Ухвала суду № 137760479, 22.06.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2918/26

№ 6/207/564/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про передачу справи за підсудністю

22 червня 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського, у складі головуючого судді Юрченко І.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

До Південного районного суду міста Кам`янського надійшла заява ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження. Із заяви видно, що на виконанні у приватного виконавця Сидорук Л.В. перебуває виконавче провадження №66356522 з примусового виконання виконавчого напису 17280, виданого приватним нотаріусом Головкіною Я.В. 12.03.2021, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №292076878 на користь стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на підставі якого було відступлено право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, який було укладено з боржником. В свою чергу, 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-01, на підставі якого було відступлено право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором, який було укладено з боржником. В подальшому, 16.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було укладено Договір факторингу №161025-01-ОФ, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Позика» було відступлено право грошової вимоги до боржника за Кредитним договором. Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до боржника в сумі 26960,00 грн.

Заявник просить замінити первісного стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на ТОВ «Фінансова компанія «Позика» у вказаному виконавчому провадженні.

Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити: чи підпадає розгляд такої справи під юрисдикцію суду, до якого надійшов позов.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи № 207/2918/26 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд встановив, що зазначена заява не підсудна Південному районному суду міста Кам`янського з огляду на наступне.

Відповідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 зазначено, що оскільки тільки в Цивільному процесуальному кодексі України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Підсудність у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено місце виконання рішення.

Так, виконавчі дії провадяться державним або приватним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З аналізу даної норми закону вбачається, що місцем виконання виконавчого напису нотаріуса є місце вчинення виконавчих дій, а не місцезнаходження державного/приватного виконавця чи місце відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.

Поняття «місце виконання» є досить широким та включає в себе місце проживання, перебування, роботи боржника, місцезнаходження його майна (ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

На виконання вимог ЦПК України суд звернувся з запитом до Єдиного державного демографічного реєстру з метою встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді № 2915854 від 22 червня 2026 року останнім відомим місцем реєстрації відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: АДРЕСА_1 , що за територіальною підсудністю відноситься до Заводського районного суду міста Кам`янського.

Відомостей про місцезнаходження майна ОСОБА_1 або її роботи на території Південного району м. Кам`янське, які входять до поняття «місце виконання рішення», матеріали заяви не містять, у зв`язку з чим суддя дійшов висновку, що порушено підсудність звернення до суду.

Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового/несудового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання.

Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна.

Відтак, законодавець пов`язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.

Таким чином, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

Позиція про те, що місцем виконання виконавчого напису є місце знаходження приватного виконавця, який здійснює його виконання, є помилковим, не ґрунтується на нормах Закону України «Про виконавче провадження» та суперечить вищезазначеній правовій позиції Верховного Суду.

В розумінні статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання виконавчого документу є не місцезнаходження приватного виконавця, а місце проживання (перебування) боржника, його місце роботи або місцезнаходження його майна, що відображено у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.

Офіс приватного виконавця, на виконанні якого знаходиться виконавчий напис нотаріуса, знаходиться на території м. Дніпро, що, однак, не вказує на підсудність справи Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська.

На переконання суду, місце здійснення трудової діяльності приватного виконавця, який проводить примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, у даному випадку не можна вважати місцем виконання відповідного несудового рішення, оскільки відсутні будь-які дані, які б свідчили про наявність на території м. Дніпро місця проживання/перебування/роботи боржника або знаходження його майна.

Поряд із цим, суд дійшов висновку, що у даній справі єдиним підтвердженим місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, є місце проживання боржника за виконавчим написом, що відповідає частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» згідно положень якої, місцем виконання виконавчого напису є місце проживання (знаходження) боржника.

Ураховуючи наведене, зважаючи на викладену позицію суду касаційної інстанції про помилковість позицій щодо місця виконання виконавчого напису за територією знаходження приватного виконавця (оскільки приватний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на всій території України), відповідно до положень ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", місцем виконання виконавчого документу є не місцезнаходження приватного виконавця, а місце проживання (перебування) боржника або місцезнаходження його майна.

Таким чином, останнім відомим місцем реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , тому справа підсудна Заводському районному суду міста Кам`янського.

Враховуючи викладені обставини та зазначені норми чинного законодавства України, суд встановив, що цивільна справа за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Позика» про заміну сторони у виконавчому провадженні, не підсудна Південному районному суду міста Кам`янського і підлягає передачі за належною підсудністю.

Згідно положень ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст.31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354, 446 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про заміну сторони виконавчого провадження передати на розгляд до Заводського районного суду міста Кам`янського до територіальної юрисдикції якого належить справа.

Ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.М. Юрченко