Рішення № 137761658, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/4042/26

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-інжиніринговий центр", м. Київ

про стягнення 6 696,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-інжиніринговий центр" (відповідач) суми авансових коштів в розмірі 6 696,00 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору №2-КС від 09.04.2019 року в частині здійснення нагляду за виконанням будівельних орбіт.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 28.04.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 28.04.2026 року міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 11.05.2026 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 року між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-інжиніринговий центр» (надалі - відповідач, виконавець) укладено Договір №2-КС (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується, відповідно до умов Договору, надати "Інженерні послуг" ДК 021:2015 код 71300000-1 (здійснення авторського нагляду за виконанням будівельних робіт відповідно проєкту (далі - Проєкт) "Реконструкція нежитлової будівлі їдальні, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 25 А" за заявкою замовника) (надалі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги у строки та на умовах цього Договору.

Проєкт розроблено ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-ІНЖИНІРІНГОВИЙ ЦЕНТР" відповідно до Договору № 1-КС від 08.05.2018.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили вартість Послуг у розмірі 22 320,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до підпункту 2.2.1. Договору Замовник перераховує на рахунок Виконавця авансовий платіж у розмірі 30% від загальної вартості Послуг, що становить 6 696,00 грн. без ПДВ.

Позивач на виконання умов Договору здійснив оплату авансу в розмірі 6 696,00 грн згідно платіжної інструкції №254 від 16.04.2019 року (виписка по рахунку позивач міститься в матеріалах справи).

Виконавець своїм наказом від 09.04.2019 №011/18А призначив відповідальною особою за проведення авторського нагляду за виконанням робочого проекту "Реконструкція нежитлової будівлі їдальні, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 25 А" Малахова А.М., кваліфікаційний сертифікат АР №014850.

Пунктом 3.3. Договору передбачені обов`язки Виконавця, зокрема: заздалегідь письмово, за допомогою засобів факсимільного зв`язку або електронною поштою, повідомити Замовника про дату відвідання об`єкта в рамках надання Послуг (п. 3.3.2. Договору); надати Послуги відповідно до положень ДСТУ-Н БА.2.2-11:2014 "Настанова щодо проведення авторського нагляду за будівництвом підприємств, будинків і споруд" (п. 3.3.3. Договору); здійснювати контроль за відповідністю будівельних робіт проекту (п. 3.3.4. Договору); для фіксації результатів під час надання Послуг, Виконавець зобов`язаний вести журнал авторського нагляду за виконанням будівельних робіт відповідно проекту в двох примірниках (п. 3.3.6 Договору).

Факт надання послуг підтверджується шляхом підписання сторонами акту наданих Послуг.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, Замовник протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання акта наданих Послуг зобов`язаний підписати його та передати Виконавцю, або у цей же строк дати у письмовій формі мотивовану відмову від прийняття Послуг.

Договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, але до повного виконання будівельних робіт по Проєкту. (п. 9.1. Договору).

Листом від 17.04.2019 № 10/568 позивач повідомив відповідача про те, що на об`єкті розпочались будівельні роботи.

Як зазначено у позові, будівельні роботи проводило Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТОМ" за Договором № 1-КС від 21.01.2019.

Листом від 09.10.2019 №10/1287 позивач звернувся до відповідача щодо направлення представника для вирішення технічних питань, втім лист повернувся у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Листом від 11.10.2019 №11/10/19-12 до позивача звернулось ТОВ "СМАРТОМ" щодо необхідності внесення змін до проєкту щодо заміни обладнання.

Позивач звернувся до відповідача листом від 19.11.2019 №10/1455 щодо розгляду питання висвітленого у листі ТОВ "СМАРТОМ", втім вказаний лист повернувся на адресу позивача

Згідно п.3.3.6 Договору, для фіксації результатів під час надання послуг, Виконавець зобов`язаний вести журнал авторського нагляду за виконанням будівельних робіт відповідно Проєкту в двох примірниках, один з яких зберігається виконавцем відповідно до ДСТУ-Н БА2.2-11:2014.

Як зазначено в позові, з моменту укладання Договору та протягом виконання будівельних робіт на підставі Договору № 1-КС від 21.01.2019 (договір діяв до 31.12.2019 включно) відповідач жодного разу не з`явився для здійснення контролю відповідності будівельних робіт, які проводились на об`єкті та, відповідно, не зробив жодного запису у журналі авторського нагляду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не надав обумовлені Договором послуги та не повернув суму коштів сплачених за ці послуги у розмірі 6 696,00 грн, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення їх в судовому порядку.

Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вже було встановлено судом вище, 09.04.2019 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено Договір №2-КС, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати замовнику послуги авторського нагляду за виконанням будівельних робіт, а замовник зобов`язався оплачувати послуги виконавця.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено кошти за авторський нагляд за виконанням будівельних робіт на суму 6 696,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, згідно з якою платіжними дорученнями №254 від 16.04.2019 року позивачем здійснено оплату на суму 6 696,00 грн на користь відповідача.

Факт перерахування коштів на суму 6 696,00 грн відповідач жодним чином не спростував.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач обумовлені договором послуги не надав.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 18.11.2022 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №06/567 від 30.04.2025 року про повернення коштів в розмірі 6 696,00 грн, втім грошові кошти у зазначеному розмірі відповідач не повернув.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідач суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи те, що главою 63 Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, суд дійшов висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 910/1030/17.

У постанові від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Так, частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, позивач правомірно скористався своїм правом на повернення сплачених грошових коштів за ненадані відповідачем послуги, оскільки таке право у позивача, як замовника за договором, існує паралельно з правом вимагати надання оплачених послуг, однак такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Водночас волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги замовника має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до виконавця. При цьому суд враховує, що законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги замовника, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Отже, вимога про повернення суми попередньої оплати могла бути заявлена позивачем як шляхом направлення відповідної претензії, так і шляхом пред`явлення відповідного позову до суду.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи судом була встановлена обставина невиконання відповідачем зобов`язань щодо надання оплачених позивачем послуг, суд вважає, що позивач набув право вимагати від відповідача повернення сплачених ним коштів у розмірі 6 696,00 грн, а отже враховуючи, що в матеріалах справи наявна вимога позивача до відповідача щодо повернення коштів у розмірі 6 696,00 грн, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає необхідним задовольнити позов в повному обсязі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-інжиніринговий центр" (код ЄДРПОУ 40919390, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125608, місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14) суму коштів в розмірі 6 696,00 грн (шість тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 226,40 грн (дві тисячі двісті двадцять шість гривень 40 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ