Рішення № 137770388, 29.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. справа № 300/3671/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань 12" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань 12" про визнання бездіяльності протиправною щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 26 569,65 грн. та стягнення вказаних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України. Проте, у день звільнення зі служби позивачу не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування, вартість якого становить 26569,65 грн. Позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний виплати нараховану грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 26569,65 грн, при цьому відсутність коштів не може бути причиною невиконання органом державної влади свого обов`язку, пов`язаного з реалізацією права особи на отримання бюджетних коштів. Відтак просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

02.07.2025 на адресу суду від Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказано, що у відповідності до Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, який затверджений постановою КМУ від 14.08.2013 №578 грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. При цьому у кошторисі установи на 2025 рік бюджетні асигнування призначення для виплати компенсації колишнім працівникам установи за неотримане речове майно відсутні. Вказано, що відповідач щомісячно звертається до державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» за виділенням додаткових асигнувань, необхідних для виплати компенсації за неотримане речове майно, однак кошти необхідні для виплати не надійшли. Представник зазначає, що відповідач не заперечує свої зобов`язання щодо виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в порядку черговості при отриманні відповідних бюджетних надходжень.

На підставі розпорядження керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2025 за №608, відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 23.03.2026 №11 та на виконання частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №300/3671/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 адміністративна справа №300/3671/25 передана для розгляду головуючому судді Гомельчуку С.В.

Ухвалою суду від 03.04.2026 прийнято до розгляду адміністративну справу №300/3671/25.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)», що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.11.2007 (а.с.17-21).

На підставі наказу Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» від 16.01.2025 №9о/с, старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 з 31.01.2025 звільнено згідно зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням) (а.с.47).

Відповідно до довідки Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» від 09.05.2025 №7/1/1-2882 на день звільнення 31.01.2025 сума нарахування коштів за неотримане речове майно складає 26569,65 грн. Зазначено про те, що щомісячно установою виконання покарань надається інформація про потребу в коштах для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування до відділу ресурсного забезпечення у Західному регіоні м. Львів. На даний час в установі відсутні кошторисні призначення для даної виплати (а.с.22).

Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати зазначеної компенсації, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" від 14.08.2013 №578, затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту - Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до п.22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.

Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Згідно з пунктом 3 Порядку №578 речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.

Положеннями пункту 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви.

Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.

Під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення (п.27 Порядку №578).

Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Таким чином, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Як свідчать матеріали справи, а саме довідка Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» від 09.05.2025 №7/1/1-2882 заборгованість з виплати грошової компенсації за належні позивачу до видачі предмети речового майна після звільнення становить 26569,65 грн (а.с.22).

Станом на момент розгляду справи відсутні докази нарахування і виплати позивачу вказаної грошової компенсації.

У своєму відзиві відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" №578 від 14.08.2013 та зазначає, що у відповідача бюджетні асигнування на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно відсутні.

Суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність фінансування, як на підставу для не виплати компенсації вартості речового майна є хибним, оскільки після звільнення позивача зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за ним зберігається право на грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно, а відтак, позивача не може бути позбавлено права визначеного законом на таку компенсацію.

Відсутність фінансування не може бути підставою для порушення прав громадян, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішення у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00, п.п.23, 26) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Отже, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 в справі №620/1892/19, від 13.01.2021 в справі №440/2722/20.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 26569,65 грн.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням висновків суду викладених вище, з метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 26569,65 грн.

Крім того, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин правову позицію Верхового Суду, викладену у постанові від 24.03.2025 у справі №520/3477/23 та зазначає, що строк звернення з цим позовом до суду, встановлений частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, позивачем не пропущений, оскільки на заяву позивача про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна відповідач надав довідку про належність до виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в 26569,65 грн та повідомив про неможливість виплати такої компенсації (а.с.22), а з цим позовом позивач звернувся до суду 26.05.2025.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати з оплати судового збору на загальну суму 1211,20 грн, сплата яких підтверджується квитанцією від 16.06.2025, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправної бездіяльність Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 26569,65 грн.

Стягнути з Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) (код ЄДРПОУ 08563624, вул. Коновальця, буд. 70А, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 26569,65 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень шістдесят п`ять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12) (код ЄДРПОУ 08563624, вул. Коновальця, буд. 70А, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.