Рішення № 137759732, 23.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Cправа № 902/419/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Шпиківської селищної ради (23614, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище Шпиків, вул. Муніципальна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 04326261)

до відповідача-1 - Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (23536, Вінницька обл., Тульчинський р-н, село Рахни-Лісові, вул. Адміністративна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 20098604)

до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 158, ідентифікаційний код юридичної особи 42841714)

про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 та стягнення 334 202,43 гривень

за участю:

прокурора - Суходоля М.В., згідно посвідчення

представник позивача - не з`явився

представника відповідача-1 - не з`явився

представник відповідача-2 - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 01.04.2026 року надійшла позовна заява № 24-404вих-26 від 31.03.2026 (вх. № 456/26 від 01.04.2026) керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради до Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, яким додаток № 1 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (специфікація) змінено та викладено в новій редакції та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради грошових коштів у розмірі 334 202,43 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 06.04.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/419/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.05.2026 об 11:30 год.

07.04.2026 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 07.04.2026 (вх. № 01-30/3374/26 від 07.04.2026) про проведення судового засідання 05.05.2026 за відсутності представника Шпиківської селищної ради.

23.04.2026 до суду від прокурора надійшла заява № 24-495вих-26 від 17.04.2026 (вх. № 01-30/3996/26) про долучення доказів надіслання листа по справі.

24.04.2026 року до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 24.04.2026 (вх.№ 01-30/4067/26 від 24.04.2026) у якому останній заперечив щодо заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити.

27.04.2026 року до суду від відповідача-2 надійшло клопотання №б/н від 27.04.2026 (вх.№ 01-30/4099/26 від 27.04.2026) про відкладення розгляду справи.

01.05.2026 року до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив № 24-555вих-26 від 29.04.2026 (вх.№ 01-30/4305/26 від 01.05.2026).

04.05.2026 року до суду від відповідача-1 надійшло клопотання № б/н від 04.05.2026 (вх.№ 01-30/4418/26 від 04.05.2026) про проведення судового засідання 05.05.2026 за відсутності представника відповідача-1.

У судовому засіданні 05.05.2026 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача-2 та про відкладення підготовчого судового засідання у справі №902/419/26 на 14:00 год. 14.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

06.05.2026 року до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 06.05.2026 (вх.№ 01-30/4536/26 від 06.05.2026).

12.05.2026 до суду від прокурора надійшли письмові пояснення № 24-614вих-26 від 11.05.2026 (вх. № 01-30/4830/26 від 12.05.2026).

Ухвалою від 14.05.2026 року судом закрито підготовче провадження у справі № 902/419/26, призначено справу № 902/419/26 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 29.05.2026 року о 10:00 год.

28.05.2026 року до суду від відповідача-1 надійшла заява від 28.05.2026 (вх.№ 01-30/5507/26 від 28.05.2026) про проведення судового засідання без участі представника відповідача-1.

28.05.2026 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання від 28.05.2026 (вх. № 01-30/5490/26 від 28.05.2026) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.05.2026 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача-2 та про відкладення судового засідання з розгляду справи №902/419/26 по суті на 14:00 год. 23.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2026 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 29.05.2026 (вх. № 01-30/5555/26 від 29.05.2026) про проведення судового засідання за відсутності представника Шпиківської селищної ради.

22.06.2026 від відповідача-1 надійшла заява від 22.06.2026 (вх.№ 01-30/6299/26 від 22.06.2026) про проведення судового засідання без участі представника відповідача-1.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився прокурор. Представник позивача, представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином ухвалою суду від 29.05.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приймаючи до уваги, що учасники справи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін. Судом також враховані заяви позивача та відповідача-1 про розгляд справи без участі їх представників.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення учасники справи не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Суть спору:

Керівник Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, яким додаток № 1 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (специфікація) змінено та викладено в новій редакції та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради грошових коштів у розмірі 334 202,43 гривень.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що в 2023 році Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області проведено відкриті торги щодо закупівлі за номером UA-2023-08-08-003055-a «ДК 021:2015: 09110000-3 - тверде паливо у загальній кількості 250 тон з очікуваною вартістю 2 625 000,00 грн з ПДВ .

Згідно з реєстром отриманих пропозицій, пропозиції надали 2 суб`єкти господарської діяльності: Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватмаркет." з первинною ціновою пропозицією 1 675 000,00 грн з ПДВ, остаточна цінова пропозиція 1 675 000,00 грн з ПДВ та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Облпаливо" з первинною ціновою пропозицією 2 111 250,00 грн з ПДВ, остаточна цінова пропозиція 2 111 250,00 грн з ПДВ.

Згідно протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою про намір укласти договір від 25.08.2023 за результатами розгляду на відповідність вимогам тендерної документації тендерної пропозиції ТОВ "ТД "Облпаливо", прийняті рішення про відповідність тендерної пропозиції даного учасника встановленим вимогам, а також про намір укласти договір з ТОВ "ТД "Облпаливо".

За результатами проведеної закупівлі, 05.09.2023 між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм, як покупцем та ТОВ "ТД "Облпаливо", як постачальником укладено договір про закупівлю товару № 6.

У Додатку № 1 до договору (специфікації) сторони погодили поставку вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 у кількості 230,0 тонн за ціною 8445,00 грн за 1 тонну з ПДВ; вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 у кількості 20,0 тонн за ціною 8445,00 грн за 1 тонну з ПДВ.

05.10.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до пункту 3 якої додаток № 1 до Договору (специфікацію) змінили та виклали в новій редакції щодо кількості та вартості вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 у кількості 230,0 тонн за ціною 8445,00 грн за 1 тонну з ПДВ зменшивши кількість товару до 20 тонн та 170,426 тонн та збільшивши вартість на одиницю товару за 170,426 тонн до 10200,00 грн за 1 тонну з ПДВ (вартість на одиницю товару за 20 тонн товару визначено у розмірі 8445,00 грн за 1 тонну з ПДВ); щодо вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 у кількості 20,0 тонн за ціною 8445,00 грн за 1 тонну з ПДВ - збільшивши вартість на одиницю товару до 10200,00 грн за 1 тонну з ПДВ.

Прокурор зазначив, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди №1 ціна за вугілля кам`яне марок ДГ 13-50 та ДГ 13-100 збільшилась з 8445 грн з ПДВ за 1 тону до 10200 грн з ПДВ за 1 тонну або на 20,78 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

Підставою для збільшення ціни на вугілля згідно з умовами додаткової угоди № 1 є цінова довідка Харківської торгово-промислової палати, якою встановлено середнє значення цін на вугілля кам`яне марок ДГ 13-50 та ДГ 13-100 станом на 05.09.2023 та станом на 28.09.2023. За змістом вказаної довідки Харківською торгово-промисловою палатою встановлено, що вартість вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 станом на 05.09.2023 становила 9650 грн з ПДВ за 1 тонну, а станом на 28.09.2023 - 12245 грн з ПДВ за 1 тонну (відсоток коливання 26,89%); вартість вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 станом на 05.09.2023 становила 9800 грн з ПДВ за 1 тонну, а станом на 28.09.2023 - 11850 грн з ПДВ за 1 тонну (відсоток коливання 20,92%).

Прокурор зазначив, що постачальник в порушення вимог пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, приписам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшив ціну 1 тонни вугілля кам`яного марок ДГ 13-50 та ДГ 13-100 на 20,78 % від ціни, визначеної у договорі, а також не підтвердив належними документами коливання ціни на ринку товару, оскільки в якості підстави для збільшення ціни надано цінову довідку, яка не містить відомостей щодо динаміки цін на вугілля кам`яне, пропорційності їх зростання, у ній відсутній аналіз вартості вугілля кам`яного.

На думку прокурора надана в обґрунтування необхідності внесення змін в договір цінова довідка не містить відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у ній відсутня інформація щодо вартості станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, а містить лише зазначення вартості вугілля кам`яного на дві конкретні дати (05.09.2023 та 28.09.2023); при цьому не було досліджено питання цін на вугілля кам`яне марок ДГ 13-50 та ДГ 13-100 у період з 06.09.2023 по 27.09.2023.

Прокурор зауважив щодо відсутності доказів коливання ціни на товар, підвищення ціни на 20,78 % шляхом укладення додаткової угоди та зазначив, що наведені обставини є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що призвела до нівелювання результатів відкритих торгів, тому на переконання прокурора додаткова угода № 1 в частині змін до додатку № 1 (специфікації) щодо зміни ціни на вугілля кам`яне укладена з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсною і цій частині.

На думку прокурора, недійсна додаткова угода не породжує правових наслідків, тому правовідносини сторін щодо ціни на вугілля кам`яне, поставленого за договором мали регулюватись специфікацією до договору у первинній редакції.

За твердженням прокурора внаслідок укладення спірної додаткової угоди №1 постачальнику безпідставно сплачено грошові кошти у розмірі 334 202,43 гривень.

З огляду на викладене, прокурор просить визнати недійсним пункт 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, яким додаток № 1 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та ТОВ "Торговий Дім "Облпаливо" (специфікація) змінено та викладено в новій редакції у зв`язку із недотриманням сторонами вимог чинного законодавства під час її укладення, а також стягнути з ТОВ "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради безпідставно сплачені бюджетні кошти у сумі 334 202,43 гривень.

Відповідач-1 - Рахнівсько-Лісовий ліцей Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв. Подав до суду клопотання від 28.05.2026, від 22.06.2026 про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1.

Відповідач-2 - ТОВ "Торговий Дім "Облпаливо" у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Заперечуючи проти позову відповідач-2 зазначив, що доказів відсутності коливання ринкових цін на вугілля кам`яне марок ДГ 13-50 та ДГ 13-100 у спірний період прокурором не надано, а тому останній не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок доказування; умовами укладеного договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 року сторони передбачили можливість внесення змін ціни за одиницю товару, який є предметом договору, зокрема пунктом 11.1. цього договору.

На переконання відповідача-2 довідкою Харківської торгово - промислової палати №1047/23 від 29.09.2023 р. підтверджено факт коливання ціни товару, умови пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 р. відповідають вимогам тендерної документації щодо предмету закупівлі, змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону, положенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", крім частин другої - п`ятої, сьомої - дев`ятої статті 41 даного Закону та положенням п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", а відтак сторони діяли відповідно до вимог законодавства про публічні закупівлі, а доводи прокурора є недоведеними.

Відповідач-2 з посиланням на положення статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" зазначив, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України та з посиланням на висновки Верховного Суду зазначив, що на його переконання доводи прокурора про неналежність довідки як доказу коливання цін на ринку є безпідставними.

Відповідач-2 також зазначив, що сторонами договору № 6 від 05.09.2023 є Рахнівсько-Лісовий ліцей та ТОВ "Торговий Дім "Облпаливо"; Шпиківська селищна рада не є стороною договору № 6 від 05.09.2023; у разі визнання додаткової угоди недійсною кошти можуть бути повернуті лише стороні договору - Рахнівсько-Лісовому ліцею та вимога прокурора про стягнення коштів на користь селищної ради на думку товариства суперечить вимогам статті 216 ЦК України.

Крім того, на думку відповідача-2 Рахнівсько - Лісовий ліцей/Шпиківська селищна рада не заявляли вимог до ТОВ "Торговий Дім "Облпаливо" про повернення останнім коштів у розмірі 334 202,43 грн. як безпідставно набутих коштів; повернення коштів, набутих раніше за договором, на підставі ст. 1212 ЦК України можливо лише за вимогою контрагента, відтак на час звернення прокурора до суду з цією позовною вимогою на переконання відповідача-2 відсутнє порушене право Шпиківської селищної ради, яке підлягає судовому захисту; з огляду на недоведеність прокурором невідповідності дій сторін по договору чинному законодавству, наявності шкоди державним інтересам завданої укладанням додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 р., зокрема п.3 цієї додаткової угоди, на час звернення із цим позовом до Господарського суду Вінницької області у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави.

З урахуванням наведеного у задоволенні позову відповідач-2 просив відмовити.

Прокурор у відповіді на відзив відповідача-2 заперечив щодо твердження відповідача про законність укладання додаткової угоди до договору у частині пункту 3 цієї додаткової угоди та належного підтвердження коливання ціни на товар на ринку після укладення договору.

Прокурор також зазначив, що фінансування закупівлі вугілля кам`яного здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету; Рахнівсько-Лісовий ліцей розпорядився не власними коштами, а витратив бюджетні кошти, виділені із бюджету Шпиківської територіальної громади; Шпиківська селищна рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету; правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Шпиківської селищної ради; порушення вимог законодавства, що є підставами цього позову, призвели до фактичних втрат бюджетних коштів на суму 334 202,43 грн, що за твердженням прокурора засвідчує нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідач-2 у запереченнях на відповідь на відзив зауважив, щодо ненадання прокурором доказів відсутності коливання чи факт несуттєвого коливання ринкових цін на товар закупівлі; незазначення прокурором про встановлення органами державного контролю або Шпиківською селищною радою фактів нераціонального чи неефективного витрачання бюджетних коштів внаслідок укладання відповідачами спірної додаткової угоди, ненадання доказів неефективного чи нераціонального витрачання бюджетних коштів; недоведення на думку відповідача-2 факту порушення державних інтересів, порушення права Шпиківської селищної ради, яке підлягає судовому захисту.

На переконання відповідача-2 сторони за договором укладаючи спірну додаткову угоду (п.3) діяли правомірно, відповідно до вимог законодавства про публічні закупівлі, а доводи прокурора про невідповідність чинному законодавству спірної додаткової угоди є недоведеними.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької 08.08.2023 року оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-08-08-003055-а за предметом закупівлі: вугілля кам`яне, код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:09110000-3: тверде паливо у кількості 250 тон з очікуваною вартістю предмета закупівлі 2 625 000,00 гривень та строком поставки до 01.11. 2023 року (т.1 а.с. 29-30).

За результатами проведеної закупівлі 05.09.2023 року між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької (далі - покупець, відповідач-1) та переможцем закупівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (далі - постачальник, відповідач-2) укладено договір про закупівлю товару № 6 (далі - договір) (т.1 а.с. 39-44).

Згідно пункту 1.1. договору постачальник взяв на себе зобов`язання передати (поставити) покупцю товар код ДК 021:2015 - 09110000-3 - Тверде паливо (вугілля кам`яне), визначений за цінами (далі - товар), зазначений у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування, кількість та якісні показники товару визначені у пункті 1.2. договору.

Згідно пункту 3.1. договору ціна договору становить 2111250,00 грн з ПДВ.

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк (термін) поставки (передачі) товару протягом 5 календарних днів з дня подання заявки до 01.11.2023 року.

Згідно пункту 10.1. договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року включно, а в частині взятих зобов`язань - до повного їх виконання.

За змістом підпункту 2 пункту 11.1. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VTII (із змінами) та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такою товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що зміни, доповнення, додатки до даного договору або його розірвання будуть дійсні при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін, а у разі одностороннього розірвання договору - шляхом направлення стороною повідомлення про таке розірвання, за 20 (двадцять) календарних днів до дострокового припинення договору. Всі додатки та додаткові угоди, що підписані сторонами у зв`язку із виконанням цього договору є його невід`ємною частиною, набирають юридичної сили з моменту їх підписання та діють протягом строку дії цього Договору.

Згідно пункту 12.1. договору невід`ємною частиною цього договору є специфікація (Додаток № 1 до договору).

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікацію до договору (Додаток № 1), якою погоджено найменування товару, його кількість, ціну за 1 тонну та технічні характеристики товару (т. 1 а.с. 44 зв.ст.).

05.10.2023 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до пункту 1.2. договору, пункту 5.2. договору.

Згідно пункту 3 цієї додаткової угоди сторони погодили Додаток № 1 до договору (специфікацію) змінити та викласти у новій редакції (т. 1 а.с. 45-46).

Внесеними змінами сторони виклали у новій редакції Додаток № 1 до договору (специфікацію), якими збільшили ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 у обсязі 170,426 тн з 8 445,00 грн. з ПДВ за тонну до 10 200,00 грн. з ПДВ за тонну та зменшили обсяг поставки вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 з 230 тонн до 190,426 тонн.

Також внесеними змінами до договору сторони збільшили ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 у обсязі 20,0 тн. з 8 445,00 грн. з ПДВ за тонну до 10 200,00 грн. з ПДВ за тонну.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для внесення змін до договору став лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" № 225 від 02.10.2023 адресований Рахнівсько-Лісовому ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району, у якому відповідачем-2 викладено пропозицію щодо зміни ціни вугілля кам`яного марки ДГ 13-100; вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 на рівні 10 200, 00 грн. за 1 тонну з ПДВ у зв`язку із коливанням ціни на ринку в бік збільшення, що підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати № 1047/23 від 29.09.2023 (т. 1 а.с. 51).

Отже, зміна умови договору щодо ціни та обсягу твердого палива (вугілля кам`яного марки ДГ 13-100; ціни вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 була здійснена сторонами шляхом викладення додатку № 1 до договору (специфікації) у новій редакції згідно пункту 3 додаткової угоди №1.

Судом установлено, що на підставі договору про закупівлю та відповідно до видаткових накладних № 87 від 28.09.2023, № 110 від 23.10.2023 відповідачем-2 передано, а відповідачем-1 прийнято вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 у кількості 190,426 тонн, вугілля кам`яне марки ДГ 13-50 у кількості 20,00 тонн (т.1 а.с. 67-68).

На підставі підписаних сторонами видаткових накладних Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району сплачено ТОВ "Торговий Дім "Облпаливо" визначену у видаткових накладних вартість переданого вугілля кам`яного у загальному розмірі 2111250,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями (т.1 а.с. 70-71).

Із досліджених судом видаткових накладних та платіжних інструкцій вбачається, що після 05.10.2023 року поставка вугілля кам`яного та оплата були здійснені за ціною, визначеною у Додатку № 1 до договору (специфікацію) у редакції додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги прокурора в інтересах позивача до відповідачів про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, яким додаток № 1 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (специфікація) змінено та викладено в новій редакції та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради грошових коштів у розмірі 334 202,43 гривень.

Згідно статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Відповідно до статті 142 Конституції України, частини 2 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Сільські, селищні, міські ради, відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси територіальної громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 143 Конституції України, частини 2 статті 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Положеннями пункту 2 статуту Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області визначено, що засновником ліцею опорного закладу освіти та його філій є Шпиківська селищна рада.

Пунктом 6.2. статуту (у редакції 2022 року, чинній на час проведення закупівлі) передбачено, що фінансування закладу освіти здійснюється з державного та місцевого бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Із повідомлення Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про намір укласти договір про закупівлю вбачається, що джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет (т. 1 а.с.37-38).

Враховуючи, що Шпиківська селищна рада є власником та засновником Рахнівсько-Лісового ліцею, що є стороною оспорюваної додаткової угоди, вона наділена визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого закладу освіти, дотриманням вимог законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, а також забезпеченням ефективного та правомірного витрачання ним коштів місцевого бюджету, у тому числі під час проведення публічних закупівель.

При цьому, джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не має вирішального значення, оскільки контроль за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи є правом та обов`язком її власника незалежно від джерел фінансування.

Відтак, контрольні функції ради поширюються на правомірність укладених правочинів та їх відповідність принципам ефективного використання бюджетних ресурсів, що зумовлює її правову зацікавленість у вирішенні спору та поверненні до бюджету безпідставно сплачених коштів. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Оскільки засновником Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та власником його майна є Шпиківська селищна рада, яка у свою чергу фінансує і контролює діяльність цього закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів місцевого бюджету за договорами про закупівлю товарів, Шпиківська селищна рада уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади, у тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.

Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради у цій справі зазначив, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткової угоди про збільшення ціни товару за вугілля кам`яне після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що порушує інтереси держави.

За твердженням прокурора, звернення прокурора до суду в інтересах держави та територіальної громади в особі відповідної ради дозволяє захистити в першу чергу публічні інтереси - щодо розпорядження коштами відповідного бюджету внаслідок неналежного виконання договору про закупівлю товарів.

Прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням відповідачами оспорюваної додаткової угоди усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару, зменшення обсягу постачання та відповідно надмірної сплати бюджетних коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Шпиківської селищної ради з листом від 02.03.2026 року 3 24-267вих-26 у якому повідомив, що оспорювана додаткова угода до договору про закупівлю укладена з порушенням вимог законодавства та просив повідомити чи вживала рада заходи представницького характеру щодо визнання недійсною спірної додаткової угоди та стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 334 202,43 гривень та чи планує вживати.

У відповідь на цей лист Шпиківська селищна рада листом від 12.03.2026 № 359/02-14 зазначила, що Шпиківською селищною радою в судовому порядку заходи представницького характеру не вживалися та повідомила, що Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області не звертатиметься до суду в порядку позовного провадження про визнання додаткової угоди недійсною, оскільки в бюджеті селищної ради не передбачено коштів на такі цілі (т.1 а.с. 61-66).

Суд зауважує, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, Шпиківською селищною радою не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів територіальної громади. Такі дії обгрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

Листом від 25.03.2026 № 24-380вих-26 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Вінницька обласна прокуратура повідомила Шпиківську селищну раду про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Шпиківської селищної ради до Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради, ТОВ "Торговий дім "Облпаливо" про визнання недійсним п. 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про постачання вугілля кам`яного від 05.09.2023 № 6, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради та ТОВ "Торговий дім "Облпаливо" та стягнення коштів у сумі 334 202,43 гривень (т. 1 а.с. 87, 114-116).

Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Шпиківської селищної ради у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару від 05.09.2023 № 6, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради та ТОВ "Торговий дім "Облпаливо" та стягнення на користь позивача безпідставно отриманих відповідачем-2 грошових коштів у сумі 334 202,43 гривень.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (тут і надалі - у редакції чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього).

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно пункту 25статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Приписами пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

За змістом пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" найбільш економічно вигідна тендерна пропозиція/пропозиція - тендерна пропозиція/пропозиція, що визнана найкращою за результатами оцінки тендерних пропозицій/пропозицій відповідно до статті 29 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" одними із принципів здійснення публічних закупівель є максимальна економія, ефективність та пропорційність.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір про закупівлю товару є договором поставки товару.

За змістом частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України, у редакції чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1, 3 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Відповідно до частин 1-3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Надаючи оцінку правомірності зміни ціни товару за договором, укладеним за результатами публічної закупівлі, необхідно враховувати приписи Закону України "Про публічні закупівлі", які регламентують підстави, умови та межі внесення змін до договорів, укладених за процедурою закупівлі.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Положеннями підпункту 3-7 пункту 3 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі Особливості у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваної додаткової угоди до нього) визначено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Таким чином, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, неухильним аспектом при застосуванні підпункту 2 пункту 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22 наголосив, що системний аналіз положень частини першої статті 525, статті 526, частини першої статті 651 Цивільного кодексу України та положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 зазначив, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерія, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням всіх обставин справи, специфіки товару, терміну дії договору про закупівлю тощо і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами.

У постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19 від 18 червня 2021 року зазначено, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Верховним Судом у постанові від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20 зауважено, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

У постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2019 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 16.02.2019 у справі № 910/6790/18 зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни товару на ринку, при цьому таке коливання повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

У свою чергу, у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин Верховний Суд вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (пункт 8.10 постанови).

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

За змістом підпункту 2 пункту 11.1. договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених договором відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VTII (із змінами) та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178, зокрема погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такою товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Враховуючи викладене, внесення змін до договору в частині зміни ціни товару є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту внесення змін на підставі укладеної додаткової угоди.

Як убачається зі звіту про закупівлю від 05.09.2023 критерієм оцінки тендерних пропозицій є «Ціна - 100 %» (т.1 а.с. 34-36).

Отже, відповідача-2 визнано переможцем закупівлі з огляду на запропоновану ним ціну предмета закупівлі.

При цьому, відповідач-2 брав на себе зобов`язання з поставки твердого палива за ціною та у обсязі визначеними у договорі закупівлі протягом всього строку дії договору.

Судом установлено, що станом на момент підписання договору про закупівлю сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну, обсяг поставки та строк виконання зобов`язань.

Ціна вугілля кам`яного, яка зазначена у специфікації до договору відповідала ціні цього вугілля, що була зазначена у комерційній пропозиції відповідача-2 під час участі у закупівлі (2111250,00 : 250 тн = 8 445 гривень за 1 тонну з ПДВ) (т. 1 а.с.31-33).

Відповідач-2 зазначив, що необхідність укладення додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору була обумовлена коливанням ціни на ринку твердого палива у бік збільшення.

Судом установлено, що відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з листом № 225 від 02.10.2023 у якому виклав пропозицію щодо зміни ціни вугілля кам`яного марки ДГ 13-100; вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 10 200, 00 грн. за 1 тонну з ПДВ у зв`язку із коливанням ціни на ринку в бік збільшення, просив погодити ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-100; вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 та у разі погодження, підписати додаткову угоду з наступними цінами, з ПДВ:

- вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 - 10 200,00 грн. за 1 тонну;

- вугілля кам`яне марки ДГ 13-50 - 10 200,00 грн. за 1 тонну.

У цьому листі відповідач-2 зазначив, що на підтвердження коливання ціни на вугілля кам`яне марки ДГ13-100 та вугілля кам`яне марки ДГ 13-50 надається цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 1047/23 від 29.09.2023, відповідно до якої відбулося коливання ціни за одиницю товару в період з 05.09.23 р. по 28.09.23 вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 на +20,92% та вугілля кам`яне марки ДГ 13-50 +26,89% (т. 1 а.с. 49-50).

Як убачається із цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 1047/23 від 29.09.2023 завданням дослідження є надання інформації про рівень цін на вугілля кам`яне марки ДГ фракції 13-100 та вугілля кам`яне марки ДГ фракції 13-50 на території України станом на 5 вересня 2023 року та у поточний період, і їх розрахункове середнє значення, а також відсоток коливання середнього значення рівня цін станом на ці дати.

За змістом пункту 7 цінової довідки № 1047/23 від 29.09.2023 Харківською торгово-промисловою палатою за результатом дослідження повідомлено замовника, що рівень цін станом на станом на 5 вересня 2023 року та 28 вересня 2023 і його розрахункове середнє значення, а також відсоток коливання середнього значення рівня цін на вугілля кам`яне марки ДГ фракції 13-100 (зольність до 14%, волога до 14%) та на вугілля кам`яне марки ДГ фракції 13-50 (зольність до 10%, волога до 12%) на території України наведено у наступній таблиці (ціни вказані у грн. за тону, з урахуванням ПДВ або кінцева ціна реалізації):

- вугілля кам`яне марки ДГ фракції 13-100: середнє значення станом на 5 вересня 2023 року - 9 800,00, середнє значення станом на 28 вересня 2023 - 11850,00, відсоток коливання сер. +20,92%;

- вугілля кам`яне марки ДГ фракції 13-50: середнє значення станом на 5 вересня 2023 року - 9 650,00, середнє значення станом на 28 вересня 2023 - 12 245,00, відсоток коливання сер. +26,89%.

У примітках до довідки зазначено, що середнє значення розраховано як середнє арифметичне значення між цінами по наявній інформації за пропозиціями компаній - реалізаторів вугілля кам`яного.

Відповідно до пункту 8 цінової довідки джерелами інформації є дані про ціни постачальників кам`яного вугілля на території України: ТОВ «ТОП Енерготрейд», ТОВ «Оптім Паливо», ФОП Сивак Віктор Михайлович, ПАТ «Вінницяоблпаливо», ТОВ «ТД «Фартоп», ПП «ТПК Облпаливо», ТОВ «ТВК «Вугілля Дон Прайм», ТОВ «Приватмаркет.», ТОВ «Славресурс», ПП «Сев-Сервіс 2000», ТОВ «Вуглепостач Транс».

У пункті 9 довідки (додаткові примітки) зокрема, зазначено, що розрахунок було проведено з урахуванням наявної інформації на момент складання довідки. На коливання вартості вугілля впливають: об`єм закупівлі, форма оплати (передплата або відстрочка платежу, відповідно до умов укладеного договору), якісні показники вугілля та інші ціноутворюючі фактори. Ціни, вказані у ціновій довідці, відображають ситуацію на ринку кам`яного вугілля та не враховують умов договорів та контрактів, термінів доставки та оплати.

За змістом підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Водночас, надана відповідачем-2 цінова довідка Харківської торгово-промислової палати містить лише інформацію щодо середнього арифметичного значення між цінами по наявній інформації на момент дослідження /складення довідки (28.09.2023) та середнім значенням цін станом на 05.09.2023 за пропозиціями компаній реалізаторів вугілля кам`яного та середній відсоток коливання, однак не містить відомостей щодо коливання ціни на ринку у порівнювальних комерційних умовах з огляду на територію досліджуваного ринку, умови поставки товару, умови оплати, тощо.

Також зазначена цінова довідка не містить інформації щодо динаміки ціни та не встановлює її рух у бік збільшення чи зменшення, тобто факт наявності коливання ціни на ринку.

Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21 зазначив, що використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору є неправомірним.

Таким чином, надана постачальником цінова довідка фактично є документом довідково-інформаційного характеру, що містить відомості про середню ціну на вугілля кам`яне відповідної марки та фракції, визначену на підставі пропозицій інших постачальників на запитувану дату та не є належним документальним підтвердженням коливання цін на товар, що є предметом закупівлі на ринку станом на дату укладення спірної додаткової угоди.

Інших документів, які би підтверджували коливання ціни на ринку у бік збільшення як документально-обгрунтованої підстави для викладення додатку № 1 у новій редакції шляхом укладення спірної додаткової угоди станом на дату укладення додаткової угоди (05.10.2023) відповідачем-2 не надано.

У постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 Верховний Суд зазначив, що висновок Миколаївської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів дизельного палива, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору. Відповідно дані, викладені у висновках Миколаївської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до договору.

Судом також враховано, що сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково має наслідком підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника. На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.

У постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21 Верховним Судом зазначено, що виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Судом установлено, що під час звернення відповідача-2 до замовника із пропозицією щодо внесення змін до договору в частині збільшення ціни на вугілля, відповідач-2 лише зазначив про коливання ціни вугілля на ринку, проте не надав доказів та не обгрунтував належним чином тієї обставини, що підвищення ціни на ринку об`єктивно унеможливлювало виконання договору за ціною запропонованою у комерційній пропозиції під час процедури закупівлі та визначеної у договорі закупівлі та не повідомив жодних причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника надалі вочевидь невигідним.

Положеннями частини 5 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовники, учасники процедур закупівлі повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Відповідно до положень статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини. Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Суд зауважує, що беручи участь у процедурі публічних закупівель, відповідач-2 самостійно запропонував ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору (до 31.12.2023) та усвідомлював свої комерційні ризики щодо поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору.

Таким чином, пропозиція відповідача-2 викладена у листі адресованого замовнику, щодо підвищення ціни на вугілля не підтверджена належними доказами та є необгрунтованою.

Водночас, укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни на товар у бік збільшення за відсутності обгрунтованих підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано замовником під час визначення переможця закупівлі та підписання договору.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 Верховний Суд зазначив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

У постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі N 924/84/24 зазначено, що тендер призначений не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що внесення змін до договору в частині зміни ціни вугілля у бік збільшення у зв`язку з коливанням ціни на товар на ринку не можна вважати обґрунтованим та таким, що підтверджене документально.

Отже, передбачений пунктом 11.1. договору порядок внесення змін до договору в частині надання постачальником належного документального підтвердження коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення на ринку під час укладення додаткової угоди не дотримано.

При кваліфікації спірних правовідносин, судом взято до уваги, що відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, ціна за одиницю товару у будь-якому разі не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 року відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, наведеного в постанові від 05.04.2023 року у справі № 420/17618/21 про те, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII дають можливість сторонам на внесення необмеженої кількості разів (не частіше одного разу на 90 днів, а у випадку закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії - у будь-який час) змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за кожний раз такого збільшення пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

За висновком Великої Палати Верховного Суду норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Також у постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/232/22 Велика Палата Верховного суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (пункти 134-140).

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII виснувала, що "норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (пункти 150-156)."

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару (пункти 158-159).

У постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених вище у цій постанові висновків, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (пункти 197,198 ).

Судом установлено, що за змістом пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023 сторони погодили Додаток № 1 до договору (специфікацію) змінити та викласти в новій редакції.

Внесеними змінами сторони виклали в новій редакції Додаток № 1 до договору (специфікацію), якими збільшили ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 у обсязі 170,426 тн з 8 445,00 грн. з ПДВ за тонну до 10 200,00 грн. з ПДВ за тонну та зменшили обсяг поставки вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 з 230 тонн до 190,426 тонн.

Також внесеними змінами до договору сторони збільшили ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 у обсязі 20,0 тн. з 8 445,00 грн. з ПДВ за тонну до 10200,00 грн. з ПДВ за тонну.

Враховуючи ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-100 та ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 погоджену сторонами у Додатку № 1 (специфікації) у первинній редакції та ціну вугілля кам`яного марки ДГ13-100, ціну вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 погоджену сторонами у Додатку № 1 (специфікації) у редакції за додатковою угодою № 1 від 05.10.2023, за розрахунком суду ціну вугілля внаслідок укладення спірної додаткової угоди було збільшено на 20,78% від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (10200,00 грн. (ціна товару за специфікацією у редакції додаткової угоди до договору за 1 тонну з ПДВ) х 100 : 8445,00 гривень (ціна товару за Додатком № 1 (специфікацією) у первинній редакції за 1 тонну з ПДВ) = 120,7815275%; 120,7815275 - 100 = 20,78152753 = 20,78%).

З викладеного вбачається, що укладення додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору закупівлі товару, пунктом 3 якої внесені зміни до Додатку № 1 (специфікації) відбулося з порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині збільшення ціни за одиницю товару понад 10 % від первісно визначеної ціни за договором.

Отже, укладаючи спірну додаткову угоду № 1 від 05.10.2023 та змінюючи ціну на одиницю товару, що є предметом закупівлі, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Натомість, як свідчать обставини цієї справи, сторони договору про закупівлю, укладаючи спірну додаткову угоду, не дотримались як приписів підпункту 2 пункту 19 Особливостей так і приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово викладав правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативної норми, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю, про що, зокрема зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 з посиланням на відповідну практику Верховного Суду з цього питання.

Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки додаткову угоду № 1 від 05.10.2023 в частині пункту 3, яким сторони погодили внести зміни та викласти в новій редакції Додаток № 1 (специфікацію) до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (специфікація) укладено з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для визнання пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 недійсним на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, яким Додаток № 1 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (специфікація) змінено та викладено в новій редакції є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради 334 202,43 гривень безпідставно отриманих коштів суд враховує таке.

Положеннями частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Застосування реституції спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Недійсність пункту 3 додаткової угоди означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором та специфікацією до нього у первісній редакції, тобто і поставка вугілля і його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов первісної редакції Додатку № 1 (специфікації) до договору.

Згідно зі специфікацією (Додаток № 1 до договору закупівлі) у первісній редакції ціна за 1 тонну вугілля кам`яного марки ДГ 13-100, вугілля кам`яного марки ДГ 13-50 становить 8 445,00 грн. за 1 тонну з ПДВ.

Оскільки пункт 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, яким сторони погодили внести зміни та викласти у новій редакції Додаток № 1 (специфікацію) є недійсним та не породжує правових наслідків, правовідносини між сторонами договору про закупівлю щодо ціни на вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 та вугілля кам`яне марки ДГ 3-50 поставленого за договором про закупівлю № 6 від 05.09.2023 повинні регулюватись додатком № 1 до договору специфікацією у первісній редакції, відповідно до якої ТОВ "Торговий Дім "Облпаливо" взяло на себе зобов`язання поставити позивачу вугілля кам`яне марки ДГ 13-100 та вугілля кам`яне марки ДГ13-50 за ціною 8 445,00 грн. за 1 тонну з ПДВ.

Як убачається із підписаних Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" видаткових накладних відповідачем-2 передано, а відповідачем-1 прийнято вугілля кам`яне у загальній кількості 210,426 тонн.

На підставі підписаних сторонами видаткових накладних відповідачем-1 сплачено відповідачу-2 визначену у видаткових накладних вартість переданого вугілля кам`яного у загальному розмірі 2111250,00 гривень.

З урахуванням ціни вугілля погодженої сторонами за наслідками проведеної закупівлі під час укладення договору, відповідач-1 за поставлене вугілля повинен був сплатити 1 777 047,57 гривень (210,426 тонн (поставлена кількість) х 8445,00 гривень з ПДВ (ціна визначена в договорі за 1 тонну вугілля кам`яного), однак фактично сплатив 2 111 250,00 гривень, що на 334 202,43 гривень більше, ніж відповідач-1 сплатив би за ціною договору без урахування змін погоджених сторонами Додатку № 1 (специфікації) у новій редакції згідно пункту 3 додаткової угоди № 1.

Таким чином, Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області за договором про закупівлю безпідставно надмірно сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" 334 202,43 гривень.

Враховуючи визнання судом недійсним пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023, підстава для отримання відповідачем-2 коштів у розмірі 334 202,43 гривень відпала, отже такі кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-2, а тому у відповідності до статей 216, 1212 ЦК України підлягають поверненню.

Судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 у подібних правовідносинах щодо наявності підстав для визнання додаткових угод недійсними в результаті необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, та як наслідок - для стягнення безпідставно отриманих за такими додатковими угодами коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 03.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Суд вважає обґрунтованою вимогу прокурора про стягнення з відповідача-2 на користь Шпиківської селищної ради - як розпорядника бюджетних коштів безпідставно сплачених та відповідно отриманих коштів на підставі пункту 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 року, яким Додаток № 1 (специфікацію) до договору викладено у новій редакції, в частині різниці вартості поставленого вугілля за ціною, визначеною під час укладення договору про закупівлю та вартості вугілля за пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 року, яким Додаток № 1 (специфікація) до договору викладено у новій редакції, який визнано судом недійсним пропорційно до обсягу поставленого вугілля та здійснених відповідачем-1 платежів.

Судом установлено, що доказів повернення відповідачем-2 на користь позивача коштів у розмірі 334 202,43 гривень матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" на користь Шпиківської селищної ради 334 202,43 гривень безпідставно отриманих коштів є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції № 595 від 25.03.2026 сплачено судовий збір у розмірі 8 341,04 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах та підлягають стягненню на користь платника Вінницької обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним пункт 3 додаткової угоди № 1 від 05.10.2023 до договору про закупівлю товару № 6 від 05.09.2023, укладеного між Рахнівсько-Лісовим ліцеєм Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 158, ідентифікаційний код юридичної особи 42841714) на користь Шпиківської селищної ради (23614, Вінницька обл., Тульчинський р-н, селище Шпиків, вул. Муніципальна, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 04326261) 334 202,43 гривень безпідставно отриманих коштів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Облпаливо" (69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 158, ідентифікаційний код юридичної особи 42841714) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 4 170,52 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Рахнівсько-Лісового ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (23536, Вінницька обл., Тульчинський р-н, село Рахни-Лісові, вул. Адміністративна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 20098604) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 4 170,52 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 29 червня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-5 - учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.