Рішення № 137769218, 22.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2026 р. справа № 300/3319/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Яремчука О.О.,

представника відповідача - Стельмаха С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 (далі також, - позивач), 18.05.2026 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 23.04.2025 у ВП №29525876 та про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2026 у ВП №80844724.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно акту від 27.07.2021, складеного головним державним виконавцем Стельмахом С.Л. встановлено, що при виході на місце виконання за адресою вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ в примусовому порядку виконано рішення суду, а саме демонтовано встановлену ОСОБА_1 огорожу на земельній ділянці ТОВ "Станім" площею 0,25 га. В подальшому на протязі тривалого часу, зокрема з 27.07.2021 і по 23.04.2026 у даному виконавчому провадженні будь-які виконавчі/процесуальні дії не проводились, хоча виконавчий документ виконано із 27.07.2021 наявні законні підстави для закінчення виконавчого провадження. Лише, 23.04.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №29525876 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження". Зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29525876 винесено 27.10.2011, натомість оскаржувану постанову №29525876 про стягнення виконавчого збору винесено 23.04.2026, що суперечить приписам ч.4 ст. 27 ЗУ №1404-VIII, оскільки винесено не одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Також, винесення постанови про стягнення виконавчого збору №29525876 23.04.2026 суперечить приписам ч.2 ст. 25 та ч. 1 ст. 28 ЗУ №606-XIV від 21.04.1999, який був чинним на момент відкриття виконавчого провадження ВП№29525876 від 27.10.2011.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який через систему "Електронний суд" надійшов до суду 16.06.2021. У даному відзиві зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 23.04.2025 у ВП №29525876 та про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2026 у ВП №80844724 винесені правомірно. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.36-38).

Ухвалою суду від 25.05.2026 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліку позовної заяви (а.с.17-19).

27.05.2026 позивач усунув недоліки позовної заяви, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження у даній справі в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.24-25).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 23.04.2025 у ВП №29525876 у розмірі 17 294,00 грн та про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2026 у ВП №80844724 винесені на підставі діючого законодавства. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено такі обставини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.06.2011 у справі №0907/2-3366/2011 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" в користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га за адресою вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ. Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати встановлену ним огорожу на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" площею 0,25 га за адресою вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ.

13.10.2011 на примусове виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області видано виконавчий лист.

20.10.2011 ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" звернулося з заявою до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого листа (а.с.42).

27.10.2016 державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29525876 по примусовому виконанню виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011 №2-3366 зобов`язанння ОСОБА_1 демонтувати встановлену ним огорожу на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" площею 0,25 га за адресою вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ (а.с. 43).

Зазначена постанова винесена на підставі Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV.

Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.10.2011 у ВП №29525876 надано боржнику самостійно виконати рішення з моменту винесення постанови в семиденний термін.

Виконавцем вживалися заходи щодо виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.10.2011 №2-3366, а саме 22.11.2016 винесено постанову про накладення штрафу (а.с.49).

27.07.2021 Державним виконавцем складено акт, яким встановлено, що при виході на місце виконання за адресою вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ в примусовому порядку виконано рішення суду, а саме демонтовано встановлену ОСОБА_1 огорожу на земельній ділянці ТОВ Станім" площею 0,25 га (а.с.57).

23.04.2026 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 29525876 (а.с.58).

Головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 23.04.2026 винесено постанову у виконавчому провадженні № 29525876 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи, що становить 17 294 грн (а.с.60).

На підставі вищевказаної постанови відкрито виконавче провадження від 23.04.2026 №80844724 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчого збору у розмірі 15 224 грн (а.с.62-63).

Не погодившись з постановою про стягнення виконавчого збору від 22.07.2020 та постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2020, позивач звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV, в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №606-XIV та Закон № 1404-VІІІ).

На час відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 0907/18597/2012 виданого 05.09.2014 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області підстави та порядок здійснення виконавчого провадження визначалися Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша статті 3 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 24 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини 2 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для

самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної

особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно ч. 3 ст. 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

Суд звертає увагу на те, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №29525876 мала бути винесена згідно ст. 28 Закону № 606-XIV, після закінчення добровільного виконання у семиденний строк, зазначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.10.2011 (тобто до 03.11.2011), з застосуванням шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи, що становить 1020 грн (60 x 17), що не було зроблено державним виконавцем.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.08.2021 у справі №300/3260/20, в якій Верховний Суд, зокрема зазначив, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026 ВП №29525876 вчинене під час дії Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Отже, судом встановлено, що 27.07.2021 головним державним виконавцем ВДВС у м. Івано-Франківськ в примусовому порядку виконано виконавчий лист №2-3366 виданий 13.10.2011 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати встановлену ним огорожу на земельній ділянці ТОВ Станім" площею 0,25 га за адресою вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ, про що складено акт державного виконавця (а.с.57), а виконавче провадження закінчено 23.04.2026 (через чотири роки та вісім місяців (а.с.58). Того ж дня винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору із застосування Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ та стягнуто виконавчий збір у розмірі 17 294,00 грн.

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що виконавче провадження закінчено через чотири роки після примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа, посилаючись на те, що на виконанні перебувало ще одне виконавче провадження, яке стосувалося боржника (позивача у даній справі), оскільки доказів наявності зведеного виконавчого провадження, а також причин виконати один виконавчий документ від іншого не зазначено.

Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи наведене, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження, керуючись положеннями статті 28 Закону № 606-XIV.

За таких обставин, при стягненні виконавчого збору відповідно до ст. ст. 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII у відповідача були відсутні правові підстави приймати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026 у виконавчому провадженні ВП №25525876, і як наслідок відповідно є протиправною та підлягає скасуванню і постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2026 у виконавчому провадженні ВП №80844724 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка є похідною від постанови про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, відповідач при винесенні оскаржуваних постанов діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, не надав доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Виходячи з викладеного, оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2129,92 грн, що підтверджується квитанціями від 18.05.2026 № 5402-5670-0040-0726 на суму 1 064,96 грн (а.с.13) та від 27.05.2026 №9355-7606-3980-5146 на суму 1 064,96 грн (а.с.23).

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2129,92 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Крім того, представником позивача заявлено клопотання про відшкодування судових витрат по справі.

Дослідивши матеріали клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Зі змісту клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до клопотання доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за вивчення адвокатом законодавства та консультація клієнта, а також складання позовної заяви на суму 3000 грн.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що вивчення адвокатом законодавства та консультація клієнта, а також складання позовної заяви не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що суд дійшов висновку про те, що клопотання про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 1000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026, винесену головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стельмахом Сергієм Леоновичем у виконавчому провадженні ВП № 29525876.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2026, винесену головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стельмахом Сергієм Леоновичем у виконавчому провадженні ВП № 80844724 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026, виданої у виконавчому провадженні ВП № 29525876.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ - 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки та частину витрат на професійну правову допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) гривень.

Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 29 червня 2026 р.