Ухвала суду № 137762023, 22.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

22 червня 2026 року Справа № 915/188/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,

представника позивача: Пітерової О.В., Шевченко О.В.,

представника відповідача: Компанійця О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія б/н від 12.06.2026 (вхід.№8725/26) про зупинення провадження у справі

за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія,

про: визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення надміру виплачених грошових коштів у сумі 90684,46 грн,-

в с т а н о в и в:

Господарським судом Миколаївської області на стадії підготовчого провадження розглядається справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія, за такими вимогами:

- визнати недійсними додаткові угоди №4 від 30.09.2022 та №5 від 17.10.2022 до договору №100/32 від 04.01.2022;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надміру виплачені грошові кошти у сумі 90684,46 грн.

В обґрунтування вимог позивач у даній справі посилається на порушення відповідачем вимог Закону України Про публічні закупівлі при укладанні додаткових угод №4 від 30.09.2022 та №5 від 17.10.2022 до договору №100/32 від 04.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу, оскільки відповідачем було перевищено максимальний ліміт збільшення ціни згідно п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, і внаслідок безпідставного підвищення ціни товару позивачем зайво було сплачено 90684,46 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує, що він діяв у відповідності до норм Закону України Про публічні закупівлі та договору про постачання електричної енергії споживачу, а тому покладення на нього обов`язку у вигляді повернення коштів та, фактично, зобов`язання його поставити товар (електроенергії) за економічно невигідними та необґрунтованими цінами, не відповідає критеріям щодо втручання у право мирного володіння майном.

12.06.2026 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вхід.№8725/26), в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

В обґрунтування свого клопотання відповідач вказує наступне:

- Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі;

- у даній справі основною правовою підставою як позовних вимог, так і заперечень, - є п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, як у частині його тлумачення на предмет відповідності вимогам юридичної визначеності, так і в цілому, конституційність якого є предметом провадження у Конституційному Суді України;

- на переконання відповідача, розгляд даної справи господарським судом до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі створює реальний ризик ухвалення судового рішення на підставі норми, яка може бути визнана неконституційною, що суперечить принципу верховенства права (ст.8 Конституції України) та праву на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод);

- відповідач вважає, що зв`язок даної справи, яка перебуває у провадженні Господарського суду Миколаївської області, із конституційним провадженням, відкритим Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України 06.05.2026 за конституційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС», є прямим, безпосереднім та матеріально-правовим, а не опосередкованим або похідним.

Позивач заперечує проти задоволення такого клопотання відповідача посилаючись на наступне:

- предметом даної справи є встановлення обставин укладання додаткових угод до договору постачання електричної енергії та перевірки їх відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі, який на момент розгляду справи є чинним;

- відповідач не навів жодних обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення Конституційним Судом України у конституційному провадженні щодо перевірки конституційності зазначеної норми;

- твердження відповідача про необхідність зупинення провадження, на думку позивача, - є необґрунтованими, оскільки наявні у справі матеріали дозволяють суду повно та всебічно дослідити всі обставини, що мають значення для вирішення спору. До матеріалів справи долучено всі основні докази, необхідні для встановлення фактичних обставин справи, зокрема договір про закупівлю електричної енергії, додаткові угоди до нього та інші документи на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви. Позивач вважає, що суд має можливість дослідити всі надані докази, надати їм належну правову оцінку та встановити фактичні обставини, які входять до предмету доказування в даній справі;

- відкриття конституційного провадження жодним чином не впливає на можливість встановлення фактичних обставин даної справи. Конституційний суд України не досліджуватиме обставини укладання спірних додаткових угод, не надаватиме оцінки доказам у даній справі та не встановлюватиме факти, які входять до предмета доказування в цьому спорі. На думку позивача, відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи, оскільки суд не позбавлений можливості дослідити докази, встановити всі обставини, що мають значення для вирішення спору, та надати їм належну правову оцінку на підставі норм чинного законодавства.

У підготовчому засіданні 15.06.2026 представники сторін підтримали висловленні у вказаних письмових заявах (клопотаннях, запереченнях) доводи.

У підготовчому засіданні 15.06.2026 судом оголошено перерву для постановлення ухвали.

У підготовчому засіданні 22.06.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України, Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі №3-78/20269(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якого підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922VІІІ зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Статтями 2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права, з урахуванням європейських стандартів, та спрямоване на забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, закон повинен відповідати критерію «якості закону», зокрема, бути доступним, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, що забезпечує особі можливість належним чином передбачати правові наслідки своєї поведінки та здійснювати свою діяльність із дотриманням принципу правової визначеності.

За приписами ст.1 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України - є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Статтею 151-1 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

До повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п.1 ч.1 ст.150 Конституції України).

Згідно ст.151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи наведене, визнання Конституційним Судом України нормативного акта чи його окремих положень неконституційними виключає можливість їх подальшого застосування та відтворення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, окрім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким відповідний акт було визнано неконституційним, у подальшому змінені у порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, від 14.09.2022 у справі №911/1977/21).

Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на частини 4, 6 ст.75 ГПК України, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

При цьому, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2023 року у справі №914/2930/21.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області у якості підстав позову визначено обставини щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про публічні закупівлі», при укладанні спірних додаткових угод, що призвело до перевищення максимального ліміту збільшення ціни згідно п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», та як наслідок сплата позивачем зайво сплачених коштів у сумі 90684,46 грн.

Тобто, спір об`єктивно неможливо вирішити без застосування спірної норми Закону України «Про публічні закупівлі», яка наразі перевіряється Конституційним Судом.

Враховуючи підстави та вимоги заявленого позивачем позову у даній справі, які ґрунтуються на порушенні відповідачем приписів п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», господарський суд вважає, що рішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», матиме суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п.60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

У постанові від 12.10.2021 по справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Забезпечення єдності судової практики є фундаментальним завданням, виконання якого має сприяти стабільності правопорядку, прогнозованості здійснення правосуддя. Застосування різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності.

Крім того, судом взято до уваги позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/19209/21 з приводу того, що суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними, тобто закони, що суперечать Конституції України не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (п.33).

Така позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України у постанові №9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»: «Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй» (п.34).

Тому Суд дійшов висновків щодо необхідності застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у такий спосіб:

1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;

2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин (п.36).

Приймаючи до уваги, що судовий захист не може бути побудовано на неправовому (неконституційному) законі, конституційність якого наразі розглядається Конституційним Судом України, суд вважає за необхідне провадження у справі зупинити.

За приписами п.4 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених: пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Виходячи зі змісту вказаних положень Кодексу, зупинення провадження у справі обумовлено саме необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.

Оскільки вирішення Конституційним Судом України справи №3-78/20269(178/26) щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» може мати істотне значення для правильного вирішення даного спору, зокрема щодо правомірності застосування встановленого вказаною нормою 10-відсоткового обмеження при зміні ціни за одиницю товару, суд, з метою забезпечення принципу правової визначеності, єдності судової практики та запобіганню ухваленню незаконного рішення, дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Керуючись п.5 ч.1 ст.227, ст.ст.229, 234, 235 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія б/н від 12.06.2026 (вхід.№8725/26) про зупинення провадження у справі, - задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі №915/188/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

3. Зобов`язати сторін повідомити суд про результати розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 29.06.2026.

Суддя М.В.Мавродієва