Рішення № 137761897, 16.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 Справа № 914/1348/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс", м. Київ

до відповідача: Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський фаховий коледж спорту", м. Львів

про: стягнення заборгованості в розмірі 245 916,78 грн.

Представники сторін:

від позивача: Нагалка Я.Я. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2032820 від 22.10.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9392/10 від 18.09.2020; в режимі відеоконференції.

від відповідача: Каралюс Л.М. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи; в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" до відповідача: Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський фаховий коледж спорту" про стягнення заборгованості в розмірі 245 916,78 грн., з них: 208 887,38 грн. -основна заборгованість, 26 805,76 грн - пеня, 7 579,69 грн - втрати від інфляції, 3 % річних - 2 643,95 грн та судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026, справу № 914/1348/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 09.06.2026.

12.05.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву (за вх. № 13554/26) про участь в судовому засіданні 09.06.2026 на 09:30 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 постановлено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 09.06.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 13554/26 від 12.05.2026 задоволити та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 09.06.2026 на 09:30 год. та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

28.05.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 15179/26, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

04.06.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву (за вх. № 15947/26) про участь в судовому засіданні 09.06.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.06.2026 постановлено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні 09.06.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 15947/26 від 04.06.2026 задоволити та забезпечити участь представника відповідача в судовому засіданні, призначеному на 09.06.2026 та усіх наступних засідань у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

09.06.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 16.06.2026.

16.06.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 208 887,38 грн. -основної заборгованості, 7 579,69 грн - втрат від інфляції, 3 % річних - 2 643,95 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору.

16.06.2026 представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 26 805,76 грн.

16.06.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився. Не заперечив проти прийняття відмови представника позивача від позовних вимог в частині стягнення пені і закриття провадження в цій частині, проти решта вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 15179/26 від 28.05.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 вирішено прийняти відмову позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 26 805,76 грн., закрити провадження у справі № 914/1348/26 в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 26 805,76 грн. Подальший розгляд справи здійснювати із врахуванням прийнятої вище судом протокольної ухвали в судовому засіданні 16.06.2026.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. ч. 3, 4, 5 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову, не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/1348/26.

Позиція позивача.

Позивач зазначає про те, що 04 лютого 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» та Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж спорту», за результатами проведеної процедури закупівлі, було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е-2273. Позивачем, на виконання умов Договору, у період з 01.10.2025 по 30.11.2025 року Постачальником поставлено Споживачу електричну енергію у кількості 24 492 кВт*год на загальну суму 208 887,38 грн, зокрема, за жовтень 2025 року - 194 461,04 грн; за листопад 2025 року - 14 426,34 грн. Як стверджує позивач, відповідачем, в порушення умов Договору, не здійснено оплату за поставлену електричну енергію. На підставі наведеного, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в загальному розмірі 245 916,78 грн., з них: 208 887,38 грн. -основна заборгованість, 26 805,76 грн - пеня, 7 579,69 грн - втрати від інфляції, 3 % річних - 2 643,95 грн та судові витрати зі сплати судового збору.

16.06.2026 представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 26 805,76 грн.

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 вирішено прийняти відмову позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 26 805,76 грн. та закрити провадження у справі № 914/1348/26 в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 26 805,76 грн.

А відтак, подальший розгляд справи здійснює із урахуванням прийнятої судом цієї протокольної ухвали в судовому засіданні 16.06.2026.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 15179/26 від 28.05.2026 відповідач посилається на те, що частиною 1 статті 43 Закону України встановлено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, п. 2.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 №309), розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та відповідно до договорів і документів про проведення процедури закупівлі.

Відповідач зазначає про те, що оскільки ним повністю було використано обсяг закупленої електричної енергії станом на вересень 2025, а нова угода про купівлю електроенергії з позивачем за процедурою закупівлі не укладалась, то у відповідача не було підстав для сплати коштів всупереч бюджетному законодавству, при цьому не було й підстав для постачання позивачем електричної енергії у жовтні та листопаді.

Також, відповідач вказує на те, що позивачем в позовній заяві жодним чином не обгрунтовано чому застосована пеня, яка не передбачена Договором, як вид відповідальності, зокрема, й у вигляді подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач зазначає, що статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII передбачено відповідальність за неналежне виконання договору. Зокрема, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Згідно структури Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж спорту» до закладу належить, зокрема, гуртожиток, призначений для проживання учнів, студентів. Гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84) .

Таким чином, відповідач вважає, що розрахунок пені зроблено не у відповідності до діючого законодавства.

На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 16.06.2026 представник відповідача не заперечив проти прийняття відмови представника позивача від позовних вимог в частині стягнення пені і закриття провадження в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

04 лютого 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» (постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж спорту» (споживач за договором, відповідач у справі), за результатами проведеної процедури закупівлі, було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е-2273 (надалі - Договір).

Згідно п. 16.1 Додатками до Договору, що є невід`ємною його частиною, є такі документи: п.п. 16.1.1. Додаток 1 «Інформація про прогнозне споживання електричної енергії по місяцях та об`єкт (об`єкти) електропостачання»; п. 16.1.2 Додаток 2 «Порядок визначення та зміни ціни за одиницю товару»; п. 16.1.3 Додаток 3 «Примірна форма Додаткової угоди про визначення ціни за одиницю товару».

Загальна сума Договору (загальна вартість товару за цим Договором) становить 954 445,99 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 159 074,33 грн (п. 5.1. Договору).

Обсяг закупівлі електричної енергії за цим Договором становить 122 350 кВт*год (п. 3.3. Договору).

У період з 01.10.2025 по 30.11.2025 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у кількості 24 492 кВт*год на загальну суму 208 887,38 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товару та рахунками на оплату, надісланими належним чином на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net), оригінали зазначених документів також було направлено відповідачу засобами зв`язку «Нова пошта» (п. 13.7. Договору), а саме: - акт приймання-передавання товару від 31.10.2025 № 3542 з обсягом електричної енергії у кількості 22 892 кВт*год на суму 194 461,04 грн з ПДВ та рахунок на оплату від 10.11.2025 № 5099 за жовтень 2025 року (отримано Споживачем 10.11.2025 року); - акт приймання-передавання товару від 30.11.2025 № 3887 з обсягом електричної енергії у кількості 1600 кВт*год на суму 14 426,34 грн з ПДВ та рахунок на оплату від 08.12.2025 № 5537 за листопад 2025 року (отримано Споживачем 09.12.2025 року).

Наведені акти приймання-передавання товару № 3542 та № 3887 відповідачем оплачені не були, вмотивованої відмови від підписання таких актів також не надходило.

Фактичний обсяг поставленої та використаної електроенергії підтверджується даними оператора системи розподілу - ПрАТ «Львівобленерго», що засвідчено листом від 28.04.2026 №151-07-3085, надісланими на запит Постачальника від 09.04.2026 № 735.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2025 року (включно), а в частині виконання фінансових зобов`язань Сторонами - до повного їх виконання (п. 13.1. Договору).

При достроковому розірванні Договору, дія Договору припиняється в частині постачання електричної енергії з моменту завершення процедури зміни постачальника, згідно вимог ПРРЕЕ.

В частині розрахунків (в тому числі виставлення Постачальником рахунку/акту приймання-передавання Товару) та виконання фінансових зобов`язань, Договір у будь-якому випадку залишається діючим до повного виконання таких зобов`язань Сторонами (п. 3 Додатку 2 до Договору).

Розрахунки між споживачем та постачальником за обсяг спожитої електричної енергії здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому «Кодексом комерційного обліку електричної енергії», який затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 (із змінами та доповненнями) (п. 5.5. Договору).

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (п. 5.12. Договору).

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків/актів приймання- передавання Товару має не перевищувати 10 робочих днів з дня отримання рахунку/акту приймання-передавання Товару (п. 5.13. Договору).

Дата оплати рахунку/акту приймання-передавання Товару (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (п. 5.14. Договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2.1. Договору).

Оплата за спожиту електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді здійснюється на підставі рахунку/акту приймання-передавання товару (п.5.9. Договору).

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків/актів приймання-передавання Товару має не перевищувати 10 робочих днів з дня отримання рахунку/акту приймання-передавання Товару (п. 5.13. Договору).

Акт приймання-передавання товару від 31.10.2025 № 3542 та рахунок на оплату від 10.11.2025 № 5099 за жовтень 2025 року був направлений з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net) та отриманий відповідачем 10.11.2025 року.

Акт приймання-передавання товару від 30.11.2025 № 3887 та рахунок на оплату від 08.12.2025 № 5537 за листопад 2025 року був направлений з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net) та отриманий відповідачем 09.12.2025 року.

Постачальник, має право направляти документи на електронну пошту (п. 13.17. Договору). Відповідний документ вважається отриманим Споживачем з дати його направлення Постачальником Споживачу на електронну пошту Споживача.

Станом на дату звернення до суду, за відповідачем обліковується заборгованість за наступні розрахункові періоди у таких розмірах: за жовтень 2025 року - 194 461,04 грн; за листопад 2025 року - 14 426,34 грн. Загальна сума заборгованості становить 208 887,38 грн.

Факт заборгованості підтверджується інформацією щодо руху коштів від Споживача та міститься у виписці АТ «Укрексімбанк» за період з 20.10.2025 року по 29.04.2026 року (видана на контрагента Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж спорту», код ЄДРПОУ 02136962), згідно якої грошові кошти за електроенергію поставлену в жовтні та листопаді 2025 року на адресу позивача не надходили.

Відтак, позивач повністю виконав свої зобов`язання за Договором, проте відповідач не розрахувався за фактичний обсяг поставленої (використаної) електричної енергії на суму 208 887,38 грн, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні розумності та справедливості договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Як встановлено судом, 04 лютого 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Збут Транс» та Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж спорту», за результатами проведеної процедури закупівлі, було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № Е-2273.

Згідно п. 16.1 Додатками до Договору, що є невід`ємною його частиною, є такі документи: п.п. 16.1.1. Додаток 1 «Інформація про прогнозне споживання електричної енергії по місяцях та об`єкт (об`єкти) електропостачання»; п. 16.1.2 Додаток 2 «Порядок визначення та зміни ціни за одиницю товару»; п. 16.1.3 Додаток 3 «Примірна форма Додаткової угоди про визначення ціни за одиницю товару».

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюють Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14 березня 2018 року № 312 (надалі - ПРРЕЕ).

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", пунктом 3.1.1 розділу III ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Частиною третьою статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Договір про постачання електричної енергії споживачу № Е-2273 від 04.02.2025 не визнавався недійсним у судовому порядку, а тому є обов`язковим для сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.10.2025 по 30.11.2025 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у кількості 24 492 кВт*год на загальну суму 208 887,38 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товару та рахунками на оплату, надісланими належним чином на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net), оригінали зазначених документів також було направлено відповідачу засобами зв`язку «Нова пошта» (п. 13.7. Договору), а саме: - акт приймання-передавання товару від 31.10.2025 № 3542 з обсягом електричної енергії у кількості 22 892 кВт*год на суму 194 461,04 грн з ПДВ та рахунок на оплату від 10.11.2025 № 5099 за жовтень 2025 року (отримано Споживачем 10.11.2025 року); - акт приймання-передавання товару від 30.11.2025 № 3887 з обсягом електричної енергії у кількості 1600 кВт*год на суму 14 426,34 грн з ПДВ та рахунок на оплату від 08.12.2025 № 5537 за листопад 2025 року (отримано Споживачем 09.12.2025 року).

Наведені акти приймання-передавання товару № 3542 та № 3887 відповідачем оплачені не були, вмотивованої відмови від підписання таких актів також не надходило.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2.1. Договору).

Оплата за спожиту електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді здійснюється на підставі рахунку/акту приймання-передавання товару (п.5.9. Договору).

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків/актів приймання-передавання Товару має не перевищувати 10 робочих днів з дня отримання рахунку/акту приймання-передавання Товару (п. 5.13. Договору).

Акт приймання-передавання товару від 31.10.2025 № 3542 та рахунок на оплату від 10.11.2025 № 5099 за жовтень 2025 року був направлений з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net) та отриманий відповідачем 10.11.2025 року.

Акт приймання-передавання товару від 30.11.2025 № 3887 та рахунок на оплату від 08.12.2025 № 5537 за листопад 2025 року був направлений з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net) та отриманий відповідачем 09.12.2025 року.

Постачальник, має право направляти документи на електронну пошту (п. 13.17. Договору). Відповідний документ вважається отриманим Споживачем з дати його направлення Постачальником Споживачу на електронну пошту Споживача.

Згідно з пунктом 4.13. ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа).

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3. ПРРЕЕ).

Станом на дату ухвалення рішення суду, за відповідачем обліковується заборгованість за наступні розрахункові періоди у таких розмірах: за жовтень 2025 року - 194 461,04 грн; за листопад 2025 року - 14 426,34 грн. Загальна сума заборгованості становить 208 887,38 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Глава 50 Цивільного кодексу України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оцінивши подані до справи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт існування у відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 208 887,38 грн, строк виконання грошового зобов`язання щодо якої настав, проте відповідачем не виконаний.

За таких обставин зазначена заборгованість є простроченою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як основний борг в розмірі 208 887,38 грн за договором постачання електричної енергії.

Стосовно нарахованих позивачем 2 643,95 грн. - 3% річних та 7 579,69 грн. - втрат від інфляції за період з 25.11.2025 по 29.04.2026 та за період з 24.12.2025 по 29.04.2026, суд зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У п. 41 постанови Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/ 10156/17 Суд дійшов висновку, що стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1. Договору).

Припинення електропостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п. 8.1. Договору).

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків/актів приймання-передавання Товару має не перевищувати 10 робочих днів з дня отримання рахунку/акту приймання-передавання Товару (п. 5.13. Договору).

Як підтверджується матеріалами справи, Акт приймання-передавання товару від 31.10.2025 № 3542 та рахунок на оплату від 10.11.2025 № 5099 за жовтень 2025 року був направлений з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net) та отриманий відповідачем 10.11.2025 року.

Акт приймання-передавання товару від 30.11.2025 № 3887 та рахунок на оплату від 08.12.2025 № 5537 за листопад 2025 року був направлений з електронної пошти позивача на електронну пошту відповідача (ldufk@ukr.net) та отриманий відповідачем 09.12.2025 року.

Постачальник, має право направляти документи на електронну пошту (п. 13.17. Договору). Відповідний документ вважається отриманим Споживачем з дати його направлення Постачальником Споживачу на електронну пошту Споживача.

Відтак, першим днем для нарахування штрафних санкцій, виходячи з положень п. 5.13. та п. 13.17. Договору є: - 25.11.2025 - для акта приймання-передавання товару № 3542 на суму 194 461,04 грн; - 24.12.2025 - для акта приймання-передавання товару № 3887 на суму 14 426,34 грн.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи розрахунків, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2 643,95 грн. - 3% річних та 7 579,69 грн. - втрат від інфляції за період з 25.11.2025 по 29.04.2026 та за період з 24.12.2025 по 29.04.2026, згідно приведених ним розрахунків.

Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції підлягають до задоволення повністю, а саме в заявленій позивачем сумі - 2 643,95 грн. - 3% річних та 7 579,69 грн. - втрат від інфляції.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як суми основної заборгованості, 3% річних та втрат від інфляції, а також доказів в спростування наведених обставин, сторонами, суду не надано.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні докази, що Договір про постачання електричної енергії споживачу № Е-2273 від 04.02.2025 з додатками, визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами розірвані чи змінені не були.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 208 887,38 грн. основної заборгованості, 2 643,95 грн. - 3% річних та 7 579,69 грн. - втрат від інфляції, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, п. 4 ч. 1, ч. ч. 3, 4, 5 ст.231, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський фаховий коледж спорту" (79026, м. Львів, вул. Княгині Ольги 1-3; код ЄДРПОУ № 02136962) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Збут Транс" (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 23 А, літ «М»; код ЄДРПОУ 42588390) 208 887,38 грн. основної заборгованості, 2 643,95 грн. - 3% річних, 7 579,69 грн. - втрат від інфляції та 3328,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 26.06.2026.

Суддя Долінська О.З.