Рішення № 137756198, 25.06.2026, Коропський районний суд Чернігівської області

Справа 735/369/26р.

Провадження по справі 2/735/247/2026р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року с-ще Короп

Коропський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Грушко О.П.

при секретарі - Хілько Н.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІН Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 вказуючи на те, що 23.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 816795 на суму 4000 грн. 12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке 25.07.2024 року перейменоване в ТОВ «ВІН Фінанс» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ВІН Фінанс» права грошової вимоги до Боржників, у т.ч. за договором кредиту № 816795 від 23.04.2019 року. За час дії кредитного договору № 816795 відповідач не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом і має заборгованість в сумі 18322,67 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 14424,00 грн.; сума збитків з урахуванням 3% річних 1193,83 грн.; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 2704,84 грн. А тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 816795 в сумі 18322,67 грн. та сплачені по цьому позову судовий збір в сумі 2662,40 грн. і 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась і не повідомила суд про причини своєї неявки, хоча про розгляд справи була повідомлена своєчасно, про що свідчить розписка про отримання судової повістки та через Офіційний веб-портал «Судова влада України» Коропський районний суд Чернігівської області. Відзив на позов не направила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Даний позов зареєстровано в суді 15.04.2026 року. Згідно ухвали Коропського районного суду Чернігівської області від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 19.05.2026 року призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14.00 годин, 10.06.2026 року ат потм перенесене.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено в судовому засіданні, 23.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 816795 на суму 4000 грн.

12.04.2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке 25.07.2024 року перейменоване в ТОВ «ВІН Фінанс» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ВІН Фінанс» права грошової вимоги до Боржників, у т.ч. за договором кредиту № 816795 від 23.04.2019 року.

Згідно твердження позивача, відповідач не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом і має заборгованість в сумі 18322,67 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 14424,00 грн.; сума збитків з урахуванням 3% річних 1193,83 грн.; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 2704,84 грн.

На підтвердження договірних відносин та наявності заборгованості відповідача, позивачем надано наступні докази (у копіях): розрахунок заборгованості (а.с. 10); Договір факторингу (а.с. 24-26); кредитний договір № 816795 від 23.04.2019 року (а.с. 28-30); додаткові угоди до договору факторингу (а.с. 19-20).

Слід зазначити, що розрахунок заборгованості виконано у формі довідки, в якій лише констатовано її наявність. З розрахунку взагалі не можна отримати інформацію яким чином і в які періоди часу здійснено нарахування заборгованості. А тому суд відхиляє зазначений доказ.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 77, 79 ЦПК України: Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, для стягнення заборгованості по кредиту недостатньо надати довідку-розрахунок. Потрібно надати докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Відповідно до п.п. 3.1.1 Договору факторингу №1 від 12.04.2018 року передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги окремо та складає 35% від основної суми заборгованості (тіла кредиту). Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у відповідному розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Проте, надані стороною позивача не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №1 від 12.04.2018 року, які б засвідчували факт набуття ТОВ «ВІН Фінанс» прав вимоги за кредитним договором № 816795 від 23.04.2019 року.

Довідка ТОВ «Авентус Україна» про проведення розрахунків з ТОВ «ВІН Фінанс» (а.с. 15) не є бухгалтерським документом і не може бути доказом факту перерахування грошових коштів.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів оплати за договором факторингу між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ВІН Фінанс», суд вважає недоведеним факт набуття позивачем права грошової вимоги відносно відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України: Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України: Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд вважає недоведеними: факт перерахування відповідачеві кредитних коштів 23.04.2019 року у сумі 4000 грн. з боку ТОВ «Авентус Україна», а також факт набуття позивачем права грошової вимоги відносно відповідача за кредитним договором.

Таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 141 ЦПК України: Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 512-519, 526, 530, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс», представник позивача Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» (м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: О.П. Грушко