Рішення № 137764212, 17.06.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17 червня 2026 року Справа № 926/987/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смеречина"

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 254100,00 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Марущак Л.В.

Представники:

від позивача Хлапоніна О.Р.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смеречина" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 254100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Договору підряду №342 від 05 серпня 2025 року, укладеного за результатами проведення процедури публічної закупівлі між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смеречина", позивачем було надано забезпечення виконання Договору у розмірі 3 процентів від вартості Договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача у сумі 254100,00 грн з ПДВ. Після належного виконання Договору позивачем, правова підстава для утримання коштів відпала, а тому грошові кошти у сумі 254100,00 грн є такими, що набуті без достатньої правової підстави, які відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2026 року справу №926/987/26 передано на розгляд судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06 квітня 2026 року.

27 березня 2026 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №1383), в якому вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо змісту позовних вимог відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Смеречина" виконало обсяги робіт по Договору №342 на загальну суму 7709177,60 грн. Різниця між договірною ціною та оплаченими роботами становить 760822,40 грн. Відповідно до пункту 1.2. розділу І Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженою наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року №281, твердий кошторис (тверда договірна ціна) кошторис, що може коригуватися лише в окремих випадках за згодою сторін у порядку, визначеному договором. Пунктом 6.2. розділу VI Настанови передбачено, що за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні. Відповідач повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Смеречина" не надало Департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради відкориговану договірну ціну та іншу документацію, яка б підтверджувала економію та з якої було б можливо зробити висновки про причини такої економії. Посилання позивача на уточнення фактичних обсягів виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної документації, що призвело до зменшення фактичної вартості робіт, та що зафіксовано протоколом робочої наради від 08 жовтня 2025 року, є безпідставним, оскільки у зазначеному протоколі були зафіксовані лише пропозиції щодо зміни видів робіт по Договору. За наслідками робочої наради Товариство з обмеженою відповідальністю "Смеречини" разом з проектантом та представником технічного нагляду повинні були скласти дефектний акт на зазначені види робіт. Водночас, Департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради зазначений дефектний акт для затвердження не передавався. Окрім цього, у матеріалах справи відсутні докази здачі підрядником об`єкту в експлуатацію замовника, як того вимагає пункти 5.5. та 6.4.1. Договору. Таким чином, у відповідача не має документів, які б підтверджували повне виконання Договору підрядником. Відповідач також зауважує, що позивач у даній справі не посилався на підставі якого підпункту пункту 6.4.15 Договору наявні підстави для повернення забезпечення.

Враховуючи зазначене, оскільки договірна ціна у новій редакції під фактичне виконання робіт не викладена, підрядною організацією не надані підтверджуючі документи виконання договору та відображення 760822,40 грн саме як економії коштів, у департаменту відсутні законні підстави для повернення забезпечення виконання договору у сумі 254100,00 грн.

Щодо обраного способу захисту прав відповідач у поданому відзиві обґрунтовує безпідставність посилання позивача на те, що грошові кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки такі кошти набуті в межах виконання договірних зобов`язань і правова підстава набуття таких коштів не відпала, оскільки позивачем не виконано (неналежно виконано) основне зобов`язання за Договором, а повернення забезпечення виконання Договору передбачені в межах договірних правовідносин, які є чинними до повного здійснення розрахунків.

01 квітня 2026 року представник позивача через підсистему Електронний суд направила до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №1461), в якій контр аргументує щодо факту належного виконання робіт, який підтверджується актами КБ-2в, підписаними сторонами без зауважень, довідками КБ-3, відсутністю будь-яких претензій або застосованих штрафних санкцій з боку відповідача; щодо вибірковості застосування відповідачем положень Настанови з визначення вартості будівництва, відповідно до якої взаєморозрахунки здійснюються на підставі фактично виконаних обсягів робіт; щодо відсутності дефектного акту, який не передбачений Договором як обов`язкова умова підтвердження виконання робіт; щодо введення об`єкта в експлуатацію; щодо підстав повернення забезпечення виконання Договору і застосування статті 1212 Цивільного кодексу України. За таких обставин представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

03 квітня 2026 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №1317) у зв`язку із участю у іншому судовому засіданні. У судовому засіданні 06 квітня 2026 року представник відповідача відкликав подане клопотання.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 квітня 2026 року.

У судовому засіданні 27 квітня 2026 року оголошено перерву до 13 травня 2026 року.

Однак судове засідання 13 травня 2026 року не відбулося, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги по всій території Чернівецької області (з 11 години 57 хвилин по 17 годину 58 хвилин).

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року призначено розгляд справи по суті на 01 червня 2026 року.

01 червня 2026 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2243) у зв`язку із участю у іншому судовому засіданні. До клопотання представник долучив докази виклику у кримінальне провадження по справі №725/9752/25.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 08 червня 2026 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 08 червня 2026 року просив суд відмовити в позові повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 08 червня 2026 року просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 08 червня 2026 року суд, закінчивши з`ясування обставин справи та дослідження їх доказами, заслухавши заключне слово представників сторін, перейшов до стадії ухвалення та проголошення рішення, яке відклав на 17 червня 2026 року.

У судовому засіданні 17 червня 2026 року судом проголошено скорочене рішення.

Представник відповідача явку належного представника у судове засідання 17 червня 2026 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05 серпня 2025 року за результатами проведення процедури публічної закупівлі між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смеречина" (далі Підрядник, Позивач) та Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (далі Замовник, Відповідач) укладено Договір підряду № 342 на виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт вул. Товмоченської від вул. Гусятинської до буд. 12а по вул. Д. Січинського в м. Чернівці (відновлення елементів благоустрою)" (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору підрядник зобов`язався відповідно до проектно-кошторисної документації, умов Договору та в межах договірної ціни виконати роботи з капітального ремонту зазначеного об`єкта, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.3 Договору підрядник гарантує, що має досвід, технічні можливості для виконання всього обсягу робіт, вказаних у цьому договорі, і має всі необхідні та чинні (на момент укладення цього Договору) документи (ліцензії, дозволи тощо), які підтверджують право та надають можливість підряднику згідно з вимогами чинного законодавства України виконувати роботи, вказані у цьому Договорі.

Матеріали справи не місять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що замовником було заявлено претензії щодо відсутності ліцензій, дозволів чи інших документів, що свідчить про належне виконання Підрядником цієї гарантії.

Відповідно до пункту 3.1 Договору договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції переможця закупівлі є твердою і становить 8470000,00 грн з ПДВ та є невід`ємною частиною Договору (Додаток №1).

Відповідно до пункту 4.4 Договору Акти приймання виконаних робіт з підтверджуючими документами щодо вартості , використаних матеріальних ресурсів та механізмів, з належно оформленою виконавчою документацією (загальний журнал робіт, акти на закриття прихованих робіт, сертифікати на матеріали, виконавчі схеми, креслення, документи щодо випробувань та лабораторного контролю матеріалів, документи щодо випробування устаткування, інженерних схем, мереж та обладнання, інші документи згідно з нормативною документацією на виконання конкретного виду будівельних робіт) готує Підрядник і нарочно та безпосередньо на будівельному майданчику передає їх для підписання уповноваженому представнику Замовника, що здійснює технічний нагляд, не пізніше 20 числа звітного місяця. Уповноважені представники Замовника негайно розпочинають прийняття робіт та зобов`язані у термін не більше 20 робочих днів з дня одержання актів перевірити виконану роботу та правильність застосування розцінок і підписати акти в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Пунктом 6.4.1 Договору передбачено, що підрядник зобов`язаний виконати у встановлені строки в межах договірної ціни, складеної згідно з кошторисними нормами України «Настанова з визначення вартості будівництва», затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року №281, згідно з проектно-кошторисною документацією на свій ризик власними і залученими силами та відповідними засобами всі передбачені замовленням роботи, здати в обумовлені строки об`єкт в експлуатацію замовнику, усувати протягом гарантійного терміну експлуатації об`єкту будівництва недоліки.

У відповідності до пункту 6.4.15 Договору підрядник зобов`язаний не пізніше дати укладення договору про закупівлю надати забезпечення виконання договору, діюче протягом терміну дії Договору. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю становить 3 відсотки від вартості договору. Вид забезпечення виконання договору: грошова сума, яка перераховується на розрахунковий рахунок замовника.

На виконання пунктів 6.4.15 Договору позивачем надано забезпечення виконання договору у розмірі 3 процентів від вартості договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача у сумі 254100,00 грн з ПДВ, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №1533, №1534, №1535 від 23 липня 2025 року з призначенням платежу "забезпечення виконання договору на капітальний ремонт вул. Товмоченської від вул. Гусятинської до буд.12а по вул Д.Січинського в м. Чернівці (відновлення елементів благоустрою).

Пунктом 6.4.15 Договору передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів після отримання письмового звернення підрядника у таких випадках: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі договору про закупівлю (з урахуванням пункту 5.5. Договору); 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених пунктом 21 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (зі змінами).

У разі невиконання та/або неналежного виконання підрядником своїх зобов`язань по цьому Договору забезпечення не повертається у повному обсязі. Забезпечення виконання Договору може бути повернуте підряднику за вирахуванням несплачених у добровільному порядку штрафних санкцій (на підставі пункту 8.9. Договору) у разі, якщо неналежне виконання зобов`язань по Договору не призвело до неможливості завершення виконання робіт по Договору (здачі об`єкта в експлуатацію) в обумовлені в Договорі строки.

Відповідно до пункту 5.1. Договору строк виконання робіт підрядником - не пізніше 20 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту 5.5 Договору датою закінчення робіт підрядником вважається дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту у порядку, визначеному чинним законодавством. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31 грудня 2025 року , а в частині розрахунків до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов`язань. Датою укладення договору є дата підписання його сторонами (пункт 11.1 Договору).

Невід`ємною частиною цього Договору є: додаток №1 договірна ціна з локальним кошторисом (кошторисами) та підсумковою відомістю ресурсів, що відображає найменування матеріального ресурсу (з характеристиками), одиницю його виміру, кількість, відпускну ціну, вартість транспортування та заготівельно-складські витрати, а також країну походження товару щодо кожної номенклатурної позиції; додаток №2 календарний план-графік виконаних робіт (пункт 14.1 Договору).

Згідно з Додатком №1 договірна ціна на капітальний ремонт вул. Товмоченської від вул. Гусятинської до буд.12а по вул. Д. Січинського в м. Чернівці, що здійснюється в 2025 році становить 8470000,00 грн.

Додатковими угодами до Договору №342 від 05 серпня 2025 року пункт 3.2 Договору було викладено в наступній редакції, а саме: "ліміт асигнувань на 2025 рік становить 1549319,58 грн (за угодою №1 від 22 вересня 2025 року), 4048406,44 грн (за угодою №2 від 01 жовтня 2025 року), 5783487,83 грн (за угодою №3 від 04 грудня 2025 року), 7709177,60 грн (за угодою №4 від 16 грудня 2025 року), 7709177,60 грн (за угодою №5 від 18 грудня 2025 року). Крім того, Додатковою угодою №4 від 16 грудня 2025 року, Додатковою угодою №5 від 18 грудня було внесено зміни до розділу 15 "Юридичні адреси та реквізити сторін" Договору в частині реквізитів підрядника.

Договір №342 від 05 серпня 2025 року, Додаток №1, Додаток №2 до Договору, Додаткові угоди №1 від 22 вересня 2025 року, №2 від 01 жовтня 2025 року, №3 від 04 грудня 2025 року, №4 від 16 грудня 2025 року, №5 від 18 грудня 2025 року підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками.

Відповідно до протоколу робочої наради по об`єкту будівництва: "Капітальний ремонт вул. Товмоченської від вул. Гусятинської до буд.12а по вул. Д.Січинського в м. Чернівці" від 08 жовтня 2025 року було вирішено підрядній організації Товариства з обмеженою відповідальністю "Смеречина" разом з проектантом та представником технічного нагляду скласти дефектний акт на зазначені види робіт.

Судом встановлено, що відповідно до Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень, грудень 2025 року (форма №КБ-3) вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 7709177,60 грн. Вказані довідки підписані представниками сторін та скріплені печатками

В матеріалах справи містяться акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2): №1 за вересень 2025 року, №2 за жовтень 2025 року, №3 за грудень 2025 року, №5 за грудень 2025 року, №6 за грудень 2025 року, які підписані замовником, інженером, генпідрядником та скріплені їх печатками із погодженням обсягу робіт. Зазначені акти не містять зауважень сторін.

20 січня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Смеречина" було направлено Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради лист №45, в якому повідомлялося про належне та повне виконання підрядником своїх договірних зобов`язань з проханням повернути забезпечення Договору у встановлений строк - не пізніше п`яти банківських днів з дати отримання цього письмового звернення шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника.

06 лютого 2026 року Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смеречина" лист №23/01-12/741 із повідомленням про неможливість повернення забезпечення виконання Договору підряду №342 від 05 серпня 2025 року у зв`язку із виконанням підрядником ремонтних робіт на суму 7709177,60 грн та не узгодженою зміною ціни договору, в результаті чого договір вважається не виконаним у повному обсязі.

Унаслідок укладення Договору підряду №342 від 05 серпня 2025 року сторонами згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов`язки.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (статті 547-548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.1 Договору прийняття та оплата виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про їх вартість (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками замовника та підрядника, в межах ліміту асигнувань на поточний рік (у разі його встановлення).

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

В матеріалах справи наявні складені та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущенних у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з положеннями статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність претензій або застосування будь-яких санкцій відповідачем щодо позивача.

Підстави для розірвання Договору відсутні, тоді як строк його дії закінчився 31 грудня 2025 року.

Також матеріали справи не містять будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт зацікавленості відповідача у виконанні ще додаткових робіт позивачем на залишок суми обумовленої спірним договором.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю.

Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 910/6433/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 910/4460/19, від 14 січня 2019 року у справі № 910/3777/18, від 25 вересня 2024 року у справі № 910/12114/23, від 25 березня 2025 року у cправі № 910/11352/24.

Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності, з огляду на встановлені обставини виконання позивачем зобов`язання за договором та відсутністю у матеріалах справи претензій відповідача щодо невиконання у повній мірі позивачем зобов`язань за договором та ініціювання розгляду такого спору у судовому провадженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині вартості виконаних робіт.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Приписами наведеної статті встановлено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Згідно з усталеної практики Верховного Суду, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Так, оскільки позивач здійснив виконання зобов`язання за договором, наявними є підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 6.4.15 Договору у вигляді повернення відповідачем суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано заявлено позов, а відповідачем не спростовано належними, допустимим та достатніми доказами заявлені до стягнення 254100,00 грн, а тому вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів учасників справи, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58000, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 176, код 44327100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смеречина» (58003, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Буковинська, буд. 33А, код 41865404) безпідставно збережені кошти у розмірі 254100,00 грн.

3. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58000, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, буд. 176, код 44327100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смеречина» (58003, Україна, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Буковинська, буд. 33А, код 41865404) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3049,20 грн.

У судовому засіданні 17 червня 2026 року було проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Повне судове рішення складено та підписано 29 червня 2026 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК