Рішення № 137760558, 29.06.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/6367/24

Провадження № 2/209/1568/24

РІШЕННЯ

іменем України

"29" червня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.,

за участі секретарі Золотих Л.М.,

представника позивача (адвоката) Пилипчука С.В.

представника відповідача - Мартиненка С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» Я. Сердійчук звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №00-9309609 від 27.08.2023 року у розмірі 35500,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.08.2023 року між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9309609. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону Відповідача, про що свідчить п.8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Кредитним договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Кредитним договором. Пунктом 1.2. Договору передбачена сума кредитного ліміту, яка складає: 10 000,00 грн. Згідно з п. 1.8. Договору, строк дії цього Договору визначається з урахуванням того, що Договір набирає юридичної сили з дати підписання обома Сторонами та діє до дати, визначеної цим Договором, а в частині виконання Сторонами прийнятих зобов`язань - до їх повного виконання Позичальником, а саме: сплатою Кредитодавцю процентів за фактичний період користування Кредитом, неустойки при наявності та поверненням суми Кредиту в порядку визначеному Договором. Відповідно до п.2 Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту Позичальника, емітовану банком України (номер картки Відповідач особисто зазначає в Кредитному договорі). Пунктом 3.1. Договору, розрахунок процентів за користування Кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів Кредиту з поточного рахунку Кредитодавця на платіжну картку Позичальника до Дня повернення Кредиту протягом дії кредитної лінії. У випадку невиконання зобов`язання по поверненню Заборгованості у вказаний в п.1.3. Договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення з моменту виникнення такої прострочки. Згідно з п. 3.4. Сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку Кредиту визначеного Договором, є процентами, що нараховуються за неправомірне користування грошовими коштами в розуміння ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України. Пунктом 7.10 Договору сторонами узгоджено, що Договір діє протягом строку на який відбулося оформлення Кредиту (з урахуванням пролонгацій цього Кредиту), а у випадку не виконання прийнятих Позичальником на себе грошових зобов`язань - до моменту повного виконання грошових зобов`язань за Договором, крім випадків припинення його дії за згодою Сторін, відповідно до Договору чи Закону. У будь якому разі щодо непогашеної Позичальником заборгованості Договір діє до повного погашення заборгованості. Відповідно до п.п.7.2. Договору, позичальник підтверджує, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01 р., ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://kachay.com.ua/. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

10.04.2024 року року було укладено договір №1-10042024, відповідно до якого ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №00-9309609. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №00-9309609.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №00-9309609 від 27.08.2023 р. становить 35500,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням- тілом кредиту) - 10000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 25000,00 грн.; заборгованість за комісіями - 500,00 грн.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.(а.с.40)

01.11.2024 року представник відповідача Мартиненко С.О. надав заяву про вікладення судового розгляду та надати час ознайомитися з матеріалами цивільної справи. (а.с.54)

Ухвалою суду від 04.11.2024 року судовий розгляд було відкладено за клопотанням представника відповідача.(а.с.60)

03.12.2024 року представник відповідача Мартиненко С.О. подав Відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначив наступне. Щодо вимоги позивача стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. Як Представник Відповідача вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» як юридична особа діяльність якої полягає в наданні кредитів повинна мати у штатному розкладі юриста, який супроводжує складання кредитних договорів, подання позовної заяви до суду, вирішує конфліктні ситуації, тощо. А тому вважає, що вимоги позивача стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн. є не доречними, а тому просить відмовити у задоволенні вимоги. В своєму позові Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору. Звертаючись до суду, Позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що, на його думку, підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. Отже, Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦШС України). При цьому Позивач не надав обґрунтованих доказів: документи первинного бухгалтерського обліку (належним чином оформлені розрахункові документи, які підтверджують факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку надав/перерахував Відповідачу згідно кредитного договору первісний кредитор) оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Те що позивач надав Відповідачу кредитні кошти і що Відповідач використовував саме їх, позивач не надав доказів (документи первинного бухгалтерського обліку). Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у цьому Договорі здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірника Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту. Перерахування коштів позичальнику, під час надання позики, здійснюється з офіційного розрахункового рахунку фінансової установи, який зафіксовано у фінансовому звіті до податкової служби. З огляду матеріалів справи це: п/р Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", зазначений у договорі кредитної лінії № 00-9309609 від 27.08.2023 року або НОМЕР_2 в АТ "Скай Банк", зазначений на платіжній інструкції зі сплати судового збору Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші», та повинні повертатись на цей же фінансовий рахунок і знову повертаємось до документів первинного бухгалтерського обліку. Фінансові установи не звільняються від оподаткування. В позовній заяві відсутні докази, що кредитування Відповідача відбулось шляхом списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Якщо кредит був виданий третьою особою то така можливість повинна бути зафіксована в кредитному договорі або укладено угоду про заміну кредитора. Фінансова установа у кредитному договорі на підставі законодавства зобов`язується видати кредит особисто або повинні бути підстави по яким кредит було видано іншою особою. Тобто кредитор повинен безготівковим способом перерахувати кошти позичальнику. Третя особа, через яку були перераховані кошти, повинна мати ліцензію на переказ безготівкових коштів, так як у кредитному договорі вказано про безготівковий переказ коштів з рахунку кредитора. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на Позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень Відповідача, оскільки це не позбавляє Позивача його процесуальних обов`язків. Просить суд не брати до уваги розрахунок заборгованості Відповідача по справі зазначений Позивачем в позовній заяві, так як досилання фінансової установи на ці розрахунки заборгованості за договором, як на підставу задоволення позовних вимог є необгрунтованими,/оскільки) самі розрахунки є внутрішніми документами установ (створений установою) та не є належним та допустимим доказом но справі. Документів первинного бухгалтерського обліку (належним чином оформлені розрахункові документи, які підтверджують факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно яких можна було б встановити суму, яку надав/перерахував Відповідачу кредитор згідно кредитного договору), оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем до суду надано не було, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити розрахунок заборгованості, правильність нарахування відсотків Позивачем та перевірити суму заборгованості пред`явлену позивачем та з якого рахунку і на який рахунок були здійснені фінансові операції, та на яких підставах. Враховуючи викладене, вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за процентами задоволенню не підлягають. Стосовно вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором зазначає, що надані Позивачем розрахунки заборгованості за простроченим тілом кредиту не є первинним документом. Жодних інших належних та допустимих доказів того, що Відповідачу кредиторами були надані кредитні кошти, що відповідач використовував саме їх та правильність нарахування процентів за використання кредитних коштів, стороною Позивача суду не надано.

Дана судова практика у цій категорії справ є незмінною. Так, Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року, по справі № 278/2177/15-ц визначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми): дату складання: назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий пілпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Сам по собі складений Позивачем розрахунок заборгованості не може достеменно свідчити про наявність такої заборгованості. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, що підтверджує розмір заборгованості, такий документ повністю розраховується кредитором, який може вносити зміни в умовах розрахунку заборгованості самостійно. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2020 року у справі № 703/3063/18. З 03.01.2017 року, з введенням в дію змін до Закону № 996 (Документ 1724-VIII, чинний, поточна редакція Редакція від 07.02.2019, підстава - 2473-УІІІ), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Отже, первинний документ вже не підтверджує здійснення господарської операції, а лише містить відомості про неї. Договір: цей вид документа у загальному випадку не є первинним документом, оскільки його укладання не призводить до змін у структурі активів, зобов`язань та капіталу. Підписання договору лише свідчить про наміри здійснити певні дії щодо...Платіжне доручення саме по собі первинним документом не є, воно виконує функцію розпорядження працівнику банку здійснити певні операції по поточному рахунку. Банківська виписка - це копія записів на розрахунковому рахунку в банку, яка одночасно служить також підставою для бухгалтерських записів в обліковій системі. За допомогою банківської виписки можна контролювати стан розрахункового рахунку компанії і бачити рух коштів на певну дату. Банк чи інша фінансова установа веде господарську діяльність (у даному випадку кредитує фізичних осіб) та повинна подавати податковий звіт до ДПС України та сплатити податки, а тому документи первинного бухгалтерського обліку (належним чином оформлені розрахункові документи, які підтверджують факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно яких можна було б встановити суму, яку надав/перерахував Відповідачу згідно кредитного договору кредитор) оформлені у відповідності зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є обов`язковою умовою для відображення в обліку. А посилання Позивача, що він не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії виданої ТОВ «Качай гроші» не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. А тому підтвердженням, що кредитні кошти було надано Відповідачу, саме із розрахункового рахунку кредитора, зафіксованого у податковому звіті до ДПС України є первинні документи, які показують рух коштів з рахунку кредитора на рахунок позичальника і на яких підставах була виконана операція. А тільки потім виписку з розрахунку заборгованості позичальника можна враховувати як заборгованість. Правові висновки, наведені, зокрема, в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) за змістом яких: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі». Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, та від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц дійшов наступних висновків: «Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21): «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі». Немає жодного письмового доказу, що Позивач направляв вимоги до Відповідача, щодо заборгованості взагалі, а тому ця заборгованість є спірною та надуманою. Копія квитанції про відправлення та копія повідомлення про отримання відсутні. Щодо електронного підпису. Незрозуміло, яким електронним підписом, як зі сторони кредитора, так зі сторони позичальника, підписано сам оригінал електронного Договору № 00-9309609 від 27.08.2023 року, які дають змогу зрозуміти на яких умовах будуть перераховані кошти та інші суттєві і додаткові умови згідно Законодавству України та не перевірено цілісність самого договору. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ст. 207 ЦК України). Зокрема, електронний підпис - це дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язані та призначені для ідентифікації підписувана цих даних. Позивач ототожнює поняття «пароль - одноразовий ідентифікатор» для входу в систему «ITC Товариства» з електронним підписом, який використовується виключно для підпису документів в електронному форматі. Електронний підпис - це спосіб ідентифікації особи, яка підписує документ. Відповідач, ніколи не отримував ні електронний підпис, а ні електронно-цифровий підпис та нічого їм не підписував. Одноразовий ідентифікатор таким аналогом власноручного чи електронного підпису не являється в розумінні статті 208 ЦК України (правочин між фізичною та юридичною особою). Закон України «Про електронну комерцію» регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо: однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину (ст. 1 Закону). При цьому, електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбає, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину (ст. З Закону). Отже, даний закон регулює комерційні відносини, які виникають між суб`єктами господарювання, які здійснюють діяльність з метою отримання прибутку, і жодним чином не регулюють відносини, які виникають між юридичною особою, яка займається підприємницькою діяльністю (у даному випадку - надає послуги з кредитування) і фізичною особою, не підприємцем, у сфері кредитування. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог Позивач не надав до суду доказів на які саме умови погодився Відповідач згідно до «ПРАВИЛ НАДАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У ПОЗИКУ, В ТОМУ ЧИСЛІ І НА УМОВАХ ФІНАНСОВОГО КРЕДИТУ ТОВ «КАЧАЙГРОШІ» на веб-сайті, з яких можна було б зрозуміти чи саме ті правила були на сайті і як часто вони змінювались та чи є електронний підпис Відповідача та Позивача на договорі позики, чи є докази цілісності документів з електронним підписом, яка саме процентна ставка була зафіксована у кредитному договорі Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, роздруківка із сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не доведено позивачем при розгляді вказаної справи. У постановах Верховного Суду у складі колегії суд дів Першої судової палати Касаційного цивільного, суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61- 22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61- 7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону «споживач - фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника». У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. (а.с.62-68)

03.12.2024 року представник відповідача Мартиненко С.О. надав суду клопотання про витребування доказів. (а.с.69-71)

03.12.2024 року ухвалою суду судове засідання призначине на 13.01.2025 року відкладено в зв`яку з неявкою всіх учасників.. (а.с.75)

17.12.2024 року представником позивача подана Відповідь на Відзив. У Відповіді зазначили наступне. 27.08.2023 року між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" (далі Кредитодавець та/або ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ") та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір кредитної лінії № 00-9309609 (далі Договір). Відповідно до умов Договору, правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікація Відповідача підтверджується Довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону Відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, Ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані Відповідача (паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, банківська картка) були використані для укладення Договору від його імені, Відповідачем не надані. З договору вбачається, що він був підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «902G6» 27.08.2023 року о 12:02:08 відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Матеріали справи не містять та Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано. Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та Відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18). Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в т.ч. щодо порядку нарахування та оплати процентів за Договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених Договором; Позичальник був ознайомлений з умовами Договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, та частково здійснював погашення заборгованості що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків і повністю спростовує заперечення Відповідача щодо укладення договору. Щодо перерахування коштів Враховуючи, що ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства, а його дослідження судом в рамках даної справи є недоречним. Відповідно до наявного в матеріалах листа ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» та листа ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» вбачається, що 27.08.2023 року о 12:02:10 було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 , номер транзакції 39312-69296-15424 (порядковий номер - 3459). При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок Відповідача, зазначений ним у п. 2.8 Договору. У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Звертають увагу, що ні первісний кредитор, ні Позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження Відповідача не заслуговують на увагу. Крім того, Відповідач частково погашала заборгованість, що свідчить про визнання факту отримання кредитних коштів. Твердження Відповідача про те, що вона не отримувала кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, вона мав можливість здійснити запит до банку про наявність у неї карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень Разом з тим, для спростування заперечень Відповідача, Позивачем подається клопотання про витребування доказів. Щодо розрахунку заборгованості. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. При цьому, договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Більш того, Відповідач тривалий час здійснював погашення заборгованості, що свідчить про визнання умов договору позичальником. 27.08.2023 року між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" (далі Кредитодавець та/або ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ") та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір кредитної лінії № 00-9309609 (далі Договір). Відповідно до п. 1.3 договору строк дії кредитної лінії 120 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 25 грудня 2023 року. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, нарахування відсотків здійснювалось за період з 27.08.2023 по 25.12.2023 року, тобто в межах строку кредитування, погодженого сторонами. Крім того, ні первісний кредитор, ні Позивач не надсилали відповідачу вимог про дострокове погашення кредиту та не змінювали таким чином строк кредитування. Звертають особливу увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору та контр- розрахунок заборгованості, здійснений Відповідачем. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Щодо витрат на правову допомогу Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Із наданих документів вбачається, що сторони визнають факт надання правової допомоги, погоджують її обсяг та не мають претензій щодо виконання умов договору. Слід звернути увагу, що позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і витрат на правничу допомогу. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19. При цьому, статус фінансової компанії не позбавляє Позивача права на правову допомогу, гарантованого Конституцією України. Крім того, Верховний Суд у постановах неодноразово зазначав, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (справи № №922/445/19, № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18). Виходячи з чого, та з урахуванням норм чинного законодавства України відсутні будь-які підстави щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу на користь Позивача. (а.с.76-81)

17.12.2024 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів.(а.с.84-86)

13.01.2025 року ухвалою суду клопотання представника відповідача Мартиненка С.О. про витребування доказів задоволено частково, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено повністю.(а.с.95-96)

19.02.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача та наданий час для ознайомлення з матеріалами цивільної справи. (а.с.116)

06.03.2025 року представником позивача було подане клопотання про витребування доказів. (а.с.117118)

25.03.2025 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с.139)

26.05.2025 року представником позивача подане повторне клопотання про витребування доказів. (а.с.155-156)

Ухвалою суду від 26.05.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. (а.с.160)

Ухвалою суду від 23.06.2025 року судовий розгляд відкладений на підставі заяви представника відповідача. (а.с.168)

21.10.2025 року представник відповідача надав клопотання про дослідження доказів у судовому засіданні. (а.с.183-184)

12.11.2025 року представник позивача надав заперечення проти клопотання про дослідження доказів. (а.с.187-190, 195-198)

18.12.2025 року та 28.01.2025 року справа знята зрозгляду в зв`язку з відсутністю електропостачання. (а.с.208-209)

11.03.2026 року представник відповідача надав письмові пояснення щодо заперечення позивача на клопотання про дослідження доказів у судовому засіданні. (а.с.217-218)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, послався на обставини викладені у позовній заяві та і Відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Представник відповідача- Мартиненко С.О. позовні вимоги не визнав, послався на обставини викладені у Відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

27 серпня 2023 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-9309609. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону Відповідача, про що свідчить п.8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. (а.с.7-11, 12-13, 14-20)

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Кредитним договором, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Кредитним договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачена сума кредитного ліміту, яка складає: 10 000,00 грн.

Згідно з п. 1.8. Договору, строк дії цього Договору визначається з урахуванням того, що Договір набирає юридичної сили з дати підписання обома Сторонами та діє до дати, визначеної цим Договором, а в частині виконання Сторонами прийнятих зобов`язань - до

їх повного виконання Позичальником, а саме: сплатою Кредитодавцю процентів за

фактичний період користування Кредитом, неустойки при наявності та поверненням суми

Кредиту в порядку визначеному Договором.

Відповідно до п.2 Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту

Позичальника, емітовану банком України (номер картки Відповідач особисто зазначає в

Кредитному договорі).

Пунктом 3.1. Договору, розрахунок процентів за користування Кредитом

здійснюється за період з дати перерахування коштів Кредиту з поточного рахунку

Кредитодавця на платіжну картку Позичальника до дня повернення кредиту протягом дії кредитної лінії. У випадку невиконання зобов`язання по поверненню заборгованості у

вказаний в п.1.3. Договору строк, проценти нараховуються і за період прострочення з

моменту виникнення такої прострочки.

Згідно з п. 3.4. Сторони погоджуються, що проценти нараховані після закінчення строку Кредиту визначеного Договором, є процентами, що нараховуються за неправомірне користування грошовими коштами в розуміння ч.2. ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 7.10 Договору сторонами узгоджено, що Договір діє протягом строку на який відбулося оформлення Кредиту (з урахуванням пролонгацій цього Кредиту), а у випадку не виконання прийнятих Позичальником на себе грошових зобов`язань - до

моменту повного виконання грошових зобов`язань за Договором, крім випадків

припинення його дії за згодою Сторін, відповідно до Договору чи Закону. У будь якому

разі щодо непогашеної Позичальником заборгованості Договір діє до повного погашення

заборгованості.

Договір кредитної лінії №00-9309609 від 27.08.2023 року був укладений сторонами з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (https://kachay.com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн. підтверджено договором кредитної лінії №00-9309609 від 27.08.2023 року який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, довідкою про ідентифікацію, інформаційною довідкою про перерахування суми кредиту на платіжну карту відповідача НОМЕР_3 , довідкою ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» про проведення платежу №39312-69269-15424 на суму 10000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_3 (а.с.7-11, 20 оберт, 21-22, 23-24).

10.04.2024 року було укладено договір №1-10042024, відповідно до якого ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №00-9309609. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №00-9309609. (а.с.27-29, 29 оберт, 30-32, 33)

Станом на 10.08.2024 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором №№00-9309609 від 27.08.2023 року становить 35500,00 грн, яка складається з наступного: 10000 грн. - заборгованість за кредитом; 25000,00 грн. - заборгованість по відсоткам; 500,00 грн заборгованість по комісії. (а.с.26).

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно - телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 зазначено, що «не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення».

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за Договором №00-9309609 від 27.08.2023 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача не надано доказів на спростування заявленої позивачем суми заборгованості за договором.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 користувалась наданими коштами, не виконуючи зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення наданих грошових коштів та сплати відсотків, суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

У той же час, не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №00-9309609 від 27 серпня 2023 в розмірі 500,00 грн., оскільки у Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у своїй постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

З огляду на викладене, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд доходить висновку про те, що умови кредитного договору №00-9309609 від 27 серпня 2023 року про встановлення комісії за надання кредиту є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення комісії за цим договором у сумі 500 гривень за надання кредиту, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №00-9309609 від 27.08.2023 року у сумі 35000 гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000 гривень 00 копійки; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 25000 гривень 00 копійок.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Що стосується витрат на правову допомогу

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»(а.с.40-41), заявка на надання юридичної допомоги № 19 від 30 липня 2024 року (а.с.43), акт про надання юридичної допомоги від 06 серпня 2024 року на суму 13000 грн. (а.с.44), платіжна інструкція від 16 серпня 2024 року на оплату правової допомоги в сумі 91 000 грн.

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 6000 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2985,35 грн. (3028,00*35000,00:35500,00).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) суму заборгованості в розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч ) грн., яка складається із: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000 гривень 00 копійок; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 25000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2985 (дві тисячі дев`ятьсот вісімдесят п`ять) грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371) витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений - 29.06.2026 року.

Суддя О.О. Лобарчук