Рішення № 137762243, 25.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2192/25(916/304/26)Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №916/2192/25(916/304/26)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРСПЛАВ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОРУ 37350251)

до відповідачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 );

про покладення солідарної і субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення з відповідачів 190 939 871,11 грн

У судовому засіданні беруть участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 25.06.2026

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Одеської області від 15.12.2026 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРСПЛАВ", відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.

17.12.2025 оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про визнання ТОВ "УКРВТОРСПЛАВ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури публікація №77971).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2026 відкрито провадження у справі за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРСПЛАВ" до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про покладення солідарної і субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення з відповідачів 190 939 871,11 грн.

Підставою подання до господарського суду даної заяви ліквідатор вказує неправомірні дії та бездіяльність колишніх керівників та засновників ТОВ "УКРВТОРСПЛАВ", які свідчать про недобросовісне здійснення управління товариством та доведення підприємства до банкрутства.

Предметом даної заяви є покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор посилається на те, що за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника встановлено ознаки доведення підприємства до банкрутства, відсутність активів для задоволення вимог кредиторів, значний розмір податкової заборгованості. За результатами проведеної інвентаризації активів не виявлено, вимоги постанови суду про визнання ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» банкрутом не виконано, документи, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору керівником підприємства не передані; на підставі актів перевірки №5649/15-32-04-06 від 26.08.2022, №33202/15-32-04-06/37350251 від 27.11.2023, №16800/15-32-04-06/37350251 від 22.04.2024 ГУ ДПС в Одеській області та № 1646/15-32-14-01/37350251 від 15.08.2019 ГУ ДФС в Одеській області виникла податкова заборгованість, при цьому у підприємства не було в наявності майна та інших активів для її погашення; керівництвом боржника за весь період з моменту виникнення податкового боргу не було вчинено жодних активних дій для його погашення чи добровільного припинення підприємства у порядку, передбаченому ЦК України, що спричинило визнання його банкрутом; викладені обставини можна розглядати як умисне ухилення засновників та керівника боржника від сплати податків.

До позову додано докази наявності податкового боргу, копія реєстраційної справи, аналіз фінансового стану боржника, інвентаризаційні описи, акт виходу за місцезнаходженням банкрута, акти про результати податкових перевірок, ухвали слідчих суддів по кримінальних справах.

Від відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до господарського суду надійшли відзиви на заяву ліквідатора, в яких останні проти задоволення заявлених вимог заперечували та просили у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності відмовити у повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_2 (відповідач 2) зазначає, що 07.04.2021 року вийшов зі складу учасників ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», у зв`язку з чим з цієї дати не мав корпоративних прав, не здійснював управління та не впливав на господарську діяльність товариства.

Також відповідач 2 вказує, що відкриття провадження у справі про банкрутство відбулося 21.07.2025 року, податковий борг у сумі понад 190 млн грн сформувався та був підтверджений судовими рішеннями у 2023 2024 роках, ознаки надкритичної неплатоспроможності встановлювалися після 2021 року, ліквідатор не довів протиправної поведінки, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку, сам факт перебування у складі учасників у 20132021 роках не може бути підставою для субсидіарної відповідальності.

Відповідач 2 ОСОБА_2 стверджує, що заявлені до нього вимоги мають бути відхилені, оскільки: подані через понад 4 роки після його виходу зі складу учасників (07.04.2021), що унеможливлює встановлення причинно-наслідкового зв`язку4 ліквідатор «штучно» розширює часові межі відповідальності, сума 190 939 871,11 грн є «каральною», неспівмірною з його роллю та не підтверджена отриманням вигоди, заява ліквідатора є проявом зловживання процесуальними правами, оскільки не містить персоналізованого аналізу та конкретних фактів; посилається на правові позиції Верховного Суду щодо необхідності доведення складу правопорушення та прямого причинно-наслідкового зв`язку.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 (відповідач 3) зазначає, що його перебування на посаді директора ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» тривало з 04.08.2021 по 26.05.2023 року, тоді як провадження у справі про банкрутство відкрито лише 21.07.2025 року.

Відповідач ОСОБА_3 стверджує, що період його діяльності становить лише близько десяти місяців у межах трирічного періоду, який аналізувався аудитором, а тому він не може нести відповідальність за фінансовий стан підприємства.

У відзиві ОСОБА_3 зазначає, що у його діях відсутній склад господарського правопорушення, оскільки ліквідатором не доведено ані об`єктивної сторони правопорушення, ані причинно-наслідкового зв`язку між його діями та банкрутством боржника, ані суб`єктивної сторони у формі умислу чи корисливого мотиву. Окремо посилається на те, що фінансова звітність у період його керівництва свідчить про зростання активів підприємства, а тому його дії не могли призвести до неплатоспроможності товариства. Крім того, у період його перебування на посаді директора ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» (04.08.202126.05.2023) у підприємства були відсутні ознаки неплатоспроможності, а тому у нього не виникало обов`язку звертатися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також ОСОБА_3 посилається на те, що податкова заборгованість у значному розмірі була встановлена судовим рішенням лише у 2024 році, а тому не могла враховуватись при оцінці фінансового стану підприємства у 2021 2023 роках. При цьому, основна сума податкової заборгованості виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.09.2019 №0042981401, яке було оскаржене ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» у судовому порядку, а тому протягом усього періоду його перебування на посаді директора (2021 2023 роки) таке грошове зобов`язання було неузгодженим та не могло враховуватися при оцінці фінансового стану підприємства.

У відзиві ОСОБА_3 також стверджує, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності є передчасною, оскільки ліквідаційна маса боржника не сформована в повному обсязі, а відтак відсутні підстави для визначення розміру субсидіарної відповідальності.

А також вказує, що долучений до заяви ліквідатора звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» від 15.10.2025, складений аудитором ФОП Шушковською О. Г., виконаний з порушенням Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14. Зокрема, аудитором не досліджено повний перелік фінансової документації, визначений пунктом 2.2 зазначених Методичних рекомендацій, у зв`язку з чим робить висновок про неналежність та недопустимість цього звіту як доказу у розумінні статей 76 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві відповідач 3 зазначає, що порушення податкового законодавства, які стали підставою для нарахування основної суми податкової заборгованості, були встановлені стосовно попереднього керівника підприємства ОСОБА_1 , що виключає можливість притягнення ОСОБА_3 до субсидіарної відповідальності.

На підтвердження зазначених доводів відповідач 3 посилається на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 31.10.2019 у справі №522/14654/19, якою попереднього директора товариства ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП.

ОСОБА_4 (відповідач 4) у відзиві посилається на те, що заява ліквідатора є декларативною та ґрунтується на припущеннях, а ліквідатор ототожнює сам факт перебування на посаді директора із автоматичною відповідальністю. Повідомляє, що його перебування на посаді директора було обмеженим у часі та переривчастим, а після серпня 2021 року управління здійснювали інші особи. Крім того, він стверджує, що ліквідатор не навів жодного конкретного рішення, наказу, платіжного документа чи правочину, які б були прийняті саме ним та призвели до виведення активів або створили неможливість виконання податкових зобов`язань.

Відповідач також посилається на статтю 61 Кодексу України з процедур банкрутства та наголошує на необхідності доведення сукупності умов субсидіарної відповідальності протиправної поведінки, вини та причинно-наслідкового зв`язку, стверджуючи, що у заяві ліквідатора відсутня персоніфікована його вина та розрахунок шкоди, заподіяної саме його діями.

У своєму відзиві відповідач 4 зазначає, що заява про покладення субсидіарної відповідальності подана після відкриття ліквідаційної процедури, за відсутності заяв про оскарження правочинів, відсутності кримінальних проваджень щодо нього та відсутності судових рішень, якими встановлено його протиправні дії. На цій підставі відповідач робить висновок про підміну правових механізмів банкрутства та зловживання ліквідатором правом на звернення до суду.

На подані відзиви ліквідатором ТОВ "УКРВТОРСПЛАВ" арбітражним керуючим Коваленко І. А. подано відповіді на відзиви, в яких заявник заперечував проти доводів відповідачів та просив суд задовольнити заяву про покладення субсидіарної відповідальності у повному обсязі.

У поданих відповідях на відзиви ліквідатор зазначав, що відповідачі, будучи керівниками та учасниками товариства у різні періоди його діяльності, мали можливість визначати дії боржника, однак не вживали заходів щодо запобігання погіршенню фінансового стану підприємства, не ініціювали процедуру банкрутства за наявності ознак неплатоспроможності та не забезпечили належного збереження документації і активів боржника.

Від відповідача 2 ОСОБА_2 надано письмові пояснення, до яких долучено копія свідоцтва про смерть, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідний актовий запис№ 7888 складено 09 квітня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Відповідач 2 в поясненнях вказує, що сама по собі смерть іншого відповідача не звільняє суд від необхідності окремо дослідити підстави для покладення відповідальності на інших відповідачів, проте ця обставина має істотне значення для оцінки добросовісності, точності та індивідуалізації позовної конструкції ліквідатора.

У справах про покладення субсидіарної відповідальності вирішальним є не формальне перелічення осіб, які колись були пов`язані з товариством, а встановлення конкретних дій або бездіяльності кожної особи, часових меж її участі, обсягу повноважень, реального впливу на діяльність боржника та причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою такої особи і неплатоспроможністю боржника. Той факт, що ліквідатор включив до числа відповідачів особу, яка померла задовго до подання заяви, та навіть після відкриття провадження продовжує просити про солідарне стягнення саме з неї, додатково свідчить про формальний та неперсоналізований характер заявлених вимог.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 18.02.2026, 11.03.2026 підготовче засідання у справі відкладалось, учасникам справи надавався строк для подання заяв по суті спору, доказів та пояснень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні ліквідатор підтримав подану заяву про покладення субсидіарної відповідальності та просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Присутні у судовому засіданні представники відповідачів проти задоволення заяви заперечували з підстав, викладених у поданих відзивах.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету, а у разі його відсутності рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами направлення процесуальних документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною першою ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно із абзацом першим частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).

Для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявність підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).

Суд зазначає, що на відміну від доводів, наведених щодо інших відповідачів, заява ліквідатора в частині вимог до ОСОБА_1 містить конкретизовані посилання на обставини здійснення останнім повноважень керівника та учасника ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ», які за своїм змістом можуть свідчити про наявність ознак дій, пов`язаних із доведенням боржника до банкрутства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був одним із первинних засновників товариства, якому належало 50% статутного капіталу, а також тривалий час здійснював повноваження директора боржника до 08.04.2021, тобто належав до кола осіб, які фактично визначали фінансово-господарську діяльність підприємства, організацію бухгалтерського та податкового обліку, забезпечення збереження первинної документації та формування фінансової політики товариства.

Ліквідатор посилається на встановлені контролюючим органом порушення податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік у період здійснення ОСОБА_1 повноважень керівника товариства.

Зокрема, актом документальної планової виїзної перевірки ГУ ДФС в Одеській області №1646/15-32-14-01/37350251 від 15.08.2019 встановлено заниження податку на прибуток на суму понад 103 млн грн, порушення вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та документального підтвердження господарських операцій, а також незабезпечення збереження та надання первинних документів контролюючому органу.

Крім того, матеріали справи містять посилання на неодноразове повідомлення товариством контролюючого органу про втрату первинної документації за значні періоди фінансово-господарської діяльності підприємства, при цьому доказів належного відновлення такої документації або вжиття керівником заходів щодо забезпечення її збереження матеріали справи не містять.

Суд враховує, що втрата первинної бухгалтерської документації у процедурі банкрутства має істотне значення, оскільки унеможливлює встановлення реального руху активів боржника, перевірку господарських операцій, формування ліквідаційної маси та належний захист інтересів кредиторів.

Також матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2018 загальними зборами учасників ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» було прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації у зв`язку з відсутністю стабільного прибутку, а ліквідатором призначено саме ОСОБА_1 .

Наведене може свідчити про обізнаність ОСОБА_1 щодо наявності у підприємства ознак фінансової неспроможності та кризового стану товариства ще у 2018 році.

При цьому, надалі, діяльність товариства була поновлена без надання доказів усунення порушень податкового та бухгалтерського обліку, відновлення документації, погашення існуючої заборгованості або вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства.

Разом з тим, з огляду на смерть ОСОБА_1 , суд не здійснює остаточного вирішення вимог по суті та не надає остаточної правової оцінки щодо наявності підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності, з огляду на відсутність можливості спростувати доводи ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та актовим записом №7888 від 09.04.2022.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Суд зазначає, що субсидіарна відповідальність, передбачена ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, має персональний характер та пов`язана із встановленням вини конкретної особи у доведенні боржника до банкрутства.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_1 належить закриттю.

Окрім того, господарський суд також звертає увагу на такі обставини в аспекті аналізу утворення податкового боргу та встановлення винних осіб у його формуванні.

У позові ліквідатор звернув увагу на такі обставини.

Згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.08.2017 року у справі №522/16125/17 прокуратурою Одеської області здійснюється досудове розслідуванням у кримінальному провадженні №42017160000001101, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживанням службовими особами ГУ НП в Одеській області службовими повноваженнями під час реєстрації кримінального провадження №12017160000000629 та подальшого проведення досудового розслідування, що призвело до настання тяжких наслідків, а саме - порушення недоторканності приватного життя громадян та банківської таємниці. Відповідно до копії рапорту старшого оперуповноваженого УКР ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 від 10.07.2017 року встановлено, що невстановленими службовими особами ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИМ ЗАВОД КОЛЬОРОВИХ СПЛАВІВ» (ЄДРПОУ 31549003) створено схему по конвертації коштів в готівку та мінімізації податкових платежів, шляхом формування штучного податкового кредиту за рахунок підприємств з «формальними» ознаками фіктивності та «транзитних» підприємств ТОВ «ШАРБОН» (ЄДРПУ 21911697), ПП «ГАЛИЧПРОМГРУП» (ЄДРПУ 37322575), ТОВ «ФІРМА ЮКЕЙ-СД» (ЄДРПУ 23398198), ПП «УКРСПЕЦСОЮЗ» (ЄДРПУ 32997427), ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» (ЄДРПУ 37350251), ТОВ «КОМПАНІЯ МАКСІМЕТ» (ЄДРПУ 35079231)(https://reyestr.court.gov.ua/Review/68573041). Відповідно до тексту Ухвали слідчого судді Дніпровський районний суд м. Києва від 29 жовтня 2018 року у справі №№ 755/9970/18 прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Генеральної прокуратури України звернувся до суду з вказаним клопотанням в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018000000000039 від 30.05.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України. Клопотання обґрунтоване тим, що службові особи підприємств реального сектору економіки, які здійснюють операції з металобрухтом, у період з 01.01.2017 по теперішній час діючи умисно, з метою мінімізації податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємства, по ланцюгу постачання вносили до первинних документів (податкові накладні, декларації з ПДВ) завідомо неправдиві дані щодо постачання ТМЦ (брухт та відходи міді, катоди мідні та інше) від підприємств: ТОВ «Укрвторсплав» (37350251), ПП «Опт-Торг 2000» (42054048), ТОВ «Промметальянс» (40629948), ТОВ «Інтергруп Україна» (39487531), ТОВ «Вітотрейд» (39487573), ТОВ «МПК Укрметресурс» (39051052) та ТОВ «Регионметресурс» (37913032), чим безпідставно сформували витрати за рахунок відображення неіснуючих фінансово-господарських операцій, і ухилялись від сплати податку на прибуток в особливо великих розмірах (https://reyestr.court.gov.ua/Review/77466915). 01 вересня 2020 року слідчий суддя Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № №487/4889/20 виніс ухвалу відповідно до тексту якої підприємствами, які мають ознаки фіктивності та використовуються вищевказаними особами у протиправному механізмі переведення безготівкових грошових коштів у готівку є: ПП «Укрорганік 001», код ЄДРПОУ 42811061, ПП «Юг Карго Торг 2005», код ЄДРПОУ 42811255, ПП «Брок Торг», код ЄДРПОУ 43469670, ПП «Мит Од Торг», код ЄДРПОУ 43469665, ТОВ «Автосвіт торг», код ЄДРПОУ 42053903, ПП «Южцветсплав», код ЄДРПОУ 42475259, ПП «Сервіс-Лайн ЛТД», код ЄДРПОУ 41504426, ТОВ «Укрвторсплав», код ЄДРПОУ 37350251, ТОВ «Магате-7», код ЄДРПОУ 34674385, ПП «Раф-Сервис», код ЄДРПОУ 31728170, ТОВ «Свєтстрой», код ЄДРПОУ 41373175, ПП «Мерітекс», код ЄДРПОУ 39259736, ПП «Інтермаркет Плюс», код ЄДРПОУ 39258732, ПП «Вествінд», код ЄДРПОУ 39259610, ТОВ «Світком Юст», код ЄДРПОУ 42460127, ТОВ «Нумотрейд», код ЄДРПОУ 42881081, ТОВ «Трейдер Газ», код ЄДРПОУ 42859124, ТОВ «Інстормет», код ЄДРПОУ 42463154, ТОВ Оіл трейд Систем», код ЄДРПОУ 42212394, ПП «Опт-торг 2000», код ЄДРПОУ 42054048, ТОВ «Супервей Трейд», код ЄДРПОУ 37170033, ПП «Орандж Фрут», код ЄДРПОУ 41478484, ПП «Діловар», код ЄДРПОУ 37170063, ТОВ «Альфа Фарм», код ЄДРПОУ 40002134, ТОВ «Південня будівельна компанія «Екліпс», код ЄДРПОУ 39082206, ТОВ «Лідер-фрут», код ЄДРПОУ 41735729, ТОВ Електро-торг», код ЄДРПОУ 43334447, ПП «Ханум ЛТД», код ЄДРПОУ 41197517, ПП «Брокер Агент», код ЄДРПОУ 41504304, ПП «Купрумторг», код ЄДРПОУ 42475421, ПП «Мерітекс», код ЄДРПОУ 39259736, ТОВ «Никметторг», код ЄДРПОУ 43616994, ТОВ «Євро-цветмет», код ЄДРПОУ 41554706 та ПП «Тойнбі» код ЄДРПОУ 39259689" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91388288).

Господарський суд вважає за необхідне щодо обов`язку врахування вказаних обставин, зауважити таке.

Велика Палата Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Отже, для підтвердження звинувачень необхідним є не тільки наявність вироку у кримінальному провадженні, але і інших доказів.

Натомість станом на сьогодні відповідних вироків про притягнення до кримінальної відповідальності суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості підстав покладення субсидіарної відповідальності ліквідатор посилається на наявність податкової заборгованості боржника, відсутність активів, неналежне ведення бухгалтерського обліку, втрату первинної документації, а також невжиття відповідачами заходів щодо відновлення платоспроможності товариства.

Водночас, оцінюючи доводи та заперечення учасників справи, господарський суд враховує наступне.

Зокрема, відповідач 2 ОСОБА_2 у поданому відзиві зазначав, що ліквідатором не доведено наявності у його діях складу правопорушення, необхідного для покладення субсидіарної відповідальності, а сама заява містить лише загальні посилання на наявність податкової заборгованості та відсутність активів боржника без конкретизації дій кожного із відповідачів.

Крім того, відповідач 2 вказував, що припинив участь у товаристві 07.04.2021, а тому не міг впливати на фінансово-господарську діяльність боржника у подальшому.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує, що згідно наявних у матеріалах справи відомостей ОСОБА_2 дійсно припинив участь у ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» 07.04.2021.

Разом з тим, ліквідатором не надано належних та допустимих доказів того, що саме дії або бездіяльність ОСОБА_2 у період його перебування учасником товариства призвели до виникнення стійкої неплатоспроможності боржника.

Суд погоджується з доводами відповідача-2 про те, що сам по собі факт перебування особи у складі учасників товариства не є достатньою підставою для покладення субсидіарної відповідальності без встановлення конкретних неправомірних дій, вини та причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою особи та банкрутством боржника.

Матеріали справи не містять доказів прийняття ОСОБА_2 рішень щодо відчуження активів боржника, укладення збиткових правочинів, приховування майна або інших дій, які б свідчили про доведення ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» до банкрутства.

Відповідач 3 ОСОБА_3 у поданому відзиві зазначав, що ліквідатором не доведено ані наявності його вини у доведенні боржника до банкрутства, ані причинно-наслідкового зв`язку між його діями та неплатоспроможністю товариства.

Також відповідач 3 вказував, що основна сума податкової заборгованості виникла на підставі податкового повідомлення-рішення, яке оскаржувалось у судовому порядку, а тому не могло свідчити про безумовну наявність узгодженого податкового боргу у період його перебування на посаді директора.

Крім того, ОСОБА_3 зазначав, що ліквідатором не надано доказів укладення ним збиткових правочинів, відчуження майна боржника, приховування активів чи вчинення інших дій, спрямованих на доведення підприємства до банкрутства.

Оцінюючи доводи відповідача 3, суд враховує, що останній перебував на посаді директора товариства у період з 04.08.2021 по 26.05.2023.

Разом з тим, ліквідатором не доведено, що саме у вказаний період ОСОБА_3 вчинялись дії, спрямовані на умисне погіршення фінансового стану боржника або доведення його до неплатоспроможності.

Суд також враховує доводи відповідача 3 про те, що основна сума податкової заборгованості виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.09.2019, яке протягом тривалого часу оскаржувалось у судовому порядку та не було узгодженим у період перебування останнього на посаді керівника товариства.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача 3 про те, що долучений ліквідатором аналіз фінансово-господарського стану боржника не є безумовним доказом доведення до банкрутства та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

Так, в обґрунтування заявлених вимог ліквідатором надано аналіз фінансово-господарського стану боржника, акти податкових перевірок, відомості щодо розміру кредиторської заборгованості, а також інші документи, долучені до матеріалів справи.

При цьому, суд зазначає, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово господарського стану боржника, складений не ліквідатором банкрута та не у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства затверджених Наказом Мінекономіки 19.01.2006 № 14 (із змінами та доповненнями) та не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування, що узгоджується із правовою позицією Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.

Відповідач 4 ОСОБА_4 у відзиві також заперечував проти задоволення заяви ліквідатора та зазначав про відсутність належних доказів його вини у доведенні товариства до банкрутства.

Оцінюючи доводи відповідача 4, суд зазначає, що ліквідатором не надано жодного належного доказу на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на виведення активів боржника, укладення фіктивних або збиткових правочинів чи умисне створення стану неплатоспроможності.

Посилання ліквідатора виключно на наявність податкової заборгованості, недостатність ліквідаційної маси та відсутність документації без встановлення конкретних неправомірних дій відповідача 4 не свідчить про наявність усіх елементів складу правопорушення, необхідних для покладення субсидіарної відповідальності.

Суд також враховує, що у поданій заяві ліквідатор фактично не розмежовує дії кожного із відповідачів, не визначає періоди виникнення неплатоспроможності та не надає належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між діями конкретних осіб та банкрутством боржника.

Як встановлено судом, ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, які б достеменно підтверджували вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 конкретних дій чи бездіяльності, спрямованих на доведення ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» до банкрутства.

Господарський суд установив, що ліквідатор боржника фактично обґрунтовує заявлені вимоги виключно наявністю податкової заборгованості, відсутністю активів та недостатністю ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.

При цьому, ліквідатор не зазначив, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю зазначених вище осіб.

Також матеріали справи не містять належних доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та настанням неплатоспроможності ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ».

Суд зазначає, що формальне посилання ліквідатора на відсутність документації, наявність податкової заборгованості чи недостатність ліквідаційної маси без встановлення конкретних неправомірних дій відповідачів не свідчить про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відносно доводів позивача про те, що відповідачами не надавались докази, які б свідчили про будь-які непереборні обставини, в результаті яких ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» набуло стану неплатоспроможності, або інші обставини, які б свідчили про те, що банкрутство настало в межах звичайного комерційного ризику, суд зазначає наступне.

При розгляді заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності суд повинен враховувати, що засновники чи керівник можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності лише в тих випадках, коли банкрутство стало наслідком їх дій, та це підтверджено відповідними доказами, тобто заявником має бути доведено, що особа (засновник або керівник) своїми діями довела підприємство до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Дослідивши заяву ліквідатора ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» на предмет наявності в діях колишніх керівників та засновників ТОВ "УКРВТОРСПЛАВ" ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 складу правопорушення, яке потягло за собою доведення боржника до банкрутства, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в доведенні ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ» до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між їх діями та/або бездіяльністю та неплатоспроможністю банкрута, викликаної цілеспрямованими діями вказаної особи, а також вини, що виключає можливість задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства на даних осіб.

Будь-яких належних та допустимих доказів щодо доведення боржника саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій чи бездіяльності, які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ «УКРВТОРСПЛАВ».

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020у справі № 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 № 902/1078/16, від 07.03.2023 № 911/101/21 (911/3174/21)).

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності (стаття 42 ГК України).

У даному конкретному випадку ліквідатором не доведено наявності у діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ознак винної поведінки, яка б виходила за межі звичайного комерційного ризику та перебувала у причинно-наслідковому зв`язку із неплатоспроможністю боржника. Сам по собі факт наявності кредиторської заборгованості та відсутності активів боржника не може свідчити про доведення підприємства до банкрутства без встановлення конкретних неправомірних дій відповідачів.

Разом з тим, суд зазначає, що оцінка доводів та обставин щодо ОСОБА_1 не здійснюється, оскільки провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв`язку зі смертю відповідача відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, №o. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відхиляючи доводи позивача суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis muta№dis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis muta№dis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про недоведеність ліквідатором наявності у діях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усіх елементів складу правопорушення, необхідних для покладення субсидіарної відповідальності відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що у позові ліквідатора в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі №916/2192/25(916/304/26) в частині вимог до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності закрити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України

2. У задоволенні позову ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРСПЛАВ" арбітражного керуючого Коваленко Ірини Анатоліївни в частині вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про покладення субсидіарної відповідальності в межах справи №916/2192/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРСПЛАВ" та солідарне стягнення 190 939 871,11 грн. відмовити повністю.

3. Витрати за сплату судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 29 червня 2026 р.

Суддя Т.Г. Деркач