Рішення № 137760600, 22.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/7570/25

Провадження № 2/209/231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 червня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського

в складі:головуючої судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Пиндик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради ,про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради ,про позбавлення батьківських прав

В позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , від яких вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2010 році позивач та відповідач припинили спільне проживання однією родиною, дитина залишилася проживати з матір`ю, спілкування відповідача з донькою припинилося , відповідач не приймає участі в житті доньки, не цікавиться її життям, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні , не надає матеріальної допомоги на її утримання. На час звернення позовної заяви до суду дитина батька не пам`ятає. З 2014 року позивач уклала шлюб зі ОСОБА_4 та з цього часу по 2022 рік сім`я проживала у місті Запоріжжя., а на теперішній час родина постійно проживає у місті Кам`янське .

13 квітня 2020 року рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з відповідача були стягнуті аліменти на користь позивача на утримання доньки , щомісячно у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 04.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області від 03.09.2025 року заборгованість по аліментам складає 214 881 , 91 грн. Як до рішення суду , так і після винесення рішення суду про стягнення аліментів відповідач не сплачував аліменти на утримання доньки.

Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем та її чоловіком у колі їх родини без участі та підтримки відповідача .Доньці забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення

Батько дитини не належно виконує свої батьківські обов`язки, не приділяє уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, не цікавиться її життям . Такі складні життєві обставини спонукали позивача звернутися в суд з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за період з 04.12.2019 року по 01.09.2025 року сума заборгованості складає 214 881, 91 грн. Вказана сума заборгованості накопичувалася із розрахунку 1/ 4 середнього заробітку у регіоні проживання платника аліментів , а саме м.Донецька. Крім того сума аліментів , що стягується кожного місяця з 04.12.2019 року по 01.09.2025 складає 3 205,00 грн. Тобто упродовж чотирьох років вказана сума не збільшувалася через відсутність інформації про доходи та майновий стан боржника , а також регіон його проживання. Стягнення з відповідача аліментів на суму ,яка відповідала середньому заробітку у м.Донецьку станом на 01.09.2021 року не є актуальною на цей час через значну інфляцію та зміну розміру мінімальної заробітної плати у державі з 6000 грн. до 8000 грн. , що істотно погіршує становище дитини , а також не відповідає обов`язку батька по утриманню дитини.. Зміна способу стягнення аліментів з частини від заробітку відповідача на аліменти у твердій грошовій сумі , а саме збільшення розміру аліментів з 3 205,00 грн., які фактично нараховуються боржнику , до аліментів у розмірі 5000 грн. буде відповідати інтересам дитини.

Позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити розмір та спосіб стягнення аліментів , визначений рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.04.2020 року у справі №331/5356/19 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , з 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) на аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно , починаючи дня ухвалення рішення до досягнення дитиною повноліття.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася ,надала заяву про розгляд справи за її відсутності , позовні вимоги у судовому засіданні 03 червня 2026 року підтримала у повному обсязі , проти винесення заочного рішення не заперечує .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, зареєстроване місце проживання у м.Донецьк на тимчасово окупованій частині України. Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи був повідомлений через оголошення на веб-порталі судової влади України, що відповідає вимогам частин 11, 12 ст.128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради , Сокуренко Х.С не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності , позовні вимоги у судовому засіданні 03 червня 2026 року підтримала у повному обсязі , проти винесення заочного рішення не заперечує.

Вислухавши позивача, представника третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, врахувавши думку неповнолітнього ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

За положеннями ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 цього Кодексу).

За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , від яких вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження батьком дитини ОСОБА_3 , є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с.15).

У 2010 році позивач та відповідач припинили спільне проживання однією родиною, дитина залишилася проживати з матір`ю, спілкування відповідача з донькою припинилося

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб позивач ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 зареєстровані у АДРЕСА_1 (а.с.17,18).

19 вересня 2014 року позивач уклала шлюб зі ОСОБА_4 (а.с.19).

13 квітня 2020 року рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя з відповідача були стягнуті аліменти на користь позивача на утримання доньки , щомісячно у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 04.12.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до довідки Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області від 03.09.2025 року заборгованість по аліментам складає 214 881 , 91 грн. (а.с.20-22,273031,32-33,34-35).

Дитина ОСОБА_3 навчається у 11-Б класі Комунального закладу «Науковий ліцей імені Анатолія Лигуна » , за час навчання її батько ОСОБА_2 заклад освіти не відвідував , успішністю доньки не цікавився , дитина навчалася в ЗАЛ`Песпектива» з 2020 року по 2024 ріки, опікувалася справами дитини виключно мати дитини, жодної інформації про батька та його зацікавленості дитиною не було, до сімейного лікаря-педіатра з приводу захворювань з дитиною завжди приходить мати ОСОБА_1 (а.с.36,38,40).

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на розсуд суду .

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.

Згідно ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Судом встановлено, що протягом тривалого часу, починаючи з 2010 року, відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї доньки, не турбується про неї, не виявляє ніякого інтересу до фізичного і духовного розвитку дитини, її навчання, підготовки до самостійного життя, аліменти не сплачує на утримання дитини.

Судом була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що батька не пам`ятає та жодного разу не бачила та не спілкувалася з ним. Вважає доцільним позбавити її батька батьківських прав щодо неї, оскільки, відчуває себе не потрібною батькові.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав. В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити, зважаючи на те, що відповідач байдуже ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, не приділяє належної уваги вихованню дитини, не забезпечує належних умов проживання, не цікавиться її життям та взагалі зник з життя дитини. Відповідач не надав суду доказів, наявності перешкод у здійсненні батьківських обов`язків щодо виховання сина.

Відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками по вихованню дитини, тому наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, ч. 1 ст. 5 ЦПК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ, такий визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним погіршенням матеріального становища отримувача аліментів, тобто матері дитини, остання може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Та, в свою чергу, значне погіршення матеріального становища батька дитини може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Таким чином, зазначені положення закону вказують на те, що при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, а також погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Позивач зазначила, що сума аліментів , що стягується з відповідача кожного місяця з 04.12.2019 року по 01.09.2025 складає 3 205,00 грн. , тобто упродовж чотирьох років вказана сума не збільшувалася через відсутність інформації про доходи та майновий стан боржника , а також регіон його проживання, стягнення з відповідача аліментів на суму ,яка відповідала середньому заробітку у м.Донецьку станом на 01.09.2021 року не є актуальною на цей час через значну інфляцію та зміну розміру мінімальної заробітної плати у державі з 6000 грн. до 8000 грн. , що істотно погіршує становище дитини.

Виходячи саме з цієї обставини, з якою і сам закон пов`язує підставу для зміни розміру аліментів, виходить позивач звертаючись до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також і ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

А звідси, отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Відповідачу ОСОБА_2 ,будучи зобов`язаним до сплати аліментів, відділ ДВС щомісячно у розмірі 3 205,00 грн. протягом 4 років , які відповідач не сплачує

На думку заявниці, ця сума утримання, яку надає відповідач своїй доньці, є недостатньою для забезпечення мінімальних потреб дитини й суд безумовно погоджується з цим.

Частина 3 статті 180 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Позивач виявила намір змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 .

Виходячи з цього, визначаючи збільшений розмір стягуваних аліментів, судом враховується те, що утримання повинно забезпечувати мінімальні потреби дитини, які необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Оскільки ОСОБА_2 працездатною особою, без яких-небудь вад зі здоров`ям та має можливість заробляти, а відтак, збільшений розмір аліментів у розмірі 5 000 грн., на думку суду буде відповідати принципу добросовісності, розумності та справедливості, а також інтересам насамперед дитини.

Крім того, оскільки судовий збір у сумі 1 331,20 грн не було сплачено при зверненні з позовом позивачкою, яка звільнена від сплати такого, то судовий збір, з урахуванням задоволення позову, слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166, 184 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 206, 263, 264, 265, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради ,про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів , визначений рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.04.2020 року у справі №331/5356/19 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) на аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісячно , починаючи 22 червня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судовий збір в дохід держави в особі Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України(EAП) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну ) гривень 20 копійок..

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 26 червня 2026 року.

Суддя І.В. Корнєєва