Ухвала суду № 137755618, 29.06.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/132/24

Провадження № 8/513/1/26

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Русавської Н.В., адвоката відповідача Хижняк А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 513/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) суд, -

у с т а н о в и в:

у травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Саратського районного суду Одеської області з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами у цивільній справі № 513/132/24, провадження № 2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

На обґрунтування заяви зазначав, що 12 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області ухвалив рішення у справі № 515/132/24, яким стягнув з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 103 268,97 грн за період з 11 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року. Про існування цього судового рішення ОСОБА_1 не було відомо, оскільки він не був присутній на судовому засіданні та не отримував копії зазначеного рішення, а про факт ухвалення рішення ОСОБА_1 , дізнався лише після блокування його банківських рахунків. Дізнавшись про рішення суду, ОСОБА_1 негайно розпочав його оскарження, а саме ним було подано апеляційну та касаційну скарги, однак у їх відкритті було відмовлено з формальних підстав у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Паралельно з оскарженням ОСОБА_1 , звернувся до Татарбунарського відділу ДВС із запитом про надання детального розрахунку заборгованості по аліментах. 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 отримано офіційний розрахунок, з якого йому стали відомі обставини, що мають істотне значення для справи, а саме: динаміка сплати аліментів, повна відсутність заборгованості станом на 31 грудня 2024 року, а також докази того, що аліменти регулярно утримувались із заробітної плати ОСОБА_1 через бухгалтерію роботодавця. Оскільки питання законності рішення перебувало на розгляді рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, ОСОБА_1 не міг подати цю заяву раніше, з огляду на ці обставини останній просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

ОСОБА_1 , зазначає, що нововиявленими обставинами у даній справі є наступні факти, а саме:

аліменти на утримання сина сплачувалися ним регулярно шляхом відрахування із заробітної плати через бухгалтерію компанії «Макдональдз», де офіційно працевлаштований. Через особливості роботи бухгалтерії підприємств мав можливості особисто контролювати суми та дати перерахувань, будучи впевненим у відсутності заборгованості;

згідно з розрахунком ДВС, який ОСОБА_3 , отримано 11 листопада 2025 року, починаючи з грудня 2023 року він почав погашати заборгованість, і станом на 31 грудня 2024 року вона була повністю ліквідована. Це свідчить про сумлінне виконання останнім обов`язків з утримання дитини та відсутність умислу на ухилення від сплати.

Ці обставини існували на момент розгляду справи, однак не були і не могли бу відомі ОСОБА_1 , а отже, не були встановлені судом.

Отже, ОСОБА_1 зазначає, що має обов`язок, надавши суду докази того, що аліменти утримували безпосередньо з його заробітної плати через бухгалтерію роботодавця та він не був обізнаний про існування заборгованості до блокування рахунків, а після виявлення боргу відразу погасив його. Також, ОСОБА_1 наголошує на тому, що затримка з сплати аліментів виникла не з його вини, оскільки контролював процес утримання аліментів із заробітної плати та не ухилявся від сплати аліментів, відразу після того, як дізнався про заборгованість, почав її погашати і в цілому повністю ліквідував заборгованість.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 , просить суд: поновити строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року у справі №515/132/24 скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 103 268,97 грн відмовити в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №513/132/24, передано судді Рязановій К.Ю.

14 травня 2026 року ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 513/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), залишено без руху та надано заявнику, строк для усунення недоліків.

20 травня 2026 року, через систему «Електронний суд», надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків із уточненою редакцією заяви про перегляд рішення Саратського районного суду Одеської області за нововиявленими обставинами.

Також, 28 травня 2025 року, від ОСОБА_1 через систему в систему «Електронний суд», надійшла чергова редакція зави про перегляд рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року у справі №515/132/24 за нововиявленими обставинами.

15 червня 2025 року ухвалою суду, відкрите провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 513/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Призначено судове засідання для розгляду справи по суті відкритому судовому засіданні на 29 червня 2026 року о 10:15 годині у приміщенні Саратського районного суду Одеської області.

17 червня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, про її вступ у справу, в інтересах позивачки ОСОБА_2 .

19 червня 2026 року від ОСОБА_1 , надійшла в систему «Електронний суд» заява про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

25 червня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 , надійшли заперечення адвоката Хижняк А.В., у якій остання зазначає про те, що доводи заявника щодо повного погашення заборгованості станом на 31 грудня 2024 року не можуть вважатися нововиявленими обставинами та жодним чином не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду від 12 лютого 2025 року. Так, ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 19 лютого 2024 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Предметом спору було саме стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з 11 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року. Під час розгляду справи судом були досліджені належні та допустимі докази, зокрема довідка начальника Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) О. Мітакі від 30 листопада 2023 року. Згідно із зазначеною довідкою, з дня пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання 27 грудня 2022 року та станом на 30 листопада 2023 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становила 103 268,97 грн. Саме зазначена заборгованість була покладена в основу розрахунку пені та стала підставою для звернення позивачки до суду. Вказаний документ знаходився у матеріалах справи, був досліджений судом та отримав належну правову оцінку під час ухвалення рішення. Посилання заявника на те, що станом на 31 грудня 2024 року заборгованість по аліментах була повністю погашена, не спростовує встановленого судом факту існування значної заборгованості у період, за який позивачкою було заявлено вимоги про стягнення пені. Погашення боргу після виникнення прострочення не ліквідує самого факту прострочення та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтею 196 Сімейного кодексу України. Більше того, обставини щодо стану заборгованості на 31 грудня 2024 року виникли вже після закінчення періоду, за який нараховувалася пеня (30 листопада 2023 року), та після звернення позивачки до суду. Отже, вони не існували на момент розгляду справи в тому вигляді, на який посилається заявник, а тому за своєю правовою природою не можуть бути визнані нововиявленими обставинами у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України. Фактично заявник намагається використати обставини, які виникли або були підтверджені після ухвалення рішення суду, для перегляду вже встановлених судом фактів щодо наявності заборгованості у період з 11 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року. Проте інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не передбачає можливості перегляду рішення у зв`язку з подальшим виконанням боржником свого обов`язку або зміною майнового стану сторін після ухвалення рішення. Таким чином, факт повного погашення відповідачем заборгованості станом на 31 грудня 2024 року не спростовує наявності прострочення сплати аліментів у спірний період, не впливає на правильність висновків суду, викладених у рішенні від 12 лютого 2025 року, та не є нововиявленою обставиною, яка могла б бути підставою для перегляду судового рішення. Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитися як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку, а саме приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів. Таким чином, адвокат Хижняк А.В. зазначає, що тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. У зв`язку з викладеним відсутні передбачені законом підстави для перегляду рішення суду від 12 лютого 2025 року за нововиявленими обставинами, а тому заява підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Також адвокат Хижняк А.В., звертає увагу суду на те, що твердження заявника про те, що йому не було відомо про розгляд справи та про ухвалення рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року, не відповідають матеріалам справи та спростовуються наявними у справі доказами. Так, ухвалою суду від 02 грудня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 лютого 2025 року. Як вбачається з тексту рішення суду від 12 лютого 2025 року, відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не з`явився, однак був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Судом встановлено, що судові повістки та інші процесуальні документи направлялися відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за його зареєстрованою адресою проживання. Відповідне поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про його отримання відповідачем. Отже, судом під час розгляду справи було встановлено факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд, а тому посилання заявника на те, що він не знав про розгляд справи, є безпідставними та спростовуються матеріалами судової справи. Крім того, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не надав суду жодних письмових заперечень, доказів сплати аліментів або відсутності вини у виникненні заборгованості, а також не звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи чи неможливість участі у судовому засіданні. У рішенні від 12 лютого 2025 року судом прямо зазначено, що відповідач розміру заборгованості зі сплати аліментів не спростував, так само як не спростував і своєї вини у її виникненні. Проте відповідач своїм процесуальним правом не скористався та не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень. Більше того, заявник у своїй заяві фактично намагається надати докази та пояснення, які міг і повинен був надати ще під час первісного розгляду справи. Однак процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не призначена для усунення процесуальної пасивності сторони або виправлення наслідків її неучасті у судовому розгляді. За своєю суттю доводи заявника зводяться до незгоди з висновками суду та спроби повторного розгляду справи з поданням нових доказів, які не були подані ним своєчасно. Водночас такі обставини не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

З огляду на зазначене адвокат Хижняк А.В., вважає твердження заявника про те, що він не знав про розгляд справи та про ухвалене рішення, спростовуються матеріалами справи, а наведені ним доводи свідчать лише про його неналежне користування процесуальними правами під час розгляду справи, що не є підставою для перегляду. Наведені у заяві доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду та спроби повторної оцінки вже досліджених обставин, що не є метою та предметом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Крім того, заявником не доведено відсутності своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а посилання на обставини, які могли бути заявлені та досліджені під час первісного розгляду справи, не можуть бути підставою для скасування рішення, що набрало законної сили.

З огляду на викладене, адвокат Хижняк А.В. просить: прийняти до розгляду заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 513/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) суд; заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 513/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) суд залишити без задоволення, а рішення Саратського районного суду Одеської області по справі № 515/132/24 від 12 лютого 2025 року без змін.

Також, 29 червня 2026 року від ОСОБА_1 в систему «Електронний суд», надійшла відповідь на заперечення викладені адвокатом Хижняк А.В. 25 червня 2026 року, якими останній звертає увагу суду на таке, а саме:

стара довідка фіксувала лише розмір боргу. Вона не пояснювала причини. Новий розрахунок вперше показав динаміку: аліменти утримувалися систематично, через бухгалтерію. Це і є нововиявлена обставина факт відсутності його вини, якого суд не бачив у лютому 2025 року. Більше того, у матеріалах справи вже наявна довідка Татарбунарського ВДВС від 06 лютого 2026 року, яка офіційно підтверджує: станом на 31 грудня 2024 року заборгованість по аліментах відсутня, зазначаючи про те, що доказ суддя Рязанова К.Ю. вже бачила та вивчала. Отже, суду достеменно відомо, що на момент ухвалення рішення 12 лютого 2025 року так званого «боргу» не існувало понад місяць. Посилання опонента на застарілу довідку від 30 листопада 2023 року є спробою ввести суд в оману, ігноруючи більш актуальний та повний документ.

Також, ОСОБА_1 вказує на відсутність вини, оскільки зазначає офіційне працевлаштування, утримання аліментів бухгалтерією, неможливість контролю, повне погашення боргу до 31 грудня 2024 року. Факт невинуватості існував на момент розгляду справи, але не міг бути відомий суду, бо підтверджений лише розрахунком від 11 листопада 2025 року. Розрахунок ДВС, якого не існувало на момент рішення, є саме такою обставиною.

Щодо пропуску строку, ОСОБА_1 , зазначає те, що отримавши витяг 11 листопада 2025 року, він негайно подав апеляцію, потім касацію. Подати заяву про перегляд до їх завершення було процесуально неможливо. Як тільки провадження закінчилися він одразу звернувся до суду невідкладно. Також, відповідач ОСОБА_1 , зазначає, що Закон не вимагає від нього виконувати функції контролюючого органу бухгалтерії працедавця. Вчергове ОСОБА_1 , також вказує на те, що не був на засіданні, не отримував повістки особисто зазначаючи, що у рішенні суду від 12 лютого 2025 року немає жодного слова про його належне повідомлення, а твердження опонента вважає голослівними.

Також, ОСОБА_1 , вказує на обставини того, що не ухиляюся від обов`язку і вже все сплатив, оскільки станом на 31 грудня 2024 року борг 0 грн, захищаючи своє право не бути покараним штрафом у 103 тис. грн за відсутності вини. Таким чином з огляду на вищевикладене ОСОБА_1 просить заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити, а рішення від 12 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник ОСОБА_2 адвокат Хижняк А.В. у судовому засіданні, підтримала свої заперечення, викладені 25 червня 2026 року та пояснила суду, що ОСОБА_1 , був обізнаний про розгляд справи №513/132/24, оскільки у жовтні місяці 2024 року останній звертався із заявою про відкладення судового засідання.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши подані заяві та долучені документи, встановивши факти і відповідні до них правовідносини, дійшов такого висновку.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі № 513/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів задоволено та стягнуто зі ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , пеню у розмірі 103 268,97 грн (сто три тисячі двісті шістдесят вісім грн 97 к.) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за судовим наказом №947/26853/22, виданим 19 грудня 2022 року Київським районним судом м. Одеси, у період з 11 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року; стягнуто зі ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 к.).

19 лютого 2025 року рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі № 513/132/24 було направлено сторонам, листом Саратського районного суду Одеської області за вихідним № 515/132/24/5808/2025.

18 березня 2025 року, в систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Грищук Катерини Петрівни, надійшла заява про видачу виконавчого документа.

11 квітня 2025 року представнику позивача ОСОБА_2 адвокату Грищук К.П., листом Саратського районного суду Одеської області за вихідним №515/132/24/3470/2025, направлено рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі № 513/132/24, з відміткою про набрання законної сили та виконавчий лист за вказаним рішенням суду.

Також, виконавчий лист за рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі № 513/132/24, направлено листом Саратського районного суду Одеської області за вихідним № 515/132/24/3491/2025 і до Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно в матеріалах справи наявне і повідомлення від 21 серпня 2025 року про отримання рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2026 року у цивільній справі № 513/132/24, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .

29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до Саратського районного суду Одеської області із заявою, у якій просить надати йому на ознайомлення матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. Заява містить і відмітку про ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами цивільної справи №515/132/24.

04 листопада 2025 року від ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, надійшло клопотання про зупинення виконання судового рішення, яке обґрунтоване наступним, а саме: ОСОБА_1 , стверджує, що його, як учасника справи не було належним чином повідомлено про дату час та місце проведення судового розгляду справи, у зв`язку з чим ним не надано докази та заперечення проти позову.

05 листопада 2025 року Саратським районним судом Одеської області направлено лист-відповідь за вихідним № 515/132/24/7243/2025, у якому ОСОБА_1 , роз`яснено про те, що справа №515/132/24, зазначена вище цивільна справа була розподілена судді Миргород В.С., ухвалою суду від 19 лютого 2024 року була прийнята до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Про дати підготовчих судових засідань на 09 квітня 2024 року, 05 травня 2024 року, 20 червня 2024 року, 21 серпня 2024 року, 23 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_1 , повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток та поштових відправлень (а.с. 56, 59, 82, 92, 108). 23 жовтня 2024 року на електронну адресу суду від Швець ДП. надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та залучення представника відповідача (а.с. 110). Підготовче засідання було відкладено на 02 грудня 2024 року. Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті та 12 лютого 2025 року. Про дату судового засіданні 12 лютого 2025 року ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.130). 12 лютого 2025 року Саратський районним судом винесено рішення по справі, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було задоволено. Копію рішення було направлено відповідачу ОСОБА_1 поштою за адресою його місця проживання. Відповідно до рекомендованого повідомлення копія рішення була ним отримана 15 серпня 2025 року (а.с. 152). Лист отримано ОСОБА_1 18 листопада 2025 року, про міститься відповідна відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Також, матеріали справи містять апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 12 грудня 2025 року, якою останній просить: скасувати рішення Саратського районного суду від 12 лютого 2025 року у справі №515/132/24; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення за аліменти; стягнути з відповідача судові витрати, понесені мною у зв`язку з поданням апеляційної скарги; внаслідок незаконного рішення суду першої інстанції я зазнав моральної шкоди, яка проявилася у приниженні моєї честі та гідності, поширенні неправдивої інформації про наявність боргу, а також у значних душевних стражданнях. Відповідно до ст. 23 та ст. 1167 ЦКУ прошу суд апеляційної інстанції розглянути питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн, виходячи з принципів справедливості та розумності. Скарга вмотивована тим, що справа при розгляді судом першої інстанції не містить доказів належного повідомлення його, як відповідача по справі.

29 січня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд», надіслано клопотання, яким уточнено апеляційну скаргу на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року у справі №515/132/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року, залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в тексті ухвали.

12 лютого 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслано суду про усунення недоліків в апеляційній скарзі, поданій останнім до Одеського апеляційного суду 12 грудня 2025 року.

11 березня 2026 року Одеським апеляційним судом постановлено ухвалу, якою визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року, зазначені в заяві про усунення недоліків, неповажними. Продовжено ОСОБА_1 , строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині зазначення інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою із наданням відповідних доказів, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали суду. Роз`яснено скаржнику, що у разі не звернення до суду із обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

14 березня 2026 року ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2026 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала сулу, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами є зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені судом, який ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд зазначеного рішення, та стали відомими тільки після його ухвалення.

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, відповідач ОСОБА_1 , вказує на такі обстави, що на його думку мають істотне значення для справи №515/132/24, а саме на:

- Лист Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06 лютого 2026 року за вихідним №21.5-24/3938 до якого, щодо примусової виконання судового наказу № 947/26853/22 від 19 грудня 2022 року виданого Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 листопада 2022 року та до досягнення повноліття ОСОБА_4 , тобто до 20 липня 2035 року Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає наступне: початковий розмір заборгованості по сплаті аліментів станом на 01 січня 2024 року складав 96749,91 грн, а станом на 31 грудня 2024 року відсутня заборгованість по сплаті аліментів.

- постанову Верховного Суду від 27 квітня 2026 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. Постанова обґрунтована тим, що підстави, зазначені у заяві для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, не є поважними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року визначений абзацом 1 частини першої статті 362 ЦПК місячний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, є процесуальним і може бути поновлений за загальними правилами, встановленими статтею 73 ЦПК. При цьому строк обчислюється з дня встановлення обставин, які є підставою для перегляду судового рішення. Відповідно до частини другої статті 362 ЦПК днем відкриття нововиявлених обставин, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК, є день, коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про наявність вказаних обставин. Якщо заяву подано після закінчення визначеного абзацом 1 частини першої статті 362 ЦПК України строку і відсутнє клопотання про його поновлення або в поновленні пропущеного строку для подання заяви буде відмовлено, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, яка може бути оскаржена. Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і заява про перегляд такого судового рішення (у разі поновлення пропущеного строку) розглядаються у різних судових засіданнях, оскільки при їх розгляді доведенню й дослідженню підлягають різні обставини, крім того, докази на їх підтвердження є різними.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 12 лютого 2025 року ОСОБА_1 зазначає, що нововиявленими обставинами він вважає, що суди в порушення ч. 5 ст. 263 ЦПК України не повно і не всебічно з`ясували обставини справи, які мають значення по справі, а саме суди не дали правової оцінки тому, що станом на дату ухвалення рішення по справі №515/132/24 у ОСОБА_1 була погашена заборгованість по сплаті аліментів, посилаючись на лист Татарбунарського ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06 лютого 2026 року за вихідним №21.5-24/3938.

Поважною причиною для поновлення строку для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення ОСОБА_1 зазначає, що дізнався про вказане рішення після блокування його карткових рахунків. В зв`язку із чим він звернувся зі скаргами до Одеського апеляційного суду, а згодом і до Верховного суду, проте йому було відмовлено у відкриття провадження.

Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 , просить поновити строк на перегляд рішення за нововиявленими обставинами вказуючи на обставини, того, що не знав про наявність позову та в цілому і про рішення від 12 лютого 2025 року у цивільній справі №515/132/24, оскільки був неналежним чином повідомлений про розгляд справи за позовом ОСОБА_2 .

Однак матеріали заяви не містять доказів на підтвердження вищенаведених обставин, натомість у справі наявна заява ОСОБА_1 від 23 жовтня 2024 року, якою відповідач просить судове засідання призначене на 12:30 годину 23 жовтня 2024 року відкласти, з підстав залучення захисника та подання відзиву з відповідними доказами (а.с.110).

Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку на оскарження судового рішення, не є належним мотивуванням поновлення такого строку. Безпідставне поновлення строку для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання заявника на те, що ним не отримувалось рішення Саратського районного суду від 12 лютого 2025 року, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи містять відповідне поштове повідомлення про отримання копії рішення у справі № 515/132/24 (а.с. 152).

Рішення Саратського районного суду Одеської області, яке просить переглянути відповідач ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами, ухвалене судом 12 лютого 2025 року.

ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд цивільної справи № 515/132/24 Саратським районним судом Одеської області, оскільки подавав заяву про відкладення судового засідання на електронну пошту Саратського районного суду, а згодом, оскаржував рішення суду від 12 лютого 2025 року до судів апеляційної та касаційної інстанцій. Постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а згодом і ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

З заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернувся лише 07 травня 2026 року.

Згідно частини першої, третьої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Наведена заявником причина пропуску на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не може бути визнана поважною, оскільки не свідчить про наявність об`єктивно непереборних обставин, незалежних від волі заявника, які дійсно істотно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне вчинення ним процесуальних дій, що має бути підтверджено доданими до заяви про поновлення строку належним переконливим доказом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Желтяков проти України" зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Враховуючи вищезазначене, судом не встановлено підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, тому заяву про перегляд за нововиявленими обставинами слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст.126, 127, 423, 424, 427 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 515/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 515/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Суддя К. Ю. Рязанова