Рішення № 137761841, 29.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. м. Київ

Справа № 911/210/26

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Приватного підприємства «Березівське-58» до Приватного підприємства «Контраст» про стягнення 313257,30грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Березівське-58» (далі - позивач, ПП «Березівське-58») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Контраст» (далі - відповідач, ПП «Контраст») про стягнення 313 257,30грн основного боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що сторонами укладено усний договір на поставку товару, на виконання якого позивач на підставі рахунку на оплату замовлення від 24.10.2025 №240 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 313257,30грн, між тим, товар відповідачем не поставлений, грошові кошти на вимогу від 09.12.2025 не повернуті (а.с.1-4).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2026: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; зобов`язано позивача надати докази направлення відповідачу заяви про усунення недоліків з додатками; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.43-44).

Зазначена ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 16.02.2026 о 14:34 - позивачу; 16.02.2026 о 14:25- відповідачу (а.с.45-46).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам 16.02.2026.

16.02.2026 через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали від 16.02.2026, від позивача надійшла заява, якою надано докази направлення відповідачу (квитанція від 11.02.2026 №5929169 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС) заяви про усунення недоліків з додатками (а.с.47-48).

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, відповідач не скористався правом на подання відзиву; із заявою про поновлення встановленого законом строку для подання відзиву відповідач не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

Для оплати товару, який за твердженням позивача мав бути поставлений йому після сплати рахунку, відповідач виставив рахунок на оплату по замовленню від 24.10.2025 №240 на суму 313 257,30грн з ПДВ щодо поставки дизельного палива Євро-5 у кількості 6425л за ціною 40,63грн без ПДВ (а.с.13).

Відповідний рахунок 24.10.2025 направлений з електронної адреси pokontrast@ukr.net на електронну адресу kievagro2018@ukr.net, на підтвердження чого позивачем надано скріншот відповідного листа, отриманого на електронну пошту (а.с.41).

Відповідний рахунок оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.10.2025 №357 на суму 313 257,30грн, з призначення платежу: «оплата за ДП згідно рах. №240 від 24.10.2025» (а.с.12).

09.12.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією від 09.12.2025 №б/н, у якій просив до 13.12.2025 повідомити дату отримання товар, а у разі неможливості його поставки в термін до 20.12.2025 - повернути сплачені за нього кошти (а.с.14-15).

На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу надано: поштову накладну №0770100893657; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною (а.с.16-17).

Відповідне відправлення 30.12.2025 повернуто відправнику за закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» від 22.01.2026, а також відміткою на поштовому конверті (а.с.18-20).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути кошти, отримані як попередня оплата за товар, поставка якого не відбулася.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

В силу ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як визначено п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За змістом ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

В силу ч.2 такої статті: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У даній справі сторонами не дотримано письмової форми правочину, однак, згідно ч.1 ст.218 ЦК України: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами; рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Водночас, письмовими доказами підтверджено наявність волевиявлення обох сторін на укладення договору купівлі-продажу товару в асортименті, кількості та за ціною, визначеними у наданому рахунку, факт отримання якого позивач не заперечував та який без зауважень оплатив. Відповідач у даній справі факт направлення позивачу такого рахунку не заперечив.

Отже, дії обох сторін - виставлення відповідачем рахунку в оплату товару та факт його оплати підтверджують укладення сторонами договору купівлі-продажу товару, визначеного у такому рахунку.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань за договором купівлі-продажу, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати. Так, як установлено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом у даній справі не встановлено, що сторони узгодили певний строк виконання зобов`язань - як з оплати товару, так і з його передачі або змінили порядок виконання взаємних зобов`язань, встановлений ч.1 ст.692 ЦК України.

Як установлено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.2 ст.530 ЦК України: якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, ст.531 ЦК України визначено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У даній справі позивач стверджував, що виконав зобов`язання з оплати товару, однак, товар не отримав, тобто достроково виконав зобов`язання з оплати товару - до його передачі відповідачем (продавцем).

У претензії відповідач у строк до 13.12.2025 просив повідомити адресу, за якою ПП «Березівське-58» могло б отримати товар, за який сплачено кошти або повернути їх у строк до 20.12.2025. Отже, фактично кредитор - ПП «Березівське-58», як особа, що виконала обов`язок зі сплати товару, поставка якого не відбулася, в порядку ст.530 ЦК України пред`явив вимогу про передачу товару, яка мала бути виконана боржником - ПП «Контраст» у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Враховуючи, що така претензія повернута за зворотною адресою відправнику 30.12.2025, хоча відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована в установленому порядку, таку вимогу слід вважати врученою, тому відповідач мав виконати обов`язок з передачі товару або повернення сплачених за нього грошових коштів у строк до 06.01.2026 включно.

Доказів поставки товару, визначеного у рахунку, під час розгляду даної справи не надано, як і не надано доказів повернення коштів, сплачених за такий товар на вимогу позивача.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу положень ч.2 ст.693 ЦК України, вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, вимогою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2026 у справі №908/1965/24).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки відповідач, отримавши попередню оплату, не виконав зобов`язання з поставки товару та не повернув на вимогу позивача попередню оплату після пред`явлення до нього претензії, вимоги щодо стягнення з відповідача 313 257,30грн в рахунок повернення попередньої оплати, є мотивованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір.

При цьому, фактично у відповідній справі позивач сплатив судовий збір без врахування ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в силу якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, як установлено ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 в силу ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3328грн.

Отже, враховуючи ціну позову у даній справі - 313 257,30грн, а також подання позивачем позовної заяви в електронній формі, при поданні позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3 759,09грн (313 257,30:100*1,5*0,8), однак, фактично сплатив 4 698,86грн (а.с.10), тобто більше ніж встановлено на 939,77грн.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 3 759,09грн.

В силу п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» установлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Однак, до прийняття рішення у справі клопотань про повернення судового збору позивач не подавав, тому відповідне питання судом не розглядається.

У заяві про усунення недоліків позивач вказав, що орієнтовний (попередній) розмір витрат на правничу допомогу складає 45 000 (а.с.40) однак, остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про розподіл витрат у певному остаточному розмірі позивач до ухвалення рішення не подав, тому питання про відшкодування таких витрат даним рішенням не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Контраст» (ідентифікаційний код 13706055; 08303, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 1Б) на користь Приватного підприємства «Березівське-58» (ідентифікаційний код 32395785; 07700, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Яготин, вул. Сірка Івана, буд. 20) 313257,30грн - в рахунок повернення попередньої оплати, а також 3 759,09грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова