Рішення № 137759846, 26.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026м. ДніпроСправа № 904/4632/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.

та представників:

прокурор: Бурлаченко О.Л.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Переверзев І.В. - адвокат;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області, м. Кам`янське Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, м. Кам`янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20", м. Кам`янське Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Геронда", м. Кам`янське Дніпропетровської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Федоренко Інна Тихонівна, м. Кам`янське Дніпропетровської області

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товарна біржа "Дніпродзержинська", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

СУТЬ СПОРУ:

21.10.2024 керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради та просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" усунути територіальній громаді міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, розташованою за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л загальною площею 0,0300 га (далі спірна земельна ділянка), та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - багатофункціональних будівель загальною площею 212,4 кв.м (далі спірні об`єкти нерухомості).

Прокурор зазначає, що договір оренди земельної ділянки комунальної власності та договір купівлі-продажу укладено без дотримання конкурентних засад, під неіснуючий об`єкт нерухомого майна, за відсутності для цього підстав, визначених статтею 134 Земельного кодексу України. За доводами прокурора такі договори спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на що та в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України вони є нікчемними.

Також прокурор доводить відсутність належних доказів укладання договору купівлі-продажу спірного майна та зазначає, що такого об`єкта нерухомості взагалі не існувало на час проведення першої державної реєстрації права власності щодо нього та відведення в оренду та у власність земельної ділянки, а його будівництво розпочато лише в грудні 2020 року.

За доводами прокурора вже після відведення спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів під розташування неіснуючих багатофункціональних будівель було здійснено їх самочинне будівництво без отримання будь-яких дозволів на це будівництво та введення їх в експлуатацію, з грубим порушенням правил безпеки життєдіяльності мешканців міста: на підземному розподільчому газопроводі низького тиску, газопроводі-вводі низького тиску, у безпосередній близькості до проїзної частини, а також у безпосередній близькості до виїзду з прилеглої території, на магістральному трубопроводі теплової мережі.

Прокурор також зазначає, що при будівництві спірних багатофункціональних будівель не дотримано порядку проведення будівельних робіт та прийняття їх в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2025 касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2025 у справі № 904/4632/24 скасовано; справу № 904/4632/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом касаційного перегляду справи Верховний Суд з огляду на положення статей 375, 376 Цивільного кодексу України виснував, що доводи прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва є обгрунтованими та такими, що узгоджуються з усталеною судовою практикою. В такий спосіб прокурором підставно обрано спосіб захисту порушеного права територіальної громади в особі міськради (п. 5.19).

При цьому Верховний Суд указав на необхідності надання оцінки доводам прокурора як про невідповідність створеного об`єкта вимогам законодавства до об`єктів нерухомого майна, так і взагалі щодо можливості забудови спірної земельної ділянки (п. 5.20).

Верховний Суд зазначив, що прокурор у позовній заяві наводить ряд доводів на підтвердження порушення публічного порядку при відчуженні міськрадою права оренди та у подальшому права власності на спірну земельну ділянку. Прокурор посилається, серед іншого, на матеріали кримінального провадження (зокрема, протокол допиту ОСОБА_1 та лист Товарної біржі "Дніпродзержинська"), що, на його думку, спростовують факт укладення 07.07.2002 договору купівлі-продажу споруд на спірній земельній ділянці. Також у матеріалах справи наявні роздруківки Google map з інформацією про відсутність будівель на спірній земельній ділянці у період, коли вже нібито укладалися угоди стосовно цих будівель.

Водночас наведені доводи та докази прокурора щодо відсутності у спірного об`єкта ознак нерухомого майна на момент його відчуження були відхилені з формальних міркувань та належним чином не спростовані іншими доказами, що порушує стандарт вірогідності доказів (п. 5.23).

Також Суд звернув увагу на встановлену статтею 316 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) обов`язковість вказівок, що містяться у цій постанові, для судів першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи та зазначив, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно в повній мірі оцінити наявні у справі документи та матеріали на підтвердження чи/або спростування відповідних доводів прокурора щодо часу будівництва багатофункціональних споруд, їх площі, характеристик (капітальні, тимчасові тощо) та ухвалити законне й обґрунтоване рішення з урахуванням відповідних висновків (п.п. 5.24, 5.76).

Справа № 904/4632/24 надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 05.01.2026.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 справу передано для розгляду судді Коліснику І.І.

Ухвалою суду від 08.01.2026 справу прийнято до розгляду суддею Колісником І.І. за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження з призначенням підготовчого засідання на 03.02.2026, після чого підготовче засідання було відкладено на 17.02.2026 з викликом учасників справи в підготовче засідання.

02.02.2026 представником ТОВ "Геронда" адвокатом Шипіленко Р.О. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду подано заяву, в якій останній зазначає про те, що прокуратура у цій справі не має повноважень виступати від імені органу місцевого самоврядування, оскільки такі повноваження не передбачені Конституцією України, а посилання на відповідні приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не є релевантними, оскільки суперечать Конституції України.

При цьому ТОВ "Геронда" просить при розгляді справи застосувати позицію суду касаційної інстанції щодо ієрархії нормативних актів, керуючись приписами статті 11 ГПК України.

16.02.2026 представником ФОП Федоренко І.Т. адвокатом Шипіленко Р.О. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду подано заяву, в якій останній зазначає про те, що посилання Касаційного господарського суду у постанові від 10.12.2025 у даній справі на те, що орган місцевого самоврядування є власником земельної ділянки, а тому прокуратура від його імені має право на обраний спосіб захисту, є хибними.

При цьому представник третьої особи-2 указує на те, що Кам`янська міська рада не є власником земельної ділянки; власником земельної ділянки є ТОВ "Ніка-20", яке набуло право власності на підставі договору купівлі-продажу, який укладено з ТОВ "Геронда"; позивачем за негаторним позовом може бути лише власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження нею.

16.02.2026 від Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшли пояснення (зареєстровані судом 17.02.2026), в яких прокурор посилається на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024(59/24), в якому зазначено про те, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої уваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Прокурор зазначає, що виключність випадку для представництва ним інтересів держави в суді, про яку йдеться у статті 131-1 Конституції України, полягає у тому, що внаслідок порушення встановленого законом порядку набуття прав на землю, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також недотримання вимог містобудівного законодавства завдано значної шкоди інтересам держави в особі територіальної громади.

За твердженням прокурора позовна заява становить особливу суспільну значущість та винятковий суспільний інтерес, оскільки її предметом є правовий спір, що безпосередньо стосується питання свавільної забудови земельних ділянок комунальної форми власності, а також незаконності їх використання. Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, що, на думку прокурора, комплексно та беззаперечно свідчить про винятковий суспільний інтерес та високий ступінь суспільної значущості даної справи.

Також прокурор указує на те, що виключність випадку для здійснення ним представництва інтересів держави в суді у цій справі полягає у вибутті земельної ділянки у позаконкурентний спосіб, чим завдано шкоди соціально-економічним інтересам територіальної громади, порушено принципи рівності усіх перед законом, у тому числі в частині дотримання порядку і правил забудови населених пунктів та отримання на конкурентних засадах земельних ділянок комунальної власності та необхідності невідкладного поновлення прав територіальної громади.

Прокурор зауважує, що самочинне будівництво призводить до значних втрат надходжень до місцевих бюджетів, створює передумови для спорудження об`єктів із порушенням економічних інтересів фізичних та юридичних осіб. Існування й розповсюдження самочинного будівництва об`єктивно сприяє створенню певних передумов для функціонування тіньового ринку нерухомості. Самочинне будівництво без урахування містобудівних умов та обмежень, Генерального плану міста, Плану зонування території, державних будівельних норм та цільового призначення земельних ділянок, тобто будівництво без дотримання правил та порядку будівництва, є викликом безпеці та правопорядку суспільства, перетворює самочинний об`єкт нерухомості на джерело постійної небезпеки, у першу чергу, для громади, що проявляється у критичних дефектах, що призводять до раптового обвалення під впливом навантажень або погодних умов, створенні надмірного навантаження на існуючі інженерні міські комунікації, що може стати причиною масштабних аварій, тоді як відсутність належної системи водовідведення може призвести до забруднення ґрунтових вод стічними водами, що створює екологічні та санітарні ризики. Крім цього, відсутність під час будівництва контролю за дотриманням протипожежних та санітарних норм може призвести до відсутності належних шляхів евакуації, порушення норм інсоляції (освітлення) та вентиляції, що сприяє поширенню інфекцій та плісняви, що безпосередньо загрожує життю та здоров`ю людей.

Разом з тим прокурор посилається на те, що уповноважений суб`єкт владних повноважень, у компетенції якого перебуває захист відповідних прав та інтересів, протягом тривалого часу після повідомлення прокурора про наявність порушень інтересів держави не виконав свій обов`язок щодо судового захисту шляхом подання позовної заяви, не повідомляв про наміри самостійного вжиття заходів щодо захисту інтересів держави та не заперечував проти звернення до суду для здійснення такого захисту органами прокуратури, що становить виключний випадок для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою суду від 17.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2026; викликано учасників справи в судове засідання.

У судовому засіданні 17.03.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву до 31.03.2026.

Ухвалою суду від 19.03.2026 Товарну біржу "Дніпродзержинська" повідомлено про судове засідання, призначене на 31.03.2026.

Ухвалою суду від 31.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.04.2026, проте судове засідання 20.04.2026 не відбулося у зв`язку з аварійним відключенням електроенергії, що підтверджується відповідним актом № 30/26, складеним відповідальними працівниками суду.

Ухвалою суду від 06.05.2026 призначено судове засідання на 26.05.2026; викликано учасників справи в судове засідання.

06.05.2026 ОСОБА_2 та ТОВ "Геронда" через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду подано клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

25.05.2025 від представника позивача Тен К.Р. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Кам`янської міської ради.

У судове засідання, призначене на 26.05.2026, представники позивача та третіх осіб не з`явилися, про дату, час і місце засідання суду повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 ГПК України, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 06.05.2026) до електронних кабінетів Кам`янської міської ради, ТОВ "Геронда" та ФОП Федоренко І.Т., сформованими системою діловодства "ДСС" (а.с. 127, 129-130 том 5).

Крім того, як убачається з матеріалів справи, з метою повідомлення третьої особи-3 Товарної біржі "Дніпродзержинська" про розгляд справи судом була направлена ухвала від 06.05.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи-3, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Арсенічева, буд. 3. Проте до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 06.05.2026 з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 ГПК України.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

У пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови від 17.05.2024 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.07.2023 у справі № 906/638/22).

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення третьої особи-3 про розгляд справи.

З огляду на викладене та відповідно до статті 202 ГПК України неявка в засідання суду належно повідомлених учасників справи не перешкоджає подальшому руху справи за їхньої відсутності.

Під час розгляду справи по суті прокурор, представники позивача, відповідача, третіх осіб-1, 2 надали пояснення по суті спору та підтримали свої правові позиції, викладені письмово. При цьому представник позивача позов прокурора вважав безпідставним.

За результатом судового засідання 26.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2002 між ОСОБА_3 (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив багатофункціональні будівлі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ (19.05.2016 місту повернуто історичну назву Кам`янське), вулиця Мурахтова, 2-Л, загальною площею 150 кв.м, а саме: багатофункціональну будівлю А-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Б-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю В-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Г-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Д-1, площею 30,0 кв.м (а.с. 49 на звороті том 1).

Об`єкт нерухомого майна належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 27.05.1999 та зареєстрований у БТІ м. Дніпродзержинська в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 107 (п. 2 договору).

Згідно з пунктом 11 договору його укладено до виконання біржової угоди, зареєстрованої на Товарній біржі "Дніпродзержинська" 07.07.2002 за № 12/018.

У подальшому право власності на багатофункціональні будівлі було зареєстровано у БТІ за ОСОБА_2 на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 07.07.2002, посвідченого Товарною біржою "Дніпродзержинська" (а.с. 50 том 1).

15.06.2020 інженером з інвентаризації нерухомого майна ТОВ "БТІ Груп" проведено обстеження об`єкта нерухомого майна (багатофункціональної будівлі) у м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л, які належать ТОВ "Геронда" на підставі акта прийому-передачі майна до статутного капіталу від 06.12.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Геронда" (а.с. 58 на звороті, 67 том 1).

За результатами обстеження складено акт та виявлено переобладнання та зміну загальної площі об`єкта нерухомого майна із 150 кв.м на 212,4 кв.м, а саме: багатофункціональної будівлі літ. А-1 з 30,0 кв.м на 37,7 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. Б-1 з 30,0 кв.м на 43,3 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. В-1 з 30,0 кв.м на 43,8 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. Г-1 з 30,0 кв.м на 43,8 кв.м, багатофункціональної будівлі літ. Д-1 з 30,0 кв.м на 43,8 кв.м.

В акті зазначено, що вказані будівлі зведено без фундаменту із некапітальних легких конструкцій та вони не підлягають вводу в експлуатацію.

02.10.2020 між Кам`янською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" (далі - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 15156 (далі - договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Мурахтова, 2-Л, м. Кам`янське, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, згідно з планом земельної ділянки, що додається (а.с. 80 - 81 том 1).

У пункті 1.2 договору оренди зазначено, що підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Кам`янської міської ради від 16.09.2020 № 2051-46/VІІ.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0300 га для розміщення багатофункціональної будівлі (п. 2.1 договору оренди).

Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що договір укладається строком до 30.09.2030.

28.10.2020 Кам`янською міською радою прийнято рішення № 2085-47/VІІ "Про набуття (припинення) прав на землю", яким вирішено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "Геронда" земельну ділянку за адресою: вул. Мурахтова, 2-Л, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, площею 0,0300 га (кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0585), яка перебуває в користуванні на умовах оренди, для розміщення багатофункціональної будівлі" (а.с. 83 том 1).

У подальшому 05.11.2020 між Кам`янською міською радою (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - договір купівлі-продажу) ( а.с. 84-85 том 1).

Відповідно до пункту 1 договору купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає у власність земельну ділянку площею 0,0300 га, надану для розміщення багатофункціональної будівлі, яка розташована за адресою: місто Кам`янське Дніпропетровської області, вулиця Мурахтова, 2-Л, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Кам`янської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0585, яка перебуває у користуванні на умовах оренди земельної ділянки відповідно до договору, укладеному сторонами цього правочину 02.10.2020 за № 15156, який після переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ "Геронда" втрачає чинність. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2020, реєстраційний номер нерухомого майна 2191463412104, який після переходу права власності на земельну ділянку до ТОВ "Геронда" втрачає чинність. Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.10.2019, реєстраційний номер нерухомого майна 1941270612104. На земельній ділянці розташовані багатофункціональні будівлі, які належать ТОВ "Геронда" на підставі акта прийому-передачі майна, право власності на багатофункціональні будівлі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104.

12.11.2020 Кам`янською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" підписано угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.10.2020 № 15156 (а.с. 82 на звороті том 1).

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 13.10.2021, відповідно до якого продавець передає майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму (а.с. 67 на звороті - 68 том 1). За договором відчужується об`єкт - багатофункціональні будівлі, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Мурахтова, будинок 2-Л, на земельній ділянці площею 0,03 га, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, а саме: А-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 37,7 кв.м; Б-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,3 кв.м; В-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,8 кв.м; Г-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,8 кв.м; Д-1 багатофункціональна будівля, загальною площею 43,8 кв.м. Загальна площа об`єкта 212,4 кв.м. Продаж багатофункціональних будівель відбувається одночасно з продажем земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 1210400000:02:006:0585, на якій розташовані багатофункціональні будівлі.

З пункту 3 договору купівлі-продажу від 13.10.2021 убачається, що об`єкт, який відчужується, належить продавцю на праві власності на підставі акта прийому-передачі майна до статутного капіталу, укладеного 06.12.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ "Геронда". Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Прохоренко Л.В., державним реєстратором виконавчого комітету Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 10.12.2019, номер запису про право власності 34632103, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2020 № 215320978.

Також 13.10.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Геронда" як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка 20" як покупцем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пунктів 1 - 3 якого продавець зобов`язується передати майно у власність покупцю, а покупець - прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму (а.с. 68-69 том 1).

Земельна ділянка, що відчужується за вказаним договором, має площу 0,03 га, кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, склад угідь: 0,0157 га - 008.3 землі під соціально-культурними об`єктами; 0,0085 га - 008.03 землі під соціально-культурними об`єктами; 0,0058 га - 008.03 землі під соціально-культурними об`єктами.

Місце розташування земельної ділянки: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л.

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до пункту 4 цього договору земельна ділянка, що відчужується, належить продавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.11.2020 за реєстром 672 Огнєвою Н.О., приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Огнєвою Н.О., приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області, 05.11.2020, номер запису про право власності 39032685, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2191463412104. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий 05.11.2020 № 231262231.

Прокурор зауважує, що як право оренди, так і право власності на спірну земельну ділянку відчужено з порушенням встановленого законом порядку, тобто без дотримання конкурсної процедури, договори є нікчемними, багатофункіональні споруди були зведені вже після такого відчуження, до того ж зведені без необхідних дозвільних документів.

Додатково прокурор, стверджуючи, що на спірній земельній ділянці взагалі заборонено здійснювати будь-які будівельні роботи, оскільки вона накладається на підземний розподільчий газопровід низького тиску, на магістральний трубопровід теплової мережі, знаходиться у безпосередній близькості до проїзної частини та до виїзду з прилеглої території, просить зобов`язати відповідача усунути територіальній громаді міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради перешкоди у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - багатофункціональних будівель загальною площею 212,4 кв.м, що і є причиною виникнення спору.

Відтак з урахуванням предмета та підстав позову предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю правових підстав для усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення розташованих на ній багатофункціональних будівель та повернення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

За змістом частини першої статті 122 Земельного кодексу України передавання земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб відноситься до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України).

Елементом особливої правової охорони землі є положення частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частина третя).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 у справі № 203/5561/16 звернула увагу на те, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

Як уже зазначалося, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 у цій справі виснував про те, що прокурором підставно обрано спосіб захисту порушеного права територіальної громади в особі міськради (п. 5.19).

За частинами третьою, четвертою статті 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4). На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5). Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене (ч. 6). У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 7).

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва. Для набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно передбачено єдині правові підстави, які визначені частиною третьою (для забудовника) та частиною п`ятою (для власника/користувача земельної ділянки) статті 376 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 звертає увагу на те, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю (п. 86).

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18; п. 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, треба розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Водночас сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не варто розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (п.п. 88, 89, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Згідно зі статтею 5 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон № 2780-XII), основні вимоги до містобудівної діяльності полягають у наступному.

При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил;

розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

інформування через медіа громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Державний контроль у сфері містобудування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, органами місцевого самоврядування та іншими уповноваженими на це державними органами.

Порядок здійснення державного контролю у сфері містобудування визначається законодавством (ст. 24 Закону № 2780-XII).

За змістом статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV (із змін. і доп.) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Інших правових наслідків, крім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Зазначений висновок відповідає усталеній судовій практиці, викладеній, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі 203/5561/16.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19), постанову Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 569/21350/18 (провадження № 61-22552св19)).

Історія із спірним об`єктом нерухомості на спірній земельній ділянці пов`язана з договором купівлі-продажу від 07.07.2002, зареєстрованим за № 12/018 на Товарній біржі «Дніпродзержинська», за яким ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 багатофункціональні будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 150 кв.м, а саме: багатофункціональну будівлю А-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Б-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю В-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Г-1, площею 30,0 кв.м, багатофункціональну будівлю Д-1, площею 30,0 кв.м.

При цьому згідно з пунктом 2 указаного договору власність продавця на відчужувані будівлі підтверджена свідоцтвом про право власності від 27.05.1999, зареєстрованим у БТІ м. Дніпродзержинська в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 107.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України (в редакції станом на 1999 рік) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Наявні у справі докази не містять правовстановлюючих документів ОСОБА_3 на продані ним будівлі, на право користування ним земельною ділянкою та жодних проєктних, дозвільних документів на розміщення багатофункціональних будівель, будівництво чи забудову спірної земельної ділянки.

Натомість представник третьої особи-3 - Товарна біржа «Дніпродзержинська в особі генерального директора Баранюка В.С., пояснив, що посвідчення договору від 07.07.2002 за № 12/018 купівлі-продажу багатофункціональних будівель по АДРЕСА_2 Товарною біржою «Дніпродзержинська» не здійснювалося, оскільки проставлений на договорі від його імені підпис йому повністю не належить; печатка № 2, відтиск якої міститься на договорі, належить Товарній біржі «Дніпродзержинська», але використовувалася для внутрішньої документації біржі, а посвідчення договорів купівлі-продажу здійснювалося оригінальною печаткою Біржі; на той час Товарна біржа «Дніпродзержинська» працювала у робочі дні з понеділка по п`ятницю, а в суботу та неділю Біржа не працювала (07.07.2002 неділя суддя ОСОБА_4 ); вид об`єкта відповідно до договору багатофункціональні будівлі, але на той час у договорах купівлі-продажу, що посвідчувалися Біржою, ніколи не застосовувався вказаний вид об`єкта нерухомого майна (а.с. 14-15 том 3).

Сам ОСОБА_3 як свідок у межах кримінального провадження щодо укладення з ОСОБА_2 договору купівлі-продажу пояснив, що ніколи не володів жодним нерухомим майном і відповідно не продавав; підпис від його імені в договорі від 07.07.2002 купівлі-продажу багатофункціональної будівлі йому не належить; ОСОБА_2 він не знає; свій перший паспорт він загубив у 1996 році та відновив у 2010 році. Дозвіл на розголошення матеріалів кримінального провадження, в тому числі допиту свідка ОСОБА_3 , надано прокурором, який міститься в матеріалах справи (а.с. 213 217 том 1).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 виснувала, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (п. 105).

Статтею 79 ГПК України впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Водночас статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 128 Цивільного кодексу Української РСР, чинного станом на 07.07.2002, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Тобто, презюмується наявність речі як такої.

Наявними у справі доказами підтверджується як відсутність факту створення об`єкта нерухомості (речі) станом на 07.07.2002, який (яка) міг (могла) бути предметом угоди ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , так і реального укладення самого договору між ними.

Відтак, надаючи таку оцінку договору від 07.07.2002 № 12/018, суд керується, перш за все, загальновизнаним принципом приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Станом на час відчуження ОСОБА_2 шляхом передання нею до статутного капіталу об`єктів нерухомості по АДРЕСА_2 , ці об`єкти за інформацією, викладеною у протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Геронда» від 06.12.2019 та в акті прийому-передачі майна до статутного капіталу цього Товариства від 06.12.2019, збільшилися у своїй площі до 212,40 кв.м (а.с. 57-58 том 1).

За даними технічного паспорту багатофункціональних будівель по АДРЕСА_1 , складеного станом на липень 2014 рік за замовленням ОСОБА_2 , загальна площа будівель літ А-1, Б-1, В-1, Г-1, Д-1 становила 150 кв.м (173 кв.м під основною будівлею) (а.с. 51 57 том 1).

При цьому за протоколом від 21.09.2022 огляду вебcайту Googlemaps слідчої дії в межах кримінального провадження, було здійснено пошук багатофункціональної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , за результатом чого встановлено, що станом на липень 2015 року багатофункціональні будівлі, що складаються з 5 будівель загальною площею 37-43 кв.м кожна, що розташована по правій стороні вул. Мурахтова від пр. Свободи навпроти будинку 4 по вул. Мурахтова та будинку 61 по пр. Свободи, відсутні (а.с. 88 том 1).

Важливим є й те, що ні позивачем, ні третьою особою-2 ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження законного володіння останньою земельною ділянкою.

Так, за частиною першою статті 116 Земельного кодексу України в редакції станом на 06.12.2019 дату відчуження нею спірного об`єкта нерухомості, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.(ч. 1 ст. 125 ЗК України).

За статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За наявними у справі доказами відсутнє будь-яке рішення міської ради про надання спірної земельної ділянки в користування ОСОБА_2 , у тому числі з відповідним цільовим призначенням обслуговування, будівництво/реконструкція об`єкта нерухомості тощо.

Відповідно до пункту 3.21 БН А2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Відтак реконструкція не означає фактичне припинення існування одного об`єкта нерухомості та створення на його місці іншого, а лише передбачає перебудову уже введеного в експлуатацію об`єкта будівництва, що здійснюється шляхом зміни його геометричних розмірів та/або функціонального призначення.

Згідно зі статтею 9 Закону від 20.05.1999 р. № 687-XIV (із змін. і доп.) "Про архітектурну діяльність" (на час спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 28 цього ж Закону (в редакції на час спірних правовідносин) власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані:

утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, забезпечувати поточний огляд, періодичне обстеження і паспортизацію об`єкта, додержуватися під час експлуатації об`єкта архітектури вимог, визначених у його паспорті, а також вимог законодавства;

отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури;

у разі необхідності внесення змін до об`ємно-просторових, планувальних та інших рішень об`єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку;

зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об`єкт архітектури, та паспорт об`єкта, та передавати цю документацію новому власнику.

При цьому варто зазначити, що замовник має право виконувати будівельні роботи тільки після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) (пункт перший частини першої статті 34, частина перша статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (частина перша статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Статтею 22-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено ведення єдиної державної електронної системи у сфері будівництва як єдиної інформаційно-комунікаційної системи у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва.

Електронна система складається з: 1) Реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет); 3) порталу електронної системи.

Невід`ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) № 3910/05/13-22 від 31.05.2022 за результатом перевірки відомостей, що містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметрами пошуку «замовник будівництва ТБ Дніпродзержинська, адресою м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2Л» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату відповіді не виявлено (а.с. 115 том 1).

Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 04.10.2021 № 211/252 за даними інформаційної бази містобудівного кадастру з 2009 року по теперішній час присвоєння, зміна, коригування, анулювання адрес об`єктам нерухомого майна за адресою, серед інших, - багатофункціональна будівля по вул. Мурахтова, 2Л, не здійснювалось (а.с. 106 том 1).

За вказаних обставин виникають цілком розумні сумніви не тільки у фактичному придбанні Федоренко І.Т. об`єктів по вул. Мурахтова 2Л у м. Дніпродзержинську (м. Кам`янське), а й у їх реконструкції безпосередньо нею шляхом збільшення площі на момент відчуження його на користь ТОВ «Геронда».

Після придбання ТОВ «Геронда» спірних об`єктів нерухомості, за замовленням цього Товариства інженером з інвентаризації нерухомого майна ТОВ "БТІ Груп" проведено обстеження об`єкта нерухомого майна (багатофункціональної будівлі) у м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л та 15.06.2020 складено технічний паспорт й акт, згідно з яким виявлено переобладнання й зміну загальної площі об`єктів нерухомого майна із 150 кв.м на 212,4 кв.м (усього під забудовою 173 кв.м).

При цьому в акті зазначено, що вказані будівлі зведено без фундаменту із некапітальних легких конструкцій та вони не підлягають вводу в експлуатацію.

Однак, за статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності розуміється одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з технічним паспортом на спірний об`єкт нерухомості, складеним станом на 15.06.2020, багатофункціональні будівлі за своєю площею основної забудови мають розміри, що перевищують 30 кв.м, а саме: літ. А-1 - 42 кв.м, літ. Б-1 48 кв.м, літ. В-1 49 кв.м; літ. Г-1 49 кв.м, літ. Д-1 49 кв.м.

Також за змістом частин першої, другої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1).

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2).

Наявними у справі доказами підтверджується, що багатофункціональні будівлі за своїми розмірами не відповідають малим архітектурним формам павільйонам. Доказів дотримання позивачем чи іншими учасниками справи порядку розміщення вказаних будівель на спірній земельній ділянці як тимчасових або здатності вільно переміщувати ці будівлі у просторі суду не надано.

За інформацією Кам`янського відділення АТ «Дніпропетровськгаз» (лист від 24.12.2021 № 49008-Лв-23142-1221) багатофункціональні будівлі, що розташовані за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2Л розташовані в охоронній зоні підземного розподільного газопроводу. Порушення присутні. Оператором ГРМ неодноразово було письмово інформовано про даний факт правоохоронні органи та органи місцевого саморядування (а.с. 138, 139 142, 146 156, 157 162 том 1).

За повідомленням Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Центральні тепломережі» (лист від 23.11.2022 № 00.04.0145) будівлі по вул. Мурахтова 2Л у м. Кам`янське перебувають в охоронній зоні теплових мереж (а.с. 164-165 том 1).

Отже у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України спірні об`єкти нерухомості є самочинними.

Щодо відчуження міськрадою права оренди спірної земельної ділянки та права власності на неї у відповідача.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 134 Земельного кодексу України (Обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах)) земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За частино другою статті 135 цього Кодексу не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, серед іншого, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Проте у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 Велика Палата Верховного Суду підтвердила сталу і послідовну судову практику про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності.

Тому договір оренди спірної земельної ділянки № 15156 від 02.10.2020, мав укладатися між Кам`янською міською радою та ТОВ "Геронда" виключно на земельних торгах, порядок проведення яких унормовано статтями 135 139 Земельного кодексу України.

Докази дотримання указаними сторонами вимог закону щодо порядку укладення договору оренди спірної земельної ділянки відсутні, так само як і під час укладення між ними 05.11.2020 договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки.

Незаконність набуття ТОВ «Геронда» у власність спірної земельної ділянки безпосередньо впливає на правові наслідки подальшого відчуження її на користь ТОВ «Ніка 20».

Прокурор стверджує, що при укладенні договорів оренди та купівлі-продажу спірної земельної ділянки сторонами цих договорів було порушено публічний порядок з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак ці договори є нікчемними.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1).

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2).

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3).

За частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Аналіз положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що ознаками недійсного правочину (господарського договору), що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду 20.03.2019 ? 922/1391/18, від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17.

(Ретроспективний аналіз судової практики щодо подібної категорії справ відсилає до пункту 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", в якому наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків).

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Тому для застосування приписів частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України прокурор у цій справі мав довести, що самі договори оренди та купівлі-продажу спірної земельної ділянки за своєю суттю є протиправними, спрямованими на порушення інтересів держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено й у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 уточнила висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України і зазначила таке.

При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції (п. 105).

Наведені прокурором доводи і докази, покладені ним в обгрунтування позовних вимог, беззаперечно дозволяють дійти висновку про протиправне вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності у приватну шляхом укладення очевидно неправомірних угод щодо спірних об`єктів нерухомості, внаслідок чого порушені інтереси держави і суспільства щодо землі, яка відповідно до статті 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відтак суд погоджується з нікчемністю з підстав частини другої статті 228 Цивільного кодексу України договорів оренди спірної земельної ділянки та її продажу.

Як третя особа-1, так і відповідач не набули законних прав ні на спірні об`єкти нерухомості, оскільки вони є самочинно збудовані, а відтак не можуть бути об`єктом права власності, ні на спірну земельну ділянку в силу нікчемності договору її оренди й, відповідно, договорів її купівлі-продажу.

Суд зауважує, що існуючий правопорядок не може залишати поза реакцією дії, які є очевидно недобросовісними.

Виконуючи передбачене статтею 2 ГПК України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів юридичних осіб, держави, суд враховує також необхідність застосування загальних засад цивільного права принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з акcіом судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

За вказаних обставин позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку доводам представника третіх осіб-1, 2 про відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів позивача внаслідок відсутності виключного випадку, а також з огляду на відсутності права власності на спірну земельну ділянку у позивача, суд погоджується з доводами прокурора про те, що обставини справи свідчать саме про наявність такого виключного випадку, що відповідно до приписів статті 131-1 Конституції України зобов`язує прокуратуру втрутитися для захисту інтересів держави.

Підставність представництва прокурором інтересів держави в особі міськради була констатована Верховним Судом під час касаційного перегляду справи і знайшла своє підтвердження під час нового розгляду справи. Нікчемність угод щодо спірної земельної ділянки не породжують правових наслідків вибуття її з комунальної у приватну власність.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує нормативні положення статті 129 ГПК України, у зв`язку з чим судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги покладаються на відповідача.

Зокрема, Дніпропетровською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір: за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 3369 (внутрішній номер 375784301) від 18.10.2024 (а.с. 27 том 1), за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн згідно з платіжною інструкцією № 156 (внутрішній номер 401926188) від 31.01.2025 (а.с. 132 том 2) та за подання касаційної скарги у сумі 4844,80 грн згідно з платіжною інструкцією № 3054 (внутрішній номер 452550154) від 07.10.2025 (а.с. 20 том 4).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, розташованою за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л загальною площею 0,0300 га, та повернення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - багатофункціональних будівель загальною площею 212,4 кв.м - задовольнити повністю.

Усунути територіальній громаді міста Кам`янське в особі Кам`янської міської ради (ідентифікаційний код 24604168; місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, будинок 2) перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, розташованою за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л загальною площею 0,0300 га, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" (ідентифікаційний код 44330155; місцезнаходження: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Енергетиків, будинок 30, квартира 12) знести об`єкт самочинного будівництва - багатофункціональні будівлі загальною площею 212,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1953334512104) та повернути Кам`янській міській раді (ідентифікаційний код 24604168; місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, будинок 2) земельну ділянку кадастровий номер 1210400000:02:006:0585, розташовану за адресою: м. Кам`янське, вул. Мурахтова, 2-Л загальною площею 0,0300 га.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА 20" (ідентифікаційний код 44330155; місцезнаходження: 51900, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Енергетиків, будинок 30, квартира 12) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909938; місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2422,40 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 4844,80 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.06.2026.

Суддя І.І. Колісник