Рішення № 137766511, 23.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 755/8165/25

Провадження № 2/761/2896/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Кочур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зняття арешту з майна, у якому просить зняти арешт з належного їй транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «POLO 1.4», легковий хетчбек, 2007 року випуску, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який був накладений відповідно до постанови № 3992 від 11.03.2010 слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі у справі №50-5083. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «POLO 1.4», легковий хетчбек, 2007 року випуску, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який вона отримала у спадщину після смерті батька. При цьому право власності на вказаний транспортний засіб підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. У вересні 2024 року позивачу стало відомо, що постановою № 3992 від 11.03.2010 р. слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі у справі № 50-5083 на вказаний транспортний засіб накладено арешт. Посилаючись на те, що зняти арешт у позасудовому порядку неможливо, оскільки встановити компетентний орган або відповідальну посадову особу не вдалося, позивач вважає, що наявність арешту порушує її право власності та перешкоджає у реалізації належних їй прав та інтересів, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою від 23.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.09.2025 підготовче провадження у цивільній справі закрито.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, однак на адресу суду надійшла письмова заява представника позивачки, зі змісту якої вбачається, що остання позовні вимоги підтримала, просить суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомив та відзиву не подав.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, при цьому відповідач, що належним чином повідомлявся про розгляд справи, в судове засідання свого представника не направив, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «POLO 1.4», легковий хетчбек, 2007 року випуску, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за № 1651.

Позивач зазначає, що у вересні 2024 року їй стало відомо, що постановою № 3992 від 11.03.2010 р. слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі у справі № 50-5083 на вказаний транспортний засіб накладено арешт.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для накладення арешту на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», модель «POLO 1.4», легковий хетчбек, 2007 року випуску, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , є постанова № 3992 від 11.03.2010 р. слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі у справі № 50-5083.

З матеріалів справи вбачається, що з метою зняття вказаного арешту позивач вживала заходів щодо врегулювання питання у позасудовому порядку, звертаючись до відповідних державних органів. Так, відповідно до відповіді Офісу Генерального прокурора від 05.12.2024 №25/3-1994ВИХ-24, встановити необхідні відомості не виявилося можливим, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до органів Міністерства внутрішніх справ України. Згідно з відповіддю Головного слідчого управління Національної поліції України від 28.12.2024 №179241-2024 (693378), запитувана інформація не узагальнюється та відповідні обліки не ведуться.

Крім того, Державна податкова служба України у відповіді від 31.01.2025 №3043/6/99-00-05-01-03-06 повідомила, що порушене питання не належить до її компетенції, а Бюро економічної безпеки України у відповіді від 12.02.2025 №11/6/4.7.1/4196-25 зазначило, що не є правонаступником ДФС України та що справа №50-5083 до архіву не передавалася.

Отже, судом встановлено, що арешт на транспортний засіб позивача накладено на підставі постанови № 3992 від 11.03.2010 р. слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі у справі № 50-5083, при цьому матеріали справи не містять доказів існування правових підстав для подальшого перебування вказаного майна під арештом. Разом з тим, встановлено, що вирішення питання про зняття арешту у позасудовому порядку є неможливим, у зв`язку з чим наявність такого арешту порушує право власності позивача.

У свою чергу, статтею 41 Конституції України? та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 р. відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»?, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майні за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості у повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Водночас, як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту своїх цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, висловлених у справі №6-26цс13 від 15.03.2013, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що арешт належного позивачу майна за відсутності правових підстав для його подальшого існування порушує її права як власника та перешкоджає вільному і повноцінному здійсненню нею права володіння, користування та розпорядження майном, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне зняти арешт з транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «POLO 1.4», легковий хетчбек, 2007 року випуску, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який накладено відповідно до постанови № 3992 від 11.03.2010 слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі у справі №50-5083.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 986,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 7652-2181-6486-8888 від 01.05.2025.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у розмірі 986,40 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування арешту майна - задовольнити.

Зняти арешт з транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», модель «POLO 1.4», легковий хетчбек, 2007 року випуску, шасі (кузова, рама) № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , накладений відповідно до постанови № 3992 від 11.03.2010 р. слідчого СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі у справі № 50-5083.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 986 (дев`ятсот вісімдесят шість) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: