Рішення № 137757288, 29.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/211/26

провадження №2/283/607/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2026 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»

про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

03 лютого 2026 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем двох банківських рахунків, зокрема кредитного рахунку за продуктом «Картка Універсальна». Кредитний ліміт за цим рахунком встановлений банком у розмірі 16 000 грн, що фактично є кредитними коштами, наданими позивачу як споживачу банківських послуг.

Позивач зазначає, що 26-27 жовтня 2025 року з її банківських рахунків без її відома, згоди та участі було здійснено низку несанкціонованих платіжних операцій із використанням платіжних сервісів «Easy Pay» та NOVAPAY LLC. Всі операції, на її переконання, були вчинені невстановленими особами шляхом шахрайського заволодіння доступом до рахунків та ініціювання транзакцій від її імені.

Зокрема, 26.10.2025 о 19:33 з кредитного рахунку було здійснено переказ 4853 грн на невідомий рахунок. Того ж дня о 19:34 з цього ж рахунку було проведено два додаткові перекази кредитних коштів на її власний картковий рахунок на суми 2009,05 грн та 3907,54 грн. Наступного дня, 27.10.2025 о 07:01-07:08, з кредитного рахунку було здійснено ще чотири перекази на невідомі рахунки на суми 901,80 грн, 893,80 грн, 964,50 грн та 964,50 грн. Додатково 27.10.2025 о 19:34 здійснено ще два перекази з кредитного рахунку на її власний рахунок на суми 472,36 грн та 474,73 грн.

Крім того, з уже поповненого карткового рахунку, куди були зараховані кредитні кошти, 26.10.2025 о 19:39 через NOVAPAY LLC було здійснено переказ 304 грн на сторонній рахунок. 27.10.2025 з цього ж рахунку через «Easy Pay» було здійснено ще шість переказів на різні невідомі рахунки на суми 964,50 грн, 994,80 грн, 954,40 грн, 912,99 грн, 954,40 грн та 964,50 грн.

Таким чином, загальна сума списаних кредитних коштів разом із банківською комісією становить 15 945,06 грн. Позивач підкреслює, що всі операції здійснювалися за рахунок кредитного ліміту, відкритого банком самостійно, а отже, фактичне фінансове навантаження виникло внаслідок використання банківського кредитного ресурсу.

Позивач стверджує, що про факт несанкціонованих операцій їй стало відомо лише 28.10.2025, після чого вона негайно звернулася до банку та отримала виписки по рахунках, які підтверджують спірні списання. Того ж періоду вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за якою 29.10.2025 було внесено відомості до ЄРДР №12025060510000305 від 29.10.2025 за ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство). Досудове розслідування триває.

Також позивач неодноразово зверталася до банку з письмовими заявами, у яких вимагала визнати операції несанкціонованими; відновити стан рахунків до моменту їх здійснення; не нараховувати відсотки та штрафні санкції на заборгованість, яка виникла внаслідок шахрайства.

Банк у задоволенні заяв відмовив, фактично порадивши звернутися до правоохоронних органів, не вживши, на думку позивача, належних заходів для відновлення її прав як споживача фінансових послуг.

З огляду на викладене, позивач вважає, що списання коштів відбулося внаслідок шахрайських дій третіх осіб, без її волі та участі, а тому на неї не може бути покладено обов`язок зі сплати кредитної заборгованості, відсотків і штрафних санкцій, що виникли внаслідок цих операцій.

Позовними вимогами ОСОБА_1 просить суд зобов`язати банк припинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за кредитним рахунком; зобов`язати банк відновити стан кредитного рахунку до моменту здійснення несанкціонованих операцій (станом на 19:00 26.10.2025).

Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» у поданому відзиві заперечує проти задоволення позову та вважає заявлені вимоги необґрунтованими, оскільки спірні операції були здійснені з дотриманням встановлених правил дистанційного банківського обслуговування та належної автентифікації клієнта.

Банк зазначає, що позивач є користувачем системи «Приват24», до якої прив`язано її фінансовий номер телефону, що використовується як логін для входу та засіб підтвердження операцій. Встановлено, що доступ до облікового запису та ініціювання спірних транзакцій здійснювалися через систему дистанційного обслуговування з використанням багаторівневої автентифікації, зокрема: фінансового номера телефону позивача, пароля до «Приват24», підтвердження через IVR-дзвінки, введення ПІН-коду платіжної картки, а також технології 3D-Secure.

Відповідач наголошує, що зазначені способи підтвердження є належними засобами ідентифікації клієнта відповідно до вимог законодавства та внутрішніх процедур банку, а отже, для Банку спірні операції мали всі ознаки належно авторизованих самим клієнтом.

Окремо Банк зазначає, що фінансовий номер телефону позивача не змінювався, а доказів втрати SIM-карти, її незаконного відновлення, компрометації пристрою або доступу третіх осіб до облікових даних позивачем не надано. Водночас зафіксовані входи до системи та підтвердження операцій здійснювалися через пристрій та канал зв`язку, які ідентифікувалися системою як пов`язані з фінансовим номером клієнта.

Також у відзиві вказано, що частина платіжних операцій була підтверджена через інтерактивні повідомлення та IVR-дзвінки, а повідомлення про вхід у систему та здійснення операцій надсилалися позивачу в режимі реального часу, що свідчить про її поінформованість щодо руху коштів та можливість оперативного реагування, зокрема блокування доступу.

Банк підкреслює, що всі спірні перекази були здійснені в межах договірних відносин сторін та відповідно до умов користування системою дистанційного банківського обслуговування, а також з дотриманням вимог законодавства щодо платіжних операцій та автентифікації користувача.

За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави вважати дії Банку неправомірними або такими, що спричинили незаконне списання коштів, а також відсутня його вина у виникненні спірної ситуації.

У зв`язку з викладеним АТ КБ «ПриватБанк» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі як необґрунтованих та недоведених.

Явка та позиція сторін по справі:

У судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явилася та підтримала позовні вимоги в повному обсязі. У ході надання пояснень позивач повідомила, що кредитну картку отримувала від банку, однак фактично не користувалася нею для проведення операцій, пояснюючи це відсутністю необхідності, хоча в подальшому мала намір використовувати її для власних потреб.

Разом із тим у своїх поясненнях позивач не була послідовною щодо обставин отримання та змісту телефонних дзвінків, пов`язаних із оспорюваними операціями. Зокрема, вона зазначала, що нібито отримувала телефонний дзвінок від банку/служби безпеки та під час нього натискала функцію «скасувати операцію», однак детально механізм таких дій та їх наслідки пояснити не змогла, допустила суперечності у викладі подій та часових обставин. Також позивач не надала чіткого та узгодженого пояснення щодо того, яким чином саме здійснювалися підтвердження чи скасування операцій, а її пояснення щодо телефонних контактів і взаємодії з банком під час спірного періоду носили непослідовний характер. Позивач наполягала, що всі спірні операції були несанкціонованими, здійсненими третіми особами без її волі, та що вона не сприяла втраті платіжних даних чи доступу до рахунків. Вона вважала, що саме банк не забезпечив належний рівень захисту платіжних операцій і тому має відновити стан рахунків та скасувати нараховані кредитні зобов`язання, що виникли внаслідок шахрайських дій. У цілому позиція позивача зводилася до того, що вона є споживачем банківських послуг, а спірні списання є наслідком неналежного забезпечення банком безпеки платіжних операцій, у зв`язку з чим банк повинен нести відповідальність та усунути наслідки таких операцій.

У судовому засіданні представник відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Адаменко Т.С. з`явилася та заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримавши доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача зазначила, що спірні операції за рахунками позивача були здійснені з дотриманням встановлених банком правил дистанційного банківського обслуговування та належної багаторівневої автентифікації користувача. Зокрема, ідентифікація та підтвердження входу до системи «Приват24» і подальших фінансових операцій здійснювалися із використанням фінансового номера телефону позивача, пароля до облікового запису, підтвердження через IVR-систему, введення ПІН-коду платіжної картки та технології 3D-Secure.

Окремо представник відповідача звернула увагу суду на матеріали кримінального провадження, відповідно до яких у протоколі допиту потерпілої позивач пояснювала, що вона особисто відповідала на телефонні дзвінки автоматизованої системи («робота»), взаємодіяла з нею та виконувала інструкції щодо операцій з банківським рахунком.

Також зазначено, що фінансовий номер телефону позивача не змінювався з 2019 року і станом на час розгляду справи продовжує використовуватися нею, що додатково підтверджує відсутність його втрати або незаконного використання третіми особами.

У зв`язку з викладеним представник відповідача вважає, що всі спірні операції були належним чином авторизовані та підтверджені клієнтом, а підстави для покладення відповідальності на банк відсутні, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з такого.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що Позивач ОСОБА_1 перебувала у договірних правовідносинах з АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору банківського обслуговування, відповідно до якого їй відкрито банківські рахунки, зокрема № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , із можливістю дистанційного доступу до них через систему «Приват24».

Зазначені рахунки використовувалися Позивачем для здійснення поточних та кредитних операцій, а також були підключені до системи дистанційного обслуговування із закріпленням фінансового номера мобільного телефону НОМЕР_3 як основного ідентифікатора користувача та засобу автентифікації.

У період 26.10.2025 та 27.10.2025 з вищевказаних рахунків були здійснені численні платіжні операції, які призвели до списання грошових коштів, у тому числі кредитних, на загальну суму 15 945 грн 06 коп., включаючи комісійні нарахування за користування кредитними коштами.

Операції здійснювалися впродовж короткого проміжку часу, зокрема ввечері 26.10.2025 та вранці 27.10.2025, що зафіксовано у внутрішніх банківських логах та системах моніторингу транзакцій.

Згідно з висновком службової перевірки АТ КБ «ПриватБанк» № ZAKL-2026/1-6921336 від 19.03.2026, судом встановлено детальну хронологію доступу до облікового запису Позивача.

26.10.2025 о 19:27:15 зафіксовано блокування акаунта з пристрою типу SM-A065F (SAMSUNG Android 14). Подія була підтверджена через фінансовий номер телефону Позивача.

26.10.2025 о 19:29:27 зафіксовано зміну пароля доступу до системи «Приват24», яка була здійснена із використанням PIN-коду платіжної картки № 5168745143387816. Зміна пароля супроводжувалася підтвердженням через багаторівневу систему автентифікації, включаючи IVR-дзвінок на фінансовий номер телефону Позивача.

26.10.2025 о 19:29:29 зафіксовано розблокування акаунта з того ж пристрою SM-A065F.

Надалі, 27.10.2025 о 08:15:53 акаунт було заблоковано автоматично після завершення спірних транзакцій.

Судом досліджено технічні дані системи SIMMON та внутрішніх логів банку, з яких вбачається, що вхід до системи «Приват24» здійснювався щонайменше з двох типів пристроїв:

-SM-A065F (SAMSUNG Android 14),

-IPHONE12,1 (IMEI 00B6A723-2B2C-4A1F-8A64-BF6F3E4896AB).

Також встановлено використання різних IP-адрес, зокрема IP-адреси НОМЕР_4 під час операцій із зміни пароля та входу до системи.

Водночас автентифікація кожного входу та подальших дій здійснювалася через фінансовий номер телефону Позивача, який залишався незмінним протягом усього періоду спірних подій.

Фінансовий номер телефону Позивача НОМЕР_3 був зареєстрований у банківській системі як основний засіб автентифікації та використовувався для:

-входу до «Приват24»;

-підтвердження зміни пароля;

-підтвердження платіжних операцій через IVR;

-отримання push- та SMS-сповіщень;

-підтвердження транзакцій у системі 3D-Secure.

Доказів зміни або втрати зазначеного номера телефону, а також його несанкціонованого використання третіми особами Позивачем не надано.

З матеріалів справи встановлено, що спірні транзакції здійснювалися через інтернет-еквайрингові сервіси, зокрема EASYPAY.UA, із використанням стандартної процедури оплати:

-введення реквізитів платіжної картки (номер, CVV, строк дії);

-ініціювання платежу через інтернет-ресурс;

-перенаправлення на сторінку підтвердження банку;

-підтвердження операції через «Приват24» або 3D-Secure;

-завершення транзакції та списання коштів.

Встановлено, що частина операцій була підтверджена через IVR-дзвінки, під час яких відбувалася автоматизована перевірка волевиявлення користувача.

Також зафіксовано, що одна з транзакцій була скасована Позивачем після отримання сповіщення в системі «Приват24», що підтверджує наявність доступу до облікового запису в момент проведення операцій.

У момент здійснення входів та транзакцій на фінансовий номер телефону та електронну пошту Позивача автоматично надсилалися повідомлення про:

-вхід до «Приват24» з нового пристрою;

-ініціювання платіжних операцій;

-необхідність їх підтвердження;

-ризиковий характер окремих транзакцій;

-результати підтвердження або відхилення операцій.

Зокрема, 26.10.2025 о 19:29-19:38 та 27.10.2025 о 06:46-07:26 зафіксовано низку повідомлень у системі Privat24 Channels та IVR-комунікацій, які підтверджували активну взаємодію користувача з банківською системою.

Позивач звернулася до банку та правоохоронних органів лише 28.10.2025 після виявлення списання коштів.

До цього моменту доказів негайного блокування рахунків, SIM-картки чи звернення до служби безпеки банку не надано.

Також відсутні докази звернення до оператора мобільного зв`язку щодо втрати телефону або SIM-карти у спірний період.

Судом досліджено нормативні документи, на які посилається відповідач, зокрема положення НБУ щодо автентифікації користувачів платіжних послуг, з яких вбачається, що:

-фінансовий номер телефону є засобом ідентифікації;

-IVR-підтвердження є формою багатофакторної автентифікації;

-введення PIN-коду картки є елементом підтвердження волевиявлення клієнта;

-використання 3D-Secure є обов`язковим елементом безпечної транзакції.

Зі змісту протоколу допиту наданого на вимогу суду у кримінальному провадженні №12025060510000305 від 29.10.2025 вбачається, що у період 25-27 жовтня 2025 року з банківських рахунків позивачки в АТ КБ «ПриватБанк» відбулися несанкціоновані фінансові операції, які вона не ініціювала та не підтверджувала у звичайному порядку користування платіжними сервісами.

25.10.2025 на фінансовий номер позивачки надходив вхідний телефонний дзвінок із невідомого номера, під час якого жодних дій щодо підтвердження банківських операцій вона свідомо не здійснювала. Позивачка вказує, що будь-яких повідомлень від банку щодо проведення операцій у цей день не отримувала.

26.10.2025 позивачці знову надійшов телефонний дзвінок з невідомого номера, під час якого автоматизована система (за її сприйняттям - «робот») повідомляла про необхідність підтвердження операції та пропонувала ввести цифрові комбінації. Після цього з її рахунку було списано кошти в сумі близько 4 900 грн із призначенням платежу на користь EASYPAY MEZHIGORSKAYA 82A.

27.10.2025 аналогічні дзвінки та підтвердження операцій повторилися, після чого відбулися подальші перекази між її рахунками та списання коштів на сторонні реквізити, зокрема також пов`язані з EASYPAY MEZHIGORSKAYA 82A. Частина коштів була переведена між власними рахунками позивачки, після чого здійснювалися подальші списання.

Позивачка зазначає, що загальна сума списаних коштів за вказаний період становила близько 16 000 грн. Вона стверджує, що не здійснювала відповідних операцій, не передавала стороннім особам дані доступу до рахунків, CVV-коди, PIN-коди або інші засоби автентифікації, а також не отримувала належних банківських сповіщень про проведення транзакцій.

Факт втрати коштів вона виявила постфактум, після чого звернулася до банку та правоохоронних органів.

На даний час досудове розслідування у кримінальному проваджені триває, вживаються заходи, спрямовані на встановлення і підтвердження обставин кримінального правопорушення.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив, що доступ до системи «Приват24» та ініціювання спірних фінансових операцій відбувалися із застосуванням коректних ідентифікаційних даних Позивача, включаючи фінансовий номер телефону, платіжні картки та засоби багаторівневої автентифікації, передбачені банком.

Одночасно суд встановив, що доказів несанкціонованого доступу до фінансового номера телефону, втрати пристрою або компрометації засобів автентифікації до матеріалів справи не подано.

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Сторони не заперечували існування між собою банківських та кредитно-банківських відносин.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Оскільки встановлено, що операції були підтверджені належними засобами автентифікації, у банку були відсутні правові підстави вважати такі операції неправомірними або зупиняти їх виконання.

Таким чином, дії банку щодо проведення спірних транзакцій відповідали вимогам закону та умовам договору.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно зі статтею 1071 ЦК України, списання коштів з рахунку клієнта здійснюється банком на підставі його розпорядження або у випадках, передбачених законом чи договором.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (частина двадцята статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» ).

Таким чином, ключовим елементом для вирішення спору є встановлення того, чи мали місце розпорядження клієнта або належна авторизація платіжних операцій у розумінні законодавства та договору.

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №164 , користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Отже, підтвердження операцій через фінансовий номер телефону, PIN-код та 3D-Secure механізм є належними способами автентифікації у розумінні чинного законодавства.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пункту 141 Положення емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції(пункт 146 Положення).

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16 (провадження №61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі №489/1649/17).

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували: втрату контролю над фінансовим номером телефону; компрометацію SIM-карти або пристрою; відсутність участі у підтвердженні операцій; технічну неможливість здійснення автентифікації з її боку.

Натомість відповідачем надано технічні журнали операцій, результати службової перевірки та дані автентифікації, які узгоджуються між собою.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Судом встановлено, що спірні операції здійснювалися через систему дистанційного банківського обслуговування «Приват24» із використанням: логіну (фінансового номера телефону позивача); пароля доступу до системи; підтвердження через IVR-дзвінки; введення PIN-коду банківської картки; механізму 3D-Secure при інтернет-платежах.

Вказані обставини підтверджуються даними внутрішніх систем банку, логами авторизацій та платіжних операцій, які є технічно фіксованими та не спростовані належними доказами з боку позивача.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства ст.. 13, 14, 509 ЦК України, особа повинна діяти добросовісно та несе ризик негативних наслідків, якщо не забезпечила належне збереження засобів доступу до свого рахунку.

Суд враховує, що використання фінансового номера телефону, PIN-коду та інших засобів доступу є персоналізованими елементами, контроль над якими покладається на власника рахунку.

Невжиття своєчасних заходів щодо блокування доступу після отримання повідомлень про нетипові входи свідчить про наявність елементів необережності з боку користувача.

Відповідно до статті 16 ЦК України, спосіб захисту має бути ефективним та спрямованим на реальне відновлення порушеного права.

Вимога про зобов`язання банку припинити нарахування відсотків та штрафних санкцій за своєю правовою природою є похідною від основної вимоги про визнання операцій неправомірними.

Оскільки суд не встановив неправомірності дій банку, підстави для застосування обраного позивачем способу захисту відсутні.

Таким чином, відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються ОСОБА_1 , повністю покладається на саму позивачку. Судом встановлено, що списання грошових коштів з банківських рахунків позивачки відбулись внаслідок її необачної поведінки. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткових рахунків, тому суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, у задоволенні яких необхідно відмовити

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 263-265 ЦПК ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканка АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Суддя