Рішення № 137761059, 18.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12675/25

№ 2/183/4175/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості загальною сумою 23096,68 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2 497,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 13 358,38 грн, суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 7 241,30 грн,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року ТОВ«УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (надалі - позивач) звернулось до суду з цим позовом, у якому, окрім основної вимоги заявило також й про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник) судових витрат у розмірі 2422,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, впорядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України просить органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 27 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 4506079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір, Кредитний договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили такі умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 2 500 грн. Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 27 березня 2024 року по 22 березня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Кредитний договір з Клієнтом (споживачем) укладено в електронній формі за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Відповідно до реквізитів Договору № 4506079 від 27 березня 2024 року відповідач підписав Договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 90330.

Позивач указує, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання виконало. За інформацією в листі ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», відповідно до зазначеного договору № 4506079 від 27 березня 2024 року успішно перераховано грошові кошти у сумі 2 500 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору. За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4506079 від 27 березня 2024 року у період з 27 березня 2024 року по 25 листопада 2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 13 358,38 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 25 листопада 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача

До ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25/11/2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №4506079. Загальна сума заборгованості склала 17 105,38 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 2 497,00 грн, заборгованості за процентами - 13 358,38 грн, та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам - 1 250,00 грн.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 25 листопада 2024 року №25/11/2024, строк дії Договору № 4506079 від 27 березня 2024 року не закінчився. Вмежах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 25 листопада 2024 року донараховано відсотки за (116 календарних днів) 2 497 грн * 2,5 % = 62,425 грн * 116 календарних дні = 7 241,3 грн відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Постановленою судом ухвалою від 15 січня 2026 року відкрите провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначене судове засідання, витребувано докази. Докази отримано 23 лютого 2026 року.

30 квітня 2026 року представником позивача подано клопотання про врахування висновків апеляційного суду в іншій справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив про розгляд справи у відсутність представника, задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за відсутності заперечень позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 27 березня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4506079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на підставі якого відповідачеві на умовах строковості, зворотності, платності надано кредит у розмірі 2 500,00 грн (п.1.2), строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3), з фіксованою процентною ставкою: стандартною - 2,50% в день (п.1.4.1), зниженою - 0,01% в день (п.1.4.2). Кредитний договір підписано електронним підписом 90330 27.03.2024 11:09:11, про що свідчить п. 9.7 та 10 Кредитного договору. В Кредитному договорі вказано, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п.2.1.). Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 27 березня 2024 року або 28 березня 2024 року (п.2.2.). Умовами Кредитного договору передбачено, що Первісний кредитор має право вимагати від Клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом (п.5.1.1); укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону про кредитування, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п.5.1.3). Клієнт зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п.5.4.1). В пункті 10 Кредитного договору номери телефону Позичальника вказані, як: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 Email: vitaliy28071990g@gmail.com. Реквізити належного Клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за даним Договором: НОМЕР_1 /а.с.81-85/.

27 березня 2024 року відповідачем погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, яка є Додатком № 1 до Кредитного договору /а.с.86, 87/.

Також убачається, що 27 березня 2024 року о 11:08:02 ОСОБА_1 погодив Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 90272 /а.с.79/.

З наданого суду листа ТОВ «УПР» вих. № 1-1912 від 19 грудня 2024 року вбачається, що на підставі Договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», 27 березня 2024 року о 11:10:29 на суму 2 500,00 грн, номер картки НОМЕР_6 , номер транзакції в системі iPay.ua - 363335458, призначення платежу: Зарахування 2 500,00 грн на карту НОМЕР_1 /а.с.59/.

З відповіді від 17 лютого 2026 року АТ «СЕНС БАНК» на ухвалу суду вбачається, що картка № НОМЕР_6 , емітована АТ «СЕНС БАНК» на ім`я ОСОБА_1 . З наданої виписки руху коштів по рахунку вбачається зарахування коштів 27 березня 2024 року о 11:10 на картку в сумі 2 500,00 грн /а.с.99, 100/.

25 листопада 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 25/11/2024 /а.с.21-25/, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання та інші платежі. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1, який є с невід`ємною частиною Договору. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

25 листопада 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Кредитор) та ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» затверджено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників, в якому кількість боржників вказана 3679 осіб, загальна сума заборгованості 64339984,72 грн /а.с.25 зворот/. 05 грудня 2024 року та 06 грудня 2024 року ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» оплачено ціну продажу за Договором факторингу /а.с.20/.

З витягу з реєстру боржників від 25 листопада 2024 року /а.с.63/ убачається, що за №754 право вимоги до ОСОБА_1 на суму 17 105,38 грн, з яких основна заборгованість - 2 497,00 грн, заборгованість за відсотками - 13 358,38 грн, кількість днів прострочення - 186, перейшло до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Сума заборгованості в Реєстрі боржників, її складові, підтверджується наданим позивачем та виконаним ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунком заборгованості відповідача станом на 25 листопада 2024 року у розмірі 17 105,38 грн, з якого вбачається: отримання 27 березня 2024 року 2 500,00 грн; застосування Первісним кредитором ставки 0,01 % у період з 27 березня 2024 року по 25 квітня 2024 року (по 0,25 грн щоденно за 30 днів); сплата 23 квітня 2024 року 10,00 грн, з яких 3,00 грн тіло кредиту 7,00 грн відсотки; застосування Первісним кредитором ставки 2,5 % у період з 26 квітня 2024 року по 25 листопада 2024 року (по 62,42 грн щоденно); нарахування штрафів: 30 травня 2024 року - 437,10 грн; 29 червня 2024 року - 812,90 грн.

Також убачається, що з 26 листопада 2024 року по 12 березня 2025 року (116 днів) позивачем нараховано відповідачеві проценти у розмірі 62,43 грн щоденно на загальну суму 7241,88 грн.

Станом на день розгляду справи як позивачем, так і відповідачем не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов`язань за Договором, погашення повністю або частково нарахованої банком заборгованості за тілом кредиту, відсотками.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Щодо укладання Кредитного договору відповідачем з Первісним кредитором.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Як убачається з Договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача з зазначенням адреси проживання, паспортних даних, РНОКПП, отримані судом докази свідчать, що кредитні кошти у строк та в сумі, передбачених договором зараховано на рахунок відповідача, вказаний в Кредитному договорі. Окрім того, між сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в якому вказані усі умови кредитування та який підписаний іншим одноразовим ідентифікатором. Заяв, клопотань про призначення експертизи на спростування вчиненого підпису одноразовим ідентифікатором технічними засобами відповідача, висновків спеціаліста щодо недотримання процедури підпису одноразовим ідентифікатором, доказів використання іншою особою персональних даних відповідача суду не надано.

Таким чином, з урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, змісту договору, доказів перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника суд висновує, що між відповідачем та Первісним кредитором у належній формі укладено Кредитний договір, за умовами якого Позичальник взяв на себе зобов`язання отримати кошти у кредит, повернути їх разом з процентами Кредитору у встановлений Договором строк й Первісним кредитором виконано зобов`язання, взяте за договором, що в свою чергу свідчить про існування між відповідачем та Первісним кредитором кредитних правовідносин. Також, з урахуванням отриманих судом доказів на підтвердження надходження на банківський рахунок відповідача грошових коштів, у суду відсутні сумніви щодо достовірності наданих позивачем доказів.

Щодо переходу права вимоги, то за п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Так, позивачем надано всі докази, що підтверджують відступлення та перехід від Первісного кредитора до позивача прав вимоги за кредитним договором, документи, які засвідчують право вимоги у виді кредитного договору та додатків. Доказів сплати відповідачем первісному кредитору, позивачеві заборгованості не надано.

З огляду на викладене, суд висновує, що до позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні, перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо належності доказу у виді витягу з реєстру прав вимоги суд враховує положення ч. 2 ст. 95 ЦПК України (якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього) та те, що факт передачі реєстру прав вимоги підтверджений актом приймання передачі права вимоги, підписаного обома контрагентами Договору факторингу.

Щодо стягнення заборгованості та її розміру.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, ураховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд установив обставину неповернення 2497,00 грн кредиту й позов в цій частині підлягає задоволенню.

Водночас, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Проте, згідно з п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року).

Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з карткою документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації 23 грудня 2023 року, дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року. Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати такі значення: в період часу з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року (120 днів) - 2,5%; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) - 1,5%; з 20 серпня 2024 року - 1%.

Отже, до 21 квітня 2024 року (26 днів) Первісний кредитор мав право нараховувати проценти у визначеному Договором, зниженому розмірі 0,01 % в день. Тому за цей період розмір процентів за користування кредитом нарахований правомірно. Також, вказаний нарахований розмір відсотків фактично сплачений відповідачем 23 квітня 2024 року.

З 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (120 днів) розмір процентів не міг перевищувати 1,5 % в день, тому за цей період розмір процентів за користування кредитом дорівнює 4 394,78 грн ((2497,00 х 0,01 % х 4) - 0,50 + 4419,69 (2497,00 х 1,5 % х 116) = 1,00 - 0,50 + 4344,78) й Первісний кредитор, а потім позивач мали враховувати положення вказаного Закону при нарахуванні процентів відповідачеві.

З 20 серпня 2024 року розмір процентів не міг перевищувати 1 % в день. Тому, у період по 21 березня 2025 року (214 днів), враховуючи умови Кредитного договору щодо строку кредиту розмір процентів за користування кредитом дорівнює 5 343,58 грн (2497,00 х 1 % х 214).

Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача слід стягнути на користь позивача 12 235,36 грн боргу за Кредитним договором, з яких: 2 497,00 грн за кредитом; 9 738,36 грн за процентами.

При цьому, з урахуванням наданого Реєстру Боржників, суд зазначає, що не є правомірним нарахування неустойки відповідачеві з огляду на Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Щодо вимоги позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норми ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передбачають, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступника Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

Щодо клопотання представника позивача про врахування практики суду апеляційної інстанції в інших справах, суд зазначає про відсутність у законодавстві України норм, які б встановлювали суду першої інстанції обов`язок враховувати таку при розгляді інших спорів.

Також у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі й з витрат на правову допомогу, у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано належні докази укладення та надання послуг представником. Також суд ураховує наявність у представника позивача, Дідуха Є. О., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується даними Єдиного реєстру адвокатів України.

Разом з тим, у питанні критеріїв, які застосовуються при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд дотримується висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Верховний Суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, Європейський суд з прав людини, у п. 80 Рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) вказав, що відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру, у п. 34 Рішенні у справі «Гімадуліна та інші проти України» (Заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06), яке набуло статус остаточного 20 березня 2010 року, та у п. 268 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04), яке набуло статус остаточного 02 червня 2014 року, п. 95 Рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11) від 26 лютого 2015 року нагадав, що відповідно до його практики заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У п. 154 Рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» судом висвітлене нагадування, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, пункт 2 правила 60 Регламенту передбачає, що будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має зазначати конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково. Також вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, віднесеної судом до справ незначної складності, визнаної судом малозначною, предмет спору з урахуванням ціни позову, з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, подання представником позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, суд убачає наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, з заявлених 10 000,00 грн до 3000,00 грн, оскільки розмір витрат на правову допомогу є вочевидь не співмірним ціні позову та не розумним. Також, ураховуючи задоволення судом позовних вимог в частині стягнення заборгованості частково на суму 12 235,36 грн з заявлених до стягнення 23 096,68 грн, відмову в задоволенні вимог щодо нарахування 3% та інфляційних, роз`яснення порядку виконання, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 794,70 грн (3000,00 * 26,49 %) витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору на суму 641,69 грн (26,49 % від 2 422,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за Договором №4506079 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27 березня 2024 року, яка утворилася станом на 21 березня 2025 року у загальному розмірі 12 235 (дванадцять тисяч двісті тридцять п`ять) гривень 36 копійок, яка складається з: 2 497,00 грн заборгованості за кредитом, 9 738,36 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати в загальному розмірі 1 436 (одна тисяча чотириста тридцять шість) гривень 39 копійок, які складаються з: 641,69 грн витрат по сплаті судового збору, 794,70 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 23 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», код в ЄДРПОУ 40966896; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов