Рішення № 137757299, 29.06.2026, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/210/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Дубовика П.В.,

з секретарем Галенчик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт.Народичі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ» в інтересах якого діє Усенко Михайло Ігорович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 року представник Усенко Михайло Ігорович в інтересах ТОВ «ФК «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», що знаходиться в м. Львів по вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28 через систему Електронний суд звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Кредитним договором №5678721 від 04.10.2019 в сумі 26393,50 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. Мотивує позов тим, що 04.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5678721 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000,00 грн. та зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором. 20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №47-МЛ. Відповідно до умов якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №5678721 від 04.10.2019. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого сума заборгованості становить 26393,50 грн., з яких 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15 053,50 грн. заборгованість за відсотками, 840 грн. заборгованість за комісією, 3500 грн. заборгованність по штрафах/пені. Відповідачу було направлено претензію про погашення кредитної заборгованості, яка залишилася без реагування.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року відкрите спрощене провадження у даній справі, яку було направлено учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений пятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Ухвала суду позивачу та його представнику вручена 09.05.2026 (а.с.54).

Ухвала суду та копія позовної заяви з додатками відповідачу вручені 04.05.2026 (а.с.42).

05.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач зазначає, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки невірно та неспівмірно з тілом кредиту нараховані проценти, пеня, крім того просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, оскільки нарахування відсотків за кредитом здійснювалось на підставі Кредитного договору №102401068, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості, строк позовної давності для звернення до суду позивач не пропустив з огляду на дію в Україні воєнного стану.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тому в силу положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду на захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 04.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №5678721, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000 грн. на строк 30 днів, стандартна ставка 2,5 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, та комісії в сумі 840 грн. (а.с.7-9).

Відповідно до п.п.2.2.1 Договору Позичальник сплачує Позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6. Договору відповідно.

Згідно п.п.2.2.2. Договору Нарахування Позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Відповідно до п.п.2.2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в н. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору (за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за новою ставкою згідно п.1п.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Згідно п.п.2.4.1, 2.4.2 Договору Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4. Договору. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку користування кредитом (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Позикодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. Договору.

ТОВ «Мілоан» виконало умови договору про споживчий кредит та перерахувало на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 7000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1784313, листом АТ КБ «ПриватБанк» від 12.05.2026 (а.с.11 зворотня сторона, 80).

З відомості ТОВ «Мілоан» за договором №5678721 та виписки з особового рахунка видно про дати вчинення операцій, зокрема, надання кредиту, нарахування та списання процентів (а.с.12,13).

Суд зазначає, що усі відомості, внесені під час укладення кредитного договору, є персоналізованими, індивідуалізованими та такими, що належать саме відповідачу, що унеможливлює укладення договору іншою особою без його відома та свідчить про належну ідентифікацію відповідача як сторони кредитного договору.

20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором №1784313 (а.с.14-18).

Також, 20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» підписано акт прийому передачі Реєстру Боржників від 20.02.2020 за договором відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 6478, після чого, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості (а.с.21).

З витягу Реєстру боржників до договору прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 та розрахунку заборгованості видно, що заборгованість відповідача за кредитним договором №1784313 становить 26393,50 грн., з яких 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15 053,50 грн. заборгованість за відсотками, 840 грн. заборгованість за комісією, 3500 грн. заборгованність по штрафах/пені (а.с.22).

ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» 01.04.2026 за вих.№19507540/1178386 направлено відповідачу Претензію про необхідність сплати боргу в розмірі 26393,50 грн. (а.с.22 зворотня сторона).

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Враховуючи, що відповідач умови договору добровільно не виконує, позивач набув права вимоги за кредитним договором до відповідача, суд вважає, що з нього слід стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 3500,00 гривень штрафу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

За таких обставин заявлена вимога про стягнення суми неустойки суперечить приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягає до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошує на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Крім цього, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи вищевикладене, строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину та воєнного стану, та відповідно позивач звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності.

Крім того, суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом не є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, забезпечує розумний баланс інтересів сторін, є адекватною у розрізі конкретних правовідносин, відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, ст. 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності та умовам укладеного кредитного договору №5678721 від 04.10.2019.

Суд переконався, що проценти нараховані первісним кредитором в межах строку кредитування, визначеного кредитним договором, в розмірі, обумовленому сторонами під час укладення Договору. Отже, позов в частині стягнення відсотків належить до задоволення в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, а також щодо розміру утвореної заборгованості за тілом кредиту, відсоткам та комісії.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн., який у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню пропорційно з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

В матеріалах справи наявні: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І. (адвокатське об`єднанням) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ - КАПІТАЛ», в особі Ломідзе Д.В. (клієнт), відповідно до якого клієнт замовляє, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором; акт наданих послуг від 14.04.2026, з якого слідує, що вартість правових та юридичних послуг складає 8000 грн.; детальний опис наданих послуг від 14.04.2026; ордер від 01.07.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність №2093 Усенка М.І.. (а.с.24-27).

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи в контексті критерію реальності адвокатських витрат, зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, при цьому керуючись принципами справедливості та верховенства права, зважаючи, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є завищеною, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника про стягнення із відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу та стягнути такі витрати в розмірі 4500 грн 00 коп.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України та на підставі ст.ст. 526,527, 530, 611, 625, 1046, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №5678721 від 04.10.2019 у розмірі 22893,50 грн., з яких 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15 053,50 грн. заборгованість за відсотками, 840 грн. заборгованість закомісією, судовий збір в розмірі 2309,34грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження: м. Львів по вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер : 3009517067.

Суддя: