Рішення № 137759726, 15.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2026 р. Cправа №902/301/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С.,

при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

за участю:

прокурора: Ємельянова В.А. (посвідчення №084278 від 25.02.2023),

представника відповідача (Бабій Л.М.): Шмирова Є.І. (довіреність б/н від 23.04.2024),

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради, м.Хмільник Хмільницького району Вінницької області та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, м.Вінниця

до Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс", м.Хмільник Хмільницького району Вінницької області

до фізичної особи ОСОБА_1 , м.Вінниця

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, - Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Хмельницький,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля", м.Вінниця

про визнання недійсним договору підряду та стягнення 840825,81 грн в дохід держави

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) перебувала справа №902/301/24 за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області до Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" та фізичної особи Бабій Лариси Михайлівни про:

- визнання недійсним договору підряду №25/05 від 26.05.2017;

- стягнення з фізичної особи Бабій Лариси Миколаївни на користь Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" 840825,81 грн,

- з Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" - 840825,81 грн в дохід держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення фізичною особою-підприємцем Бабій Ларисою Михайлівною законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів, які були проведені Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс" із закупівлі щодо виконання робіт з реконструкції та поліпшення екологічного стану ставка з відновленням прибережної території в міському парку ім.Т.Г.Шевченка в місті Хмільнику Вінницької області за ID:UA-2017-04-26-001772-b, що підтверджено рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/77-р/к від 03.11.2023.

Посилаючись на те, що в діях фізичної особи-підприємця Бабій Л.М. наявний умисел щодо укладення договору на неконкурентних засадах; прокурор вважає, що договір підряду від 26.05.2017, укладений за результатами відкритих торгів, підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.3 ст.228 ЦК України як такий, що суперечить інтересам держави і суспільства; також просить застосувати наслідки визнання недійсним укладеного договору, що передбачені ч.3 ст.288 ЦК України.

Ухвалою суду від 02.04.2024 відкрито провадження в справі №902/301/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

16.04.2024 до суду надійшли додаткові пояснення б/н від 16.04.2024 (а.с.186-195, т.1), в яких Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області зазначило, що відповідно до законодавства саме Антимонопольний комітет України реалізує державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та дискримінації. Орган державного фінансового контролю здійснює моніторинг спрощених закупівель з 07.09.2023, тоді як спірна закупівля була проведена в 2017 році.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду саме орган місцевого самоврядування є належним позивачем у таких спорах, оскільки він розпоряджається коштами місцевого бюджету та контролює діяльність комунальних підприємств. Тому залучення Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області як позивача у справі, підставою для подачі позову якого є рішення інших органів є неможливим, оскільки Управління заходи державного фінансового контролю щодо закупівлі UA-2017-04-26-001772-b не проводило.

30.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання б/н від 29.04.2024 (а.с.201-208, т.1), в якому відповідач (фізична особа Бабій Л.М.) просила суд повернути позовну заяву і додані до неї документи Керівнику Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначила, що 15.03.2024 вона отримала рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/77-р/к від 03.11.2023 у справі №03-06/05-19; має намір в строк до 15.05.2024 скористатись правом на його оскарження; в зв`язку з чим позов прокурора в цій справі є передчасним.

Ухвалою суду від 30.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (фізичної особи Бабій Л.М.) про повернення позовної заяви прокурора №56-111-24 від 28.02.2024 в справі №902/304/24. Також цим судовим рішенням до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; в зв`язку з чим відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27.06.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" б/н від 27.06.2024; зупинено провадження в справі №902/301/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №918/1043/21.

23.10.2024 прийнята ухвала суду, якою поновлено провадження в справі №902/301/24 та призначено підготовче судове засідання на 19.11.2024.

19.11.2024 постановлена ухвала суду про зупинення провадження у справі №902/301/24 до набрання законної сили рішенням у справі №924/481/24.

Ухвалою суду від 30.07.2025 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 02.09.2025.

У зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області, судове засідання 02.09.2025 не відбулося, а тому ухвалою суду від 02.09.2025 розгляд справи у підготовчому засіданні було відкладено на 24.09.2025.

24.09.2025 постановлена ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 04.11.2025.

04.11.2025 до суду надійшло клопотання №24 від 04.11.2025 (а.с.114-115, т.2), в якому відповідач (фізична особа ОСОБА_1 ) просила зупинити провадження у справі №902/301/24 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

04.11.2025 прийнята ухвала суду, якою провадження в справі №902/301/24 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного суду судового рішення в подібних правовідносинах у справі №922/3456/23.

Указом Президента України №944/2025 від 13.12.2025 суддю Господарського суду Вінницької області Міліціанова Р.В. призначено на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025 справу №902/301/24 розподілено судді Нешик О.С.

Ухвалою суду від 29.12.2025 справа №902/301/24 прийнята до провадження суддею Нешик О.С.

19.01.2026 постановлена ухвала суду, якою провадження в справі №902/301/24 поновлено; призначено підготовче судове засідання на 03.03.2026.

03.03.2026 на адресу суду від відповідача (фізичної особи ОСОБА_1 ) надійшли додаткові пояснення б/н від 02.03.2026 (а.с.154-160, т.2), в яких зазначено, що спірний договір підряду від 2017 року був якісно та в повному обсязі виконаний; його результат прийнятий замовником і досі використовується громадою, тоді як прокурор не довів наявності умислу на заподіяння шкоди, факту завищення ціни чи завдання реальних майнових збитків. Вимога стягнути 100% вартості робіт за наявності зустрічного еквівалентного виконання є каральною конфіскаційною санкцією, яка покладає на підприємця надмірний тягар.

Оскільки відповідач за рішенням Антимонопольного комітету України вже сплатив штраф та отримав заборону на участь у тендерах, додаткова цивільна конфіскація коштів є подвійним покаранням за одне й те саме діяння, що є недопустимим, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Однак 03.03.2026 судове слухання справи не відбулось через надходження повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Вінницької області; в зв`язку з чим прийнята ухвала суду від 06.06.2026 про призначення підготовчого судового засідання в справі на 24.03.2026.

24.03.2026 оголошена ухвала суду (занесена до протоколу судового засідання) про задоволення клопотання прокурора та перерва до 22.04.2026.

Ухвалою суду від 22.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/301/24 до судового розгляду по суті на 04.06.2026.

На визначену судом дату, 04.6.2026, з`явились прокурор та представник відповідача (фізичної особи ОСОБА_1 ).

Інші учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористались; втім про дату, час та місце його проведення були повідомленні належним чином, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції про направлення їм ухвали суду від 22.04.2026 на електронні адреси та до електронних кабінетів в підсистемі ЄСІСТ (а.с.194, т.2).

За наслідками розгляду справи, 04.06.2026 суд постановив ухвалу про перехід до стадії ухвалення судового рішення; повідомив, що проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду відбудеться 15.06.2026.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

26.04.2017 Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс" опублікувало оголошення про проведення спрощеної / допорогової закупівлі UA-2017-04-26-001772-b (а.с.29-31, т.1), предметом якої є реконструкція та поліпшення екологічного стану ставка з відновлення прибережної території в міському парку ім.Т.Г.Шевченка в місті Хмільнику Вінницької області. Код класифікатора предмета закупівлі ДК 021:2015:45240000-1 Будівництво гідротехнічних об`єктів. Очікувана вартість предмета закупівлі становить 845650,00 грн.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій UA-2014-04-26-001772-b (а.с.31, т.1) участь прийняли два учасника: фізична особа-підприємець Бабій Лариса Михайлівна та Товариство з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля".

За наслідками розгляду тендерних пропозицій ФОП Бабій Ларису Михайлівну визнано переможцем з ціновою пропозицією 844500,00 грн (а.с.33, т.1).

Так, в електронній системі закупівель оприлюднено повідомлення про намір замовника укласти договір про закупівлю з ФОП Бабій Ларисою Михайлівною (а.с.34, т.1).

26.05.2017 між Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс" (далі - Замовник) та фізичною особою-підприємцем Бабій Ларисою Михайлівною (далі - Підрядник) укладено договір підряду №25/05 (далі - Договір) (а.с.35-45, т.1), за умовами п.1.1 якого Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними і залученими силами і засобами, з своїх матеріалів виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації у встановлений строк, а Замовник зобов`язується передати Підряднику затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, оформити у встановленому порядку дозвіл на початок робіт, надати йому будівельний майданчик, прийняти об`єкт та виконані роботи та оплатити їх в порядку, визначеному цим договором.

Підрядник зобов`язується виконати роботи по об`єкту: "Реконструкція та поліпшення екологічного стану ставка з відновленням прибережної території в міському парку ім.Т.Г.Шевченка в місті Хмільнику Вінницької області" (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору загальна вартість правочину складає 844500,00 грн з врахуванням єдиного податку 5%.

03.11.2023 рішенням Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/77-р/к у справі №03-06/05-19 (а.с.46-66, т.1) встановлено, що під час проведення вищевказаної закупівлі робіт, ФОП Бабій Л.М. та ТОВ "Семар Поділля" вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

Вищевказане рішення Адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України обґрунтоване виявленими обставинами, які свідчать, що учасники ФОП Бабій Л.М. та ТОВ "Семар Поділля" узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в торгах, а саме: пов`язаність Відповідачів у період проведення Торгів; подання тендерних пропозицій з одного електронного майданчика; синхронність дій Відповідачів під час Торгів; залученням Відповідачами до підготовки тендерної документації одного суб`єкта господарювання; поведінка під час електронного аукціону; використання Відповідачами одних і тих же ІР-адрес, що свідчить про те, що у період підготовки та участі у процедуру закупівлі Відповідачі діяли спільно та узгоджували власні дії під час участі у Торгах.

Щодо застосування штрафних санкцій у пунктах 283, 284 мотивувальної частини рішення зазначено, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що фізична особа-підприємець Бабій Лариса Михайлівна 22.03.2019 зареєструвала припинення підприємницької діяльності. Оскільки ФОП Бабій Лариса Михайлівна припинила господарську діяльність, то у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не є суб`єктом господарювання та на неї не може бути накладено штраф відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Пунктом 7 резолютивної частини рішення визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Семар Поділля" та фізична особа-підприємець Бабій Лариса Михайлівна вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів під час участі в тендерній процедурі закупівлі товарів ДК 021:2015:45240000-1 "Будівництво гідротехнічних об`єктів (ідентифікатор закупівлі UA-2017-04-26-001772-b), проведеній Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс".

30.01.2024 Хмільницька окружна прокуратура, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просила надати інформацію щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним укладеного між КП "Хмільниккомунсервіс" та ФОП Бабій Л.М. договору №25/05 від 26.05.2017, а також застосування наслідків недійсності правочину, зокрема в листах:

- №56-293вих-24 від 30.01.2024 (а.с.77-80, т.1) до КП "Хмільниккомунсервіс";

- №56-292вих-24 від 30.01.2024 (а.с.83-85, т.1) до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області;

- №56-291вих-24 від 30.01.2024 (а.с.89-91, т.1) до Північного офісу Держаудитслужби.

У листі №78 від 02.02.2024 (а.с.81-82, т.1) КП "Хмільниккомінсервіс" зазначило, що інформація щодо вжиття заходів стосовно визнання недійсним укладеного між КП "Хмільниккомунсервіс" та ФОП Бабій Л.М. договору №25/05 від 26.05.2017 - відсутня.

02.02.2024 Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області листом №260205-17/434/2024 (а.с.86-88, т.1) повідомило, що у нього відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення моніторингу спрощеної закупівлі UA-2017-04-26-001772-b.

Листом №56-389вих-24 від 06.02.2024 (а.с.91-94, т.1) Хмільницька окружна прокуратура звернулась до Хмільницької міської ради; в якому, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, просило надати інформацію щодо вжитих і запланованих заходів стосовно визнання недійсним договору №25/05 від 26.05.2017, а також застосування наслідків недійсності правочину.

У листі №18/01-18 від 08.02.2024 (а.с.100, т.1) Виконавчий комітет Хмільницької міської ради повідомив, що не вживав заходи щодо визнання недійсним договору №25/05 від 26.05.2017.

13.02.2024 Північний офіс Держаудитслужби листом №262616-17/1124-2024 (а.с.102-104, т.1) повідомив, що задля встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру, пропонується звертатись безпосередньо до управлінь Офісу, які реалізовують повноваження Офісу та здійснюють заходи державного фінансового контролю на території області за місцезнаходженням такого управління.

Листом №72-02/445 від 07.03.2024 (а.с.204, т.1) Південно-Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало ФОП Бабій Л.М. витяг з рішення №72/77-р/к від 03.11.2023 в справі №03-06/05-19.

В матеріалах справи міститься Статут Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс", відповідно до якого: комунальне підприємство "Хмільниккомунсервіс" є власністю Хмільницької міської територіальної громади, яка здійснює його управління. Засновником Підприємства є Хмільницька міська рада (п.1.2 Статуту).

Згідно з розділом 3 Статуту: майно комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності. Джерелом формування майна, зокрема є: комунальне майно та кошти, передані підприємству органом управління (Хмільницькою міською радою), доходи, одержані від надання послуг, реалізації продукції, від інших видів господарської діяльності; капітальні вкладення і дотації з бюджетів, кредити банків та інших кредиторів; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Відповідно до п.7.2. Статуту: контроль за фінансово-господарською діяльністю комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" здійснюється, зокрема Органом управління (Хмільницькою міською радою).

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Вирішуючи питання стосовно того, чи мав прокурор право на звернення з цим позовом в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради та Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, суд враховує таке.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ч.3 ст.41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З огляду на правовий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №922/3219/20: "...системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах."

Як зазначено в висновку щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18: "...прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. "

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.99: "...Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах."

Звертаючись із цим позовом до суду прокурор обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту: засновником Комунального підприємства "Хмільниккомунсервіс" та власником його майна є Хмільницька міська об`єднана територіальна громада, яка реалізує свої повноваження через Хмільницьку міську раду, яка, в свою чергу, фінансує і контролює діяльність цього комунального підприємства, а також зобов`язана забезпечувати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс" коштів місцевого бюджету при укладені господарських договорів.

Отже, підставою позову прокурор самостійно визначив наявність факту порушення інтересів Хмільницької міської ради як розпорядника коштів місцевого бюджету.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 містяться такі висновки щодо застосування норм права: "...оскільки власником КП "Транспортна інфраструктура міста" є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, закупівля здійснювалась за бюджетні кошти, а підприємство є підконтрольним і підзвітним Дніпровській міській раді та остання здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, зокрема, і питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні спірних договорів, то прокурор обґрунтовано визначив міську раду, як орган який повинен захищати інтереси держави у даних правовідносинах."

Під час розгляду справи судом встановлено, що договір підряду №25/05 від 26.05.2017 укладено за наслідками проведеної Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс" публічної закупівлі, його оплата здійснювалась за рахунок бюджетних коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що Хмільницька міська рада не зверталась до суду з вимогами про визнання недійсним договору підряду №25/05 від 26.05.2017, а також стягнення 840825,81 грн в дохід держави (а.с.100-101, т.1).

Враховуючи, що у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів, вони будуть присуджені на користь Хмільницької міської ради, останню правомірно визначено прокурором як позивача у справі.

Вирішуючи питання щодо правомірності визначення прокурором Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області позивачем у справі №902/301/24, суд враховує наступне.

За правилами пункту 8 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939-XII від 26.01.93 органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Зі змісту наведеного вище положення слідує, що до повноважень органу державного фінансового контролю належить право стягувати в дохід держави кошти в судовому порядку, натомість право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору означена норма не містить.

Згідно з п.10 ч.1 ст.10 згаданого Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пп.3, 4, 9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016).

За умовами п.25, 26 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №631 від 01.08.2013, у разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення перевірки, мають право рекомендувати керівникові замовника вжити невідкладних заходів для усунення та недопущення їх у подальшому. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки.

Водночас суд відзначає, що з огляду на пояснення б/н від 16.04.2024 (а.с.186-195, т.1) Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області заходи перевірки публічної закупівлі №UА-2017-04-26-001772-b не здійснювало.

За наведених обставин, беручи до уваги відсутність в матеріалах цієї справи результатів перевірки такої закупівлі (відповідного акта), суд доходить висновку, що в Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області не було підстав стягувати в дохід держави кошти в судовому порядку.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що прокурор безпідставно визначив Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області позивачем в справі.

Вирішуючи цей спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину - статтею 216 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом частини 3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Чітке законодавче визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства" відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття "інтерес" є ширшим, адже охоплює, наприклад, "охоронюваний законом інтерес", "публічний інтерес", "суспільний інтерес" тощо.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес": у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999).

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що, зокрема ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору в справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Необхідно відзначити, що не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Схожий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18.

Провадження у справі №902/301/24 зупинялось до розгляду Верховним Судом справи №922/3456/23 у подібних правовідносинах, яку було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 та вирішення питання чи підлягає застосуванню до спірних відносин частина 3 ст.228 ЦК України, тобто чи є укладений правочин таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п.1 ст.50, ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Таким чином, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах є висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який підлягає врахуванню судом під час розгляду справи №902/301/24.

Так, у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах Верховного Суду щодо застосування частини 3 ст.228 ЦК України.

Приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, об`єднана палата у постанові від 19.12.2025 дійшла, зокрема таких висновків:

"...74. Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

75. Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

76. Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

77. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення."

"...91. Враховуючи викладені вище висновки ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду Об`єднана палата вважає, що у справі, яка переглядається, при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, не було дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно, виходячи з такого.

92. У наведених вище справах ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

93. Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

94. Отже, для застосування приписів ч.3 ст.228 ЦК прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі.

95. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК.

96. Прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства."

"...100. Об`єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч.3 ст.228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції. "

"...105. Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції."

Керуючись положеннями частини 4 ст.236 ГПК України, при ухваленні рішення в цій справі №902/301/24 суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду, оскільки правовідносини в справах №922/3456/23 та №902/301/24 є подібними (визнання недійсними договорів, стягнення коштів на підставі частини 3 ст.228 ЦК України).

Суд відзначає, що звертаючись до суду із позовом у справі №902/301/24 прокурор стверджує, що договір про закупівлю щодо виконання робіт за державні кошти №25/05 від 26.05.2017, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.

Підставою визнання недійсним договору підряду №25/05 від 26.05.2017 прокурор визначає рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/77-р/к від 03.11.2023 (справа №03-06/05-19), яким встановлено, що під час проведення закупівлі UA-2017-04-26-001772-b їх учасники (ТОВ "Семар Поділля" та ФОП Бабій Л.М.) вчинили порушення, передбачене пунктом 1 ст.50, пунктом 4 ч.2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів під час участі в тендерній процедурі закупівлі товарів ДК 021:2015:45240000-1 - "Будівництво Гідротехнічних об`єктів", проведених Комунальним підприємством "Хмільниккомунсервіс" (ідентифікатор закупівлі UA-2017-04-26-001772-b), (п.7 резолютивної частини даного рішення).

Однак суд констатує, що прокурор у цій справі не довів, що:

1) спірний правочин (договір підряду №25/05 від 26.05.2017) за своєю суттю є протиправними, спрямованими на порушення інтересів держави та суспільства;

2) внаслідок укладення спірних правочинів держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників закупівлі, які могли б задовольнити потреби замовника за меншою ціною, або більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за договором, укладеним за результатом відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін.

Отже, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору підряду №25/25 від 26.05.2017 не підлягають задоволенню.

Разом з тим прокурор просить застосувати наслідки, передбачені ч.3 ст.228 ЦК України, шляхом стягнення коштів у дохід держави, що за відсутності доведених значних збитків та з огляду на конфіскаційний характер такої санкції, у сукупності з майновими наслідками для замовника, може свідчити про непропорційність втручання у право власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання спірного договору недійсним саме на підставі частини 3 статті 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 15640,39 грн слід залишити за прокурором.

До закінчення судових дебатів представник відповідача (фізичної особи ОСОБА_1 ) звернувся до суду із усним клопотанням про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на зазначене клопотання представника відповідача, суд вважає за доцільне призначити інше судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову в справі №902/301/24 відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 15640,39 грн за звернення з позовом в справі №902/301/24 залишити за прокурором.

3. Призначити судове засідання для вирішення питання про понесені судові витрати в справі №902/301/24 на 23 липня 2026 року на 12 год. 30 хв. у приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, буд.29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх, зала судових засідань №2).

4. Повний текст судового рішення надіслати згідно з переліком.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

6. Повне рішення складено 29 червня 2026 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - Хмільницькій окружній прокуратурі Вінницької області - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (khmilnyk@vin.gp.gov.ua);

4, 5 - Хмільницькій міській раді - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (rada@ekhmilnyk.gov.ua);

6, 7 - Управлінню Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (260200@dasu.gov.ua);

8, 9 - Комунальному підприємству "Хмільниккомунсервіс" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (xm-komunservis@ukr.net);

10, 11 - ОСОБА_1 - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

12 - представнику ОСОБА_1 адвокату Шмирову Є.І. - на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 );

13, 14 - Південно-західному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (khmn@amcu.gov.ua);

15, 16 - ТОВ "Семар Поділля" - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (semarpodolje7@gmаil.com)