Рішення № 137755474, 26.06.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/885/26

Провадження № 2/588/523/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представниця позивача Пєскова С.В. у травні 2026 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що 01.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 545242-КС-001 про надання кредиту в електронній формі. Відповідно до даного договору відповідачці було надано кредит у розмірі 11000 грн на засадах строковості, поворотності та платності.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

Також, 11.09.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 до договору № 545242-КС-001 про надання кредиту, якою було погоджено термін дії договору до 26.03.2026.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, частково погасила заборгованість у розмірі 14409,02 грн, внаслідок чого станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість у розмірі 31362,24 грн, яка складається з такого: сума прострочених платежів по тілу кредиту 10131,06 грн; сума прострочених платежів по процентах 18012,96 грн; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 3218,22 грн.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 545242-КС-001 від 01.07.2025 у розмірі 31362,24 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2026 було відкрито провадження у даній справі, призначено судовий розгляд та за клопотанням представниці позивача витребувано докази.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві вказала, що просить справу розглядати без її участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але у судове засідання повторно не з`явилася та не повідомила про причини неявки і не подала відзив.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 01.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір №545242-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 11000 грн на 24 тижні (до 16.12.2025) з умовою сплати відсотків за користування коштами за стандартною фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % на день, а також комісії за надання кредиту в розмірі 2200 грн. Крім того, сторони погодили порядок повернення кредиту щомісячними платежами згідно графіку платежів та інші умови кредитування (а. с. 11-20, 32, 34).

11.09.2025 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 545242-КС-001 про надання кредиту, якою сторонами було погоджено, зокрема, розмір заборгованості, новий строк дії кредитного договору до 26.03.2026, а також новий графік платежів (а.с. 29-31, 33).

Зазначений договір та додаткова угода до нього були укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальниці за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. У силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту договору, вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання нею цього договору та додаткової угоди до нього за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» додані позивачем до позовної заяви правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», оскільки вони не містять підпису позичальниці.

Також суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між сторонами паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

На виконання умов зазначеного кредитного договору, 01.07.2025 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у розмірі 11000 грн (а.с. 35, 81).

Отже позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачці кредит.

Всупереч умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, частково погасила заборгованість, внаслідок чого станом на 18.05.2026 утворилась заборгованість у розмірі 31362,24 грн, яка складається з такого: заборгованість по тілу кредиту 10131,06 грн; заборгованість по відсотках 18012,96 грн; заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 3218,22 грн (а.с. 21-24).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачкою не надано.

Враховуючи установлені судом обставини та вимоги вищевикладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачкою належним чином не виконано зобов`язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 28144,02 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом із тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсотках нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, зважаючи на таке.

Позивачем протягом строку дії кредитного договору одночасно нараховувались відсотки за ставкою передбаченою умовами договору та за ставкою передбаченою ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 викладено правовий висновок, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 49, 72).

Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 89,74%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 2389,24 грн.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 545242-КС-001 від 01.07.2025 у розмірі 28144 (двадцять вісім тисяч сто сорок чотири) грн 02 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 2389 (дві тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн 24 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 41084239;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду складено 29.06.2026.

Суддя О. О. Огієнко