Рішення № 137761698, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/1263/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )

про стягнення 42 665,00 грн

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - позивач/МТСБУ) з позовом до Державної організації (установа, заклад) НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про стягнення 42 665,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.03.2023 по проїзній частині проспекту Соборного в м. Запоріжжі з боку вул. Сергія Серікова в напрямку вул. Академіка Амосова, за участі транспортного засобу "КІА Sorento", державний номерний знак НОМЕР_3 на чорному фоні, з встановленими номерами, які не належать вказаній транспортній машині НОМЕР_4 , ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_2 , в результаті чого настала смерть останньої.

На момент ДТП, станом на 01.03.2023, у Відповідача поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був відсутній, що свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність Відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована.

Оскільки ОСОБА_1 не застрахував цивільно-правову відповідальність, то після вищезазначеної події потерпіла сторона, мати померлої - ОСОБА_3 подала заяву про регламентну виплату до МТСБУ з метою отримання такої виплати.

МТСБУ виплачено потерпілій особі 42 665,00 грн та відповідно набуто право регресної вимоги. Як вказує позивач, виходячи з наявної інформації, яка встановлена Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі № 333/3178/23 та цивільній справі № 333/1090/24 за позовом потерпілої ( ОСОБА_3 ) до Відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої, станом на момент ДТП ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки у відповідача.

04.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній вказав, що станом на момент настання ДТП транспортний засіб "КІА Sorento", державний номерний знак НОМЕР_3 на чорному фоні, з встановленими номерами, які не належать вказаній транспортній машині НОМЕР_4 , не був у власності відповідача, а був переданий останньому лише 12.04.2024.

10.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Правом на подання заперечень відповідач не скористався.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану, можливих затримок у доставці поштової кореспонденції, відключень електричної енергії, оголошенням сигналів про повітряну тривогу та інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.03.2023 по проїзній частині проспекту Соборного в м. Запоріжжі з боку вул. Сергія Серікова в напрямку вул. Академіка Амосова, за участі транспортного засобу «КІА Sorento», державний номерний знак НОМЕР_3 на чорному фоні, з встановленими номерами, які не належать вказаній транспортній машині НОМЕР_4 , ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , в результаті чого настала смерть останньої.

На момент ДТП, станом на 01.03.2023, у відповідача поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був відсутній, що свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність Відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована.

Відповідальною особою за скоєння ДТП, смерть пішохода є ОСОБА_1 , що підтверджується вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 333/3178/23 від 23.02.2024.

Для підтвердження розміру завданої шкоди, потерпілою надано позивачу, зокрема рахунок за ритуальні послуги на суму 37 470 грн та акт № 1456 від 03.03.2023 на суму 5 195 грн.

Потерпілій особі було відшкодовано витрати за поховання померлої ОСОБА_2 в загальному розмірі 42 665 грн, що підтверджується наказом, довідкою № 1 від 19.05.2025 та платіжним дорученням № 15655.

Крім того, Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі № 333/3178/23 та у справі № 333/1090/24 встановлено, що транспортний засіб «Кіа Sorento», 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , належить військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з Наказом № 79 від 02.02.2023 НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, водій ОСОБА_1 допущений до керування транспортним засобом «Kia Sorento», 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_3 , та станом на момент ДТП виконував свої трудові обов`язки.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач вказує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 01.03.2023, автомобіль «КІА SORENTO», 2007 року випуску, НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким у момент ДТП керував військовослужбовець НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), знаходився на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_6 ) і лише 12 квітня 2024 року відповідно до розпорядження голови Державної прикордонної служби № 06.2.2/23640-24-Вих. був переданий НОМЕР_1 мобільному прикордонному загону, а тому НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін (ВЧ НОМЕР_2 ) не є належним відповідачем у даній справі.

Відхиляючи вказані доводи відповідача, позивач вказав, що у розумінні цивільного законодавства, «володіння» - це фактичне панування особи над річчю. Відповідач видавав накази щодо експлуатації цього авто, заправляв його пальним, визначав маршрути руху та призначав екіпаж, тобто здійснював повний контроль над джерелом підвищеної небезпеки. Балансовий облік є лише формою бухгалтерського відображення майна всередині структури ДПСУ і не скасовує факту реального володіння ТЗ іншим підрозділом.

Наявність Наказу № 79 від 02.02.2023 НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, виданого командиром ВЧ НОМЕР_2 , про допуск водія ОСОБА_1 до керування вказаним авто беззаперечно доводить, що саме відповідач (ВЧ НОМЕР_2 ) фактично володів, розпоряджався та експлуатував даний транспортний засіб у службових цілях.

Крім того, у розумінні законодавства саме відповідач у даній справі є роботодавцем ОСОБА_1 та саме відповідач відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України відповідальний за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги, а також заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Станом на дату ДТП, 01.03.2023, був чинним Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі за текстом - Закон).

Згідно з п. 39.2.1 ст. 39 Закону одним із основних завдань Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпункту а) п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з п.п. 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як встановлено у вироці Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/3178/23 та справі № 333/1090/24 відповідно до технічного талону серії НОМЕР_8, транспортний засіб «Кіа Sorento», 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , належить військовій частині НОМЕР_2 та згідно з наказом № 79 від 02.02.2023 ОСОБА_1 допущений до керування вказаним транспортним засобом.

Також рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/1090/24 від 02.04.2026, яке залишено без змін Запорізьким апеляційним судом постановою від 24 червня 2025 року, а також постановою Верховного Суду від 21.04.2026, стягнуто з НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на користь потерпілої 500 000,00 грн моральної шкоди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76, ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, ст. 77 ГПК України, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Відповідачем не надано суду доказів відшкодування позивачу витрат, пов`язаних зі страховою виплатою.

За вказаних обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення 42 665,00 грн обгрунтвоаними та такими, що підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на відповідача в розмірі 2 662,40 грн.

При цьому суд врахував, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Водночас, звернення до суду з позовом здійснено в електронній формі, а тому до ставки судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мав застосовуватись понижений коефіцієнт 0,8.

Позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір» про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 665,60 грн (3 328,00 - 2 662,40)

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної організації (установа, заклад) ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_7 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код 21647131) 42 665,00 грн (сорок дві тисячі шістсот шістдесят п`ять грн 00 коп.) збитків, 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 29.06.2025.

Суддя О.Г. Удалова