Ухвала суду № 137760903, 25.06.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5440/26

1-кс/0203/4312/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі клопотання прокурора першого відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України,

з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не маючого, офіційно

не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,-

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, заявлене в рамках кримінального провадження №42025040000000421,-

ВСТАНОВИВ:

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025040000000421, відомості за яким внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.246 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 18.06.2026 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, за фактом незаконної порубки дерев у захисних та інших лісових насадженнях, перевезенні, зберігання та збуті незаконно зрубаних дерев, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

В наданому клопотанні прокурор просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисники, посилаючись на необгрунтованість підозри, дані про особу підозрюваного, не доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, просили відмовити в задоволенні клопотання або обмежитись застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.

Мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, що враховуються при його обранні, визначені ст.ст.177,178 КПК України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч.ч.1,4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як: b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України №3477-IV, слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32, Series А, №182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Таким чином, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, питання остаточної кваліфікації дій, розміру завданої шкоди, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення відповідного злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року, по якій суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту, слідчий суддя враховує, що долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, зокрема: протоколи НСРД та висновки експертиз, протоколи допиту свідків, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України та дають вагомі підстави вважати про причетність до його вчинення ОСОБА_5 .

Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 7-ми років.

Вказані обставини, усвідомлення підозрюваним можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КК України, а саме: можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні та на інших підозрюваних з метою зміни ними змісту та обсягу своїх свідчень, які вони будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.

Поряд з наявними ризиками, передбаченими п.п.1,3 ч.1 ст.175 КПК України, слідчий суддя приймає до уваги також дані про особу підозрюваного, зокрема, його вік, відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора, обмежившись застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, за адресою його фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , на строк до 18.08.2026 року включно, із забороною залишати вказане житло в період часу з 22-00 г. до 06-00 г. ранку, за винятком необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, наявності інших обставин, що загрожують життю та здоров`ю, у т.ч. для слідування в укриття під час повітряних тривог.

Також слід покласти на підозрюваного на строк до 18.08.2026 року включно обов`язки, передбачені п.п.1,3,4 ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177,178,181,183,184,193,194,196,369-372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою його фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , на строк до 18 серпня 2026 року включно, із забороною залишати вказане житло в період часу з 22-00 г. до 06-00 г. ранку, за винятком необхідності отримання невідкладної медичної допомоги, наявності інших обставин, що загрожують життю та здоров`ю, у т.ч. для слідування в укриття під час повітряних тривог.

Покласти на підозрюваного на строк до 18 серпня 2026 року включно наступні обов`язки:

-повідомляти слідчого, прокурора або суду про зміну свого місця проживання або перебування;

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;

-утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні, зокрема зі свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підозрюваними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , щодо обставин цього провадження.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до вимог ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу направити для виконання до органу поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1