Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 2/470/402/26
Справа № 470/455/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2026 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 25 червня 2026 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
25 травня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява, яка підписана представником ТОВ "Споживчий Центр" - Сараною А.Р., який діє на підставі довіреності від 07.05.2026 року.
У позові зазначено, що 01.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферту) №01.08.2025-100001985. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 5000 грн, в подальшому на підставі додаткової угоди від 03.08.2025 року кредит було збільшено до 7500 грн., та на підставі додаткової угоди від 07.09.2025 року було остаточно збільшено до 9000 грн.
Водночас відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Станом на дату звернення до суду заборгованість перед позивачем становить 23 973 грн, яка складається з: 7950 грн - тіла кредиту; 9768 грн - процентів; 135 грн - комісії; 1620 грн - додаткової комісії; 4500 грн - відсотків нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
На підставі зазначеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №01.08.2025-100001985 у розмірі 23 973 грн, судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи.
Представник позивача Сарана А.Р. у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково - у межах фактично отриманих грошових коштів (тіла кредиту). При цьому просив суд врахувати обставини проходження ним військової служби та здійснити розгляд справи за його відсутності у зв`язку з перебуванням на військовій службі ( а.с. 66-73).
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи убачається, що 01 серпня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 01.08.2025-100001985, який складається з наступних електронних документів : пропозиції про укладення кредитного договору(кредитної лінії) (оферти), розміщеної на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця; заявки сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним кредитних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс- повідомленні на номер телефону вказаний при його ідентифікації на сайті та інформаційного повідомлення позичальника, яке є додатком до кредитного договору №01.08.2025-100001985 (кредитної лінії) від 01.08.2025 року ( а.с.29-35).
Зазначений електронний кредитний договір, а саме перелічені вище документи з яких він складається та Інформаційне повідомлення позичальника підписані відповідачем одноразовим ідентифікатором Е665, який був направлений на номер телефону відповідача - 0987959258
Відповідно до умов електронного кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 5000 грн., строком на 217 днів з дати його надання, строком до 05.03.2026 року. За користування кредитом відповідач зобов`язався сплатити проценти, які розраховувались на наступних умовах. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 450 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.
Згідно п. 3.1. оферти за цим договором кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. оферти встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 оферти кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149 49хх хххх 3961.
03 серпня 2025 року між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого за ініціативою Позичальника суму кредиту збільшено до 7500 грн шляхом надання другого траншу у розмірі 2500 грн. Кошти були перераховані на платіжну картку позичальника № 4149-49XX-XXXX-3961. Строк користування другим траншем становив 215 днів. Також договором передбачено сплату комісії за надання другого траншу у розмірі 225 грн та змінено умови нарахування процентів за користування кредитом, а саме збільшено розмір платежу у складі чергового платежу за кредитним договором (а.с 43-47).
07 вересня 2025 року між сторонами знову було укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено до 9000 грн шляхом надання третього траншу у розмірі 1500 грн. Кошти були перераховані на платіжну картку Позичальника № НОМЕР_1 . Строк користування третім траншем становив 180 днів. Договором також передбачено сплату комісії за надання третього траншу у розмірі 135 грн та внесено зміни до умов нарахування процентів за користування кредитом, а саме збільшено розмір платежу у складі чергового платежу за кредитним договором(а.с. 52-56)
Відповідно до довідок, виданих ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 12.05.2026 року, на платіжну картку клієнта № 4149-49XX-XXXX-3961 були перераховані кредитні кошти за договором кредиту №01.08.2025-100001985, а саме: 01 серпня 2025 року о 15:28:18 у сумі 5000 грн (номер транзакції в системі iPay.ua № 820400450), 03 серпня 2025 року о 09:01:44 у сумі 2500 грн (номер транзакції в системі iPay.ua № 821685259) та 07 вересня 2025 року о 14:28:43 у сумі 1500 грн (номер транзакції в системі iPay.ua № 856362107), що підтверджує надання відповідачу кредитних коштів на загальну суму 9000 грн (а.с. 2628)
Відповідно до розрахунку складеного позивачем заборгованість відповідача станом на 29 квітня 2026 року за кредитним договором №01.08.2025-100001985 від 01 серпня 2025 року становить 23 973 грн та складається з 7950 грн заборгованості за тілом кредиту, 9768 грн заборгованості за відсотками, 135 грн - комісія (пов`язана з наданням кредиту), 1620 грн - додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості), 4500 грн - відсотки нараховані по 625 ст. ЦК України (а.с.57-59).
Правовідносини сторін, у вказаній справі, склалися між ними у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.
Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким,що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
З огляду на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за укладеним кредитним договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню нарахована заборгованість за тілом кредиту і комісією за надання кредиту.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками суд доходить наступного.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 травня 2014 року № 1275-VII (зі змінами) передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Згідно із Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який був призваний на військову службу під час мобілізації, його статус підтверджується копією довідки виданою військовою частиною НОМЕР_2 та копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.02.2025 року №58 (а.с. 67, 73-74). Що свідчить про наявність підстав передбачених ст.14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для не нарахування позивачем відсотків за кредитним договором. Однак позивач не перевірив їх наявність та здійснив безпідставне нарахування відсотків за користування кредитом.
Таким чином, оскільки позивач не врахував статусу відповідача як військовослужбовця та здійснив безпідставне нарахування відсотків за користування кредитом, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 9768 грн заборгованості за нарахованими відсотками.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 4500 грн, суд доходить наступного.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу(далі Закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки відсотки відповідно до ст.625 ЦК України нараховані за період з 02 жовтня 2025 року по 29 квітня 2026 року, то відповідач звільняється від обов`язку їх сплати на користь позивача.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією нарахованою за обслуговування кредиту за кредитним договором у розмірі 1620 грн суд доходить наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі,пункту 4 частини першої статті1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № № 14-44цс21).
Відповідно до умов кредитного договору №01.08.2025-100001985 від 01 серпня 2025 року укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 450 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, відповідно до графіка платежів.
Однак розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації , що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд доходить висновку про те, що положення договору про споживчий кредит, укладеного між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором,є нікчемними.
Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 14-44цс21) та узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленою у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Крім цього, з розрахунку заборгованості доданого позивачем убачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було сплачено 31 серпня 2025 року 4000 грн, з яких 2275 грн було зараховано позивачем на погашення заборгованості за нарахованими відсотками, 675 грн - на погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості та 1050 грн - на погашення заборгованості за тілом кредиту, відповідно сплачені відповідачем кошти у розмірі 2950 грн (2275 грн + 675 грн) підлягають відрахуванню із заборгованості нарахованої позивачем. За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №01.08.2025-100001985 у розмірі 5135 грн, яка є залишком заборгованості за тілом кредиту: 7950 грн (заборгованість за тілом кредиту+135 грн ( комісія за надання кредиту) - 2950 грн = 5135.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265,268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №01.08.2025-100001985 від 01 серпня 2025 року станом на 29 квітня 2026 року в загальному розмірі 5135 (п`ять тисяч сто тридцять п`ять) грн, заборгованості за тілом кредиту на р/р НОМЕР_4 , МФО 305299.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 570 (п`ятсот сімдесят) грн судового збору та 120 грн 18 коп витрат пов`язаних з розглядом справи на р/р НОМЕР_4 , МФО 305299.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - адреса місцезнаходження: індекс 01032, вул. Саксаганського,133-А м. Київ, ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя С. Ф. Орлова
Повне рішення суду складене 26 червня 2026 року.
Судове рішення № 137764023, Березнегуватський районний суд Миколаївської області було прийнято 26.06.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 470/455/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: