Рішення № 137769285, 29.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. справа № 300/5262/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206080/2025/000014 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сливінський О.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206080/2025/000014 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач 14.01.2025 придбала транспортний засіб спеціалізованого призначення, для приготування їжі та вуличної торгівлі: марки Renаult , модель Master , VIN НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2019, вартістю 26000 EUR (євро). Вказує, що з метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі рахунку-фактури, позивачем подано електронну митну декларацію (надалі, також ЕМД) №25UA206080000420U0 на товар: автомобіль спеціального призначення, призначений для приготування їжі та вуличної торгівлі, марки RENAULT, модель MASТER, ідентифікаційний номер VIN- НОМЕР_1 , номер двигуна N/V, робочий об`єм двигуна 2299 см.куб., потужність двигуна 96KW. Як зазначає представник позивача, при поданні ЕМД митна вартість товару визначена за основним методом за ціною контракту у розмірі 26000,00 EUR та транспортні витрати 200 EUR. Однак, в результаті розгляду поданої позивачем ЕМД, 24.01.2025 Івано-Франківською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2025/000014 та винесено рішення №UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товару до 31000,00 EUR. Адвокат Сливінський О.А. вказує, що у картці відмови та рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив про неможливість визначення вартості імпортованих товарів за ціною договору, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 та 3 статі 53 Митного кодексу України (надалі, також МК України). При цьому, на переконання представника позивача, декларантом подано належні документи, які не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Адвокат Сливінський О.А. вважає, що твердження відповідача про неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості автомобіля, про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості та про необхідність застосування другорядних методів визначення митної вартості є безпідставними.

Таким чином, вважаючи протиправними картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2025/000014 від 24.01.2025 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці №UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025, Стефанців І.О. з метою захисту свого порушеного права, звернулася, через уповноваженого представника, до суду з цією позовною заявою.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Боброву Ю.О. (а.с. 18).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву залишено без руху (а.с. 20-22).

Ухвалою суду від 04.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 38-39).

На виконання вимог підпункту 2.3.43 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 згідно Протоколу від 02.04.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 призначено судовий розгляд справи № 300/5262/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 126, 127).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який разом із додатками надійшов на адресу суду (а.с.41-54).

Митний орган щодо заявлених позовних вимог заперечує, виходячи з наступного.

За доводами Івано-Франківської митниці, 24.01.2025 до відділу митного оформлення Івано-Франківської митниці було подано ЕМД №25UA206080000420U0 для митного оформлення товару "Автомобіль спеціального призначення, призначений для приготування їжі та вуличної торгівлі, марки RENAULT, модель MASТER, ідентифікаційний номер VIN- НОМЕР_2 , номер двигуна N/V, робочий об`єм двигуна 2299 см.куб., потужність двигуна 96 KW, тип двигуна дизельний, тип кузова вантажний фургон, кількість місць для сидіння 3, включаючи місце водія, календарний рік виготовлення 2019, модельний рік виготовлення 2019, бувший у використанні 1 шт. вантажопідйомність автомобіля - 0.55 т., маса автомобіля у разі максимального завантаження становить 3,9 т., колісна формула 4х2, країна виробник (FR)". Як вказує відповідач, митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом, ціною договору. При цьому, Івано-Франківська митниця наголошує, що під час здійснення процедур митного контролю за митною декларацією №25UA206080000420U0 від 24.01.2025, з метою підтвердження числових значень складових митної вартості, останнім відповідно до частини 3 статті 53 МК України декларанту надіслане повідомлення, в якому просив подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Однак, за доводами митного органу, декларантом надано відповідь про те, що всі документи, щодо митної вартості, які наявні надано. Відповідач стверджує, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивачем до митного оформлення не надано жодного платіжного документа, який підтверджує оплату за товару. З огляду на зазначене, Івано-Франківська митниця, не погодившись із заявленою декларантом митною вартістю товару, прийняла картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2025/000014 та винесено рішення №UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товару до 31000,00 EUR за резервним методом. З урахуванням зазначеного, Івано-Франківська митниця вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами частини першої статті 51, частини першої статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як свідчить рахунок-фактура від 14.01.2025, ОСОБА_1 14.01.2025 у "KFZ-HANDEL MARJANOVIC" придбано автомобіль спеціального призначення, ідентифікаційний номер VIN- НОМЕР_2 , вартість придбання становила 26 000,00 EUR (а.с.9, 101, 102).

До Івано-Франківської митниці надійшла ЕМД №25UA206080000420U0, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль спеціального призначення, призначений для приготування їжі та вуличної торгівлі, марки RENAULT, модель MASТER, ідентифікаційний номер VIN- НОМЕР_2 , номер двигуна N/V, робочий об`єм двигуна 2299 см.куб., потужність двигуна 96 KW, тип двигуна дизельний, тип кузова вантажний фургон, кількість місць для сидіння 3, включаючи місце водія, календарний рік виготовлення 2018, модельний рік виготовлення 2019, бувший у використанні 1 шт. вантажопідйомність автомобіля 0.55 т., маса автомобіля у разі максимального завантаження становить 3,9 т., колісна формула 4х2, категорія транспортного засобу N1, виробництва RENAULT, країна виробник (FR) (а.с.57).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а саме згідно з рахунком-фактурою від 14.01.2025, за ціною 26 000,00 EUR.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено:

- квитанція від 15.01.2025 про сплату митних платежів;

- свідоцтво про реєстарцію транспортного засобу ZBI226723921 від 22.01.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.01.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 22.01.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 22.01.2019;

- розрахунок транспортних витрат від 20.01.2025;

- декларація країни відправлення 25DE760250902181B0 від 14.01.2025;

- рахунок від 14.01.2025.

Перелік таких документів визначений у графі 44 електронної митної декларації 25UA206080000420U0 від 24.01.2025 (а.с.57).

Митним органом розпочато процедуру митної консультації під час якої декларанту було надано вимогу з посиланням на ч.2 ст. 53 Митного кодексу України про подання документів для підтвердження заявленої митної вартості якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; за наявності: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; експортну декларацію країни відправлення; висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с. 72).

У відповідь на вимогу декларантом повідомлено, що всі документи були надані, та просив визнати митну вартість або винести рішення раніше 10-денного терміну.

Івано-Франківська митниця за результатами розгляду поданої електронної митної декларації оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.01.2025 №UA206080/2025/000014, якою у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено.

Згідно з даними картки "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, значених у частині другій, третій статті 53 МКУ (ел. відповідь декларанта про відсутність можливості надання запитуваних документів). Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Відповідно до ч. 2,3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; експортну декларацію країни відправлення; висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄAIC Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. На вимогу митного органу декларантом не подано: - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; - експортну декларацію країни відправлення; - висновок про вартість товару підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та метод 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні, метод 2в (ст.62 МКУ) та метод 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та ненаданням декларантом документів, які уможливили б визначення митної вартості за згаданими методами. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію щодо продажу даного товару на Інтернет сторінці (сайт): https://www.alle-lkw.de/lkw/verkaufsfahrzeuge/renault-master-autosklep-sklep-bar-gastronomiczny-food-truck-foodtruck-borco-2017-a9268731.html, де наявна інформація щодо пропозиції з продажу декларованого товару становить 30 117 євро. Проведено коригування на рік виготовлення та додано транспортні витрати - 200 євро. Визначена митна вартість 31000 євро" (а.с.6,7).

Також, Івано-Франківською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини, що й в картці відмови (а.с.8).

Івано-Франківською митницею Державної митної служби України, за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару з 26000,00 EUR на 31000,00 EUR.

Вважаючи протиправними картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.01.2025 №UA206080/2025/000014 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці № UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно з положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами частини першої статті 51, частини першої статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що 14.01.2025 позивач придбала у "KFZ-HANDEL MARJANOVIC" автомобіль спеціального призначення, ідентифікаційний номер VIN- НОМЕР_2 , вартість придбання становила 26000,00 EUR (а.с.9, 101, 102).

Оплата за вказаний автомобіль проведена готівкою, про що зазначено у вказаному рахунку-фактурі.

Про здійснення оплати також свідчить факт передачі автомобіля позивачу.

З метою митного оформлення транспортного засобу, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище рахунку-фактури, позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію ЕМД №25UA206080000420U0.

Декларантом визначена митна вартість товару за основним методом - ціною контракту у розмірі 26200 євро, як складову митної вартості декларантом вказано також транспортні витрати в розмірі 200 євро.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем розпочато митну консультацію з декларантом та запропоновано надати необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.72).

На письмову вимогу митного органу надати додаткові документи, декларантом направлено повідомлення про те, що всі документи щодо митної вартості надано, просив визначити митну вартість або винести рішення раніше 10-денного терміну (а.с.73).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої його митної вартості.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей Митного кодексу України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначено судом вище, відповідач, серед іншого, зазначив про ненадання декларантом платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пункт 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Водночас, положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Окрім цього, як уже зазначено, оплата здійснювалася готівкою, про що зазначено у рахунку-фактурі (а.с.28).

Верховний Суд у постановах від 01.04.2021 у справі № 260/695/19, від 04.06.2020 у справі № 1.380.2019.001823 сформулював такий правовий висновок: У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів та проставлення про це відмітки на інвойсі (рахунку-фактурі) за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування показників митної вартості.

Отже, відомості про умови оплати товару не повинні братися під час контролю за митною вартістю, а тому доводи відповідача щодо ненадання банківських документів, які підтверджують оплату товару, є безпідставними.

До того ж, відповідачем не надано відомостей про отримання від компетентних органів Німеччини інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів 26000 євро за вказаний автомобіль.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження транспортних витрат було надано розрахунок від 20.01.2025 в якій вказано, що вартість транспортного перевезення вантажу до кордону України складає 200 євро (а.с.61).

На думку суду, дана інформація є належним документом для підтвердження витрат на транспортування, а неподання декларантом інших транспортних документів може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому разі, коли орган доходів і зборів доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

Що стосується договору купівлі-продажу, то як документ, що підтверджує вартість товару може використовувати не лише договір, але й рахунок-фактура, комерційна пропозиція, платіжні документи, транспортні документи тощо. Рахунок-фактура у даному випадку є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: містить відомості щодо придбаного автомобіля, які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу.

Стосовно застосованого у оскаржуваному рішенні №UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025 резервного методу для визначення митної вартості товару, слід зазначити наступне.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Судом встановлено, що джерелом інформації для коригування митної вартості товару відповідачем слугували інтернет джерела: «https://www.alle-lkw.de/lkw/verkaufsfahrzeuge/renault-master-autosklep-sklep-bar-gastronomiczny-food-truck-foodtruck-borco-2017-a9268731.html».

Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану тому, що ввозився позивачем.

В свою чергу, ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Судом зі змісту спірного рішення з`ясовано, та таке не містить порівняння індивідуальних ознак оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, зокрема: загальний технічний стан, ознаки вжитку, ступінь зносу, покази одоментра тощо.

Дійсно, статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, на котру посилається відповідач, визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Імпортований позивачем транспортний засіб, як і будь-який інший має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, хоч митний орган і зазначає, що ним визначена вартість залежно від марки транспортного засобу, водночас спірні рішення не містять порівняльних характеристик технічного стану таких. Відповідачем не враховано індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

До того ж рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, на яку в тому числі посилається відповідач, оскільки в цій системі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Суд вважає, що коригування митної вартості є способом мінімізації шкоди державі від невірного декларування товарів, що ввозяться на територію України, однак таке коригування, як і будь-яке інше рішення суб`єкта владних повноважень, має відповідати критеріям законності, які наведені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чого відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень не дотримано.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Обсяг та зміст документів, наданих декларантом свідчить про нічим необмежену можливість митного органу ідентифікувати платіж з товаром, пред`явленим до митного оформлення. Отже сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), подана декларантом, була підтверджена.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, разом з тим використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин придбання транспортного засобу, або що видані позивачу документи є фіктивними чи недійсними.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів.

Зважаючи на протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів, наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2096,16 грн.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн, то суд зазначає, що частиною 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина 4 статті 134 Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).

Згідно ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування слід враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу.

На підтвердження надання правової допомоги адвокатом Сливінським О.А. та понесення позивачем витрат у розмірі 20000 грн. надано копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1033794 від 24.07.2025.

В позовній заяві міститься розрахунок суми судових витрат, зокрема зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, підготовка та подання до суду позовної заяви, всього 20000 грн. (а.с.5).

Суд враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони.

Однак, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення відповідача, суд враховує, що ряд послуг, такий як зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції є супутніми, який включає в себе такий вид правничої послуги, як підготовка позовної заяви.

Дана справа є справою, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування. Розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судових засідань.

Суд також бере до уваги наявність судової практики по цій категорії справ, а також враховує розмір витрат на правничу допомогу по інших аналогічних справах.

Враховуючи зміст виконаних робіт (наданих послуг), предмет даного позову, принцип співмірності наданих послуг та складність справи, суд вважає, що заявлені витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 20000 грн. є завищеними і розмір таких витрат слід визначити в сумі 2000 грн, що є співмірним сплаченому судовому збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA206000/2025/000019/1 від 24.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2025/000014.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 2096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн. 16 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.