Рішення № 137769875, 26.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.06.2026

Справа № 334/8316/25

Провадження № 2/334/445/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І. М.,

за участю секретаря Мандик М. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Середи Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

02.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 22.11.2019 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2023 року шлюб між сторонами розірвано. Від спільного проживання в них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо її виховання, утримання та розвитку. Дитина весь час проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач не займається вихованнями дитини,не цікавиться її життям, немає наміру бачитися з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я.

23.02.2023 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.08.2025 року відповідач має заборгованості у розмірі 106513,43 грн.

Дитина спостерігається у педіатра ТОВ «Діаклінік», нагляд за станом здоров`я дитини з моменту народження та по сьогоднішній день здійснюється повністю позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що після народження дитини відповідач про дитину не піклувався, не висловлював жодної зацікавленості у ньому. Доглядом за дитиною займалася виключно позивач, ОСОБА_2 завжди казав, що він багато працює, тому занадто втомлений. У зв`язку з безпековою ситуацією у м. Запоріжжя восени 2022 року вони виїхали до Полтавської області до родичів відповідача. Через два тижні позивач повернулася з дитиною у м. Запоріжжя через зраду відповідача. ОСОБА_2 залишився проживати у м. Полтава, не приїздив, не дзвонив, кошти на утримання дитини не надавав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подали відповідні заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя №334/538/23 від 23.02.2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 24.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

05.07.2023 року відкрито виконавче провадження ВП№72171034 за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 24.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Станом на 01.08.2025 року розмір заборгованості з сплати аліментів складає 106513,43 грн, що підтверджується копією розрахунку заборгованості здійсненому державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя №334/8093/25 від 13.11.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 24.01.2023 року по 31.07.2025 року у розмірі 106 513,43 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Діаклінік» від 14.08.2025 року, дитина ОСОБА_3 спостерігається у педіатра ТОВ «Діаклінік» з 26.02.2024 року. На прийомі був з матір`ю, ОСОБА_1 , всі призначення виконувалася вчасно і в повному обсязі. Матір дитини опікується здоров`ям дитини, лікаря відвідує регулярно, підтримує зв`язок по телефону. Батько на прийомі у педіатра не з`являвся, станом дитини не цікавився.

20.02.2026 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування, районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, спеціалістами відділу було здійснено вихід за місцем мешкання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі проживає ОСОБА_1 зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_4 та дитиною, якій створені належні умови проживання. Під час спілкування з дитиною, на запитання спеціаліста про батька ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_4 , який був поруч в цей момент. Батько дитини мешкає у м. Полтава, спеціалістам Полтавського міського центру соціальних служб не вдалося скласти акт оцінки потреб у зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 . Також, спеціалістам відділу у телефонному режимі було запрошено ОСОБА_2 на засідання комісії, проте він відмовився, повідомив що йому байдуже щодо рішення комісії.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що проживає разом з позивачкою та її сином, який вважає та називає його батьком. Відповідача свідок ніколи не бачив, він ніколи не приїжджав, не дзвонив, не надсилав дитині подарунків чи грошей на утримання. Свідок матеріально утримує та піклується про родину.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що сусідка позивача. Приблизно у жовтні 2022 році родина ОСОБА_7 з дитиною виїхала до м. Полтави, згодом позивач з дитиною повернулася до м. Запоріжжя, відповідача свідок з того моменту більше не бачила. Позивач була засмучена, бо ОСОБА_2 знайшов собі іншу жінку та їх покинув. Дитиною відповідач ніколи не цікавився, вона навіть ніколи не бачила, щоб він гуляв з коляскою у дворі, лише позивачка.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона двоюрідна сестра позивача. Після народження дитини ОСОБА_2 не виявляв батьківської турботи, дитиною не цікавився, усе покладав на ОСОБА_1 , пояснюючи своє ставлення тим, що дитина маленька, він не знає як знає як з нею поводитися. У 2022 році вони виїхали до м. Полтава, але там посварилися, і позивач з дитиною повернулася до м. Запоріжжя. Після цього відповідач більше не з`являвся, у нього є інша родина.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

П. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

П. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHURv. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1).

Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав з підстав ухилення одного із батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, коли кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, не цікавиться її життям та здоров`ям, коштів на її утримання не надає. Даних про цілеспрямовані дії матері на погіршення відносин між дитиною та батьком, матеріали справи також не містять. Фактично малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважає та називає батьком, свідка ОСОБА_4 , який фактично виконує батьківські обов`язки.

На думку суду, відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання дитини, покинув дитину на виховання позивача, не виявляє до неї батьківської турботи та не має наміру змінювати свою поведінку на краще, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Відповідач не виявив бажання приймати участь як у судових засідання, так і засіданнях комісії органу опіки та піклування. Згідно висновку органу опіки та піклування позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 є доцільним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач, третя особа має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Проголошення рішення суду 26.06.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 37573513, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. П. Сагайдачного, буд. 1А;

Третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 36359211, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 19-а.

Суддя: Філіпова І. М.