Рішення № 137764190, 24.06.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

24 червня 2026 року Справа № 926/1246/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Світлана Гушилик, за участю секретаря судового засідання Григорічук Б., розглянувши справу №926/1246/26

За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області (58002, м.Чернівці, вул.Сімовича, 15) в інтересах держави в особі:

1) Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59024, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Чудей, вул.Карпатська, 2)

2) Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, 23-А)

До відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А)

Про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 813692,33 грн

За участі представників:

Від прокурора: Козлова Ю.Г.

Від позивача 1: не з`явився

Від позивача 2: Книговський В.О. представник (згідно витягу з ЄДР)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 813692,33 грн, внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу у кварталі 4 виділу 14 та 15 Іжівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

В обгрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що протоколом огляду місця події від 05.11.2024 року складеного слідчим СВ ВП №1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області за участі інспектора №1 відділу №6 Департаменту безпеки ДСГП Ліси України у кварталі 4 виділ 14 та 15 Іжівського лісництва Філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу ДП Ліси України виявлено незаконну порубку лісу, зокрема щодо 37 дерев породи Ялиця, Граб та Бук.

За результатами судової інженерно-екологічної експертизи проведеної експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України у Чернівецькій області у кримінальному провадженні №12024262150000481 від 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, останнім складено висновок експерта №СЕ-19/126-25/8665-ФХЕД від 23.01.2025 року, згідно якого внаслідок самовільної рубки дерев 11 сироростучих дерев відповідно до протоколу огляду місця події від 05.11.2024 року у кварталі 4 виділі 14 Іжівського лісництва Філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу ДП Ліси України, станом на 05.11.2024 року становить 203452,46 грн. Крім того, розмір екологічної шкоди (збитку) внаслідок самовільної рубки дерев 25 сироростучих дерев та 1 сухостійного дерева відповідно до протоколу огляду місця події від 05.11.2024 року у кварталі 4 виділі 15 Іжівського лісництва Філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу ДП Ліси України становить 610239,87 грн.

Враховуючи те, що правонаступником майна, прав та обов`язків Філії Чернівецьке лісове господарство є ДСГП Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу до ДСГП Ліси України про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 813692,33 грн, внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу у кварталі 4 виділу 14 та 15 Іжівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, яку просить стягнути в судовому порядку.

30.03.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1246, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 31.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.04.2026 року.

09.04.2026 року від позивача 1 надійшла заява (вх.№1615) в якій останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати без його участі.

За клопотанням відповідача суд ухвалою від 29.04.2026 року відклав підготовче засідання на 26.05.2026 року.

15.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1985), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що докази, які містяться в матеріалах справи є недопустимими доказами і прокурор не обґрунтував своє представництво в інтересах позивачів, екологічна інспекція не була присутня при перевірці виявлених порушень, при підрахунку діаметра пнів застосовувалась неправильна методика, що призвело до неправильних відомостей обчислення розміру шкоди, відсутній фактичний дозвіл на використання і розголошення будь-яких матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні.

18.05.2026 року від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№№2298), в якому вказує, що висновок експерта №СЕ-19/126 25/865-ФХЕД від 23.01.2025 року складений у межах кримінального провадження уповноваженим судовим експертом відповідно до вимог Закону України Про судову експертизу, прокурором вмотивовано його представництво позивачів, так як вони є органами держави, які не звертались до суду раніше за захистом їх порушених прав, як вбачається з матеріалів справи, начальником Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури Кіореско А.С. 12.01.2026 року надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, про що було винесено відповідну постанову, а відтак вважає доводи відповідача необґрунтованими.

Від представника позивача 2 надійшла відповідь на відзив (вх.№2323 від 18.05.2026р.), яка обґрунтована тим, що Державна екологічна інспекція Карпатського округу є органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, розрахунок шкоди, заподіяної лісу внаслідок самовільної рубки дерев проведено правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та застосуванням коефіцієнтів індексації у відповідності до вимог затверджених такс, висновок експерта, який міститься в матеріалах справи відповідає визначеним законом нормам та відповідачем доказів спростування такого висновку не надано.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року задоволено заяву представника відповідача (вх.№2081 від 21.05.2026р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду

26.05.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№2436), в якому зазначає, експертиза була виконана формально, без перевірки експертом достовірності первинних вихідних даних.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2026 року.

У зв`язку із браком часу у судовому засіданні 15.06.2026 року, після дослідження всіх доказів, оголошено перерву до 24.06.2026 року.

У судовому засіданні 24.06.2026 року, на стадії судових дебатів, прокурор та представник позивача 2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 24.06.2026 року не з`явився, хоча про дату і час судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 ГПК України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №910 від 28.10.2022 року припинено Державне підприємство Чернівецьке лісове господарство та визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства Чернівецьке лісове господарство.

16.12.2022 року затверджено положення про філію Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

18.10.2024 року наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України №1842 припинено діяльність філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, яким передбачено забезпечення передачі документів філії, правонаступником якої є ДП Ліси України до філії Подільський лісовий офіс.

Департаментом безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 04.11.2024 року складено акт за результати проведення контрольного заходу у філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу, , а саме комісією у складі завідувача сектору №1 відділу №6 управління безпеки Строїча В.В., інспекторів відділу №6 Попова М.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інспекторів сектору №1 відділу №6 Гришка С.О, Шпака В.П., у присутності спеціалістів філії, лісничих лісництв, що перевірялися та матеріально-відповідальних осіб, проведено контрольний захід за додержанням філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини на території Їжівского лісництва, згідно якого виявлено порушення у кварталі 4 виділу 14 та 15 Іжівського лісництва, а саме: 2 випадки незаконної рубки лісу обсягом 89,0 куб.м, шкода заподіяна лісу 814700,00 грн, недоотримано коштів 253900,00 грн, та 2 випадки заниження обсягів ліквідної деревини на лісосіках 2024 року обсягом 192000,00 куб.м, недоотримано коштів 334200,00 грн.

На спеціальну лінію 102 надійшло повідомлення від правцівників Департаменту безпеки ДСГП Ліси України про те, що в ході проведення обходу в лісовому масиві Їжівського лісництва, а саме у кварталі 4 виділу 14 та 15 виявлено незаконну рубку 37 дерев порід Ялиця, Бук та Граб, яку було вчинено невстановленою особою.

Відділенням поліції №1(м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області 05.11.2024 року о 17:31 год. внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань кримінальне провадження №12024262150000481 за кваліфікацією ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України.

05.11.2024 року слідчим СВ відділення поліції №1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Мачко А.Д., в присутності понятих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , складено протокол огляду місця події, який проводився з 09:30 по 14:50 год, яким у кварталі 4 виділ 14 та 15 Іжівського лісництва Філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу ДП Ліси України виявлено незаконну порубку лісу, зокрема щодо 37 дерев породи Ялиця, Граб та Бук, а саме: в лісництві Іжівське квартал 4 виділ 14 - розмір шкоди, заподіяної лісу: 204186,86 грн, в лісництві Іжівське квартал 4 виділ 15 - розмір шкоди, заподіяної лісу: 610475,19 грн.

08.01.2025 року листом №3103-2025 із відділення №1 (м.Сторожинець) СВ Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області направлено Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України постанова від 08.01.2025 року про призначення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадження унесеному до ЄРДР 0511.2024 року на №12024262150000481.

Висновком експерта від 23.01.2025 року №СЕ-19/126-25/865-ФХЕД встановлено, що: розмір екологічної шкоди (збитків) заподіяною довкіллю внаслідок незаконної порубки (до ступеня припинення росту) 11 сироростучих дерев, відповідно до протоколу огляду місця події від 05.11.2024 року у кварталі №4 виділі №14 Їжівського лісництва філії Чернівецький ЛМГ ДП Ліси України, категорії експлуатаційні, станом на 05.11.2024 року становить 203452,46 грн; розмір екологічної шкоди (збитків) заподіяною довкіллю внаслідок незаконної порубки (до ступеня припинення росту) 25 сироростучих дерев, відповідно до протоколу огляду місця події від 05.11.2024 року у кварталі №4 виділі №15 Їжівського лісництва філії Чернівецький ЛМГ ДП Ліси України, категорії експлуатаційні, станом на 05.11.2024 року становить 610239,87 грн.

12.01.2026 року постановою Чернівецької обласної прокуратури Чернівецької окружної прокуратури про визнання юридичної особи потерпілою у кримінальному провадженні №12024262150000481 від 05.11.2024 року визнано Чудейську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 Кримінального кодексу України.

Постановою Чернівецької обласної прокуратури Чернівецької окружної прокуратури від 12.01.2026 року про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування надано дозвіл Господарському суду Чернівецької області, Західному апеляційному господарському суду, Верховному суду, Чернівецькій обласній прокуратурі (її представникам), офісу Генерального прокурора (його представникам), Чудейській сільській раді Чернівецького району (її представникам), Державній екологічній інспекції Карпатського округу (її представникам), Державному спеціалізованому господарському підприємству Ліси України (його представникам), філії Подільський лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (її представникам) та всім особам, яких буде стосуватись розгляд справи у порядку господарського судочинства на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024262150000481 від 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України в обсязі, необхідному для вжиття цивільно-правових заходів претензійного характеру, у тому числі для звернення до суду із позовною заявою та її розгляді у суді усіх інстанцій.

Чернівецька окружна прокуратура 03.03.2026 року звернулась до Державної екологічної інспекції Карпатського округу із запитом №52-357Вих-26 про те, чи було йому відомо про вирубку у кварталі 4 виділу 14 та 15 Їжівського лісництва, чи відомо щодо відшкодування до бюджету територіальної громади шкоди, та чи звертався останній до суду.

05.03.2026 року Державна екологічна інспекція Карпатського округу листом №01-03/1009 вказало, що про обставини вирубки лісів їй було не відомо, так як інспекцією не здійснювались планові чи позапланові заходи державного нагляду та не виявляло порушення вимог природнього законодавства, інспекція до суду не зверталась з відшкодуванням шкоди.

20.03.2026 року Чудейська сільська рада надала відповідь №02.01-19/174 на запит Чернівецької окружної прокуратури №52-446Вих-26 від 18.03.2026 року, в якій зазначила, що відшкодування шкоди за вирубку дерев на її рахунок не надходило та до суду остання не зверталась, однак, враховуючи відсутність фінансових асигнувань та юриста, просить прокуратуру звернутись до суду в її інтересах щодо захисту її порушених прав.

Прокурор звертаючись до суду зазначив про порушення інтересів держави в особі Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс, яке полягає в заподіянні шкоди, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 813692,33 грн.

Відповідач заперечує щодо позиції прокурора з підстав недоведеності представництва прокурора у даній справі та недопустимості та недостовірності доказів, наданих останнім.

Щодо здійснення представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону №1697-VII).

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.ч.1, 3 ст.4 ГПК України).

У господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.3 ст.41 ГПК України).

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі №1697-VII, ч.3 ст.23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців 1- 3 ч.4 ст.23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 05.03.2020р. у справі №9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, від 06.07.2021р. у справі №911/2169/20, від 21.06.2023р. у справі №905/1907/21).

Встановлена Законом №1697-VII умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений ч.4 ст.23 Закону №1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18, від 11.02.2020р. у справі №922/614/19, від 28.09.2022р. у справі №483/448/20, від 08.11.2023р. у справі №607/15052/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови ВП ВС від 20.11.2018р. у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020р. у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21, №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022р. у справах №923/199/21 і №922/1830/19).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022р. у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Державної екологічної інспекції Карпатського округу, зазначив про порушення Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України в особі філії Подільський лісовий офіс законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок допущеної бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу Іжівського лісництва філії Чернівецьке лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до положень ст.18-1 Закону №280/97-ВР орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування, одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Судом встановлено, що Чернівецька окружна прокуратура звернулась листом для надання інформації до Чудейської сільської ради та до ДЕІ Карпатського округу.

Матеріали справи містять відповідь як Чудейської сільської ради так і ДЕІ Карпатського округу про те, що їх права порушені, відшкодування шкоди не відбулось, так і до суду не звертались, а також відповідь з проханням Чудейської сільської ради, у зв`язку із відсутністю юриста та фінансування звернутись до суду.

Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Їжівське лісництво філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу знаходиться на території Чудейської громади, яка проявила пасивну поведінку, суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

При цьому, суд враховує, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.

Слід також наголосити, що позивач 1 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника, що також вказує на пасивну поведінку щодо встановлення всіх обставин та намагання особи самостійно усунути виявлені порушення.

Отже, суд приходить висновку, що прокурор правомірно та в межах своїх повноважень звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Чудейської селищної ради до відповідача.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За приписами ст.1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

З положень ст.35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища слідує, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають, зокрема, використання і охорона лісів та іншої рослинності України, стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ч.1 ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

У п.п. 1, 3 розділу І Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2022 року №230, визначено, що Державна екологічна інспекція відповідного округу (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.

За змістом п. 2 розділу ІІ вказаного Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства в т.ч. про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок та інші.

Також, згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 року №201, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції, та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу поширюються на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.

Відповідно до змісту пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 року №201, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема: про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу, та згідно пункту 10 розділу ІІ вищевказаного Положення визначено, що Інспекція вживає установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Судом встановлено, що прокуратура звернулась до ДЕІ Карпатського округу з запитом №52-357ВИХ-26 від 03.03.2026 року про надання інформації щодо відомостей про кримінальне провадження №12024262150000481 від 05.11.2023 року, та чи зверталась інспекція з позовом до суду про стягнення завданої шкоди, на що остання листом від 05.06.2026 року вказала, що їй не відомо про кримінальне правопорушення, та остання не зверталася до суду з позовом.

Отже, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте ці функції, в даному випадку, виконано пасивно, а відтак прокурор правомірно звернувся до суду з позовною заявою в її інтересах.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, природні ресурси є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами України.

У відповідності до ст.142 Конституції України, природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

В ч.1 ст.5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з ч.ч.2 - 3 ст.1 Лісового кодексу України (далі ЛК України), ліси України, є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

До лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі (ч.1 ст.4 ЛК України).

Частиною 1 ст.57 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до частини 5 розділу 8 Прикінцеві положення Лісового кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Згідно з ч.1 ст.16, ч.1 ст.17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (ст.63 ЛК України).

З положень статті ст.64 ЛК України слідує, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання (ст.65 Лісового кодексу України).

Підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев; виконувати інші вимоги, передбачені цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами з питань спеціального використання лісових ресурсів (п.2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №761 Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів)

За змістом п.1 ч.2 ст.19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів (ст.89 ЛК України).

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст.90 ЛК України).

Повноваження посадових осіб державної лісової охорони визначені у ст.91 Лісового кодексу України, згідно з якою вказані посадові особи мають право, зокрема, складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, про правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; направляти у відповідні державні органи матеріали про притягнення осіб до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності, позови до суду.

Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання реформування управління лісової галузі від 07.09.2022 року №1003, погоджено пропозицію Державного агентства лісових ресурсів щодо утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

20.10.2025 року наказом ДСГП Ліси України затверджено положення про філію Подільський лісовий офіс ДСГП Ліси України в новій редакції.

За змістом п. 2.1, пп. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.10 п. 2.2. Положення, філія створена зокрема з метою одержання підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству. Предметом діяльності філії є, в тому числі, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства; дотримання встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до ч.1 ст.105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст.105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ст.107 ЛК України).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, зі змісту якої зокрема слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ч.1 ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Відповідно до ч.4 ст.68 цього ж Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища).

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.

За приписами ст.ст.86, 89, 90 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Порядок організації охорони і захисту лісів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 року №612 (далі - Порядок №612), визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Порядок є обов`язковим до виконання всіма власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами (п.3 Порядку №612).

В п.16 Порядку №612 визначено, що охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється, зокрема, шляхом: здійснення Держлісагентством та державною лісовою охороною державного контролю за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства в межах повноважень, визначених законом; проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 Лісового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976 Про затвердження Положення про державну лісову охорону.

З положень ч.2 ст.19 Лісового кодексу України слідує, що на постійних лісокористувачів покладений обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ст.3 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Тобто такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та в першу чергу запобігати вчиненню цих порушень.

Отже, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, саме на постійних лісокористувачів покладений обов`язок щодо забезпечення організації захисту лісів з метою їх збереження та охорони, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Системний аналіз положень ст.86, п.1 ч.2 ст.105, ст.107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; а також, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі 907/181/22.

В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, зокрема, зазначено, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну рубку дерев, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками незаконного вирубування лісових насаджень внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків.

Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого має місце незаконне вирубування дерев.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев (п. 52 постанови Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 918/612/25).

Як встановлено судом вище, Департаментом безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, у складі завідувача сектору №1 відділу №6 управління безпеки ОСОБА_5 , інспекторів відділу №6 Попова М.В., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інспекторів сектору №1 відділу №6 Гришка С.О, Шпака В.П., 04.11.2024 року здійснено контрольний захід за додержанням філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини на території Їжівского лісництва, згідно якого виявлено порушення у кварталі 4 виділу 14 та 15 Іжівського лісництва, що, в свою чергу, стало підставою для звернення до поліції про вчинення кримінального правопорушення.

За вказаним фактом 05.11.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за заявою департаменту безпеки ДП Ліси України зареєстровано кримінальне провадження №12024262150000481за ч.4 ст.246 КК України та розпочато досудове розслідування.

В подальшому, в межах досудового розслідування кримінального провадження №12024262150000481, 05.11.2024 року слідчим СВ відділення поліції №1 (м.Сторожинець) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області капітаном поліції Мачко А.Д., в присутності понятих: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , складено протокол огляду місця події, який проводився з 09:30 по 14:50 год, яким у кварталі 4 виділ 14 та 15 Іжівського лісництва Філії Чернівецьке лісове господарство Подільського лісового офісу ДП Ліси України виявлено незаконну порубку лісу, зокрема щодо 37 дерев породи Ялиця, Граб та Бук, а саме: в лісництві Іжівське квартал 4 виділ 14 - розмір шкоди, заподіяної лісу: 204186,86 грн, в лісництві Іжівське квартал 4 виділ 15 - розмір шкоди, заподіяної лісу: 610475,19 грн.

Висновком експерта від 23.01.2025 року №СЕ-19/126-25/865-ФХЕД встановлено, що: розмір екологічної шкоди (збитків) заподіяною довкіллю внаслідок незаконної порубки (до ступеня припинення росту) 11 сироростучих дерев, відповідно до протоколу огляду місця події від 05.11.2024 року у кварталі №4 виділі №14 Їжівського лісництва філії Чернівецький ЛМГ ДП Ліси України, категорії експлуатаційні, станом на 05.11.2024 року становить 203452,46 грн; розмір екологічної шкоди (збитків) заподіяною довкіллю внаслідок незаконної порубки (до ступеня припинення росту) 25 сироростучих дерев, відповідно до протоколу огляду місця події від 05.11.2024 року у кварталі №4 виділі №15 Їжівського лісництва філії Чернівецький ЛМГ ДП Ліси України, категорії експлуатаційні, станом на 05.11.2024 року становить 610239,87 грн.

В матеріалах справи міститься лист Державного агенства лісових ресурсів України №02/529-26 від 17.03.2026 року, яким надано копію планшета №2 з відображеним кварталом 4 та межі його таксаційних виділів по Їжівському лісництву філії Чернівецьке лісове господарство ДП Ліси України, де зазначено, що квартал 4 розташований в межах Чернівецького району Чудейської сільської територіальної громади.

Отже, незаконна рубка дерев відбулась на території лісових ділянок в межах виділу 4 кварталу 14, кварталу 15 Їжівського лісництва, що перебувають у постійному користуванні ДП Ліси України в особі Філії Подільського лісового офісу ДП Ліси України, враховуючи реорганізацію, та підтверджено самим відповідачем.

Суд приймає до уваги, що охорона і захист лісів є складовою частиною діяльності відповідача, а сам факт самовільної рубки лісових насаджень третіми (невстановленими) особами свідчить про неналежне виконання відповідачем, як постійним лісокористувачем, обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок на підвідомчих йому ділянках із земель лісового фонду та запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наданими прокурором доказами доведено, що на відповідних ділянках мала місце незаконна вирубка дерев та протиправність поведінки Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі Філії Подільський лісовий офіс ДП Ліси України, внаслідок чого навколишньому природному середовищу у сфері охорони, захисту та використання лісів завдано збитків на загальну суму 813692,33 грн.

Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Та обставина, що кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконною вирубкою дерев невстановленими особами, було відкрито за заявою самого ДП Ліси України, не спростовує вини останнього та не звільняє від відповідальності відповідача, оскільки господарське правопорушення має свої самостійні елементи, котрі визначаються нормами господарського, в тому числі, природоохоронного законодавства.

При цьому, як зазначалось вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольних постійному лісокористувачу ділянках лісу.

Що ж стосується доводів відповідача стосовно розголошення прокурором інформації досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024262150000481 від 05.11.2024 року, суд зазначає наступне.

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Матеріали справи містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.03.2026 процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12024262150000481 від 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України здійснюють прокурори Мельничок Р.В., Кіореско А.С. та Курик М.Г.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, начальником Сторожинецького відділу Чернівецької окружної прокуратури Кіореско А.С. 12.01.2026 року надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування, про що було винесено відповідну постанову, а відтак доводи відповідача про заборону розголошення інформації досудового розслідування є необґрунтованим.

Також варто наголосити, що твердження ДСГП Ліси України стосовно неправильного застосування індексації при здійсненні підрахунку розміру шкоди, є помилковими виходячи з наступного.

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, починаючи з 1.01.2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Так, експертом проведено розрахунок заподіяної шкоди з урахуванням індексації (за 2008 рік індекс інфляції 122,3 %, за 2009 рік 112,3 %, за 2010 рік 109,1 %, за 2011 рік 104,6 %, за 2012 рік 99,8 %, за 2013 рік 100,5 %, за 2014 рік 124,9 %, за 2015 рік 143,3 %, за 2016 рік 112,4 %, за 2017 рік 113,7 %, за 2018 рік 109,8 %, за 2019 рік 104,1 %, за 2020 рік 105,0 %, за 2021 рік 110,0 %, за 2022 рік 126,6 %, за 2023 рік 105,1%).

Індекс споживчих цін (індекс) інфляції взято відповідно до статистичних даних за 2008-2023 роки відповідно до п.2 Порядку, згідно якого коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100%, індексація такс не проводиться.

А відтак, розрахунок шкоди, заподіяної лісу внаслідок самовільної рубки дерев проведено правомірно з урахуванням діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев та застосуванням коефіцієнтів індексації у відповідності до вимог затверджених такс.

Щодо твердження відповідача про належність висновку експерта від 23.01.2025 року №СЕ-19/126-25/865-ФХЕД, суд зазначає, що за змістом ст.1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст.3 Закону України Про судову експертизу).

Відповідно до ст.7 Закону України Про судову експертизу, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Крім того, експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених на неї обов`язків.

Висновок експерта №СЕ-19/126-25/865-ВХЕД від 23.01.2025 року, який долучено прокурором та міститься у матеріалах справи, відповідає вище наведеним вимогам.

А відтак, висновок експерта №СЕ-19/126-25/865-ВХЕД від 23.01.2025 року є належним, допустимим, достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди.

Отже, до матеріалів справи надані належні та допустимі докази на підтвердження вказаного розміру збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев.

Усе вищезазначене у сукупності свідчить про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправну бездіяльність відповідача у вигляді незабезпечення належної охорони та захисту лісових насаджень; шкоду, розмір якої підтверджено документально; причинно-наслідковий зв`язок протиправної поведінки відповідача (бездіяльністю) із завданою шкодою заподіяння збитків стало наслідком неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, тому зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain).

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається прокурор та позивачі, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області (58002, м.Чернівці, вул.Сімовича, 15) в інтересах держави в особі: Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59024, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Чудей, вул.Карпатська, 2) та Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова, 23-А) до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А) про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 813692,33 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А, код 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А, код 45495765) на користь Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59024, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Чудей, вул.Карпатська, 2, отримувач: Чернів.ГУК/Чудейська ТГ/24062100, ЄДРПОУ 04416683, код платежу: 24062100, рахунок: UA278999980314050544000024325, найменування коду класифікатора бюджету: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 813692,33 грн.

3. Стягнути Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9-А, код 44768034) в особі філії Подільський лісовий офіс (58009, м.Чернівці, вул.Руська, 203-А, код 45495765) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001, м.Чернівці, вул.М.Кордуби, 21-А, код 02910120, р/р у форматі IBAN UA378201720343110001000004946; банк ДКСУ м Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 9764,31 грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено та підписано 29.06.2026 року

Суддя Світлана ГУШИЛИК