Рішення № 137765786, 29.06.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

29.06.2026

Справа № 482/421/26

Номер провадження 2/482/811/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса, Миколаївської області, справу за позовною заявою Органу опіки та піклування, в особі Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Орган опіки та піклування Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, в інтересах дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_2 є біологічною матір`ю ОСОБА_3 . Відповідачка є одинокою матір`ю, відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Зазначає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. ОСОБА_3 перебуває на обліку служби у справах дітей Новоодеської міської ради, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах.

ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, не створила належних умов для життя та розвитку дитини.

Так як оточення, в якому знаходилася дитина, загрожувало її життю та здоров`ю, 15.01.2026 року ОСОБА_3 була вилучена із сім`ї, та з метою обстеження, була влаштована до КНП ММР «Міська дитяча лікарня № 2».

Підставою цьому передувало те, що 15.01.2026 року, після повідомлення патрульної поліції про загрозу життю дитини, спеціалістами служби у справах дітей було виявлено дитину ОСОБА_3 , яка проживала разом із матір`ю, вітчимом та іншою сторонньою особою (власником квартири) в однокімнатній квартирі. Власник квартири має інсульт, інвалідність, не розмовляє та справляє свої біологічні потреби під себе, внаслідок чого у помешканні стояв сморід. Матір ОСОБА_2 знаходилася в стані алкогольного сп`яніння, під оком синець. В квартирі стояв стійкий запах алкоголю, цигаркового диму та бруду, навколо порожні пляшки від горілки. Дитина спала на матраці на підлозі.

Під час індивідуальної консультації дитини з психологом, стало відомо що неповнолітня ОСОБА_3 неодноразово ставала свідком статевого життя матері з співмешканцем, через що отримала психологічну травму, пов`язану з викривленим уявленням про статеве життя; неодноразово неповнолітня ставала жертвою фізичного насилля в момент, коли співмешканець чинив побиття матері, а дівчинка захищала матір, закриваючи її собою від ударів.

23.01.2026 року ОСОБА_3 було вміщено в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_4 .

Посилаючись на викладене та те, що внаслідок безвідповідальних та протиправних дій відповідачки її дитина позбавлена материнської уваги, права на належне і повноцінне батьківське виховання, спілкування, життя і розвиток в сім`ї, що порушує права та інтереси дитини, позивач просив суд про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 .

В судовому засідання представниця позивача заявлені в позові вимоги підтримала та просила про їх задоволення.

Відповідачка, будучи належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 та ч. 11 ст. 128 ЦПК України, повідомленою про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавала, правом надання відзиву не скористалася.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1013).

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України № 00014696197 від 11.11.2014 року, щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що також підтверджується витребуваною судом копією актового запису про народження № 1013 від 06.04.2011 року.

Відповідно до копії актового запису про шлюб № 308 від 10.09.2011 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєструвала шлюб, у зв`язку із чим змінила соє прізвище на « ОСОБА_7 ».

З акту проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 , складеного 15.01.2026 року комісією у складі працівників служби у справах дітей, працівника поліції та парамедика, встановлено наступне:

фактичний догляд за дитиною здійснює ОСОБА_2 ;

за повідомленням начальника відділу зв`язків з громадськістю УПП в Миколаївській області «вітчим б`є матір та дитину, вона для них готує, прибирає і не має бажання з ними жити, пояснити мати дитини нічого не змогла, перебувала в алкогольному стані»;

ознаки поведінкових та емоційних розладів: замкненість, заляканість при спілкуванні з матір`ю та вітчимом;

розповідь дитини: «проживає з матір`ю та вітчимом в 1 кімнатній квартирі; дівчинка спить на підлозі, дорослі на брудних ліжках»;

коментар спеціаліста: «квартира брудна, дорослі в квартирі палять, сперте повітря, брудні речі, продукти харчування обмежені»;

розповідь дитини: «вітчим у нетверезому стані б`є матір і може вдарити її»;

коментар спеціаліста: «слова дитини підтверджую; складено на вітчима протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП»;

коментарі батьків: «мати пояснити нічого не могла, перебувала у нетверезому стані».

Рішенням виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївської області від 18.02.2026 року № 50, ОСОБА_3 влаштовано в сім`ю патронатного вихователя на базі родини ОСОБА_8 .

Відповідно до протоколів індивідуальних психологічних консультацій ОСОБА_3 від 23.01.2026 року та 27.01.2026 року, ОСОБА_9 має достатній рівень контакту, здатна до діалогу та усвідомлення власних переживань. Емоційний стан характеризується пригніченістю, втомою та переживанням невизначеністю щодо майбутнього. Дитина потребує психологічного супроводу, підтримки.

Відповідно до інформації фахівця з соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг Новоодеської міської ради», щодо сім`ї ОСОБА_2 , на території Димівського старостинського округу, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована сім`я ОСОБА_2 , але фактично проживала по АДРЕСА_2 . ОСОБА_10 прибула до с. Димівське на початку лютого 2026 року, але у квітні вибула до м. Миколаєва. ОСОБА_2 зловживала алкогольними напоями, вела аморальний спосіб життя.

Рішенням виконавчого комітету Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області від 15.04.2026 року № 100, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до висновку служби у справах дітей Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з інтересів дітей, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка, неповнолітня ОСОБА_3 , в присутності спеціаліста - педагога ОСОБА_11 , пояснила суду що вона дійсно проживала разом із матір`ю, вітчимом та іншою сторонньою особою (власником квартири) в однокімнатній квартирі. Підтвердила вживання матір`ю та вітчимом алкогольних напоїв, суперечки та бійки між ними, свідком яких вона була. Підтвердила, що востаннє вона бачила матір ще в січні місяці 2026 року, та після того як її забрали від неї, матір жодного разу до неї не приїжджала. Вважає, що матір не дуже добре виконувала свої обов`язки щодо неї, не хоче повертатися до матері щоб проживати разом, та вважає, що її матір слід позбавити батьківських прав щодо неї.

Статтею 19, п. 4 ч. 1 ст. 164, ст. 166 Сімейного кодексу України, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини 11.07.2017 у справі «М.С. проти України» виніс рішення де визначив поняття «інтереси дитини», їх місце у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати 2 аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» наголосив, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Умисне невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей та ухилення від їх виконання знайшло своє підтвердження із досліджених судом доказів.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

При вирішенні справи, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька або матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях.

Позивачем надано беззаперечні докази винної поведінки відповідачки по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання неповнолітньої доньки.

Враховуючи вищевикладене, виражаючи турботу про долю дитини, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що доводи позову щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідачки є обґрунтованими, а будь - які інші заходи впливу на матір, з урахуванням її свідомої позиції щодо небажання приймати участь у вихованні та житті дитини, не можуть досягнути мети такого впливу - зміни ставлення матері до дитини, та, відповідно, виконання своїх батьківських обов`язків у її відношенні, у зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду даної справи дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок позбавлення її матері батьківських прав щодо неї, залишається без батьківського піклування, суд вважає за доцільне, задля захисту її особистих і майнових прав та інтересів, вирішити питання щодо стягнення аліментів на її утримання.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182, ст.ст. 183, 191 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає щомісячному стягненню, зважаючи на батьківський обов`язок відповідачки по утриманню неповнолітньої дитини, враховуючи розмір прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, працездатність відповідачки за віком та станом здоров`я, а також обов`язок матері щодо утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття, можливість відповідачки надавати таку допомогу, а також обставини справи та виходячи із принципів розумності і справедливості, суд вважає за можливе призначити аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з моменту подання позову і до досягнення нею повноліття.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення позивачем до суду позову, а саме із 23.02.2026 року та, згідно з вимогами ст. 367 СК України, необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

За таких обставин, керуючись ст. 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Органу опіки та піклування, в особі Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовільнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий, батьківських прав щодо її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий) на користь Новоодеської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, як органу опіки та піклування (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, м. Нова Одеса, вул. Центральна, 208, ЄДРПОУ 35433613) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 23.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий) на користь Держави (отримувач коштів Миколаїв.ГУК/тг м. Нова Одеса/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992030, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA508999980313101206000014468, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101) 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий суддя В.М. Кічула