Рішення № 137763531, 25.06.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/1815/26

25.06.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . За життя, 18 лютого 2008 року, вона склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла позивачу.

Після смерті матері позивач не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки був переконаний, що прийняв її відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України. Таке переконання ґрунтувалося на тому, що протягом останніх восьми років до дня смерті матері вони постійно проживали однією сім`єю в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , хоча місце реєстрації матері він не перевіряв.

24 березня 2026 року під час отримання у Козятинському сільському старостинському окрузі довідок, необхідних для оформлення спадкових прав, позивачу стало відомо, що місце реєстрації померлої матері було за іншою адресою АДРЕСА_2 .

Староста роз`яснив йому, що у зв`язку з різними зареєстрованими місцями проживання він не може вважатися таким, що прийняв спадщину автоматично, а тому повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Того ж дня позивач звернувся до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа № 36/2026. Водночас постановою нотаріуса від 24 березня 2026 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач вважає, що пропустив зазначений строк з поважних причин, які не залежали від його волі. Зазначає, що він не мав наміру відмовлятися від спадщини, увесь час бажав її прийняти та добросовісно вважав, що вже набув статусу спадкоємця, оскільки постійно проживав разом із матір`ю на час відкриття спадщини. Лише після отримання відповідного роз`яснення від старости він дізнався про необхідність подання заяви нотаріусу, після чого без зволікань звернувся до нотаріуса.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними та визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері.

Представник відповідача Козятинської міської ради Репало Ірина 17.06.2026 подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала повністю, не заперечувала проти їх задоволення та просила розглянути справу за її відсутності.

Ухвалою суду від 02.06.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Витребувано матеріали спадкової справи.

Крім того, судом витребувано у приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Мельник Анни Олександрівни копію спадкової справи № 36/2026, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

На адресу суду 24.06.2026 від представника позивача, адвоката Голівського В.В., надійшла заява про підтримання позовних вимог, просив розглянути справу за відсутності представника та позивача.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд враховує, що представник відповідача до початку розгляду справи по суті подав заяву про повне визнання позову та просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а встановлені судом обставини та досліджені докази підтверджують обґрунтованість заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення рішення про задоволення позову на стадії підготовчого судового засідання без переходу до розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши подані сторонами докази, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.08.2025 Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ОСОБА_2 є матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.09.1973.

Із матеріалів спадкової справи № 36/2026, заведеної після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що 18.02.2008 остання склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла позивачу. Зазначені обставини підтверджуються копією заповіту, посвідченого сільським головою Т.М. Катерезюком, та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 84625309 від 24.03.2026.

24.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу № 36/2026.

Постановою приватного нотаріуса № 68/02-31 від 24.03.2026 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84625369 від 24.03.2026 інших заповітів від імені спадкодавця та інших спадкових справ після її смерті не зареєстровано.

Судом також установлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом із тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що останні вісім років до дня смерті спадкодавця вона фактично проживала разом із позивачем у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Саме з огляду на фактичне спільне проживання зі спадкодавцем позивач вважав, що прийняв спадщину відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України, а тому не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Лише після з`ясування того, що місце реєстрації спадкодавця відрізнялося від його місця реєстрації, позивач дізнався про необхідність подання такої заяви, що і стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою ст. 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання відповідної заяви.

Згідно з абзацом шостим пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд повинен дослідити поважність причин пропуску такого строку. При цьому поважними визнаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо своєчасного вчинення необхідних юридичних дій. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12 та від 04.11.2015 у справі № 6-148цс15.

Відповідно до пунктів 2, 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність і розумність.

Оцінюючи наведені позивачем обставини у їх сукупності, суд виходить із того, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті матері, від спадщини не відмовлявся та мав намір її прийняти.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття спадщини він не звернувся до нотаріуса із заявою про її прийняття, оскільки був переконаний, що прийняв спадщину відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України, вважаючи, що постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таке переконання ґрунтувалося на тому, що останні вісім років до смерті матері вони фактично проживали разом в одному будинку, хоча місце реєстрації спадкодавця відрізнялося від місця реєстрації позивача.

Лише під час оформлення спадкових прав позивачу стало відомо, що місце реєстрації матері було іншим, ніж його власне, у зв`язку з чим він не може вважатися таким, що прийняв спадщину без подання відповідної заяви нотаріусу. Після отримання такого роз`яснення позивач того ж дня звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що свідчить про відсутність будь-якого зволікання з його боку та підтверджує його намір реалізувати своє право на спадкування.

Таким чином, суд доходить висновку, що пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини був зумовлений не байдужим ставленням позивача до реалізації своїх спадкових прав, а добросовісною помилкою щодо порядку прийняття спадщини, яка виникла внаслідок фактичного спільного проживання зі спадкодавцем та різниці між фактичним місцем проживання і місцем її реєстрації.

Суд також враховує, що згідно з матеріалами спадкової справи інших спадкоємців, які прийняли спадщину або права яких можуть бути порушені визначенням позивачу додаткового строку, не встановлено.

Крім того, відповідач позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

Практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що право особи на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється також на спадкові права та законні очікування особи щодо набуття майна у спадщину.

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що застосування процесуальних норм не повинно мати надмірно формального характеру, якщо це призводить до непропорційного обмеження права особи на доступ до суду та ефективний захист її майнових прав.

За таких обставин суд доходить висновку, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважними у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України.

Визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини забезпечить реалізацію його права на спадкування, відповідатиме принципам справедливості, добросовісності та розумності, не порушуватиме прав та законних інтересів інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.

У зв`язку з наведеним позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 1261, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 7681, 89, 200, 206, 259, 263265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 АДРЕСА_3

Відповідач: Козятинська об`єднана територіальна громада Хмільницького району Вінницької області, що знаходиться за адресою:22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. Героїв Майдану, 24 Код ЄДРПОУ: 23063121, наявний електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, Засоби зв`язку: Електронна пошта: rada@komr.gov.ua

Повний текст судового рішення виготовлено 29.06.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА