Ухвала суду № 137755380, 26.06.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/5679/26

Провадження № 1-кс/592/2529/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м.Суми

Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисниці підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене першим заступником керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

08.04.2026 слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням, погодженим заступником керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, із змісту якого вбачається, що відповідно ст. 1 Закону України Про оборону України воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 24.02.2022 Президентом України було видано Указ Про введення воєнного стану в Україні № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України було запроваджено правовий режим воєнного стану. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2024 № 421 рядового ОСОБА_4 було призначено на посаду навідника 3-го десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового батальйону, ВОС-124281 військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою. Однак ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу , ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи про те, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, 11.03.2025 самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу біля с. Битиця Сумського р-ну Сумської обл. та перебував за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього. 29.07.2025 солдат ОСОБА_4 з`явився до військової частини НОМЕР_2 та заявив про себе, як про військовослужбовця, який 11.03.2025 самовільно залишив місце служби за відсутності поважних причин, тим самим припинив тривалість вчиненого ним кримінального правопорушення. Солдат ОСОБА_4 з 11.03.2025 до 29.07.2025 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження виконання службових обов`язків у зазначений період часу не вживав, а перебував за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , де займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби. Таким чином, солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця несення служби, без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. Згідно ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09.03.2026, в підготовчі судові засідання 20.01.2026, 02.02.2026, 02.03.2026, 09.03.2026 підозрюваний ОСОБА_4 повторно не з`явився, про причини неявки в суд не повідомив. Відповідно до п. с ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод допускається законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. У вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Суми, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КК України. Відповідно до положень ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та разом з тим є раніше судимим. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони є достатніми для того, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для того, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011 термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кемпбелл Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990, п. 32, Series A, № 182) . Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 62025170040009120 від 23.05.2025 були внесені за фактом самовільного залишення військової частини без поважних причин в умовах воєнного стану солдатом ОСОБА_4 , правова кваліфікація ч. 5 ст. 407 КК України. Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990 зазначено про те, що обґрунтована підозра означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми для того, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для того, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому, обставини вчинення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими висновками, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства № 14310/88 від 23.10.1994, в якому Суд зазначив про те, що факти, які стали причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування . Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою для того, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: - протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до якого він повністю визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та повідомив про те, що він дійсно самовільно залишив місце служби, свою вину визнав повністю; - матеріалами службового розслідування за фактом самовільно залишення військової частини; - наказом про призначення та зарахування в списки військової частини № 431 від 27.12.2024; - іншими матеріалами кримінального провадження. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років (тяжкий злочин) , ухиляється від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить тривалий період його відсутності на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 без поважних причин, хоча він мав реальну можливість повідомити компетентні органи про своє місце перебування та повернутися до військової частини. Злочин, вчинений ОСОБА_4 , є продовжуваним і не припиненим, що свідчить про відсутність у нього свідомої мети добровільно припинити свої злочинні дії та повернутися до підрозділу для продовження служби. Тому сторона обвинувачення має достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання та втрати свободи на тривалий строк, ухилятиметься від слідства та суду, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань, оскільки вказані особи не допитані судом. В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід послатися на той факт, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби по мобілізації, тому у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що унеможливить виконання ним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні та порушить принципи, визначені ст. 2 КПК України, та розумні строки досудового розслідування. Також тривале та стійке небажання виконувати обов`язки військової служби ОСОБА_4 свідчить про можливість вчинення ним інших військових злочинів, пов`язаних з виконанням обов`язків по службі, зокрема, реальної можливості вчинення непокори та відмови від виконання наказів командирів та начальників (ст. ст. 402, 403 КК України) , в тому числі в бойовій обстановці, ухилення від виконання обов`язків військової служби шляхом самокалічення, симуляції хвороби, підробки документів чи іншого обману (ст. 409 КК України) . Таким чином, оцінивши сукупність усіх обставин у кримінальному провадженні, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України безальтернативного покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, слідство приходить до висновку про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання вищевказаним ризикам у даному випадку недостатнє, оскільки лише тримання під вартою буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, та відповідатиме вимогам чинного кримінального процесуального закону. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людин. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 26.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів . Тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання судом ОСОБА_4 винним, а саме: від 5 до 10 років позбавлення волі, та враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує відсутність ризиків. Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду з прав людини Летельє проти Франції , з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. У даному випадку ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в умовах особливого періоду, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини у справі Волосюк проти України від 12.03.2013) . Також, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України , слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Враховуючи вищевикладене, запобігти настанню зазначених ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів оскільки: - запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання неможливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з тривалим переховуванням від органу досудового розслідування, тому обрання такого запобіжного захожу може виразитись у перешкоджанні встановленню об`єктивної істини по даному кримінальному провадженню, повного, всебічного розслідування шляхом переховування від слідства та суду; - запобіжний захід у вигляді особистої поруки неможливо застосувати у зв`язку з тим, що на адресу Сумського РУП ГУНП в Сумській області та Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного; необхідно також врахувати, що в умовах воєнного стану інститут поруки втрачає свою силу, особливо в умовах перебування підозрюваного у військовому колективі; - запобіжний захід у вигляді застави неможливо застосувати у зв`язку з тим, що слідчий суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в даному випадку не визначає розмір застави; - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неможливо застосувати у зв`язку з тим, що такий запобіжний захід не позбавить підозрюваного можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню нових правопорушень, а також не забезпечить постійний візуальний контроль за підозрюваним, який буде перебувати на території іншої області з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, в умовах воєнного стану. Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання, підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та обставини вчинення підозрюваним конкретних дій, доведеність його причетності до інкримінованого злочину. Відтак у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні. Враховуючи вищевикладене, вона вважає доведеною наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. Відповідно ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті. Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України. Європейський Суд з прав людини у справі Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства зазначив про те, що обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Органом досудового розслідування було дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України. Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу. Беручи до уваги викладені факти, а також тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, аналізуючи його особистість, факт того, що підозрюваний перебуває у розшуку, вбачається, що, перебуваючи на свободі, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжувати злочинну діяльність, вчинити інші кримінальні правопорушення та перешкоджати слідству шляхом вчинення впливу на свідків, та так само на не допитаних свідків, що свідчить про неможливість запобігання ризикам в порядку ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194 КПК України, вона просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності підозрюваного (вхідний № 13900/26 від 08.04.2026) (а. п. 5-11) .

В судовому засіданні прокурор Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 клопотання підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у ньому, та просила постановити ухвалу, якою клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисниця адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись при цьому на те, що в подальшому він планує продовжити службу в ЗСУ.

Вислухавши клопотання слідчого, дослідивши та перевіривши документи та копії документів, доданих до клопотання, вислухавши пояснення та думку прокурора, пояснення та думку підозрюваного, пояснення та думку захисниці підозрюваного, копії документів, наданих прокурором в судовому засіданні, враховуючи наявність судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстру судових рішень в режимі повного доступу, прихожу до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 08.04.2026 у справі № 592/5679/26, провадження № 1-кс/592/2530/26 було надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Суми, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, для участі у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Контроль за виконанням ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу було постановлено покласти на слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 . Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: 1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; 2) закінчення строку дії ухвали 08.10.2026; 3) відкликання ухвали прокурором. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали слідчого судді. Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу оскарженню не підлягає. Затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу. Ухвала набрала законної сили 08.04.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135529133) .

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Чеботарь проти Молдови зазначив в п. 48 про те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності до ст. 5 § 1 (с) , поліція не зобов`язана мати у своєму розпорядженні докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, не в момент арешту, не під час перебування заявника під вартою. Також необов`язково, щоб затриманій особі були в кінцевому рахунку пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа постала перед судом. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозри, які були підставою для затримання особи. Слова обґрунтована підозра означають наявність фактів або інформації, які могли б впевнити об`єктивного спостерігача про те, що особа можливо, вчинила злочин.

Ч. 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Аналіз наданих стороною обвинувачення доказів свідчить про те, що вони об`єктивно зв`язують підозрюваного із вчиненням злочину, відтак погоджуюся із доводами прокурора про те, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою, що також узгоджується з вимогами Європейського суду з прав людини, зокрема, з позицією, висловленою в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи невинності у вчиненні злочину, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу, а саме: судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальні правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним в п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, під час розгляду клопотання було встановлено, що злочин, вчинений ОСОБА_4 був припинений лише після його затримання, що свідчить про відсутність у нього свідомої мети добровільно припинити свої злочинні дії. Тому існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання та втрати свободи на тривалий строк, матиме можливість повторно ухилятися від слідства та суду, переховуватися від органів досудового розслідування та суду поза межами свого місця проживання, що в повній мірі ускладнить своєчасному виконанню процесуальних рішень та призначення йому покарання за вчинене кримінальне правопорушення. Слідчим суддею також враховується той факт, що ОСОБА_4 може впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань чи взагалі надання будь-яких показань, оскільки вказані особи не допитані судом. Крім того, ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби, тому, у разі не застосування до нього запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, він може продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється та уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що унеможливить виконання ним покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні та порушить принципи, визначені ст. 2 КПК України, та розумні строки досудового розслідування.

Відтак, прихожу до висновку про те, що ОСОБА_4 може: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків; - вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, прихожу до висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, в тому числі і цілодобовий, а також нічний домашній арешт, навіть із застосуванням електронних засобів контролю, з урахуванням відомостей про особу не будуть запобігати ризикам його ухилення від слідства та суду, не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відтак, на підставі положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважаю за необхідне не визначати йому розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 375, 376, 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене першим заступником керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.08.2026 до 24:00 включно.

На підставі положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.

Апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_8