Рішення № 137769132, 29.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2026 року Справа № 280/3037/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; код ЄДРПОУ 14099344)

2. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427)

3. Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, 1/ пл. Центральна, 3; код ЄДРПОУ 40329345)

4. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1), 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2), 3. Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач 3), 4. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 4), в якій позивач просить суд:

визнати рішення від 21.07.2025 № 083850026738 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішення від 04.12.2025 № 083850026738 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішення від 02.02.2026 № 083850026738 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, якими відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 протиправними та скасувати;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи 12.03.1980 02.10.1980, 03.10.1980 22.04.1982, 01.07.2000 19.10.2002 і період військової служби 23.04.1982 11.05.1984 на підставі трудової книжки, періоди здійснення підприємницької діяльності 15.01.2002 31.12.2002, 01.01.2003 31.12.2003, 01.02.2005 30.04.2005, 01.03.2007 31.03.2007 та 01.01.2017 31.12.2017 та призначити і виплачувати з 14.07.2025 пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач звертався до органу Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком, оскільки мав необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії. Водночас, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу. Позивач вважає такі рішення протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 22.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/3037/26; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.04.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання вимог ухвали суду надійшов витяг з електронної пенсійної справи позивача (вх. № 23136).

06.05.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив (вх. № 24517), відповідно до якого, відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач 1 виходив із того, що страховий стаж позивача становить 13 років 09 місяців 07 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу не зараховано період строкової служби з 23.04.1982 по 11.05.1984 згідно з військовим квитком від 23.04.1982 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 25.09.1980 серії НОМЕР_3 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта « ОСОБА_2 ». У задоволенні позову просить відмовити.

07.11.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив (вх. № 25139), згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно призначення позивачу пенсії, отже не є належним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами. В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період роботи з 12.03.1980 згідно трудової книжки, оскільки відсутній запис про звільнення. Необхідно підтвердити період роботи довідкою, виданою на підставі первинних документів; період проходження військової служби згідно військового квитка, оскільки на титульній сторінці військового квитка прізвище заявника не відповідає паспортним даним. В долученому рішенні суду від 23.10.2025 у справі № 333/7339/25 відмовлено заявнику у встановленні факту приналежності йому військового квитка. Необхідно підтвердити період проходження військової служби довідкою, виданою на підставі первинних документів; період роботи з 01.07.2000 по 19.10.2002, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату внесків; період підприємницької діяльності згідно з листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 17.12.2025 № 0800-0505-8/155496, оскільки відсутня інформація про сплату внесків та свідоцтво про сплату єдиного податку надано в копії; періоди ведення підприємницької діяльності з 15.01.2002 по 31.12.2003, з 01.02.2005 по 30.04.2005, березень 2007, з 01.03.2022 по 30.06.2024, з 01.11.2025 по 31.12.2025, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату внесків. Отже, відповідачем 3 правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У задоволенні позову просить відмовити. Крім того зазначає, що наявні підстави для залишення позовних вимог без розгляду, починаючи з 14.07.2025 по 05.10.2025.

Щодо строку звернення до суду слід зазначити наступне.

Частинами першою, другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач покликається на те, що, отримавши рішення від 21.07.2025 № 083850026738 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії, він звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту належності трудової книжки. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2025 у справі № 333/7339/25 набрало законної сили 25.11.2025, після чого позивач звертався із повторними заявами про призначення пенсії, однак знову отримав відмови.

На думку суду, оскільки обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається передусім на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2025 у справі № 333/7339/25, що набрало законної сили 25.11.2025, яким встановлено факт належності позивачу трудової книжки, і після набрання законної сили цим рішенням позивач протягом шести місяців звернувся до суду із цим позовом, підстави для залишення позовних вимог без розгляду за період з 14.07.2025 по 05.10.2025 відсутні. Звідси, відповідне клопотання відповідача 4 задоволенню не підлягає.

Відповідач 3 позов також не визнав, у поданому відзиві (вх. від 11.05.2026 № 25543) просить у задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічних зазначеним у відзиві відповідача 4.

Відповідач 2 відзиву на позов не направив.

Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 14.07.2025 про призначення/перерахунок пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.07.2025 № 083850026738 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 13 р. 09 міс. 07 дн. При цьому, до страхового стажу не зараховано період строкової служби з 23.04.1982 по 11.05.1984 згідно з військовим квитком від 23.04.1982 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 25.09.1980 серії НОМЕР_3 , оскільки прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає даним паспорта « ОСОБА_2 ».

ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту належності йому військового квитка від 23.04.1982 серії НОМЕР_2 та трудової книжки від 25.09.1980 серії НОМЕР_3 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2025 у справі № 333/7339/25, що набрало законної сили 25.11.2025, встановлено факт належності позивачу трудової книжки від 25.09.1980 серії НОМЕР_3 , заповненої російською мовою на ім`я « ОСОБА_3 ».

Позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 27.11.2025 про призначення/перерахунок пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2025 № 083850026738 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено про те, що загальний стаж позивача становить 22 р. 09 міс. 08 дн., для права на пенсію страховий стаж становить 27 р. 04 міс. 0 дн.

При цьому, до страхового стажу не зараховано:

період роботи з 12.03.1980 по 02.10.1980, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка підприємства;

період з 10.06.1996 по 19.10.2002 зараховано частково, оскільки за відсутності відомостей про застраховану особу після липня 2000 року записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами;

період військової служби з 23.04.1982 по 11.05.1984, оскільки у військовому квитку прізвище не співпадає з паспортними даними, а рішенням суду від 23.10.2025 у справі № 333/7339/25 відмовлено заявнику у встановленні факту належності військового квитка.

Позивач втретє звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою від 26.01.2026 про призначення/перерахунок пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 02.02.2026 № 083850026738 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено про те, що страховий стаж позивача становить 22 р. 09 міс. 08 дн. (з урахуванням ведення підприємницької діяльності 27 р. 04 міс. 0 дн.).

При цьому, до страхового стажу не зараховано:

період роботи з 12.03.1980 згідно трудової книжки, оскільки відсутній запис про звільнення. Необхідно підтвердити період роботи довідкою, виданою на підставі первинних документів;

період проходження військової служби згідно військового квитка, оскільки на титульній сторінці військового квитка прізвище заявника не відповідає паспортним даним. В долученому рішенні суду від 23.10.2025 у справі № 333/7339/25 відмовлено заявнику у встановленні факту приналежності йому військового квитка. Необхідно підтвердити період проходження військової служби довідкою, виданою на підставі первинних документів;

період роботи з 01.07.2000 по 19.10.2002, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату внесків;

період підприємницької діяльності згідно з листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 17.12.2025 № 0800-0505-8/155496, оскільки відсутня інформація про сплату внесків та свідоцтво про сплату єдиного податку надано в копії;

періоди ведення підприємницької діяльності з 15.01.2002 по 31.12.2003, з 01.02.2005 по 30.04.2005, березень 2007, з 01.03.2022 по 30.06.2024, з 01.11.2025 по 31.12.2025, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про сплату внесків.

Незгода з даними рішеннями зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено трудову книжку позивача від 25.09.1980 серії НОМЕР_3 та установлено, що у ній, крім іншого, містяться записи про роботу у період з 12.03.1980 по 02.10.1980.

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного періоду роботи, відповідачі посилаються на наявність недоліків у трудовій книжці.

На момент заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція № 162), пунктом 2.3 якої установлено, що всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), проте не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення невірного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, на якому був внесений відповідний запис (п. 2.5 Інструкції № 162).

Пунктом 2.11 Інструкції № 162 установлено, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, після чого ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

За наведених обставин, період з 12.03.1980 по 02.10.1980 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Водночас, наступний запис у трудовій книжці позивача служба у лавах Радянської Армії у період з 23.04.1982 по 11.05.1984. Будь-які записи за період з 03.10.1980 по 22.04.1982 відсутні, як і відсутні будь-які інші документи, що підтверджують зайнятість позивача у цей період. Звідси, у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 03.10.1980 по 22.04.1982 слід відмовити.

Проте, як вже зазначалося, період проходження строкової військової служби з 23.04.1982 по 11.05.1984 підтверджується записом у трудовій книжці, отже у його зарахуванні до страхового стажу позивача відмовлено безпідставно.

Що стосується незарахування періоду з 01.07.2000 по 19.10.2002 з тих підстав, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату внесків, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 14 цього Закону встановлено перелік осіб, які є страхувальниками, зокрема, це роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1 (крім фізичних осіб, які використовують працю домашніх працівників), 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону (ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV).

В силу частин 1, 2, 5, 6, 10 статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 16 статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі:

1) приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески;

2) порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків;

3) ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків;

4) неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків;

5) порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду і Накопичувального фонду;

6) неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом;

7) несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески підлягають обов`язковій сплаті, а відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника страхового внеску та його посадових осіб.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 482/434/17 зазначено, зокрема, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів її роботи.

За правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що період роботи з 01.07.2000 по 19.10.2002 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів підприємницької діяльності слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацом 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV «Перехідні положення" Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за певних умов, а саме: з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку № 22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що 15.01.2002 ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

Листом Фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.12.2025 № 0800-0505-8/155496 підтверджується, що відповідно до наявної копії свідоцтва про сплату єдиного податку у період з 01.01.2003 по 31.12.2003 діяльність здійснювалась за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок). Копія свідоцтва додана до листа.

Отже, період з 01.01.2003 по 31.12.2003 має бути зарахований до страхового стажу позивача на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку.

Однак, що стосується періоду з 15.01.2002 з 31.12.2002, то жодних доказів, що позивач у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, суду не надано. Також, не надано доказів сплати страхових внесків за вказаний період. Отже, даний період зарахуванню до страхового стажу не підлягає.

Стосовно періодів з 01.02.2005 по 30.04.2005, з 01.03.2007 по 31.03.2007 суд зазначає, що їх можливо зарахувати до страхового стажу позивача лише за умови сплати страхових внесків. Проте, доказів сплати страхових внесків за вказані періоди суду не надано. Отже, дані періоди зарахуванню до страхового стажу не підлягають.

Стосовно періоду з 01.01.2017 по 31.12.2017 суд зазначає, що його вже зараховано до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу, пропорційно до сплачених за цей період страхових внесків, що узгоджується із відомостями довідки форми ОК-5. Отже, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що рішення від 04.12.2025 № 083850026738 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішення від 02.02.2026 № 083850026738 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області є протиправними та підлягають скасуванню.

Однак, рішення від 21.07.2025 № 083850026738 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правомірним, оскільки на час його ухвалення ще не існувало рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2025 у справі № 333/7339/25, що набрало законної сили 25.11.2025, яким встановлено факт належності позивачу трудової книжки від 25.09.1980 серії НОМЕР_3 , заповненої російською мовою на ім`я « ОСОБА_3 ». Отже, за відсутності такого рішення суду відповідач 1 ухвалив рішення від 21.07.2025 № 083850026738 правомірно.

Вирішуючи питання щодо суб`єкта владних повноважень, який має зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 12.03.1980 по 02.10.1980, з 23.04.1982 по 11.05.1984, з 01.07.2000 по 19.10.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003, суд виходить із того, що при поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяви від 27.11.2025 позивач не надавав лист Фінансово-економічного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.12.2025 № 0800-0505-8/155496 та копію свідоцтва. Отже, повний пакет документів, необхідних для зарахування до страхового стажу зазначених періодів позивач надав лише із заявою від 26.01.2026, яку розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 12.03.1980 по 02.10.1980, з 23.04.1982 по 11.05.1984, з 01.07.2000 по 19.10.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву від 26.01.2026 про призначення пенсії за віком.

Відповідно, позовні вимоги, заявлені до відповідача 1, задоволенню не підлягають.

Також, суд зазначає про передчасність позовних вимог в частині призначення і виплати пенсії, тому у їх задоволенні відмовляє.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2025 № 083850026738 про відмову у призначенні пенсії.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.02.2026 № 083850026738 про відмову у призначенні пенсії.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, 1/ пл. Центральна, 3; код ЄДРПОУ 40329345) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) періоди з 12.03.1980 по 02.10.1980, з 23.04.1982 по 11.05.1984, з 01.07.2000 по 19.10.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2003 та повторно розглянути заяву від 26.01.2026 про призначення пенсії за віком.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427).

7. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, 1/ пл. Центральна, 3; код ЄДРПОУ 40329345).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 29.06.2026.

Суддя Ю.П. Бойченко