Ухвала суду № 137768250, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 червня 2026 рокуСправа № 160/17168/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення запитів на підтвердження стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, протиправною бездіяльність щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 10.05.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком реквізитам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, а саме надати: уточнену позовну заяву, в якій сформулювати позовні вимоги із зазначенням належного способу захисту прав позивача, з урахуванням ст.5 КАС України, яка має бути оформлена відповідно ст.160 КАС України (із доказами її направлення відповідачу); документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.; заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також доказів на підтвердження поважності цих причин.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, надійшла заява представника ОСОБА_1 Акерман Н.І., у якій представник просила звільнити від сплати судового збору та поновити строк звернення до адміністративного суду. На обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, представник позивача посилався на те, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Розглядаючи подану представником позивача заяву, суд зазначає наступне.

Приписи абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Доводи представника позивача суд, вважає безпідставними, оскільки суперечить висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: "…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів."

Крім того, Касаційний суд звернув увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Судом встановлено, що позивачка із аналогічними вимогами неодноразово (13 позовів) зверталася до суду у 2019 році, та протягом 2023-2026 року, що підтверджується даними КП «ДСС», а саме № 160/4410/19, №160/6230/23, №160/6504/24, №160/28886/25, №160/30409/25, №160/32708/25, №160/562/26, №160/1841/26, 160/5893/26, 160/8274/26, 160/10259/26, 160/11855/26, 160/14894/26 через своїх представників Акерман О.М. та Акерман Н.І., Богач В.І.

Представниками неодноразово подавались заяви про відкликання позовної заяви, недоліки позовних заяв після залишення позову без руху не усувались.

Згідно частини 1 статті 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд вважає, що представник позивача у заяві про поновлення строку не зазначив, які об`єктивно непереборні, істотні перешкоди заважали йому звернутися до суду із позовними вимогами до Пенсійного фонду у встановлений шести місячний строк, враховуючи, що позов поданий у 2019 році в строк, проте, був повернутий через не виконання вимог ухвали суду представником позивача. Оскільки, позивач отримав ухвалу суду від 20.05.2019р. - 20.05.2019р. та 27.05.2019р. однак, станом на 13.06.2019р. позивач вимоги ухвали суду від 20.05.2019р. не виконав, недоліки позовної заяви не усунув у встановлений строк.

Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить підстав для його поновлення, оскільки наведенні обставини не є поважними.

Таким чином, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У заяві представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя Н.В. Турлакова