Рішення № 137762549, 29.06.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/902/26

Номер провадження 2-о/348/74/26

29 червня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко

за участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

У с т а н о в и в :

Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання зі своїм батьком ОСОБА_3 з 2008 року і на день його смерті.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Заявниця є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки його дружина і матір заявниці ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . 08.01.2026 заявниця, як спадкоємець першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ковальчук Л.С. із заявою про прийняття спадщини, було відкрито спадкову справу №1/2026. Крім того, 07.01.2026 заявниця звернулася до Головного управління Пенсійного фону України в Волинській області із заявою з приводу виплати їй заборгованості по пенсії батька ОСОБА_3 як пенсіонера з числа військовослужбовців, яку він недоодержав у зв`язку із смертю. На її заяву від 07.01.2026 з Головного управління Пенсійного фону України в Волинській області надійшла відповідь за № 0300-0506-8/2218 від 09.01.2026, з якої вбачається, що відповідно до ст. 61 Закону № 2262, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; що батьки і дружина, а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Із витягу з реєстру територіальної громади вбачається що ОСОБА_3 до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно паспорту громадянина України, заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Тому заявниці по суті відмовлено у виплаті недоодержаної її батьком пенсії. Проте, батько заявниці ОСОБА_3 хоча й був зареєстрований в АДРЕСА_1 , але з 2008 року батько заявниці ОСОБА_3 проживав разом з заявницею по АДРЕСА_2 , оскільки він хворів і заявниця його лікувала та доглядала. Тому просить суд встановити факт, що ОСОБА_2 проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-ще Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, за адресою: АДРЕСА_2 , з 2008 року і на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надала до суду відзив, в якому зазначила, що 07 січня 2026 року Заявниця звернулася до Головного управління Пенсійного фону України у Волинській області із заявою з приводу виплати їй заборгованості по пенсії батька ОСОБА_3 , яку він недоодержав у зв`язку із смертю. На заяву від 07 січня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фону України в Волинській області була надана відповідь за № 0300-0506-8/2218 від 09 січня 2026 року, з якої вбачається, що відповідно до статті 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, батьки і дружина, а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. З заяви про встановлення факту вбачається спір про право на отримання пенсії, який може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявниця не відноситься до кола осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника та не підтверджено її фактичне проживання з батьком ОСОБА_3 на день його смерті. Тому просить заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Заявниця в судове засідання не з`явилася.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги заявника підтримала та просила їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеному у заяві.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у відсутність представника, просив залишити заяву без розгляду.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, допитавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , місцем смерті є селище Делятин Надвірнянський район Івано-Франківська область (а.с.12).

ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 щодо зміни прізвища заявниці (а.с.10, 11).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 20.01.2026, ОСОБА_2 з 28.07.2006 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9).

ОСОБА_4 (мати заявниці) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.13).

Як вбачається із листа Головного управління Пенсійного фону України в Волинській області за № 0300-0506-8/2218 від 09.01.2026 року, згідно ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті Пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; що батьки і дружина, а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника і що до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються, крім іншого, відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється в судовому порядку). Однак, при розгляді документів встановлено відсутність факту спільного проживання ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_3 (а.с.15).

З довідки № 73 від 09.02.2026, виданої КНП «Делятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 мав укладену декларацію із сімейним лікарем ОСОБА_7 в КНП «Делятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради (а.с.16).

Згідно виписки № 3733 КНП «Яремчанська центральна міська лікарня» ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 16.11.2025 по 28.11.2025, йому було встановлено діагноз: С-61 Злоякісне новоутворення передміхурової залози, а також - проведено операцію: двостороння вазектомія (а.с. 17).

Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 74 від 01.12.2025,

ОСОБА_3 помер вдома в с-щі Делятин Надвірнянського району Івано-

Франківської області, причина смерті: серцево-судинна недостатність, дифузний кардіосклероз. Лікарське свідоцтво про смерть складено сімейним лікарем КНП «Делятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради ОСОБА_7 (а.с.18).

Відповідно до акту обстеження, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав з донькою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 (а.с.19).

Як вбачається з копії спадкової справи № 1/2026 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , направленої приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ковальчук Л.С., спадкоємцем майна ОСОБА_3 є дочка ОСОБА_2 , згідно заповіту від 09.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ковальчук Л.С. та зареєстрованого у реєстрі за № 427 (а.с. 58-77).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є сусідом заявника, з чоловіком якої, ОСОБА_8 , він працює та спілкується. Померлий є його тестем, який з 2008 року проживав з ними, він його постійно бачив. Дідусь завжди сидів на лавочці, останнім часом виходив тільки на поріг, завжди з усіма вітався, помер в с-щі ОСОБА_9 у 2025 році. ОСОБА_6 допомагав виносити труну. Хоронити його повезли у Волинську область.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показав, що ОСОБА_10 був його сусідом з 2008 року, там проживав з донькою і зятем. Спілкувалися з ним, бачив його щодня. ОСОБА_10 переїхав до дочки з ОСОБА_11 , бо хворів, донька за ним доглядала, останнім часом був лежачим. Помер у с-щі ОСОБА_9 у листопаді 2025 році. Хоронити його повезли у Волинську область.

Суд визнає достовірність показань, даних свідками, оскільки вони добре знають заявника та її сім`ю і їх показання не протирічать іншим доказам по справі.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України, діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Окрім цього, в залежність від факту спільного постійного проживання членів сім`ї разом із пенсіонером на день його смерті, законодавцем поставлено право на одержання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Згідно з п. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 роз`яснено, що у випадку фактичного прийняття спадщини, спадкоємець звертається до суду з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, від встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав заявника, що пов`язані з можливістю отримання недоотриманих сум пенсії ОСОБА_3 ..

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - відеозаписів, висновків експертів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та слід задовольнити вимоги її заяви в повному обсязі, оскільки її вимога законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами та показами свідків, які, в свою чергу, є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.

Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на отримання недоотриманих сум пенсії її батьком, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 76-81, 89, 263-265, 268, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Луцьк, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-ще Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, за адресою: АДРЕСА_2 з 2008 року і на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник заявника: Гайтанюк Мар`яна Миколаївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000994 від 26.09.2014, адреса: вул. Свободи, 225а офіс 1 м. Яремче Надвірнянський район Івано-Франківська області.

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, ЄДРПОУ 13358826, місцезнаходження юридичної особи: вул. Київський майдан, 6 м. Луцьк Волинської області.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко