Рішення № 137764654, 29.06.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1710/25 провадження № 2/632/120/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокум. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Кочнєва О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін у справі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025 року позивач, який 23.06.2025 року змінив свою назву, в особі свого представника за довіреністю адвоката Рудзея Юрія Володимировича засобами електронного суду звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224973 від 25.04.2021 року, укладеним між відповідачкою та позивачем на суму 5000,00 грн., вимоги за яким склали 24595,00 грн., з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредитом та 19595,00 грн. - заборгованість за несплаченими процентами до 20.09.2021 року.

Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 2423,00 грн. та 5000,00 грн. витрат на правову допомогу у порядку ст.137 ЦПК України, які складаються із 1000,00 грн. - витрат на правовий аналіз обставин спірних правовідносин, 3000,00 грн. - складання позовної заяви та 1000,00 грн. - формування додатків до позовної заяви.

В обгрунтування позову було зазначено, що відповідачка, отримавши кошти у позивача, належним чином свої зобов`язання не виконувала, що є підставою для стягнення з неї отриманих кредитних коштів, що відповідає вимогам укладеного кредитного договору та є відповідним способом захисту прав кредитора.

Ухвалою судді від 22.09.2025 року провадження у справі було відкрито у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, наданий сторонам час для подання усіх заяв по суті позову (а.с.38).

Після відкриття провадження встановлено, що відповідачка зареєстрована в електронному суді.

06.10.2025 року на адресу суду засобами електронного суду з боку відповідачки надійшов відзив, в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на відсутність належних доказів укладання кредитного договору саме нею, оскільки зазначений в кредитному договорі одноразовий ідентифікатор не прив`язаний к конкретному номеру мобільного телефону, розрахунок процентів здійснений поза межами строку дії договору, відсутні належні докази перерахування коштів з боку позивача відповідачці та, нарешті, відповідачка не отримала та не була ознайомлена з правилами надання грошових коштів у позивача як обов`язкового елемента кредитного договору (а.с.44-50).

На вказаний відзив 06.10.2025 року представник позивача засобами електронного суду подав відзив, в якому підтримав заявлені позовні вимоги, вказавши, що відповідачка не заперечує укладання кредитного договору, тим самим підтверджуючи факт отримання коштів від позивача, суду надані належні та достатні докази як укладання договору, так і отримання відповідачкою коштів у позивача та обов`язок доказування не отримання коштів в даній справі законодавство покладає саме на відповідача, як суб`єкта, який заперечує отримання коштів від кредитора (а.с.53-58).

Інші заяви та клопотання від сторін у справі не надходили та інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися.

Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами. Можливість ухвалення заочного рішення в такому випадку не передбачена.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

25.04.2021 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224973, відповідно до умов якого встановлено, що відповідачка отримала у позивача кредит на суму 5000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 1,1% від суми кредиту в межах строку з Траншем 1 та 3% в разі порушення строків повернення кредиту за траншем 1 (а.с.5-10). Суд вважає, що підписаний відповідачкою одноразовими ідентифікаторами 013wzv8v сам кредитний договір та графік платежів по ньому в достатній для встановлення укладання договору спосіб підтверджують факт його укладання та погодження відповідачки з запропонованими позивачем умовами без прив`язки до мобільного номеру телефону відповідачки, оскільки надають суду можливість встановити факт погодження в електронній форі відповідачки на умови вказаного договору.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Позивач належним доказом підтвердив факт перерахування відповідачці 5000,00 грн. з листом свого оператора надання платіжних послуг ТОВ «Фінансової компанії «Єлаєнс» від 01.08.202 року за вих. 224973, де чітко зазначено дату перерахування коштів, картку отримувача коштів, яким є відповідачка, та суму перерахованих коштів (а.с.17).

Посилання відповідачки в цій частині суд відкидає, оскільки вказаний доказ є достатнім для підтвердження факту перерахування коштів, не потребує додаткового витребування ані судом, ані надання відповідних доказів позивачем і саме відповідачка повинна спростувати факт не отримання коштів шляхом вказівки, що відповідна банківська картка не належала їй, або в цей день не було перерахування коштів від позивача, що вона не зробила, що тягар доказування в цій частині процесуальний закон перекладає саме на неї.

Щодо строку дії договору, який відповідачка вважала, що закінчився 24.05.2021 року, то в цій частині її доводи спростовуються нормами п.1.10 договору, де чітко зазначено, що його строк становить три роки, а норми п.1.5.3 договору лише встановлюють строк повернення позики за першим Траншем, який повинен був відбутися саме 24.05.2021 року. Тому застосування норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо нарахування процентів поза межами дії договору, про що зазначала відповідачка, не відповідає умовам укладеного договору.

В даному випадку дії сторін з кредитним договором визначалися самим договором, а тому посилання відповідачки на не отримання нею та не долучення до позовної заяви Правил надання грошових коштів у позику позивача не мають доказового значення у справі, оскільки при вирішенні справи по суті, вони судом не застосовуються.

Таким чином, суду надані усі належні та допустимі докази як підписання відповідачкою кредитного договору, так і отримання нею коштів із нарахованими процентами позивачем в межах строку дії договору. Відповідачка належними доказами спростувати докази, надані стороною позивача не змогла.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Таким чином, у судовому засіданні підтвердилися вимоги позивача у повному обсязі, а тому відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути судові витрати позивача на сплату судового збору у повному обсязі. Враховуючи переплату судового збору з власних мотивів на 0,60 грн. з відповідачки на користь позивача слід стягнути лише визначений розмір судового збору у сумі 2422,40 грн., а у стягненні іншої сплаченої суми судового збору позивачу слід відмовити, оскільки він був переплачений позивачем самостійно без відповідних правових підстав.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд не погоджується із їх розміром, заявленим до стягнення позивачем, оскільки вважає такі витрати не справедливими та не розумними.

09.07.2025 року укладено договір про надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем (далі - Договір)(а.с.20).

Відповідно до п.1.7 Договору вартість гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно із актом №100 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 року визначено, що послуги надані саме за складання позовної заяви щодо відповідачки саме за вищевказаним кредитним договором, укладеним між відповідачкою та первинним кредитором (а.с.21). Їх розмір складається із 1000,00 грн. - витрат на правовий аналіз обставин спірних правовідносин, 3000,00 грн. - складання позовної заяви та 1000,00 грн. - формування додатків до позовної заяви.

Оплата вказаних послуг здійснюється на протязі 3 робочих днів з дня набрання рішенням суду у справі законної сили (п.3 акту №100). Жодних обмежень у заявленні стягнення відповідних витрат на майбутнє діюче процесуальне законодавство не містить.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката, адвокатського бюро та адвокатського об`єднання за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом або іншою формою здійснення адвокатської діяльності час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вказані критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За своєю правовою природою рішення Європейського суду з прав людини як джерела права є вищими за відповідні постанови Верховного Суду, зокрема, Великої Палати Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не поніс вказані витрати, однак вони особою, яка надала правничу допомогу, надані та пов`язані із вирішенням спору, що вказує на те, що вони підлягають стягненню з відповідачки.

В той же час такі витрати в даній справі з точку зору стороннього спостерігача не можуть бути співмірними щодо проведеної роботи, оскільки правовий аналіз обставин спірних правовідносин та формування додатків до позовної заяви охоплюється складанням позовної заяви, оскільки є складовими одного процесу.

Тому розумним і достатнім розміром витрат на правову допомогу в даній справі є 3000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих у справі адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем адвокатських послуг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 76-82, 137, 141, 259, 263-265, 274, 275, 279, 351-352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 626, 628, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224973 від 25.04.2021 року, укладеним між відповідачкою та позивачем, який припинив свою дію 25.04.2024 року у розмірі 24595,00 грн. (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яноста п`ять грн. 00 коп.), з яких 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредитом та 19595,00 грн. - заборгованість за несплаченими процентами, розрахованими з період до 20.09.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

В іншій частині у стягненні судових витрат у вигляді сплаченого судового збору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).

В іншій частині у стягненні судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Копію рішення направити позивачеві, його представникові та відповідачці засобами електронного суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 29 червня 2026 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ - 41229318, адреса: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1, тел. 044-364-06-46, електронна пошта: glxcourt@uk.net.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Первомайським РВ ГУМВС України в Харківській області 25.09.2008 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя - Олег КОЧНЄВ