Ухвала суду № 137760542, 25.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4218/26

Провадження № 6/210/260/26

У Х В А Л А

іменем України

25 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши матеріали справи за заявою представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: первісний стягувач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: первісний стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівната просив суд замінити стягувача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» у виконавчому провадженні № 65953936 з примусового виконання виконавчого напису № 85596, що видав приватний нотаріус Горай Олег Станіславович, щодо стягнення з Боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 39493634, юридична адреса: 04052, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 літера Б; реквізити IBAN № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346).Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вказану заяву було подано заявником із порушенням правил підсудності.

Згідно з положеннями ст.446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до Відповіді №2929694 від 24.06.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.03.2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Металургійного районного суду міста Кривого Рогу.

Згідно до відповіді №2929725 від 24.06.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.04.2022 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до визначеного ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції 1950 року, згідно якої кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»)..

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виходячи зі змісту вказаної статті, місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.

Відтак, місцем виконання виконавчих документів є місце провадження дій з їх примусового виконання.

В свою чергу місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

До матеріалів заяви не додано жодних доказів того, що на території Металургійного району м. Кривого Рогу проводяться будь-які виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 65953936 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 85596, вчиненого 30.10.2020 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) вказано, що «положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами під час визначення підсудності. Отже, у нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення».

Водночас відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті 1 вказаного Закону).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини перша, друга статті 4 Закону). Згідно з частиною першою статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Тобто адреса фактичного проживання, зазначена в такій довідці, тимчасово замінює зареєстроване місце проживання особи для цілей правозастосування.

У пункті 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування / реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати / зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що, «вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, відповідачі у якій зареєстровані на непідконтрольній території України, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та з`ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22 (провадження № 61-17499св23) зазначено, що «особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи, можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання / перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, позивач використала надане їй процесуальним законодавством право обрати суд та звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за місцем свого перебування, що відповідає вимогам частини першої статті 28 ЦПК України».

Отже, внутрішньо переміщені особи, які покинули місця постійного проживання внаслідок бойових дій та тимчасової окупації відповідних територій, зареєструвалися за новим місцем перебування та мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, можуть звертатися з позовами до судів за місцем свого тимчасового перебування.

Ігнорування статусу внутрішньо переміщеної особи під час визначення підсудності справи є порушенням права на доступ до правосуддя.

Тобто відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є підтвердженням місця проживання особи для визначення територіальної підсудності.

Аналізуючи вказане, можна зробити висновок, що згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) підсудність визначається саме відповідно до зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі.

Проте для внутрішньо переміщених осіб таким зареєстрованим місцем перебування є адреса, внесена до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та підтверджена довідкою.

У зв`язку з тим, що фактичне місце проживання боржника знаходиться за межами територіальної юрисдикції Металургійного районного суду міста Кривого Рогу, суд вважає за доцільне передати заяву до суду за територіальною підсудністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Оскільки до відкриття провадження по справі встановлено, що місце реєстрації боржника належить до територіальної юрисдикції Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської обалсті, то суд доходить висновку, що дана справа не підсудна Металургійному районному суду міста Кривого Рогу, у зв`язку із чим її слід направити за підсудністю до суду за місцем фактичного проживання боржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 27, 28, 30, 31, 32, 446 ЦПК України, ч.1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали справи за заявою представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», про заміну сторони у виконавчому провадженні, заінтересовані особи: первісний стягувач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, направити за підсудністю до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Суддя: Н. Ю. Вікторович