червень 2023 року - 4 332 грн., липень 2023 року - 429 грн., серпень 2023 року - 2 950 грн., вересень 2023 року - 2 384 грн., жовтень 2023 року - 4 515 грн., листопад 2023 року - 3 159 грн., грудень 2023 року - 4 261 грн.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до перевірки не надало первинні підтверджуючі документи по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками за 2022 - 2023 роки, які дають підставу на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які надійшли від наступних контрагентів:

- від ТОВ «ТК «Інтерзв?язок» від 05.01.2022 року №4 на суму 980,00 грн., у тому числі ПДВ 163,33 грн.;

- від ТОВ «Окко-Бізнес Партнер» від 10.01.2022 року №7635 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн.;

- від ТОВ «Ванко» від 12.01.2022 року №83 на суму 4959,97 грн., у тому числі ПДВ 826,66 грн;

- від ТОВ «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» від 13.01.2022 року №4240 на суму 5082,00 грн., у тому числі ПДВ 847,00 грн;

- від ТОВ «ІДС АКВА СЕРВІС» від 20.01.2022 №8880 на суму 126,00 грн., у тому числі ПДВ 21,00 грн.;

- від ТОВ «ІДС АКВА СЕРВІС» від 20.01.2022 №8526 на суму 972,00 грн., у тому числі ПДВ 162,00 грн.;

- від ТОВ «Експансія» від 25.01.2022 року №4481 на суму 2078,65 грн., у тому числі ПДВ 346,44 грн.;

- від ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» від 25.01.2022 року № 86 на суму 189551,59 грн., у тому числі ПДВ 31591,93 грн.;

- від ТОВ «НЕВАДА» від 26.01.2022 року №26 на суму 3294,00 грн., у тому числі ПДВ 549,00 грн.;

- від ПрАТ «Київстар» від 31.01.2022 року №2574237 на суму 1759,00 грн., у тому числі ПДВ 293,17,00 грн.;

- від ТОВ «Поні Експрес» 31.01.2022 року №156 на суму 5910,05 грн., у тому числі ПДВ 985,01 грн.;

- від ТОВ «ДК ТРЕЙДІНГС» від 31.01.2022 року №1 на суму 7692,00 грн., у тому числі ПДВ 1282,00 грн.;

- від ПАТ «ВФ Україна» від 31.01.2022 року №732299 на суму 9236,12 грн., у тому числі ПДВ 1539,35 грн.;

- від ТОВ «ТК «Інтерзв?язок» від 03.02.2022 року №20 на суму 980,00 грн., у тому числі ПДВ 163,33 грн.;

- від ТОВ «ІДС АКВА СЕРВІС» від 04.02.2022 року №18016 на суму 972,00 грн., у тому числі ПДВ 162,00 грн.;

- від ТОВ «ВіДі Автострада» від 10.02.2022 року №3652 на суму 796,80 грн., у тому числі ПДВ 132,80 грн.;

- від ТОВ «ІДС АКВА СЕРВІС» від 21.02.2022 року №26753 на суму 126,00 грн., у тому числі ПДВ 21,00 грн.;

- від ТОВ «ІДС АКВА СЕРВІС» від 21.02.2022 року №26353 на суму 972,00 грн., у тому числі ПДВ 162,00 грн.;

- від ТОВ «ЗАКАЗ ЮКРЕЙН» від 23.02.2022 року №1928 на суму 12055,91 грн., у тому числі ПДВ 2009,32 грн.;

- від ПрАТ «Київстар» від 28.02.2022 року №3164775 на суму 1759,00 грн., у тому числі ПДВ 293,17 грн.;

- від ТОВ «Поні Експрес» від 28.02.2022 року №372 на суму 5280,19 грн., у тому числі ПДВ 880,03 грн.;

- від ПАТ «ВФ Україна» від 28.02.2022 року №961848 на суму 15259,09 грн., у тому числі ПДВ 2543,18 грн.;

- від ТОВ «ТК «Інтерзв?язок» від 05.05.2022 року №2 на суму 980,00 грн., у тому числі ПДВ 163,33 грн.;

- від ПрАТ «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832) від 31.05.2022 року №3171828 на суму 1759,00 грн., у тому числі ПДВ 293,17 грн.;

- від ПАТ «ВФ Україна» від 31.05.2022 року №3711338 на суму 5507,06 грн., у тому числі ПДВ 917,84 грн.;

- від ТОВ «БРІГ РІТЕЙЛ» від 31.05.2022 року №4 на суму 18000,00 грн., у тому числі ПДВ 3000,00 грн.;

- від ТОВ «ТК «Інтерзв?язок» від 02.06.2022 року №18 на суму 980,00 грн., у тому числі ПДВ 163,33 грн.;

- від ПрАТ «Київстар» від 30.06.2022 року №2222839 на суму 1759,00 грн, у тому числі ПДВ 293,17 грн.;

- від ПАТ «ВФ Україна» від 30.06.2022 року №4090035 на суму 3156,05 грн., у тому числі ПДВ 526,01 грн.;

- від ТОВ «БРІГ РІТЕЙЛ» від 30.06.2022 року №2 на суму 5625,00 грн., у тому числі ПДВ 937,50 грн.;

- від ПрАТ «Київстар» від 31.07.2022 року №3267276 на суму 1759,00 грн., у тому числі ПДВ 293,17 грн.;

- від ПАТ «ВФ Україна» від 31.07.2022 року №4886663 на суму 3940,00 грн., у тому числі ПДВ 656,67 грн.;

- від Дочірнього підприємства «НП ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» від 31.07.2022 року №15 на суму 100 621,20 грн., у тому числі ПДВ 16770,20 грн.;

- від ТОВ «О-ДІДЖИТАЛ» від 01.08.2022 року №310 на суму 29400,27 грн., у тому числі ПДВ 4900,05 грн.;

- від ТОВ "ВіДі Автострада" від 27.08.2022 року №1915 на суму 5121,10 грн., у тому числі ПДВ 853,52 грн.;

- від ПрАТ "Київстар" від 31.08.2022 року №1687763 на суму 1759,00 грн., у тому числі ПДВ 293,17 грн.;

- від ПАТ "ВФ Україна" від 31.08.2022 року №5574531 на суму 3059,99 грн., у тому числі ПДВ 510,00 грн.;

- від ТОВ "ВіДі Автострада" (код ЄДРПОУ 31607392) від 31.08.2022 року №2177 на суму 13127,01 грн., у тому числі ПДВ 2187,84 грн.;

- від ТОВ "ВіДі Автострада" від 22.09.2022 року №1734 на суму 13127,01 грн., у тому числі ПДВ 2187,84 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 29.09.2022 року №24 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 29.09.2022 року №64 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ПАТ "ВФ Україна" від 30.09.2022 року №6642302 на суму 1646,82 грн., у тому числі ПДВ 274,47 грн.;

- від ПрАТ "Київстар" від 30.09.2022 року №783477 на суму 1759,00 грн., у тому числі ПДВ 293,17 грн.;

- від ПрАТ "Київстар" від 31.10.2022 року №3451219 на суму 1134,85 грн., у тому числі ПДВ 189,14 грн.;

- від ПАТ "ВФ Україна" від 31.10.2022 року №7118603 на суму 1224,68 грн., у тому числі ПДВ 204,11 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 31.10.2022 року №38 на суму 2334,63 грн., у тому числі ПДВ 389,11 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 03.11.2022 року №12 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ПАТ "ВФ Україна" від 30.11.2022 року №7841277 на суму 282,32 грн., у тому числі ПДВ 47,05 грн.;

- від ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС" від 30.11.2022 року № 4 на суму 910,16 грн., у тому числі ПДВ 151,69 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 30.11.2022 року №35 на суму 5480,54 грн., у тому числі ПДВ 913,42 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 06.12.2022 року №8 на суму 11775 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "РЕКЛАМНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "КОНТИНЕНТ" від 14.12.2022 року № 11 на суму 2500,00 грн., у тому числі ПДВ 416,67 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 31.12.2022 року №39 на суму 12703,49 грн., у тому числі ПДВ 2117,25 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 03.01.2023 року №2 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА "НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС" від 30.01.2023 року №1 на суму 3016,43 грн., у тому числі ПДВ 502,74 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 30.01.2023 року №77 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 31.01.2023 року №78 на суму 11846,00 грн., у тому числі ПДВ 1974,33 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 01.03.2023 року №23 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 28.03.2023 року №48 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 31.03.2023 року №47 на суму 6119,02 грн., у тому числі ПДВ 1019,84 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 28.04.2023 року №14 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 30.04.2023 року №29 на суму 3967,57 грн., у тому числі ПДВ 661,26 грн.;

- від ТОВ "АРТ-МАСТЕР" від 04.05.2023 року №439 на суму 213,60 грн., у тому числі ПДВ 35,60 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 31.05.2023 року №29 на суму 2 839,01 грн., у тому числі ПДВ 473,17 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 01.06.2023 року №2 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 30.06.2023 року №45 на суму 2440,00 грн., у тому числі ПДВ 406,67 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 30.06.2023 року №46 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 31.07.2023 року №41 на суму 2571,74 грн., у тому числі ПДВ 428,62 грн.;

- від ТОВ "ЕСЕНСІ" від 01.08.2023 року №80 на суму 1836,00 грн., у тому числі ПДВ 306,00 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 01.08.2023 року №17 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ІНВЕСТОХІЛЛС ТЕХНОЛОГІЇ" від 31.08.2023 року №52 на суму 4091,90 грн., у тому числі ПДВ 681,98 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 25.09.2023 року №33 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 30.09.2023 року №72 на суму 2529,97 грн., у тому числі ПДВ 421,66 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 09.10.2023 року №12 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 31.10.2023 року №80 на суму 3539,74 грн., у тому числі ПДВ 589,96 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 31.10.2023 року №79 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 30.11.2023 року №73 на суму 7178,49 грн., у тому числі ПДВ 1196,41 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 30.11.2023 року №34 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 20.12.2023 року №32 на суму 11775,00 грн., у тому числі ПДВ 1962,50 грн.;

- від ТОВ "ПРЕМІОРРІ ТАЙЕРЗ ЛТД" від 31.12.2023 року №65 на суму 13789,09 грн., у тому числі ПДВ 2298,18 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження розрахунків з ТОВ «ВФ-Україна».

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646) зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

В акті перевірки контролюючий орган вказуючи про відповідне порушення позивача, зазначив про ненадання позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками за 2020-2023 роки, які дають підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Натомість суд зазначає, що право на податковий кредит з ПДВ у спірних правовідносинах виникало за наявності сукупності таких умов: фактичного придбання товарів або послуг; їх використання або призначення для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; наявності належним чином складених і зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних; відображення відповідних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Суд зауважує, що усі зазначені умови були виконані. Спірні суми ПДВ були включені до податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених контрагентами-постачальниками та зареєстрованих у ЄРПН. Контролюючий орган не встановив дефектів реєстрації таких податкових накладних, не довів їх анулювання, блокування, невідповідність вимогам статті 201 Податкового кодексу України або наявність розбіжностей між податковими зобов`язаннями постачальників і податковим кредитом позивача.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують господарські операції з контрагентами-постачальниками за 2022-2023 роки та у сукупності дають змогу встановити сторони операцій, зміст придбаних товарів або послуг, дату та період їх постачання, суму операцій, суму ПДВ, факт відображення таких операцій у бухгалтерському обліку та зв`язок придбань із господарською діяльністю підприємства.

Натомість акт перевірки не містить належної деталізації за кожною операцією. Відповідач не навів аналізу конкретних договорів, рахунків, актів, видаткових накладних, банківських виписок або інших документів; не зазначив, які саме обов`язкові реквізити первинних документів відсутні; не довів недостовірність даних таких документів і не пояснив, яким чином зроблено висновок про нереальність операцій на загальну суму ПДВ 130943,00 грн.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що сам факт наведення у додатку 16 до акта перевірки переліку податкових накладних, назв контрагентів, кодів ЄДРПОУ, дат, загальних сум операцій, сум ПДВ та обсягів постачання свідчить про те, що контролюючий орган мав у своєму розпорядженні відомості щодо конкретних операцій і податкових накладних, однак відповідач не здійснив належного аналізу цих відомостей у взаємозв`язку з первинними документами та бухгалтерськими регістрами позивача.

Також суд визнає слушними твердження позивача про те, що у разі якщо контролюючий орган вважав надані документи недостатніми, він мав конкретизувати, які саме документи необхідно додатково подати за кожною спірною операцією. Загальні запити про надання документів за весь перевіряємий період не можуть бути підставою для автоматичного висновку про відсутність у платника первинних документів щодо кожної операції, особливо якщо акт перевірки та додатки до нього містять реквізити таких операцій.

Суд зазначає, що негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит не можуть ґрунтуватися на припущенні про нереальність операцій, а тому контролюючий орган повинен довести фактичну відсутність операції, відсутність руху активів, відсутність зміни зобов`язань або власного капіталу, недостовірність первинних документів чи використання придбаних товарів або послуг поза межами господарської діяльності.

Водночас відповідач не довів жодної з таких обставин: акт перевірки не містить висновку про те, що конкретні контрагенти-постачальники не мали податкової або господарської правосуб`єктності, не могли фактично поставити відповідні товари або послуги, не мали ресурсів для виконання операцій, не відобразили податкові зобов`язання або що складені ними податкові накладні є недостовірними.

Податковий орган не встановив і не довів факту використання придбаних товарів або послуг у неоподатковуваних операціях, у негосподарській діяльності або в операціях, що не дають права на податковий кредит. Саме лише твердження про ненадання документів не є доказом того, що придбані товари або послуги не використовувалися в межах господарської діяльності позивача.

У цьому епізоді контролюючий орган не довів, що позивач діяв недобросовісно, був обізнаний про можливі порушення з боку контрагентів або мав на меті отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відсутні також докази узгодженості дій позивача з будь-якими контрагентами, спрямованої на штучне формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що податковий орган не має права переносити на платника податків ризики можливих порушень контрагентів без доведення обізнаності або участі платника у таких порушеннях. Податкове законодавство не покладає на покупця обов`язку контролювати повноту виконання постачальником його податкових обов`язків, якщо покупець має належні первинні документи, зареєстровану податкову накладну та фактично отримав товари або послуги для використання у своїй діяльності.

Відповідач не надав доказів, які б свідчили про фіктивність або удаваність правочинів із контрагентами-постачальниками; не наведено судових рішень про недійсність відповідних договорів; не встановлено відсутності фактичного руху активів; не доведено повернення коштів, замкнутого руху грошових коштів, безтоварності операцій або інших обставин, які могли б свідчити про відсутність реального економічного змісту операцій.

Суд зазначає, що акт перевірки в цій частині не відповідає вимогам належної конкретизації податкового порушення: він не містить детального опису кожної господарської операції; не визначає конкретних недоліків первинних документів; не пояснює, чому саме зареєстровані податкові накладні та інші документи не підтверджують право позивача на податковий кредит, і не містить належного розрахунку податкових наслідків за кожним окремим контрагентом.

Також суд враховує висновок судово-економічної експертизи, відповідно до якого висновки акта перевірки щодо безпідставного віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами-постачальниками за 2022-2023 роки документально не підтверджуються.

Експертом було досліджено податкові накладні, первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, податкову звітність та документи щодо господарських операцій і не підтвердив висновок контролюючого органу про неправомірність формування податкового кредиту на суму 130943,00 грн.

З урахуванням викладеного суд вважає, що висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за взаємовідносинами з контрагентами-постачальниками за 2022-2023 роки на загальну суму 130943,00 грн є необґрунтованим, неконкретизованим і таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами.

Щодо висновків відповідача про відсутність реєстрації позивачем податкових накладних на суму ПДВ 6091402,00 грн. суд зазначає таке.

За змістом акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивач мав нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для такого висновку відповідач визначив те, що частина придбаних позивачем товарів і послуг, на думку податкового органу, не підтверджена належними первинними документами або не доведено її використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив про заниження задекларованих позивачем показників у рядку 4.1 колонки Б декларацій «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою» на загальну суму 6091402 грн., в т.ч. за: січень 2017 - 53410 грн., лютий 2017 - 29671 грн., березень 2017 - 722723 грн., квітень 2017 - 8745 грн., травень 2017 - 99026 грн., червень 2017 - 547903 грн., липень 2017- 9689 грн., серпень 2017 - 13874 грн., вересень 2017 - 109056 грн., жовтень 2017 - 18780 грн., листопад 2017 - 10086 грн., грудень 2017- 174680 грн., січень 2018 - 235590 грн., лютий 2018 - 22206 грн., березень 2018 - 67256 грн., квітень 2018 - 31840 грн., травень 2018 - 38154 грн., червень 2018 - 95888 грн., липень 2018 - 44410 грн., серпень 2018 - 41928 грн., вересень 2018 - 161146 грн., жовтень 2018 - 94252 грн., листопад 2018 - 67587 грн., грудень 2018 - 462672 грн., січень 2019 - 8554 грн., лютий 2019 - 8554 грн., березень 2019 - 165068 грн., квітень 2019 - 387602 грн., травень 2019 - 8743 грн., червень 2019 - 303260 грн., липень 2019 - 115066 грн., серпень 2019 - 9690 грн., вересень 2019 - 9690 грн., жовтень 2019 - 14690 грн., листопад 2019 - 10006 грн., грудень 2019 - 425524 гру., січень 2020 - 115983 грн., лютий 2020 - 67970 грн., березень 2020 - 158259 грн., квітень 2020 - 24427 грн., травень 2020 - 16331 грн., червень 2020 - 159363 грн., липень, 2020 - 10006 грн., серпень 2020 - 10006 грн., вересень 2020 - 187205 грн., жовтень 2020 - 10534 грн., листопад 2020 - 13364 грн., грудень 2020 - 177560 грн., березень 2021 - 171470 грн., травень 2021 - 19107 грн., червень 2021 - 161055 грн., вересень 2021 - 159673 грн., грудень 2021 - 403 грн., січень 2022 - 1667 грн. внаслідок порушень, детально описаних в п.п. 1, 3, 5 п. 2) розд. 3.1.1.1 акта перевірки.

В результаті порушень в частині не нарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ встановлено, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШИНС» не було здійснено реєстрацію податкових накладних на загальну суму ПДВ 6091402,00 грн.

Отже, в акті перевірки контролюючий орган конкретно не зазначив, за якими саме господарськими операціями позивач мав здійснити реєстрацію податкових накладних, а лише послався на порушення, описані в п.п. 1, 3, 5 п. 2) розд. 3.1.1.1 акта перевірки (підпункт 1 пункту 2 розділу 3.1.1.1 акта стосувався висновків про безпідставне віднесення позивачем до собівартості реалізованих послуг з підтримки програмного забезпечення САП, послуги з супроводу програмного забезпечення, послуги з консультування з питань комерційної діяльності, послуги щодо комп`ютерного програмування, надання консультаційних послуг та послуг з налаштування системи САП за період 2017-2022 років на загальну суму 40531904,00 грн., у т.ч. за: 2017 - 10239699,00 грн., 2018- 7164833,00 грн., 2019- 12841784,00 грн., 2020 - 6477464,00 грн., 2021 - 3808124,00 грн.; підпункт 3 пункту 2 розділу 3.1.1.1 акта стосувався висновків про непідтвердження позивачем правомірності списання на суму 117156,00 грн. придбаного дизельного пального та бензину 95 у ТОВ «Окко-Бізнес»; підпункт 5 пункту 2 розділу 3.1.1.1 акта стосувався висновків щодо безпідставного віднесення до вартості витрат адміністративних витрат та витрат на збут).

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Суд зазначає, що попередньо було визнано необґрунтованими висновки контролюючого органу про вчинення позивачем порушень вимог чинного законодавства, про які зазначено в п.п. 1, 3, 5 п.2 розд. 3.1.1.1 акта перевірки.

Так, судом було встановлено, що надані позивачу його контрагентами послуги з супроводу програмного забезпечення, послуги з консультування з питань комерційної діяльності, послуги щодо комп`ютерного програмування, надання консультаційних послуг та послуг з налаштування системи САП за період 2017-2022 років, послуги з проведення заходів позивача, оформлення відео та реклами, вартість яких була віднесена до складу адміністративних витрат та витрат збуту безпосередньо були ним використані у його господарській діяльності.

Крім того, списання позивачем придбаного дизельного пального та бензину 95 у ТОВ «Окко-Бізнес» також зумовлено фактичним використанням позивачем вказаних паливно-мастильних матеріалів у ході власної господарської діяльності.

Вказане, в свою чергу, свідчить про відсутність у позивача обов`язку зі складання та реєстрації податкових накладних за вищевказаними господарськими операціями.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем доходу за 2023 рік на суму 1499283,00 грн та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року на підставі ухвали Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 у справі №910/14013/22 про затвердження мирової угоди, суд зазначає таке.

В акті перевірки відповідач зазначив, що позивачем до перевірки було надано ухвалу Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 у справі №910/14013/22 за позовом ТОВ «Ластівка ЛТД» до ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» про стягнення заборгованості.

Вказаною ухвалою затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «Ластівка ЛТД» до ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», відповідно до якої ТОВ «Ластівка ЛТД» відмовляється від частини заявлених позовних вимог на загальну суму 1799139,59 грн, що складається із заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з орендної плати, сервісних і комунальних платежів та штрафу за договором за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Відповідач зазначив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не відобразив у складі доходів безоплатно отримані послуги на суму 1499283,00 грн за 2023 рік, не відкоригував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду м.Києва перебувала справа №910/14013/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка ЛТД» до Дочірнього підприємства «НТТ Дата Бізнес Солюшнс» про зобов`язання вчинити дії.

Зі змісту ухвали Господарського суду м.Києва про відкриття провадження у справі від 22.12.2022 вбачається, що позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДП «НТТ Дата Бізнес Солюшнс» відмовило у задоволенні вимог позивача про включення до проміжного ліквідаційного балансу заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1677822,67 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язання в частині повної оплати орендних платежів за договором оренди №3 від 03.02.2020.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 задоволено спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ластівка ЛТД» та Дочірнього підприємства «НТТ Дата Бізнес Солюшнс» про затвердження мирової угоди від 18.04.2023, подану до суду 20.04.2023, у справі №910/14013/22.

Затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ластівка ЛТД» та Дочірнім підприємством «НТТ Дата Бізнес Солюшнс», у такій редакції:

« 1. ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» і ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» врегульовують Спір у Справі на наступних умовах:

1) Загальний розмір орендної плати за Договором оренди № 3 від 03.02.2020 року (із змінами, «Договір») за період із березня 2022 року по серпень 2022 року включно - складає 45 588,60 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 60 коп.), що становить 7 598,10 грн. (сім тисяч п`ятсот дев`яносто вісім гривень 10 коп.) у місяць. Зазначений розмір орендної плати не підлягає перегляду Сторонами;

2) Позивач підтверджує, що за період березень-серпень 2022 року включно Відповідач у повному розмірі сплатив орендну плату у розмірі - 45 588,60 грн. (сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 60 коп.), а також всі інші необхідні платежі за Договором (сервісні і комунальні (експлуатаційні) послуги, охорона тощо) і у Позивача відсутні будь-які претензії та вимоги щодо повноти та своєчасності їх сплати Відповідачем;

3) Відповідач визнає у повному обсязі вартість сервісних та комунальних послуг за період із вересня 2022 року по січень 2023 року включно - у розмірі 315518,22 грн. (триста п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 22 коп.);

4) Відповідач також визнає розмір заборгованості з орендної плати за Договором за період з вересня 2022 року по січень 2023 року включно - у розмірі 1272 098,50 грн. (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі дев`яносто вісім гривень 50 коп.);

5) ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» відмовляється від частини заявлених позовних вимог на загальну суму - 1799139,59 грн. (один мільйон сімсот дев`яносто дев`ять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 59 коп.), що складається із заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з орендної плати, сервісних і комунальних платежів та штрафу за Договором за період з березня 2022 року по лютий 2023 року включно.

6) Позивач зараховує в рахунок заборгованості Відповідача з орендної плати отриманий від останнього гарантійний платіж - у розмірі 365 137,70 грн. (триста шістдесят п`ять тисяч сто тридцять сім гривень 70 коп.);

7) Сукупна сума несплаченої заборгованості Відповідача за Договором після відмови від стягнення частини заборгованості з орендної плати (п. 5) і проведеного зарахування (п. 6) складає 1 172 479,02 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять гривень 02 коп.) (3336756,31 грн. загальний розмір заявлених вимог - сума, зазначена у п. 5 - сума, зазначена у п. 6), яку Відповідач зобов`язується сплатити на користь Позивача у місячний строк із дати затвердження судом Мирової угоди. Після сплати вказаної суми у Позивача до Відповідача не буде жодних претензій щодо виконання і припинення вказаного Договору".

Також у вказаному судовому рішенні зазначено, що 17.04.2023 до суду від ТОВ «Ластівка ЛТД» надійшла заява про зміну предмету позову про зобов`язання ДП «НТТ Дата Бізнес Солюшнс» визнати кредиторські вимоги за договором оренди №3 від 03.02.2020 року у загальному розмірі 3336756,31 грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Отже, зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що затвердження мирової угоди, в якій ДП «НТТ Дата Бізнес Солюшнс» визнано вартість сервісних та комунальних послуг за період із вересня 2022 року по січень 2023 року включно - у розмірі 315518,22 грн. та розмір заборгованості з орендної плати з вересня 2022 року по січень 2023 року включно - у розмірі 1272098,50 грн., що в цілому становить 1587616,72 грн.

Також на підставі вказаної мирової угоди ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» відмовляється від частини заявлених позовних вимог на загальну суму - 1799139,59 грн, зазначену як заборгованість ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з орендної плати, сервісних і комунальних платежів та штрафу за Договором за період з березня 2022 року по лютий 2023 року включно.

У позовній заяві позивач зазначив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не визнало розмір вимог ТОВ «Ластівка ЛТД» на суму 3336756,31 грн.

Позивач зазначив, що вказаний розмір позовних вимог не пов`язаний з фактичною заборгованістю ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» перед вказаним товариством за отримані послуги, а є невизнаними позивачем господарськими санкціями.

Позивач зауважив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» визнано лише заборгованість на суму 1587616,72 грн, яка була сплачена ним.

У наданих письмових поясненнях позивач пояснив, що ТОВ «Ластівка ЛТД» не було надано позивачу послуги з оренди на суму 1799139,59 грн, а тому у нього був відсутній борг на вказану суму.

В свою чергу, відповідач вважає, що в межах спірних відносин фактично відбулось списання кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Ластівка ЛТД».

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено виникнення у позивача заборгованості перед ТОВ «Ластівка ЛТД», відмова від вимог щодо стягнення якої утворила для позивача дохід у вигляді безоплатно отриманих послуг на суму 1499283 грн за 2023 рік та потребувала коригування податкового кредиту за квітень 2023 року на суму 299857,00 грн. Також відсутні докази дослідження контролюючим органом під час перевірки означеного питання, зокрема, надання правової оцінки договору(ам), на підставі яких могла б виникнути така заборгованість, наявність у відповідача під час перевірки первинних документів на підтвердження її виникнення тощо.

На переконання суду, контролюючий орган неправомірно ототожнив відмову ТОВ «Ластівка ЛТД» від частини позовних вимог із безоплатним отриманням позивачем послуг. Відмова від частини вимог у межах мирової угоди не означає, що такі послуги були фактично надані, прийняті позивачем, відображені у його обліку як кредиторська заборгованість або що позивач отримав економічну вигоду у вигляді безоплатно отриманих послуг.

Суд наголошує, що для визнання доходу за правилами П(С)БО 15 «Дохід» необхідним є збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови достовірної оцінки доходу. Проте контролюючий орган не довів наявності саме такого зобов`язання позивача перед ТОВ «Ластівка ЛТД» на суму 1499283,00 грн, яке було б належним чином визнане у бухгалтерському обліку та припинилося внаслідок мирової угоди.

Суд зазначає, що якщо послуги не були підтверджені актами приймання-передачі, не були прийняті позивачем та не були відображені ним як отримані послуги, то не існувало і належно сформованого зобов`язання за такими послугами, припинення якого могло б утворити дохід у розумінні П(С)БО 15. Спірна вимога контрагента у господарській справі не є тотожною безспірній кредиторській заборгованості, визнаній платником у бухгалтерському обліку.

Відтак, контролюючий орган мав довести не лише факт затвердження мирової угоди, а й те, що: ТОВ «Ластівка ЛТД» фактично надало позивачу послуги на суму 1499283,00 грн; позивач такі послуги прийняв; сторони оформили це належними первинними документами; у позивача виникло та було відображене в обліку зобов`язання з оплати таких послуг; це зобов`язання було припинене саме внаслідок прощення боргу або іншої дії контрагента; таке припинення зумовило зростання власного капіталу позивача. Жодна з цих обставин, на думку позивача, відповідачем не доведена.

Контролюючий орган не навів у акті перевірки конкретних первинних документів, на підставі яких установлено факт безоплатного отримання послуг. В акті не наведено актів приймання-передачі послуг за лютий - квітень 2023 року, не зазначено реквізитів податкових накладних ТОВ «Ластівка ЛТД» на суму ПДВ 299857,00 грн, не наведено документів, які підтверджували б відображення позивачем відповідного податкового кредиту, та не розкрито, з яких саме документів контролюючий орган дійшов висновку про отримання послуг на суму 1499283,00 грн.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи жодних доказів, якими б можливо було підтвердити виникнення у позивача заборгованості перед ТОВ «Ластівка ЛТД» у періоді, що перевірявся, на суму 1835431,00 грн, відсутність доказів на підтвердження наявності таких у період здійснення перевірки, а також заперечення позивача щодо виникнення такої заборгованості, на переконання суду, свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу у цій частині про заниження позивачем доходу на загальну суму 1835431,00 грн.

При цьому, суд зауважує, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 у справі №910/14013/22 означену заборгованість не було визнано за позивачем.

Суд зауважує, що посилання відповідача на виставлені позивачу ТОВ «Ластівка ЛТД» рахунки на оплату на означену суму не свідчать про визнання такої позивачем чи про правомірність виставлення ТОВ «Ластівка ЛТД» рахунків для сплати.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що відмова ТОВ «Ластівка ЛТД» від вказаної суми не є прощенням позивачу боргу та не свідчить про отримання позивачем доходу.

Щодо податку на додану вартість суд зазначає, що висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту на суму 299857,00 грн є похідним і також не має документального підтвердження.

Право на податковий кредит відповідно до статей 198 і 201 Податкового кодексу України виникає за наявності фактичного придбання товарів або послуг та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Суд звертає увагу на те, що за операціями, які контролюючий орган пов`язав із мировою угодою, ТОВ «Ластівка ЛТД» не складало та не реєструвало податкових накладних на суму ПДВ 299857,00 грн, а позивач не формував податковий кредит за такими операціями. Відповідно, у позивача не виникав обов`язок здійснювати коригування податкового кредиту, якого фактично не було сформовано.

Суд зазначає, що коригування податкового кредиту можливе лише за наявності попередньо сформованого податкового кредиту та визначеної законом підстави для його зміни, зокрема зміни суми компенсації вартості товарів або послуг, повернення товарів, перегляду ціни, анулювання операції або іншої обставини, передбаченої Податковим кодексом України.

У цій справі відповідач не довів ані первісного формування податкового кредиту на суму 299857,00 грн, ані наявності юридичного факту, який би зумовлював його коригування.

Суд зазначає, що мирова угода не може сама по собі розглядатися як розрахунок коригування до податкової накладної або як документ, що змінює податковий кредит. Для цілей ПДВ податкові наслідки мають підтверджуватися відповідними податковими накладними, розрахунками коригування, первинними документами та фактичними обставинами постачання. У цьому випадку таких документів щодо спірної суми ПДВ 299857,00 грн не існувало.

Також суд враховує висновок судово-економічної експертизи, відповідно до якого висновки акта перевірки щодо заниження доходу за 2023 рік на суму 1499283,00 грн та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року у зв`язку з ухвалою Господарського суду м. Києва про затвердження мирової угоди документально не підтверджуються.

На переконання суду, відповідач не спростував зазначені обставини належними і допустимими доказами, не надав суду актів приймання-передачі послуг за спірний період, не навів податкових накладних або розрахунків коригування на суму ПДВ 299857,00 грн, не довів фактичного формування позивачем податкового кредиту на цю суму та не підтвердив наявності зобов`язання, припинення якого утворило б дохід на суму 1499283,00 грн.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження доходу за 2023 рік на суму 1499283,00 грн та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року є необґрунтованими, неконкретизованими та документально не підтвердженими.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 12.06.2024 №0053210/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 15 727 478,00 грн, з яких 13 053 136,00 грн - сума податкових зобов`язань, 2 674 342,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053218/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 6 083 271,00 грн, з яких 4 866 617,00 грн - сума податкових зобов`язань, 1 216 654,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053267/0706, яким за відсутність складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 161 169,00 грн;

- від 14.06.2024 №05446024025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 92 235,45 грн, з яких 73 788,36 грн - сума податкових зобов`язань, 18 447,09 грн - сума штрафних санкцій;

- від 14.06.2024 №05446524025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 6 302,06 грн, з яких 5 042,21 грн - сума податкових зобов`язань, 1 260,55 грн - сума штрафних санкцій.;

- від 13.06.2024 №0540312303 в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 4232 грн.

Як було вказано вище, перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік у сумі 8248264,00 грн., у зв`язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2024 №0053264/0706, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 248 264,00 грн.

Натомість, за результатом розгляду справи судом визнано обґрунтованими висновки контролюючого органу про неправомірне віднесення позивачем до інших витрат у 2023 році суми витрат у розмірі 7 062 932,00 грн у зв`язку зі списанням дебіторської заборгованості.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.06.2024 №0053264/0706 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 185 332 грн (8 248 264,00 грн - 7 062 932,00 грн).

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 30280,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.09.2024 №1.

Враховуючи часткове задоволення позову, понесені на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві, слід стягнути судовий збір у розмірі 23 220,59 грн - пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві:

- від 12.06.2024 №0053210/0706, яким Дочірньому підприємству «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 15 727 478,00 грн, з яких 13 053 136,00 грн - сума податкових зобов`язань, 2 674 342,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053218/0706, яким Дочірньому підприємству «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 6 083 271,00 грн, з яких 4 866 617,00 грн - сума податкових зобов`язань, 1 216 654,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053267/0706, яким за відсутність складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних до Дочірнього підприємства «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» застосовані штрафні санкції у розмірі 161 169,00 грн;

- від 14.06.2024 №05446024025, яким Дочірньому підприємству «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 92 235,45 грн, з яких 73 788,36 грн - сума податкових зобов`язань, 18 447,09 грн - сума штрафних санкцій;

- від 14.06.2024 №05446524025, яким Дочірньому підприємству «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 6 302,06 грн, з яких 5 042,21 грн - сума податкових зобов`язань, 1 260,55 грн - сума штрафних санкцій;

- від 13.06.2024 №0540312303 в частині збільшення Дочірньому підприємству «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 4232 грн.;

- від 12.06.2024 №0053264/0706 в частині зменшення Дочірньому підприємству «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 185 332 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» (ідентифікаційний код 25274945, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корп. 8-Г) судовий збір у розмірі 23 220,59 грн (двадцять три тисячі двісті двадцять грн 59 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.