Рішення № 137756061, 24.06.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/643/26

2/683/840/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Васічевої О.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинові цивільну справу № 683/643/26, номер провадження 2/683/840/2026 за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на майно,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 та її представник адвокат Кравчук В.М. звернулися в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлям та спорудами по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до суспільної групи «колгоспний двір». Право власності на вказаний житловий будинок було оформлено на ім`я голови колгоспного двору ОСОБА_2 , про що 20.06.1988 року видано свідоцтво про право власності на житловий будинок. Станом на 15.04.1991 року головою двору була ОСОБА_2 та членами двору були її: чоловік ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 , а тому спірне будинковолодіння було їх спільною сумісною власністю і кожен з них мав рівну частку у ньому по 1/3 частині.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті спадщина відкрилась на 1/3 частку вказаного будинковолодіння та спадщину прийняла, але належним чином не оформила своїх спадкових прав ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, спадкоємцем майна якого є ОСОБА_1 та до складу спадщини увійшов вказаний житловий будинок з господарськими будівлям та спорудами.

Проте при зверненні до нотаріуса з питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 за заповітом, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно через те, що житловий будинок відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», а свідоцтво про право власності на цей будинок видано лише на ім`я ОСОБА_2 , яка була не єдиним членом майна цього колгоспного двору.

В судове засідання представник ОСОБА_1 адвокат Кравчук В.М. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача, підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задоволити.

Відповідач Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направила і від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 побудований 1980 році та відноситься до суспільної групи колгоспний двір.

20 червня 1988 року виконкомом Великочернятинської сільської ради народних депутатів Старокостянтинівського району Хмельницької області на ім`я ОСОБА_2 , видано свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , та зазначено, що вона належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .

Цього ж дня право власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок зареєстровано у Хмельницькому БТІ в реєстровій книзі №1 під реєстровим №139.

Станом на 15.04.1991 року головою колгоспного двору була ОСОБА_2 та членами двору були її: чоловік ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 , що підтверджується випискою, виданої старостою Великочернятинського старостинського округу Старокостянтинівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області від 15.05.2023 року за № 95/16-10.

Крім того, встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб 21.11.1992 року з ОСОБА_5 , у зв`язку із чим змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 21.11.1992 року.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Правовідносини щодо будівництва житлових будинків і набуття прав на них до15 квітня 1991 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст.86 ЦК УРСР 1963 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:

- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних;

- згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

Оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 належить до суспільної групи колгоспний двір і станом на 15.04.1991 року членами цього колгоспного двору були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , тому спірний будинок є спільною сумісною власністю усіх його членів, кожен з яких має рівну частку у цьому будинку - по 1/3 частині (1 : 3=1/3).

Отже, частка ОСОБА_2 у спірному будинковолодінні становила 1/3 частина та по 1/3 частині будинковолодіння належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як членам майна колгоспного двору.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в с. Малий Чернятин Старокостянтинівського району Хмельницької області ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05.11.2010 року. Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією її свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 08.01.1972 року.

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 (на час розгляду справи Хмельницького) району Хмельницької області, один.

21 січня 2011 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу №48/2011 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 оформила частину спадково майна після смерті ОСОБА_3 , що підтверджується виданим нотаріусом свідоцтвом про право на спадщину за законом та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , зокрема на 1/3 частку у спірному будинковолодінні, яка належала померлому, як члену майна колгоспного двору, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла в с. Малий Чернятин Старокостянтинівського району Хмельницької області ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30.07.2014 року.

22 січня 2015 року за заявою ОСОБА_1 . Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 31/2015 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що за життя, а саме 03.12.2008 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 03.12.2008 року ОСОБА_7 , секретарем виконавчого комітету Великочернятинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, зареєстровано в реєстрі № 497.

Інформація про наявність інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, в матеріалах спадкової справи відсутня.

Отже, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_2 , зокрема на 1/3 частку у спірному будинковолодінні, яка належала померлій, яка була головою колгоспного двору, яка у встановленому законом порядку прийняв спадщину.

21 січня 2026 року завідувачем Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , через те, що житловий будинок відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», а свідоцтво про право власності на цей будинок видано лише на ім`я ОСОБА_2 , яка була не єдиним членом майна цього колгоспного двору.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Досліджені судом докази свідчать, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , увійшло по 1/3 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , де ОСОБА_2 була головою двору, а ОСОБА_3 членом колгоспного двору.

Оскільки ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею до майна померлого батька ОСОБА_3 та до майна померлої матері ОСОБА_3 , тому вона набула право власності, а саме на належну останнім по 1/3 частини вищезазначеного будинковолодіння.

Таким чином, ОСОБА_1 у спірному будинковолодінні належить: 1/3 частка, як члену майна колгоспного двору + 1/3 частки, набута в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 + 1/3 частки, набута в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлям та спорудами по АДРЕСА_1 .

Оскільки відповідачем у даній справі є орган місцевого самоврядування, тому судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлям та спорудами по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького, 41 м. Старокостянтинів Хмельницької області. Код ЄДРПОУ 36027760.

Суддя: