Рішення № 137757429, 25.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/604/26

Провадження № 2/293/612/2026

25 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 1431347від 13.09.2019 у розмірі 31150,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14950,00 грн - заборгованість за відсотках; 1200,00 грн комісії, 5000,00грн пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит № 1431347 від 13.09.2019.

30.04.2026 суд, у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України, сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд", та отримав відповідь з ЄДДР № 2676779 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 04.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 08.06.2026.

Одночасно п.10 цієї ухвали суд, у порядку ст. 84 ЦПК України, витребував у АТ «Ощадбанк" інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 коштів в розмірі 10000,00грн., в період з 13.09.2019 по 20.09.2019.

20.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 04.05.2026 надійшла витребувана судом інформація (а.с. 46).

20.05.2026 на адресу суду відповідач, в порядку ст.178 ЦПК України, подала відзив на позовну заяву ( а.с. 49-55).

26.05.2026 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив ( а.с. 66-70).

29.05.2026 відповідач подала до суду заперечення на відповідь на відзив ( а.с. 73-76).

08.06.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Лось Л.В, у відпустці, про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка ( а.с 83).

Розгляд справи по суті призначено на 25.06.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про споживчий кредит № 1431347 від 13.09.2019, укладеного між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 (відповідач).

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 31150,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14950,00 грн - заборгованість за відсотках; 1200,00 грн комісії, 5000,00грн пеня.

17.01.2020 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладений договір відступлення прав вимоги №45-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №1431347 від 13.09.2019.

Отже, позивач доводить, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №1431347 від 13.09.2019.в загальному розмірі 31150,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач повноважного представника не направив,15.06.2026 на адресу суду подав клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні часткового заперечили щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях на відзив на позовну заяву.

Так, заперечуючи проти позову представник відповідача вказала, що позов в частині заборгованості по тілу кредиту не заперечує. Водночас заперечує проти стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі , заявленому позивачем, оскільки такі заявлені за період, що перевищує погоджений сторонами у договорі строк кредитування. Вказує, що відсотки за користування кредитом правомірно нараховувати за 30 днів, відповідно до п. 1.3 договору , а саме з 13.09.2019 по 13.10.2019.

Крім того вказує, що відповідач частково погасила відсотки на користування кредитом на загальну суму 650,00грн, що зазначається і самим позивачем у поданому до суду розрахунку.

Таким чином відповідач не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 3850,00грн.

Водночас відповідач заперечує проти вимоги про стягнення комісії в розмірі 1200,00грн, вказуючи про нікчемність умов договору щодо стягнення з позичальника комісії за надання кредиту.

Крім того, відповідач також вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення 5000,00грн неустойки посилаючись на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення « Цивільного кодексу України , згідно якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Окрім іншого відповідач також заперечує проти стягнення витрат на правничу професійну допомогу, оскільки такі витрати вважає завищеними і позивачем не надано доказів оплати таких витрат.

У відповіді на відзив позивач щодо заперечень позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитом, вказав, що у зв`язку з продовженням відповідачем користування кредитними коштами після спливу терміну, вказаного у п. 1.4 договору, з урахуванням пролонгованого строку з 28.10.2019 розпочалось нарахування процентів відповідно до п. 2.2.3 договору , що склало 60 днів.

Також вказав, що нарахування комісії на надання кредиту є правомірним та відповідає норм ст. п.4 ч.1 ст1, ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Водночас вважає вимоги про стягнення пені у розмірі 5000,00грн правомірною , оскілки п 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не містять вказівок на зворотну дію у часі щодо вже нарахованих сум за минулі періоди і не зобов`язують позикодавця списувати таку пеню. Таким чином нарахування та стягнення пені за період з 28.10.2019 по 21.11.2019 є правомірним.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 25.06.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

13.09.2019 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 (відповідач) укладений договір про споживчий кредит №1431347 (а.с.7-9).

Відповідно до п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки /терміни, що визначені договором.

Сторони погодили суму кредиту у розмірі 10000,00 грн, що надається строком на 30 днів з 13.09.2019 (п.1.2 договору).

За умовами п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 1000.00 грн, яка нараховується: за ставкою 12.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом :4500,00грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована ( п. 1.5.2 договору).

За приписами п. 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом . Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 цього Договору.

Згідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

У п. 2.2.3 договору сторони погодили порядок нарахування та сплати процентів, за яким проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору , яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк , що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4 , якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом , окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижча за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (за умови акцій, програм лояльності , тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати усіх платежів , проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за новою ставко згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів , після чого нарахування процентів може бути припинено Товариством в односторонньому порядку.

За умовами п. 2.2.1 договору позичальник сплачує позикокодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2, 1.6 договору відповідно.

Відповідно до приписів п 2.3.1 договору, сторони погодили, що позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та проценти нараховані згідно п.1.5.2 договору за період на який здійснюється продовження строку кредитування, але не більше суми фактично нарахованих процентів за договором на дату здійснення пролонгації; У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована неня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі. Можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці.

Пункт 2.3.2 договору передбачає, що волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6,14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору.

За умовами п. 2.5 Договору, позичальник зобов`язаний здійснити сплату заборгованості по кредиту / сплату за продовження строк кредитування одним з способів, зазначених на сайті Товариства miloan.ua.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого (п.2.4.1 Договору).

Згідно із п.п. 6.1- 6.3 договору сторони узгодили, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність -комбінацію-цифр і літер або тільки цифр, або тільки, літер) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника, визначено у Правилах). На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення цей кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству. За зверненням позичальника товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу позичальника засвідчену кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням позичальника. Приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого, кредиту та Графіком платежів) договору в цілому

Вказані умови, зокрема, сума кредиту, строк кредитування, процентна ставка, комісія погоджені відповідно у заяві на кредит №1431347 від 13.09.2019, відповідачем (а.с.10/зворотна сторона/-11).

Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №1431347 від 13.09.2019 сторонами погоджений графік платежів за укладеним договором (а.с.9/зворотна сторона/).

Згідно із довідкою, виданою ТОВ "Мілоан" (первісний кредитор), товариство підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні договору №1431347 від 13.09.2019 із зазначенням одноразового ідентифікатора/часу та дати відправки ідентифікатора позичальнику/номеру телефону, на який було відправлено ідентифікатор (а.с.10).

Відповідно до копії платіжного доручення № 785281 від 13.09.2019 на виконання умов укладеного договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 10000,00 (а.с.11 зворотна сторона).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 10000,00грн за умовами договору № 1431347 від 13.09.2019 також підтверджується наданою на запит суду відповідю з АТ КБ «Ощадбанк» та меморіальним ордером № 6276782807 від 15.09.2019( а.с. 46-47).

17.01.2020 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладений договір відступлення прав вимоги №45-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №1431347 від 13.09.2019. (а.с.14-18).

Про перехід та набуття таких прав вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача, окрім договору відступлення прав вимоги, позивач додає копії форм додатків до цього договору (а.с. 18 зворотна сторона -21), копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 17.012020 до договору відступлення прав вимоги № 45-МЛ від 17.01.2020 (а.с.22), копію платіжної інструкції №17414 від 17.01.2020 з оплати за умовами договору відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.10.2020 (а.с.22 зворотан сторона), копію витягу з реєстру боржників від 17.01.2020 до договору відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.01.2020 (а.с.23).

Так, відповідно до копії витягу з реєстру боржників від 17.01.2020 до договору відступлення прав вимоги №45-МЛ від 17.01.2020 позивач набув прав грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 31150,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14950,00 грн - заборгованість за відсотках; 1200,00 грн комісія, 5000,00 грн штраф/пеня (а.с.23).

01.04.2026 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплати заборгованість за договором № 1431347 від 13.09.2019 в загальному розмірі 31150,00грн (а.с. 23 зворотна сторона).

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного договору кредиту, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у загальному розмірі 31150,0 грн.

Оскільки, відповідач добровільно не погасив існуючу заборгованість ні перед первісним кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, особою, яка набула таке право відповідно до договору відступлення прав вимоги.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання договору про споживчий кредит №1431347 від 13.09.2019 свідчить про те, що ОСОБА_1 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит №1431347 від 13.09.2019 сторони узгодили, що цей кредитний договір укладається в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. п.6.1., 6.2 договору).

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору кредиту був ознайомлений, підписав такий договір, однак умови договору виконував не належним чином.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований та станом на день вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем за тілом кредиту у розмірі 10000,00грн. Відповідач в судовому засіданні визнала заборгованість за тілом кредиту у заявленому розмірі.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором про споживчий кредит №1431347 від 13.09.2019 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (позивач).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до умов договору та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14950,00грн відсотків за користування кредитом, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отож, з аналізу викладеного слідує, що виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Так, за умовами п. 1.3 договору сторони погодили, що строк кредитування становить 30 днів.

Відтак, в межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти, і саме в межах цих строків мало відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором до 27.10.2019, що відповідно не відповідає, визначеному договором порядку їх нарахування.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказане узгоджується з висловленими позиціями Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, у справі № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року), у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) .

Такими чином правомірним є нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування (30 днів), а саме з 13.09.2019 по 13.10.2019 включно.

За розрахунком суду, проценти за користування кредитом за період з 13.09.2019 по 13.10.2019 нарахованих на суму заборгованості 10000,00 грн становлять 4500,00 грн.

Водночас суд встановив, що відповідачем здійснено погашення відсотків за користування кредитом на загальну суму 650,00 грн.

Таким чином , з урахуванням здійсненим відповідачем оплат на суму 650,00 грн вимога позивача про стягнення відсотків за користування кредитом підлягає задоволенню в розмірі 3850,00 грн.

В іншій частині стягнення процентів за користування кредитом, суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Разом з тим, не приймає доводи позивача про пролонгацію договору та відповідно продовження строку нарахування процентів за користування кредитом, оскільки позивач не надав доказів пролонгації умов договору згідно п. 2.3.1 тап.2.5 договору шляхом сплати відповідачем заборгованості по кредиту, нарахованих процентів та комісії, а також що між сторонами досягнута домовленість про продовження строку дії договору в порядку, визначеному пп.2.3.1, 2.3.2, 2.5 договору, зокрема доказів акцептування пропозиції (оферти) споживача про продовження строку користування кредитом.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 , не було здійснено платіж на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів для продовження строку користування кредитом, згідно вимог п. 2.3.1 Договору..

Відтак, позивачем не доведено, що відповідачем вчинялися дії щодо продовження (пролонгації) строку дії договору, як встановлено умовами договору, разом з тим, автопролонгація умовами договору не передбачена.

Таким чином, нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредиту, встановленого в п.1.4 договору та в графіку платежів, є безпідставним.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 1200,00 грн, то суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині, виходячи з таких обставин.

Стягнення відповідача комісії за надання кредиту, а саме за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо), протирічить ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Зазначене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 363/1834/17 та не суперечить постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 по справі № 496/3134/19, на яку посилаються сторони. Зокрема, у справі № 496/3134/19 суд касаційної інстанції констатував, що "умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (п. 31.33).

Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22) зроблений висновок, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 1200,00 грн заборгованості по комісії є безпідставною.

Водночас стосовно вимог позивача про стягнення 5000,00 грн пені, суд зазначає про таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, на час розгляду справи у суді , в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 5000,00 грн за несвоєчасне невиконання відповідачем зобов`язань з кредитним договором задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на загальну суму 13850,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3850,00 грн - заборгованість за процентами.

В частині стягнення 11100,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1200,00грн комісії та 5000,00 грн пені суд відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 26 зворотна сторона), копію акту №Д/21063 наданих послуг від 14.04.2026 (а.с.27 зворотна сторона ), копію детального опису наданих послуг від 14.04.2026 до акту №Д/21328 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с.28).

Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Згідно із вимогами норм ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 2 ст. 133 ЦПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Отож, зважаючи на часткове задоволення позову, суд задовольняє заяву позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, що становить 3556,98 грн.

При цьому суд зауважує, що відсутність доказів фактичної оплати гонорару адвоката на момент ухвалення рішення не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу . Головною умовою є факт понесення таких витрат (або наявність зобов`язання їх оплатити).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"(адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236)

- 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 3850,00 грн заборгованість за відсотками;

-1183,76 грн судового збору;

- 3556,98 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (адреса місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повне рішення складено 29.06.2026.

Суддя Людмила ЛОСЬ