Рішення № 137767454, 17.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 червня 2026 р. Справа № 120/7094/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Альчука М.П.,

за участю секретаря судового засідання: Данильченко А.О.

представників позивача: Висіцької І.В., Мацюк В.Г.

представника відповідача: Нечипорук Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Поділля" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

Селянське (фермерське) господарство "Поділля" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправними діями відповідача щодо винесення рішення №4704/02-32-04-05-16 від 07.04.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Селянське (фермерське) господарство "Поділля".

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зауважує, що розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника за 2025 рік до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік подано після граничного терміну подання.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини справи.

Селянське (фермерське) господарство "Поділля" є суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність за основним видом діяльності "01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур".

На виконання приписів п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України позивачем через електронний кабінет платника податків подано:

- загальну податкову декларацію з податку на 2026 рік щодо всієї площі земельних ділянок від 20.02.2026 року реєстраційний № 9037496435, з додатками - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік;

- звітну податкову декларацію з податку на 2026 рік щодо всієї площі земельних ділянок від 20.02.2026 реєстраційний № 9037496303, з додатками - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік;

- звітну податкову декларацію з податку на 2026 рік щодо всієї площі земельних ділянок, реєстраційний № 9037495994 від 20.02.2026, з додатками - відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2025 рік;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік реєстраційний № 9037496606.

Вищевказана звітність була прийнята відповідачем 20.02.2026 року.

25.03.2026 року позивач звернув увагу на те, що розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік реєстраційний № 9037496606 від 20.02.2026 року направлено до ГУ ДПС у Вінницькій області Вінницька ДПІ, код ДПІ 228, у зв`язку з чим позивачем направлено розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік реєстраційний № 9075076234 від 25.03.2026 року до ГУ ДПС у Вінницькій області Хмільницька ДПІ, код ДПІ 223.

27.03.2026 року через електронний кабінет позивач отримав від ГУ ДПС у Вінницькій області Акт про результати камеральної перевірки податкової звітності щодо щорічного підтвердження/набуття статусу платника єдиного податку четвертої групи від 20.03.2026 року № 7503/02-32-04-05/20102352

У вказаному Акті камеральної перевірки від 20.03.2026 року відповідач сформулював висновок, що позивачем не поданий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку), ГУ ДПС у Вінницькій області Хмільницька ДПІ код ДПІ 223, КАТОТТГ UA05120170000013778, чим порушено вимоги пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295, пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

09.04.2026 року відповідач направив позивачу рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Селянського (фермерського) господарство "Поділля" шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку № 4704/02-32-04-05-16 від 07.04.2026 року.

У Рішенні від 07.04.2026 року ГУ ДПС у Вінницькій області, посилаючись на висновки Акту камеральної перевірки від 20.03.2026 року, вказало, що позивач для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи подано не повний пакет документів, а тому реєстрація платником єдиного податку четвертої групи анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку відповідно до абз. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України.

Позивач, вважаючи, що ГУ ДПС у Вінницькій області анулювало реєстрацію позивача як платника єдиного податку четвертої групи за відсутності законних підстав, з порушенням установленого порядку та не у спосіб, передбачений законом звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставин справи, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори (ст. 92 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За приписами пп. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група сільськогосподарські товаровиробники юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно із п.п. 299.1 та 299.2 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Згідно із пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Положеннями п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення, а в разі смерті фізичної особи - підприємця - з дати смерті такої фізичної особи; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті; 7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента); 8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції": щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення; щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

Беручи до уваги вищевикладену нормативно-правову базу, суд зазначає, що законодавцем чітко розмежовані поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Так, підставою набуття сільськогосподарським підприємством статусу платника єдиного податку є наявність частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період, що дорівнює або перевищує 75 відсотків.

В той же час, однією з підстав анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу є неподання таким платником податкової звітності, передбаченої пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України.

Норми Податкового кодексу України передбачають підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, за існування яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи, але не містять положень, відповідно до яких платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, не може бути, або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2019 року у справі № 814/1394/15 та від 08.12.2021 року у справі № 580/2725/19.

Наслідки неподання або несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені ст. 120 Податкового кодексу України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених Законом розмірах.

Судом встановлено, що для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік позивачем 20.02.2026 року засобами електронного зв`язку (через електронний кабінет) направлено до Головного управління ДПС у Вінницькій області податкову звітність.

Розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік реєстраційний № 9037496606 від 20.02.2026 року позивач помилково направив до ГУ ДПС у Вінницькій області Вінницька ДПІ, код ДПІ 228, а тому, встановивши факт надсилання до неналежного структурного підрозділу відповідача, позивачем 25.03.2026 року направлено розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік реєстраційний № 9075076234 ще і до ГУ ДПС у Вінницькій області Хмільницька ДПІ, код ДПІ 223.

Несвоєчасність подання розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2025 рік реєстраційний № 9075076234 сторонами не заперечується.

Отже, суд доходить висновку, що в рамках спірних правовідносин має місце саме несвоєчасне подання позивачем передбаченої законодавством податкової звітності для підтвердження статусу платника єдиного податку на 2026 рік в повному обсязі, а не подання такої декларації взагалі, а тому не виникли передумови для застосування до позивача наслідків, передбачених приписами ст. 299 Податкового кодексу України.

Так, податковим законодавством не передбачено пропуск встановленого пп. 298.8.1 п.298.8 ст. 298 Податкового кодексу України строку подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку у якості підстави для непідтвердження такого статусу у відповідному періоді та виключення з реєстру платників.

Відтак, вказане не може слугувати підставою для відмови в підтверджені статусу платника єдиного податку.

Відповідачем не встановлено неподання позивачем у повному обсязі необхідних для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік документів або наявність у них неточностей.

Крім того, відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність, у зв`язку з пропущенням платником податку строку на її подачу, встановленого пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 Податкового кодексу України.

В той же час, суд враховує, що обставини невідповідності позивача вимогам пп. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України можуть бути встановлені лише за наслідками виїзної документальної перевірки.

Суд зазначає, що відповідно до п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у разі виявлення контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності останнього вимогам пп. 4 п.291.4 та п.291.5-1 ст.291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу.

Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

З аналізу викладених вище норм слід дійти висновку про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Водночас, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної виїзної документальної перевірки такого платника податку та встановлених в ході останньої порушень, які свідчать про неможливість перебування платника податків на спрощеній системі оподаткування за критеріями, визначеними у пп. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що документи, необхідні для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи згідно із пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України позивачем були подані до контролюючого органу, хоча і з запізненням, та прийняті контролюючим органом.

Наведений у ПКУ перелік підстав для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку є вичерпним. Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку може відбуватися виключно за рішенням контролюючого органу. Отже, позбавлення платника податків статусу платника єдиного податку може відбуватися тільки шляхом прийняття податковим органом рішення про таке анулювання. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платнику податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник додатків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 04.05.2023 року у справі №320/1040/19.

Так, повторне подання звітності відбулося з порушенням встановленого строку, однак, з урахуванням вищезазначених обставин, несвоєчасне подання податкової звітності не є підставою анулювання реєстрації платником єдиного податку. Повноваження податкового органу не визнавати податкову звітність податковою декларацією передбачені п. 48.7 ст. 48 ПК України, а саме: податкова звітність не визнається податковою декларацією у разі порушення будь-якої норми ст. 48 Податкового кодексу України. Зокрема, це відсутність обов`язкових реквізитів: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків тощо. У даному випадку контролюючим органом не було встановлено невідповідності поданої податкової звітності вимогам ст. 48 ПК України.

Крім того, відповідач не наділений повноваженнями не визнавати звітність, у зв`язку з пропущенням платником податку строку на подачу декларації, встановленого пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України (пропущення встановлених цією нормою строків).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при виключенні позивача з реєстру платників єдиного податку 4 групи діяв на підставі та у порядку, не передбаченому Податковим кодексом України, а всупереч вимогам діючого законодавства, відтак такі дії є протиправними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Селянського (фермерського) господарства "Поділля" підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства "Поділля" (с. Вівсяники, Хмільницький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ 20102352) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 4704/02-32-04-05-16 від 07.04.2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Селянського (фермерського) господарства "Поділля" шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області внести до Реєстру платників єдиного податку (поновити) відомості про Селянське (фермерського) господарства "Поділля" як платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік з дати його виключення.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства "Поділля" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович