Рішення № 137759992, 29.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1207/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносталь", 02166, м.Київ, пр-т Лісовий, буд.25, код ЄДРПОУ 39103194

про стягнення коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 149 929,12грн.

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносталь" про стягнення 149 929,12грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, за період з 01.01.2025 до 31.12.2025, а також судовий збір у розмірі 2 662,40грн.

Позивач зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, без достатньої правової підстави за рахунок міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати. Відтак відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.03.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 13.03.2026р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи..

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 16.03.2026р. (13.03.2026р. о 17:33год.), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 30.03.2026 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на момент винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2026 позов задоволено у повному обсязі; стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЕХНОСТАЛЬ" (02166, м. Київ, пр. Лісовий, 25, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39103194) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33874388) кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 за період з 24.11.2023 до 31.12.2024 у розмірі 151 319,62 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2026 у справі №904/2702/25, встановлено таке.

Земельна ділянка площею 0,4093 га, кадастровий номер 1211000000:03:225:0006, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Вернадського, 2а, є сформованою з 22.07.2021, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2025 № НВ-0000692602025.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.03.2025 № 417316917 право власності на вищевказану земельну ділянку з 27.06.2022 зареєстровано за Криворізькою міською радою (далі Позивач).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.02.2025 № 415242099 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вернадського, 2а, розташований об`єкт нерухомого майна - комплекс, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1965857712110, який у період з 24.11.2023 по 31.12.2024 був зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЕХНОСТАЛЬ" (далі Відповідач) на праві власності.

Отже, Відповідач за період з 24.11.2023 по 31.12.2024 був фактичним користувачем вищевказаної земельної ділянки та за цей період користувався нею без укладання договору оренди земельної ділянки, не сплачуючи при цьому плату, що, у свою чергу, позбавило Позивача, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506, зі змінами, встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Кривого Рогу на 2022 рік (далі Рішення від 26.05.2021 № 506), яким установлено, у т.ч. ставки земельного податку та ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, та яке набрало чинності з 01.01.2022.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2025 № НВ-0000692602025 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 віднесено до секції 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування 1,2% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 03.13 у додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 № 506).

Відповідно до п. 1.2 рішення Криворізької міської ради від 27.06.2023 № 2015 "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 № 506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу" замінено у графі: "Ставка орендної плати, % від нормативної грошової оцінки земель міста" додатка 2 ставку орендної плати за землю для юридичних та фізичних осіб у підрозділах "03.01-03.17" розділу 03 "Землі господарської забудови" з "1,200%" на "0,900%". Рішення набуває чинності з 01.01.2024.

Отже, для Відповідача у 2024 році ставка орендної плати, з урахуванням вищевказаного рішення міської ради, становить 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, розроблену Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя".

Згідно з листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.04.2025 № 18755/5/04-36-04-15-11 Відповідач за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, площею 0,4093 га, за період з 24.11.2023 - 31.12.2024 податкові зобов`язання з плати за землю не визначає.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 за період з 24.11.2023 до 31.12.2024 у розмірі 151 319,62 грн.

Суд надав оцінку наявним у справі доказам, підтвердив їх належність, встановив факт безпідставного збереження відповідачем грошових коштів, які мали бути внесені до бюджету в якості орендної плати за користування земельною ділянкою з адастрови номером 1211000000:03:225:0006 у період з 24.11.2023 до 31.12.2024 і дійшов висновку, що розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати, який здійснив позивач є арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 13.12.2022 у справі №910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2026 у справі №904/2705/25 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені у судовому рішенні не підлягають доказуванню в даній справі.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2026р. у справі №904/2702/25 набрало законної сили 10.02.2026.

Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2324/5/04-36-04-15-11 від 26.01.2026, ТОВ «ТРАНСТЕХНОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 39103194) за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 площею 0,4093 га на вул. Вернадського, 2а, у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу за період з 01.01.2025 до 31.12.2025 не визначає податкові зобов`язання та не сплачує.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на юридичну адресу відповідача листаза вих.№17/04-01-02-08/352 від 30.01.2026р. про врегулювання земельних відносин із вимогою сплатити заборгованість. Проте відповіді на звернення отримано не було, а заборгованість так і не сплачено.

Враховуючи вищезазначені обставини, Позивач звернувся з даною позовною заявою, де просить стягнути з відповідача 149 929,12 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, за період з 01.01.2025 до 31.12.2025.

За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За правовою позицією Верховного Суду, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташовано необхідно, насамперед, з`ясувати:

1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

2) площу земельної ділянки;

3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);

4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18, від 09.02.2021 у справі №922/3617/19, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21).

Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини першої статті 181 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України (в редакції чинній станом на дату набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна), до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику (див. п. 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77 цс 18; постанови ВС від 27.09.2022 у справі №922/423/19, від 20.09.2022 у справі №922/3684/20, від 05.08.2022 у справі №922/2060/20).

Відповідно до частини першої ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20).

Земельна ділянка площею 0,4093 га, кадастровий номер 1211000000:03:225:0006, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Вернадського, 2а, є сформованою з 22.07.2021.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.03.2025 № 417316917 право власності на вищевказану земельну ділянку з 27.06.2022 зареєстровано за Криворізькою міською радою.

Разом з тим, як то підтверджують відомості з Державного реєстру речових прав від 04.03.2026 №466603519, за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Вернадського, будинок 2а, розміщено комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1965857712110), який з 24.11.2023 на праві власності зареєстрований за Товариством з «ТРАНСТЕХНОСТАЛЬ», код ЄДРПОУ 39103194 52674634).

За загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині третій статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

Водночас у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставне збереження грошових коштів відповідачем у зв`язку з використанням спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

У свою чергу, відповідач спростовуючих доказів не надав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях.

Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до частини першої статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Отже, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у порядку статті 1212 ЦК України.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто, в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведене узгоджується з правовим висновком, який викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Господарський суд зазначає, що докази належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 за Товариства з обмеженою відповідальністю " ТРАНСТЕХНОСТАЛЬ ", зокрема, докази укладення відповідного договору оренди з Криворізькою міською радою та державної реєстрації такого права у спірний період, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Як вже було вищезазначено, відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2324/5/04-36-04-15-11 від 26.01.2026, ТОВ «ТРАНСТЕХНОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 39103194) за земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 площею 0,4093 га на вул. Вернадського, 2а, у Довгинцівському районі міста Кривого Рогу за період з 01.01.2025 до 31.12.2025 не визначає податкові зобов`язання та не сплачує.

Статтею 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування уповноважено встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

В силу статті 143 Конституції України, статті 12 ПК України, частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Криворізька міська рада наділена повноваженнями самостійно встановлювати місцеві податки та збори у порядку, визначеному Податковим кодексом України, чим забезпечується реалізація принципу правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування, під яким розуміється право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало законної сили 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 "Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу", яке набрало чинності з 01.01.2022, установлено, у тому числі, ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548.

Відповідно до частини другої статті 20 і частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату.

Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з підпунктом 48 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки видає відповідно до покладених на нього завдань Держгеокадастр (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру).

Положення Податкового кодексу України і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.04.2025 №0000692602025,земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:08:573:0025, за цільовим призначенням віднесена до секції 03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування 1,2 % від нормативної грошової оцінки земель міста (див. рядок 03.13 в додатку 2 до Рішення від 26.05.2021 №506).

Відповідно до пункту 1.2 рішення Криворізької міської ради від 27.06.2023 №2015 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.05.2021 №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу»» замінено у графі: «Ставка орендної плати, % від нормативної грошової оцінки земель міста» додатка 2 ставку орендної плати за землю для юридичних на фізичних осіб у підрозділах « 03.01-03.17» розділу 03 «Землі господарської забудови» з « 1,200%» на « 0,900%». Рішення набуває чинності з 01.01.2024 року.

А відтак, для Відповідача у 2025 році ставка орендної плати, з урахуванням вищевказаного рішення міської ради, становить 0,9% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті (http://land.gov.ua) публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік 1,06, 2017 рік 1,0, 2018 рік 1,0, 2019 рік 1,0, 2020 рік 1,0 , 2021 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 1,051, за 2024 1,12, за 2025 - 1,08.

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради.

Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області №2925/301-24 від 12.04.2024р., вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006 становить 14 873 921,07грн.

Позивачем надано розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі несплаченої до місцевого бюджету орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме:

- за період з 01.01.2025 по 31.12.2025:

16 658 791,60 * 0,9%= 149 929,12грн. орендна плата за рік, де:

16 658 791,60 грн. нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до витягу №2925/301-24 від 12.04.2024 (з урахування коефіцієнт індексації за 2024 рік 1,12)

0,9 % річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021.

Судом не встановлено порушень за результатами перевірки розрахунку позивача.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 662,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстехносталь", 02166, м.Київ, пр-т Лісовий, буд.25, код ЄДРПОУ 39103194 на користь Криворізької міської ради, 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388 заборгованість у розмірі 149 929,12грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:03:225:0006, за період з 01.01.2025 до 31.12.2025, а також судовий збір у розмірі 2 662,40грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.06.2026

Суддя С.П. Панна