Ухвала суду № 137759828, 24.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 червня 2026 року Справа № 903/1061/25 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши скаргу Національного банку України

на дії (бездіяльність) державного виконавця

за позовом Національного банку України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА КОМПАНІ»

про стягнення 9 465,26 грн,

Представники сторін:

від скаржника : Бірюк Ірина Владиславівна (поза межами приміщення суду);

від боржника : не прибув;

від ДВС: не прибули;

Встановив: 16.06.2026 через систему «Електронний суд» від Національного банку України надійшла скарга на дії(бездіяльність) головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича за вх.№01-87/3500/26 у якій просить суд:

1)визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича, яка полягає у невжитті заходів з примусового виконання у обсязі передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

2) скасувати постанову головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 80380436.

3) зобов`язати головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича невідкладно вжити заходи примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги посилається на те, що головним державним виконавцем Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Хомічем Сергієм Володимировичем в супереч положенням пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято постанову від 09.06.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 80380436. Звертає увагу суду на те, що державним виконавцем не було здійснено ряд виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з чим звернувся з даною скаргою до суду.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області №01-4/9 від 16.06.2026 встановлено, що у зв`язку із відпусткою судді Вороняка А.С. та неможливістю вчинення ним процесуальних дій у встановлені строки призначити повторний автоматизований перерозподіл скарги Національного банку України від 16.06.2026 за вх. №01-87/3500/26 на дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича у справі №903/1061/25 призначено повторний автоматизований перерозподіл скарги Національного банку України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 скаргу Національного банку України розпроділено судді Дем`як В.М.

Ухвалою суду від 17.06.2026 прийнято скаргу до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 24.06.2026 на 10:40 год., запропоновано державному виконавцю Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хомічу Сергію Володимировичу в строк до 22.06.2026 надати суду письмові пояснення по суті скарги Національного банку України та матеріали виконавчого провадження за №80380436 для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.06.2026 заяву представника Національного банку України від 19.06.2026 за вх. №01-87/3583/26 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon у справі №903/1061/25 - задоволено. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснювати за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

В судовому засіданні представник Національного банку України скаргу підтримала та просить суд її задоволити.

Про день та час проведення судового засідання сторін було повідомлено шляхом направлення ухвали від 17.06.2026 електронну пошту в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА КОМПАНІ» та на адресу Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №R068114797387, вручено 22.06.2026, однак уповноважені представники сторін в дане судове засідання не прибули.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження №80380436, заслухавши представника скаржника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, суд приходить до висновку про задоволення скарги, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.01.2026 по справі №903/1061/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА КОМПАНІ» (44301, Волинська обл., Ковельський р-н, місто Любомль, вул. Вишнева, будинок 5, офіс 11, код ЄДРПОУ 42398871) на користь Національного банку України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9, код ЄДРПОУ 00032106) 9451,38 грн., з них 8180,87 грн. основного боргу, 76,26 грн. інфляційних втрат, 105,37 грн. 3% річних, 1088,88 грн. пені та 2418,85 грн. витрат зі сплати судового збору. У позові про стягнення 13,88 грн., з них 1,23 грн. 3% річних та 12,65 грн. пені відмовити.

11.02.2025 видано наказ на виконання рішенням Господарського суду Волинської області від 14.01.2026 у справі №903/1061/25-1.

19.02.2026 Національний банк України звернувся із заявою до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління юстиції України у якій просив відкрити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Волинської області №903/1061/25-1 від 11.02.2026 з метою повного фактичного виконання рішення суду в день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна боржника керуючись вимогами статті 56 Закону України « Про виконавче провадження» та внести відповідні записи про обтяження до реєстрів обтяження рухомого та нерухомого майна. (а.с. 128-129)

03.03.2026 головний державний виконавець Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління юстиції України Хоміч Сергій Володимирович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №80380436. (а.с. 130)

03.03.2026 головний державний виконавець Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління юстиції України Хоміч Сергій Володимирович виніс постанову про арешт коштів боржника №80380436. (а.с. 131)

20.04.2026 Національний банк України звернувся із клопотанням до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління юстиції України у якому просив на підставі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» перевірити майновий стан боржника шляхом надіслання (повторних ) запитів до установ/організацій, а саме до:

-національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

-державної інспекції сільського господарства України;

-регіонального сервісного центру МВС України;

-головного управління Держпродспоживслужби України;

-головного управління Держпраці України;

- Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України;

-Пенсійного фонду України;

-Державної податкової служби України;

-Державної фіскальної служби України;

-Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКНОІВІ);

-Державної інспекції архітектури та містобудування;

-ДП агентство з ідентифікації та реєстрації тварин;

Також у клопотанні просив:

-направити звернення до податкових органів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника;

-здійснити вихід за адресою реєстрації місцезнаходження боржника з метою перевірки його майнового стану;

-здійснити виклик керівника боржника до державного виконавця для надання пояснень щодо невиконання рішення суду;

-направити подання до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до погашення заборгованості за рішенням суду;

-вжити заходи щодо притягнення до відповідальності керівника боржника у разі неподання ним декларації про доходи та майно боржника, неявки до державного виконавця за викликом;

-проводити перевірку майнового стану боржника не менше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків електронних гаманців боржника не менше одного разу на три місяці щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.(а.с.135-136 )

22.05.2026 Національний банк України звернувся із інформаційним запитом до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління юстиції України у якому просив на підставі ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» повідомити Національний банк України про вжиті заходи у ході виконавчого провадження №80380436 спрямовані на реальне виконання рішення суду. (а.с. 137-138)

09.06.2026 головний державний виконавець Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління юстиції України Хоміч Сергій Володимирович виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки внаслідок вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити місцезнаходження боржника (акт державного виконавця від 09.06.2026). (а.с. 132)

Враховуючи вище викладене, національний банк України звернувся зі скаргою на дії(бездіяльність) головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича за вх.№01-87/3500/26 у якій просить суд:

1)визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича, яка полягає у невжитті заходів з примусового виконання у обсязі передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

2) скасувати постанову головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 80380436.

3) зобов`язати головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича невідкладно вжити заходи примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги посилається на те, що головним державним виконавцем Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Хомічем Сергієм Володимировичем в супереч положенням пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято постанову від 09.06.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 80380436. Звертає увагу суду на те, що державним виконавцем не було здійснено ряд виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а тому відступні правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з чим звернувся з даною скаргою до суду.

Державний виконавець письмові пояснення на скаргу не подав, в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, матеріали виконавчого провадження №80380436 на вимогу суду не надав.

Суд надаючи правову оцінку обставинам скарг, зобов`язаний встановити відповідність дій державного виконавця з позиції дотримання Закону, щодо порядку вчинення виконавчих дій та врахування висновків Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

8) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

9) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

10) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

12) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

15) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

16) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

17) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

18) отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

19) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

В пункті 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Однак, з матеріалів скарги судом встановлено, що головним державним виконавцем - Хомічем Сергієм Володимировичем в супереч положенням ст. 18 та пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято передчасно постанову від 09.06.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №80380436 без вчинення ряд виконавчих дій, щодо реального виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону Інструкцією підлягають примусовому виконанню.

При цьому дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також з організації примусового виконання затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 3, 10 частина 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

-проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону ;

-з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

-звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ;

- із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

В пункті 3 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Водночас, в автоматизованій системі виконавчого провадження № 80380436 (станом на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа) відсутня:

- інформація про направлення запиту до податкових органів щодо дебіторської заборгованості боржника;

- інформація про направлення запитів:

Державної інспекції сільського господарства України,

Головного управління Держпродспоживслужби України,

Головного управління Держпраці України,

Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України,

Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКНОІВІ),

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

Державної інспекції архітектури та містобудування,

ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин,

Державної авіаційної служби України; інформація про виклик керівника боржника для надання пояснення щодо невиконання рішення суду та притягнення його до відповідальності у разі невиконання вимоги державного виконавця;

інформація про звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до погашення заборгованості.

Тобто, матеріали виконавчого провадження №80380436 не містять інформації (докази) направлення державним виконавцем відповідних запитів щодо отримання інформації про активи боржника, його дебіторську заборгованість, рухоме та нерухоме майно, майно, яке може перебувати у третіх осіб, а також іншої інформації, необхідної для повного та належного виконання рішення суду, витребування у компетентних органів відомостей щодо фінансово-господарської діяльності боржника, наявності корпоративних прав, транспортних засобів, відкритих рахунків, договорів з контрагентами або іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Також, пункт 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань виконавець має право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на встановлення факту ухилення керівника боржника від виконання рішення суду та звернення до суду із відповідним поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

При цьому, застосування такого заходу є одним із передбачених законом механізмів забезпечення реального виконання судового рішення та не може бути проігнороване виконавцем без належної оцінки обставин виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право викликати фізичних осіб та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин звертатися до суду щодо застосування приводу.

Однак, державним виконавцем не було здійснено виклику керівника боржника або інших посадових осіб юридичної особи-боржника для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, відсутності коштів чи майна, а також щодо фактичного місцезнаходження підприємства та його активів.

Крім того, відсутні будь-які докази надсилання відповідних викликів, складання актів про неявку або вчинення інших дій, передбачених законом у випадку ухилення боржника від участі у виконавчому провадженні.

Разом тим, судом встановлено, що 20.04.2026 стягувач звернувся до ДВС з клопотанням про вчинення виконавчих дій (проведення перевірки майнового стану боржника шляхом отримання інформації про зареєстроване майно боржника від органів, підприємств та установ, здійснити вихід за місцезнаходженням боржника, здійснити виклик керівника боржника, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до погашення заборгованості та вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності керівника боржника за неподання ним декларації про доходи та майно боржника, застосування примусового приводу до керівника боржника.

Також додатково 22.05.2026 стягувач звернувся до ДВС з інформаційним запитом про вчинені виконавчі дії державним виконавцем Хомічем Сергієм Володимировичем, однак останні залишені без належного реагування.

Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, є неприпустимим, в силу вимог закону та статей 129, 129-1 Конституції України, які визначають, що судові рішення ухвалюються від імені України і є обов`язковими до виконання на території України та що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження » виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10 денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України «Про виконавче провадження », тобто такі перевірки мають вчинятися виконавцем систематично, а не одноразово.

При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження », не є належним підтвердженням про виконання виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Дані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 904/6985/20, від 27.03.2023 у справі №904/817/20, від 02.12.2020 у справі №911/4670/13, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17.

Отже, враховуючи вище викладене, головним державним виконавцем Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хомічем Сергієм Володимировичем не було вчинено усіх необхідних та передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення, зокрема тих, що прямо передбачені пунктами 3, 14, 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» .

Формальне вчинення окремих виконавчих дій без повного та всебічного дослідження майнового стану боржника та без використання передбачених законом повноважень не є належним виконанням державним виконавцем покладених на нього обов`язків.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, ґрунтується на засадах законності, рівності прав громадян, обов`язковості виконання судових рішень та рішень інших уповноважених органів і представляє собою сукупність дій органів та посадових осіб спрямованих на виконання рішень судів та інших органів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень встановлених Конституцією України , Законом України Про виконавче провадження, іншими законами та іншими нормативно - правовими актами прийнятими на підставі Закону України Про виконавче провадження. 3.20. Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статті 129-1 Конституції України .

Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, головний державний виконавець діяв з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, постанова головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Хоміча Сергія Володимировича від 09.06.2026 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні є передчасною, прийнятою без вчинення всіх необхідних виконавчих дій та такою, що порушує право стягувача на ефективне виконання судового рішення.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавці.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин скарг їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення скарги.

Керуючись Законом України Про виконавче провадження, ч. 2, ст.173, ст.ст. 234, 341, 339 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ухвалив:

1. Скаргу Національного банку України на дії(бездіяльність) головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича за вх.№01-87/3500/26 від 16.06.2026 задоволити.

2.Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича, яка полягає у невжитті заходів з примусового виконання у обсязі передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

3.Скасувати постанову головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 80380436.

4. Зобов`язати головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича невідкладно вжити заходи примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. М. Дем`як