Рішення № 137761975, 22.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 Справа № 914/3549/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ ТРЕЙД», м. Радивилів Рівненської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин», смт. Лопатин Львівської області,

про стягнення 3476609,03 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Т. Гармата,

від відповідача: В. Ширков.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» про стягнення 3476609,03 грн заборгованості за договором поставки зернових культур №16-11/2021 ЗР від 16.11.2021, з яких: 3372042,82 грн основний борг, 86660,50 грн пеня, 8386,48 грн 3% річних та 9519,23 грн інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.11.2025 року справу № 914/3549/25 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, а також встановлено строк для реалізації учасниками процесу їх процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду була надіслана позивачу засобами електронного зв`язку, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

08.12.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав суду відзив на позовну заяву.

15.12.2025 позивач подав відповідь на відзив.

22.12.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив.

02.03.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі, а 01.05.2026 клопотання про долучення доказів.

16.03.2026 та 22.05.2026 відповідач подав заперечення.

Протокольною ухвалою від 07.04.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 04.05.2026. Причини відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судові засідання з`явився, проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3372042,82 грн. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 86660,50 грн пені, 8386,48 грн 3% річних та 9519,23 грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача. Просив також при ухваленні рішення у справі вказати формулу для розрахунку пені та 3% річних органом ДВС до моменту повного виконання рішення.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначає, що позов є передчасним та необґрунтованим, оскільки позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами наявність виникнення заборгованості в сумі 3372042,82 грн, оскільки поставка зернових культур відбулась із порушенням позивачем умов п.1.1., п.1.2., п.1.3., п.1.5., 2.1., 2.2., 3.1.2, п.4.5., п.5.1 договору (без специфікацій, замовлень відповідача та за відсутності якісних посвідчень), що виключає належне проведення розрахунків відповідачем за отриманий товар. Заперечує проти стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вважає, що строк виконання грошового зобов`язання не настав/

У судовому засіданні 22.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

16 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ ТРЕЙД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Лопатин» (покупець) укладено договір поставки №16-11/2021 ЗР зернових культур, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом дії цього договору передавати у власність покупцю окремими партіями сільськогосподарські зернові культури (пшениця, кукурудза, жито, тощо), в тому числі зернові відходи і побічний продукт зерна, а покупець у свою чергу зобов`язується щоразу приймати кожну відвантажену партію товару постачальником та оплачувати її вартість на умовах цього договору. Цей договір укладається для забезпечення багаторазових поставок постачальником партій товару безпосередньо покупцю до 31 грудня 2022 року.

Як вбачається із п. 1.2 договору, під товаром у цьому договорі розуміється: кукурудза насипом (ДСТУ 4525; вологість, % не більше - 15,0; смітна домішка, % не більше - 5,0; вміст умовного крохмалю, % не менше - 58,0); пшениця насипом (ДСТУ 3768; вологість, % не більше - 14,5; смітна домішка, % не більше - 5,0; вміст умовного крохмалю, % не менше - 54,0); кукурудза відходи І кат, група 5 (вологість, % не більше - 15,0; смітна домішка, % не більше 30-60; вміст умовного крохмалю, % не менше - 58,0); побічний продукт кукурудзи (вологість, % не більше - 15,0; смітна домішка, % не більше 30-50; вміст умовного крохмалю, % не менше - 58,0); зернові відходи кукурудзи І кат. (вологість, % не більше - 15; смітна домішка, % не більше - 5,030-50; вміст умовного крохмалю, % не менше 58,0).

Пунктом 1.3 договору визначено, що номенклатура (найменування) товару кожного разу може бути інша. Однак, номенклатура, асортимент, кількість та ціна, сума на кожну партію товару визначається сторонами щоразу у специфікаціях та видаткових накладних у відповідності до узгоджених сторонами замовлень покупця.

Замовлення на поставку кожної партії товару подається уповноваженим представником покупця в письмовій формі із зазначенням дати, найменування, ціни та асортименту товару, кількості кожного виду товару, дати та місця поставки товару, завірене печаткою покупця та підписом уповноваженої особи, і передається постачальнику особисто або факсимільним, електронним, поштовим способом не пізніше ніж за п`ять робочих днів до бажаної поставки партії товару. Зміни в замовлення вносяться виключно за згодою сторін. В окремих випадках постачальник на власний розсуд може приймати замовлення від покупця, що здійснені в усній формі, при цьому будь-які претензії з боку покупця, щодо належною виконання постачальником умов усного замовлення постачальником не приймаються. Про прийняття замовлення до виконання постачальник повідомляє покупця протягом одного робочого дня з моменту отримання замовлення від покупця (п.1.5 договору).

Розділом 3 договору врегульовано зобов`язання сторін. Так, постачальник зобов`язався передавати у власність покупцю партії товару, згідно підписаних специфікацій по видатковим накладним та виписувати покупцю видаткову накладну та товарно-транспортну накладну на кожну автомобільну партію товару та інші товаро-супроводжувальні документи на партію товару, які підтверджують її якість (якісні посвідчення). У свою чергу, покупець зобов`язався (п. 3.2 договору): приймати належним чином поставлений товар; своєчасно оплачувати постачальнику вартість товару згідно умов даного договору; проводити звірку взаєморозрахунків з постачальником за поставлений товар до 15 числа кожного місяця, який йде за періодом здійснення звірки, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків. Сторони погодилися, що у випадку, коли не дотримані ці вимоги, всі суперечки вирішуються за відомостями постачальника на підставі його даних за відповідний період (п. 3.2.4 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем не пізніше 10 (десяти) операційних банківських днів з дати передачі такої партії товару постачальником за видатковою накладною і реєстрації постачальником у ЄРПН/РК податкової накладної на цю партію товару. Розрахунки за товар здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжне доручення. Датою оплати за товар визнається дата фактичного надходження коштів на рахунок постачальника.

У відповідності до п. 4.3 договору, якщо постачальником здійснюється дві та більше поставок товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником в порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати, який зазначений у видаткових накладних договорі), яку зобов`язаний здійснити покупець за цим договором, за видатковими накладними в порядку зростання дати кінцевого строку оплати грошових сум за видатковими накладними на товар, який постачався, незалежно від того, що вказано в призначенні платежу при здійсненні оплати.

Сторони домовилися, що у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний договір, але якщо продаж товару відбувається в період дії даного договору, то він відбувається на умовах даного договору.

Поставка кожної партії товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті замовлення і визначається у специфікації (п. 5.1 договору).

За умовами п.5.5 договору приймання-передача кожної партії товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем за участю представника постачальника за місцем доставки, визначеним у п.5.1 цього договору. У випадку виявлення невідповідності товару по кількості та якості умовам, визначеним даним договором, приймання здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітраж) при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 з доповненнями і змінами, внесеними постановою Держарбітраж СРСР від 14.11.1974 р.) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № 11 -7 з доповненнями і змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.1 1.1974.

Пунктом 5.6 договору визначено, що після підписання сторонами кожної видаткової накладної на поставку товару, претензії щодо кількості та якості товару по цій видатковій накладній виключаються.

Якщо в момент приймання товару буде виявлена нестача чи надлишок товару, з врахуванням допустимих відхилень ваги, товар приймається по фактичній кількості. Покупець та постачальник в такому випадку оформляють акт (у 2-х екземплярах) про наявність розбіжностей, де зазначається весь перелік товару та її фактична вага (форма акту довільна та узгоджується сторонами. Належним узгодженням сторонами форми акту є його підписання стороною). Постачальник зобов`язаний відкоригувати товаросупровідні документи на товар не пізніше 3 (трьох) робочих днів після отримання правильно оформленого акту (п. 5.9 договору).

Як вбачається із п. 6.1 договору, він набирає чинності з 16 листопада 2021 року і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до моменту повного і належного його виконання.

У відповідності до п. 7.4 договору у випадку прострочення оплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору він упродовж червня - жовтня 2025 року здійснив відвантаження товару на загальну суму 6157921,66 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товарно-транспортними, податковими накладними, а також заявками та актами наданих послуг на перевезення. Вказав, що позивачем поставлений товар за видатковими накладними № 541 від 27.06.2025 на суму 303624,30 грн, № 543 від 27.06.2025 на суму 758927,64 грн; № 555 від 01.07.2025 на суму 270884,52 грн; № 550 від 0.07.2025 на суму 512925,00 грн; № 633 від 06.08.2025 на суму 310754,54 грн; № 820 від 02.10.2025 на суму 791404,42 грн; № 854 від 09.10.2025 на суму 261271,58 грн; № 865 від 10.10.2025 на суму 504802,72 грн; № 867 від 11.10.2025 на суму 259597,04 грн; № 926 від 22.10.2025 на суму 198389,90 грн; № 940 від 23.10.2025 на суму 597804,72 грн; № 942 від 24.10.2025 на суму 171359,92 грн; № 943 від 25.10.2025 на суму 618289,70 грн та № 949 від 27.10.2025 на суму 415819,80 грн. Видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень, проте товар оплачений відповідачем частково, на суму 2785878,84 грн, залишок заборгованості складає 3372042,82 грн.

Сторонами підписано акт звірки розрахунків за період 01-24.06.2025 на суму 2189210,78 грн та за період 01.07-12.08.2025 на суму 1024803,02 грн. (а.с.83, 83, Том 1)

06.11.2025 за вих. № 06-11-2/2025 позивач надіслав відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку претензію про сплату заборгованості на суму 3372042,82 грн, яка залишена без задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач порушив свої зобов?язання за договором, остаточні розрахунки за товар не провів. За неналежне виконання договірних зобов`язань позивачем нараховано 86660,50 грн пені, 8386,48 грн 3% річних та 9519,23 грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки № 16-11/2021 ЗР зернових культур від 16.11.2021. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач зазначає, що він у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За умовами укладеного договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем не пізніше 10 (десяти) операційних банківських днів з дати передачі такої партії товару постачальником за видатковою накладною і реєстрації постачальником у ЄРПН/РК податкової накладної на цю партію товару (п.4.1).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу упродовж червня-жовтня 2025 року був відвантажений товар на загальну суму 6157921,66 грн. Відповідач прийняв поставлений позивачем товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та підтверджує факт відсутності зауважень щодо кількості та якості поставленого товару, а також належне виконання позивачем своїх договірних зобов`язань. Однак отриманий товар відповідач оплатив частково, що свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Доказів звернення до позивача з претензіями щодо якості товару, його повернення, вимог про зменшення ціни або складання відповідних актів матеріали справи не містять. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 3372042,82 грн заборгованості за договором підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку з оплати заборгованості у зв`язку з ненаданням позивачем пакета супровідних документів (специфікацій та якісних посвідчень на поставлений товар) є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема, п. 5.6 договору погоджено, що після підписання сторонами кожної видаткової накладної на поставку товару претензії щодо кількості та якості товару за такою видатковою накладною виключаються. При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що умовами договору не передбачено, що виникнення обов`язку покупця щодо оплати поставленого товару ставиться у залежність від надання постачальником якісних посвідчень на товар. Відтак покликання відповідача на ненадання таких документів як на підставу відтермінування оплати є безпідставним.

Щодо вимог позивача про стягнення 86660,50 пені, суд враховує таке.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони у п.7.4 договору погодили, що у випадку прострочення оплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки до моменту повного розрахунку за товар.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України). При цьому суд відзначає, що з 01.04.2023 система переказів в Україні функціонує на базі міжнародного стандарту ISO 20022. Після запровадження СЕП-4 в Україні скасовано поняття «банківський день».

Здійснивши перевірку розрахунку пені, із врахуванням дат реєстрації постачальником у ЄРПН/РК податкової накладної на кожну партію товару, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 82067,74 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст.253 ЦК України).

Перевіривши розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 7942,03 грн 3% річних та заявлені позивачем 9519,23 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти вимог 3% річних слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд відзначає правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 3372042,82 грн., 82067,74 грн пені, 9519,23 грн інфляційних втрат та 7942,03 грн 3% річних. Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц. Відхиляючи доводи скаржника, суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» де зазначено, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 32335 від 17.11.2025 на суму 41719,31 грн. За пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому судовий збір у розмірі 41658,86 грн покладається на відповідача.

Щодо клопотання позивача зазначити у рішенні суду про зазначення формули для розрахунку пені та 3% річних органом ДВС до моменту повного виконання рішення.

У відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначає, що згадані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Таке правило поведінки для суду, як «суд, приймаючи рішення …, може зазначити…», прямо передбачено у частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

Враховуючи обставини справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «ЛОПАТИН» (80261, Львівська обл., Шептицький р-н., селище Лопатин, вул. Заводська, буд. 11; ідентифікаційний код - 43412336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ ТРЕЙД» (35500, Рівненська область, м. Радивилів, вул. Кременецька, 52; ідентифікаційний код 41155095) 3372042,82 грн. основного боргу, 82067,74 грн пені, 7942,03 грн 3% річних, 9519,23 грн інфляційних втрат та 41658,86 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.06.2026.

Суддя Яворський Б.І.