Рішення № 137756798, 29.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 757/11220/26-ц

Провадження № 2/750/2358/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

20 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 770036 від 08 січня 2022 року в сумі 13504 грн. 50 коп.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 08 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 770036, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 4500 грн. зі сплатою процентів за користування ним строком на 29 днів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у порядку, передбаченому умовами договору, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На даний час право вимоги до відповідача за договором № 770036 від 08 січня 2022 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2026 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

В установлений судом строк відповідач подала відзив на позов, у якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві відповідач зазначила, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: Реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, а саме: інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем, як новим кредитором, коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок первісного кредитора саме за кредитну заборгованість відповідача. Позивачем також не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи сторінки договору позики (у вигляд паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), що є обов?язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірного кредитного договору не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між відповідачем та кредитором. Відповідно до вимог законодавства, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення прав та обов?язків. Відповідач не укладала і не підписувала кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов. Умовами договору визначено, що строк кредитування становить 29 днів. При цьому, жодних посилань на докази того, що відповідач, як позичальник, вчинила дії, які б об`єктивно свідчили про її добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, позивачем не надано. Таким чином, право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося 05 лютого 2022 року, а тому нарахування процентів після цієї дати не відповідає умовам договору та вимогам закону. Зазначення у договорі двох ріних строків кредитування призводить до неправильного та різного тлумачення та розуміння його сторонами умов договору, а тому всі неузгодженості мають тлумачитися на користь споживача як слабшої строни договору.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2026 року витребувано в Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію про те, чи випускалася на ім`я ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) банківська картка (маска картки НОМЕР_2 ), якщо так, то виписку по рахунку, відкритому до платіжної картки (маска картки НОМЕР_2 ), за період з 08 січня 2022 року до 11 січня 2022 року. Витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» оригінал електронного доказу, а саме: кредитний договір № 770036 від 08 січня 2022 року з усіма доповненнями та додатками до нього, а також докази, які підтверджують підписання кредитного договору сторонами цього договору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив справу розглянути за його відсутності та задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщена завчасно і належним чином.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

08 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 770036, за умовами якого кредитодавець зобов?язався надати позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності в національній валюті України - гривні в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, встановлених договором (а.с. 14-19).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , з якою укладено кредитний договір № 770036 від 08 січня 2022 року, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Джобер», одноразовий ідентифікатор G1577 (а.с. 24).

Відповідно до пунктів 1.2., 1.3. кредитного договору загальний розмір наданого кредиту (сума коштів, які кредитодавець зобов?язується надати позичальникові за цим договором) складає 4500 грн. Строк, на який надається, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 08.01.2022 до 05.02.2022 включно.

У пункті 2.1 кредитного договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Фінанс» від 11 лютого 2026 року підтверджується перерахування 08.01.2022 на картку, маска якої НОМЕР_2 , грошових коштів у сумі 4500 грн. (а.с. 8).

Згідно з пунктом 1.4. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину та встановлюються в розмірі 1,90% від суми кредиту в день; тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. кредитного договору за користування наданими у кредит грошовими коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти від суми наданого кредиту в національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього договору. Проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем у день надання кредиту в фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається кредит (включаючи періоди пролонгації, автопролонгації).

30 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 01-30/11/2023, за яким кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінив кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та прийняв на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором (а.с. 25-29).

У пункті 2.3. договору сторони погодили, що оплата відступленого права вимоги відбувається із відтермінуванням до 1095 календарних днів, але не пізніше 30.11.2026.

Копією платіжної інструкції № 1063 від 27 листопада 2025 року підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» грошових коштів за відступлення прав вимоги за договором № 01-30/11/2023 (а.с. 39).

З копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 01-30/11/2023 від 30 листопада 2023 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 770036 від 08 січня 2022 року в сумі 13504 грн. 50 коп., до якої входить: 4500 грн. заборгованість за кредитом та 9004 грн. 50 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 23).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» 08 січня 2022 року надало відповідачу кредит у сумі 4500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку, маска якої НОМЕР_2 , що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Фінанс» від 11 лютого 2026 року (а.с. 8) та випискою по рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві «Сенс Банк».

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 13504 грн. 50 коп., до якої входить: 4500 грн. заборгованість за кредитом та 9004 грн. 50 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 22).

Доказів, які б спростовували вказані обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надала.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, суд враховує, що за умовами кредитного договору відповідач отримала кредит строком на 29 днів у сумі 4500 грн., а саме: з 08.01.2022 до 05.02.2022 включно.

Відповідно до підпункту 9.4.1. пункту 9.4. кредитного договору у випадку неможливості виконання зобов?язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця в розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів заява позичальника про продовження строку кредитування вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів.

Тобто ініціативу щодо продовження строку кредитування мав виявити саме позичальник, сплативши нараховані та несплачені на дату платежу проценти не пізніше останнього дня строку користування кредитом.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про вчинення відповідачем дій, передбачених підпунктом 9.4.1. пункту 9.4. договору (сплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня строку користування кредитом).

Також, пунктами 9.4.3, 9.4.4., 9.4.5, 9.4.6 кредитного договору визначено, що сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах. Строк автопрологації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. У даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів у сукупності такої пролонгації. Продовження строку користування кредитом та строку дії договору не є зміною істотних умов електронного договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому договорі та сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення електронного договору. Пролонгація можлива і після настання дати погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього договору, в дату здійснення позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені договором та Правилами. Після кожної пролонгації терміну погашення суми боргу та строку дії договору, день повернення кредиту зазначається в особистому кабінеті позичальника.

За змістом частин третьої, четвертої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення в кредитному договорі різних строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Вказане не дає можливості визначити справжній зміст умов кредитного договору щодо строку кредитування - 29 днів відповідно до пункту 1.3. кредитного договору чи 39 днів (29 днів + 10 днів продовження строку) або взагалі 79 днів (29 днів + 50 днів продовження строку) в контексті статті 212 Цивільного кодексу України (відкладальна обствина) та підвищеної процентної ставки згідно з підпунктами 9.4.3.1, 9.4.3.2., 9.4.4. пункту 9.4. кредитного договору, а тому в даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором слідує, що проценти за користування кредитом нараховані відповідачу за 29 днів за ставкою 1,99% у день відповідно до пункту 1.3. кредитного договору у розмірі 2479 грн. 50 коп. та за 50 днів за ставкою 2,9% у день у розмірі 6526 грн. згідно з підпунктами 9.4.3.1, 9.4.3.2., 9.4.4. пункту 9.4. кредитного договору.

Вказане свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час, коли відповідач, як споживач послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі різних строків кредитування та різних процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem).

Крім того, суд враховує, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначені між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони визначивши строк користування кредитом в указаному договорі погодили строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін, оскільки на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

З урахуванням наведеного, строку користування кредитом, визначеного вказаним договором (29 днів), відсутності доказів про вчинення відповідачем дій, які свідчили б про її намір продовжити строк кредитування, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу вказаного строку є безпідставним і з відповідача вони стягненню не підлягають.

За вказаних обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 6979 грн. 50 коп. (4500 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 2479 грн. 50 коп. проценти за користування кредитом, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування (29 днів)), у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи відповідача про неукладення кредитного договору та недоведення позивачем факту переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором не заслуговують на увагу та спростовуються сукупністю наявних та описаних вище доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Пархомчук Сергій Валерійович на підставі договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09 липня 2025 року та додаткової угоди № 1 до договору цього договору від 20 січня 2026 року (а.с. 30-33, 34).

Згідно із копією акту про отримання правової допомоги від 12 травня 2026 року вартість послуг, наданих адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем позивачу (боржник ОСОБА_1 ) становить 13000 грн. (а.с. 73).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 1500 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Саперне Поле, 12, нежитлове приміщення 1008, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 44002941) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 770036 від 08 січня 2022 року в сумі 6979 грн. 50 коп. (шість тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять грн. 50 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 1375 грн. 93 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1500 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя